судді Великої Палати Верховного Суду Кривенди О. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі № 990/94/25 (провадження № 11-183заі25) за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа - Український інститут національної пам'яті України, про визнання незаконною та скасування постанови в частині
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2025 року
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просилавизнати незаконною та скасувати Постанову Верховної Ради України (далі - ВРУ, Рада) від 19 вересня 2024 року № 3984-ІХ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» у частині перейменування селища Катеринопіль Звенигородського району Черкаської області на селище Калинопіль (далі - Постанова).
2. На обґрунтування позову зазначала, що ВРУ прийняла Постанову з порушенням вимог статей 7, 8, 19, 38, 69, пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України та статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, не на підставі статей 5, 7, 8 Закону України від 31 травня 2005 року № 2604-IV «Про географічні назви» (далі - Закон № 2604-IV), статей 25, 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) та всупереч пунктам 7 і 8 статті 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 квітня 2015 року № 317-VІІІ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (далі - Закон № 317-VІІІ).
3. Твердила, що перейменування населеного пункту, в якому вона постійно проживає, порушує її права, свободи та інтереси, а також права інших мешканців територіальної громади селища на безпосереднє здійснення народовладдя та участь в управлінні державними справами. Відповідно до норм законодавства перейменування географічних об'єктів здійснюється з урахування думки населення, яке проживає на території, де розташовані ці об'єкти, шляхом проведення консультацій з громадськістю. Такі консультації були проведені у визначені строки і переважна більшість мешканців населеного пункту висловилася за збереження його назви Катеринопіль. Мешканці територіальної громади не вважають, що назва селища пов'язана з іменем російської імператриці Катерини II, а тому підстави для перейменування були відсутні.
4. На думку позивачки, спірна Постанова не відповідає Європейській хартії місцевого самоврядування в частині невід'ємного права громадян безпосередньо брати участь в управлінні своєю країною.
5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 березня 2025 року відмовив у відкритті провадження в цій адміністративній справі.
6. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
7. Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) постановою від 15 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалуКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2025 року - без змін.
8. Велика Палата виходила з того, що Конституція України закріплює за ВРУ особливий правовий статус як представницького виборного колегіального органу і єдиного органу законодавчої влади, яку ВРУ здійснює від імені Українського народу - єдиного джерела влади в Україні шляхом прийняття на пленарних засіданнях відповідних рішень, у тому числі у формі постанов, з питань, віднесених Конституцією України до її повноважень.
9. Відповідно до пункту 29 статті 85 Конституції України до повноважень ВРУ належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.
10. Конституційний процес організації територіального устрою України, у тому числі шляхом перейменування населених пунктів, та участь у ньому ВРУ не є формою реалізації управлінських функцій цього органу, тому не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.
11. Зважаючи на викладене, Велика Палата погодилася з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що з огляду на конституційний статус ВРУ як єдиного органу законодавчої влади її участь у вирішенні питання територіального устрою України є юридичною формою реалізації її повноважень у сфері конституційних правовідносин.
12. Оскільки позивачка оскаржує Постанову ВРУ з підстав, зокрема, її невідповідності приписам Конституції України та регламентної процедури її прийняття (законодавча процедура), то перевірку цієї Постанови не можна здійснити в порядку адміністративного судочинства.
13. З огляду на це Велика Палата зазначила, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов слушного й обґрунтованого висновку про те, що предмет позову в цій справі не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції.
Підстави і мотиви для викладення окремої думки
14. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
15. Моя незгода з ухваленим Великою Палатою судовим рішенням ґрунтується на такому.
16. Пунктом 1 частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
17. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
18. Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
19. Водночас частиною другою статті 19 КАС України встановлено застереження у вигляді того, що у порядку адміністративного судочинства не можуть бути розглянуті спори щодо визнання протиправними та скасування нормативно-правових та індивідуальних актів суб'єктів владних повноважень, розгляд яких віднесено до конституційної юрисдикції.
20. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, у тому числі, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, а особливості провадження у таких справах визначені статтею 266 КАС України, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов Ради.
21. Таким чином, з наведеного слідує, що чинним законодавством України передбачено право кожної особи оскаржити в порядку адміністративного судочинства акти, які приймаються ВРУ.
22. У цій справі позивачка оспорювала Постанову з підстав її невідповідності, зокрема, законам № 2604-IV, 317-VІІІ, 280/97-ВР, Закону України від 28 липня 2023 року № 3285-ІХ «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою».
23. На мою думку, саме до визначених статтями 22 та 266 КАС України повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду належить перевірка оскаржуваної постанови Верховної Ради України на відповідність законам України, про які йшлося в позовній заяві.
24. Ураховуючи наведене, вважаю, що у Великої Палати Верховного Суду були передбачені статтею 320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до цього суду для продовження розгляду.
Суддя
Великої Палати Верховного Суду О. В. Кривенда