судді ОСОБА_1 у провадженні стосовно ОСОБА_2 (справа № 523/4245/24, провадження № 51-1719ск25)
Ухвалою від 20 травня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 3 лютого 2025 року стосовно засудженого ОСОБА_2 .
З ухваленим більшістю суддів рішенням не погоджуюся.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з копією оскарженого судового рішення ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні повторно в умовах воєнного стану п'ятьох крадіжок, поєднаних із проникненням у сховище (автомобілі), й засуджено за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК). Задовольнивши частково апеляційну скаргу захисника, суд апеляційної інстанції скасував вирок у частині засудження ОСОБА_2 за чотирма епізодами крадіжок на суми, розмір яких з огляду на приписи ст. 5 КК слід вважати дрібним, і закрив кримінальне провадження на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК. У решті вирок було залишено без змін.
За змістом касаційної скарги, у ній прокурор просить на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати згадану ухвалу від 3 лютого 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що зазначений суд повинен був перекваліфікувати дії засудженого за епізодами дрібних крадіжок на ч. 1 ст. 162 КК, призначити за цим законом покарання і визначити остаточне за сукупністю з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 185 вказаного Кодексу. Прокурор вважає, що таким чином становище засудженого було би покращено, а ухвалене апеляційним судом рішення не відповідає ст. 370 КПК, призвело до уникнення ОСОБА_2 кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК.
На моє переконання, із поданої касаційної скарги та наданої копії судового рішення вбачається відсутність підстав для задоволення вимог прокурора, тому суд касаційної інстанції мав відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Законодавство України про кримінальну відповідальність, у тому числі Закон від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» не передбачає процедури перекваліфікації судом декриміналізованих діянь на інші статті (частини статей) Особливої частини КК. Приписи п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК безальтернативні й зобов'язують закрити кримінальне провадження, що й зробив апеляційний суд у справі ОСОБА_2 .
Крім того, кримінальний проступок за ч. 1 ст. 162 КК розміщено в іншому розділі цього Кодексу, ніж злочин, передбачений ст. 185 КК, наведені правопорушення посягають на різні об'єкти кримінально-правової охорони та відрізняються за змістом. Разом із цим проникнення до автомобіля при вчиненні крадіжок було лише способом доступу до майна, на заволодіння якого був спрямований умисел винуватця. Тому саме з огляду на корисливий мотив, спрямованість умислу на викрадення чужого майна та згаданий спосіб реалізації злочинного наміру ОСОБА_2 обвинувачувався за ч. 4 ст. 185 КК без додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 162 цього Кодексу.
До того ж за змістом судових рішень у цій справі ОСОБА_2 не захищався від обвинувачення за ч. 1 ст. 162 КК, за цією нормою матеріального права його діяння не отримали самостійної юридичної оцінки, а входили до обсягу обвинувачення за ч. 4 ст. 185 вказаного Кодексу.
Натомість визнання особи винуватою у вчиненні ще одного кримінально караного діяння, призначення за ним нового покарання і визначення остаточного заходу примусу за сукупністю кримінальних правопорушень очевидно погіршило би правове становище засудженого.
Слід також зауважити, що в ухвалі Суду від 8 травня 2025 року про залишення без руху попередньої касаційної скарги прокурора було наголошено, що з огляду на перегляд апеляційним судом вироку стосовно ОСОБА_2 лише за скаргою сторони захисту цей суд не мав правових підстав ухвалювати рішення, яке би погіршувало становище особи, а тому касаційний суд не вправі скасувати ухвалу від 3 лютого 2025 року з метою задоволення вимог сторони обвинувачення, котра не подавала апеляційної скарги. Попри те, що в новій касаційній скарзі викладено аналогічні вимоги, за результатами її перевірки більшість суддів усупереч своїй попередній позиції відкрила касаційне провадження. Водночас залишила поза увагою, що запропонований у поданій касаційній скарзі спосіб нібито покращення становища йде у розріз із приписами п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК і прокурор не навів жодних аргументів, які би підтверджували висловлення на стадії апеляційного провадження стороною захисту згоди збільшити кількість злочинів із призначенням окремо покарання за ч. 1 ст. 162 КК, а остаточного - за сукупністю правопорушень, передбачених цим законом та ч. 4 ст. 185 КК. Отже, навіть наявності апеляційного приводу для постановлення судом апеляційної інстанції ухвали, на котрій наполягає прокурор, останній не обґрунтував.
Суддя ОСОБА_1