Справа № 212/5702/25
2/212/3366/25
26 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Швець М. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановила таке.
У провадження Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла зазначена позовна заява.
Вивченням матеріалів позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України з наступних підстав.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України “Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватно-правові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Статтею 63 Закону України “Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Отже, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України “Про міжнародне приватне право»).
Згідно із пунктом п'ятим Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 110 ЦПК України.
Оскільки позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, а відповідач ОСОБА_2 , як зазначено позивачем та підтверджено матеріалами позову, а саме копією паспорту відповідача - є громадянином Таджикистану, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою “іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно зі статтею 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 10 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Так, ч. 1 ст. 498 ЦПК України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 80 Закону України “Про міжнародне приватне право» передбачає, що у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок здійснення вручення врегульовано в Україні Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 рjre № 1092/5/54.
Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
В такому разі саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.
Разом з тим, з позову вбачається, що відповідач є громадянином Таджикистану, однак позивач не надала до суду належним чином засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову країни Таджикистан для вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території Таджикистану.
Крім цього, на підтвердження підсудності цивільної справи Покровському районному суду міста Кривого Рогу позивачка надала акт про фактичне місце проживання особи, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 в період з січня 2020 по лютий 2022 року. Також позивачка зазначила, що в березні 2022 року відповідач поїхав на заробітки до іншої країни (не зазначено, якої). Тобто актуальних даних щодо місця перебування відповідача позивачкою суду не надано.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
постановила таке.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до статті 185 ЦПК України, якщо вимоги ухвали у встановлений строк будуть виконані, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі невиконання вимоги суду, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала складена та підписана 26 травня 2025 року, оскарженню не підлягає.
Суддя М. В. Швець