36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21 вересня 2010 р. Справа № 5/130
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 33000
до Приватного підприємства Корпорації Магнетик, вул. Матросова, 7, офис 10, м. Полтава, 36000
про стягнення 8066,40 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2
В судовому засіданні 21.09.2010 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 8066,40 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, в т.ч. 7436,45 грн. основного боргу, 471,47 грн. інфляційних витрат та 158,48 грн. 3 % річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (його представник в судовому засіданні) позовні вимоги визнає в повному обсязі, але просить суд розстрочити виконання суми заборгованості у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:
10.08.2009 року Приватне підприємство Корпорація Магнетик (відповідач) звернулося до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (позивач) із заявкою № 433 про здійснення перевезення за маршрутом: Україна (вул. Миру, 1, м. Дубровиця, Рівненська область)- Данія (Naessundvej, 134, Vils, 7980).
Відповідно до вищевказаної заявки сторонами була обумовлена ватрість перевезення, тобто 900 євро за кожен автомобіль.
На виконання умов заявки позивач згідно міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 110223 від 12.08.2009 року та CMR № 128322 від 12.08.2009 року надав послуги з перевезення паливних гранул - пеллети "pallets" виготовлені із деревної тирси на загальну суму 19872,90 грн.
Факт виконання позивачем зобов'язання також підтверджується підписаними сторонами актом № ПС - 0000079 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.09.2009 року та актом № ПС - 0000080 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.09.2009 року.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
08.10.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості № 007/10 від 07.10.2009 року, яка, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи), була отримана відповідачем 12.10.2009року, але залишена без відповіді.
В порушення ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач провів оплату за послуги перевезення лише частково на суму 12436,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 22-27).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 7436,45 грн. за послуги перевезення.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до на стання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача 7436,45 грн. основного боргу.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, сума 3 % річних за період з 12.10.2009 року по 29.06.2010 року складає 158,48 грн., а сума інфляційних нарахувань за період з жовтня 2009 року по червень 2010 року - 471,47 грн.
Оскільки строк виконання зобов'язання не встановлений, то відповідач повинен виконати обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги. Вимога пред'явлена 12.10.2009 року.
З викладеного випливає, що прострочення починається з 20.10.2009 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в листі N 62-97р від 03.04.1997 року “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
У зв'язку з цим, судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок індексу інфляції, який склав 401,57 грн. за період з лиспопада 2009 року по червень 2010 року та суми 3 % річних, який склав 154,64 грн. за період з 20.10.2009 року по 29.06.2010 року.
Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд розстрочити виконання суми заборгованості у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.
Суд відхиляє заяву відповідача про розстрочку суми заборгованості, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України розстрочення виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках.
Заявником не надано жодного доказу існування виняткового випадку для розстрочення виконання рішення.
Позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги адвокатом в сумі 500,00 грн.
Приписами ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат віднесено витрати на оплату послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
В якості доказів по сплаті вказаних послуг позивачем до матеріалів справи надано квитанцію № 59 від 29.06.2010 року на суму 500,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
ОСОБА_3 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 87 від 27.04.2006 року.
Пунктом 10 Роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 року передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
В матеріалах справи відсутні докази того, що між позивачем та адвокатом існували договірні відносини саме стосовно даної позовної заяви.
Таким чином, відсутній причинний зв'язок між даною позовною заявою та квитанцією, наданою позивачем.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 572,00 грн. витрат на проїзд та проживання.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази необхідності саме понесення цих витрат в заявленому розмірі.
У зв'язку з вищевикладеним суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на послуги адвоката, витрат на переїзд та на проживання.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства Корпорації Магнетик (вул. Матросова, 7, офис 10, м. Полтава, 36000, р/р 26004070463701 в ВАТ "СВЕДБАНК", МФО 300164, код ЄДРПОУ 23545653) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 33000, р/р НОМЕР_2 в Рівненській філії ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 333391, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 7436,45 грн. боргу, 154,64 грн. 3 % річних, 401,57 грн. інфляційних витрат, 101,07 грн. державного мита та 233,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Гетя Н.Г.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.09.2010 року.