26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 592/6563/16-к
провадження № 51-709 cк 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, прокурор зазначає про незаконність ухвали Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року щодо ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому не наводить таких порушень КПК, які з огляду на положення ст. 412 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваного судового рішення на підставі, передбаченій ст. 438 КПК з огляду на положення статей 370, 404 КПК.
До того ж прокурор вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність апеляційним судом, який скасував вирок місцевого суду та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрив провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, однак свою позицію з урахуванням положень ст. 413 КПК належним чином не обґрунтовує.
Крім того, заявляючи вимогу про скасування ухвали апеляційного суду, прокурор не зазначає, які саме порушення допустив суд апеляційної інстанції в аспекті положень статей 404, 405 КПК, та не вказує, які конкретно доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, в порушення ст. 419 цього Кодексу, зазначений суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Натомість прокурор фактично висловлює свою незгоду з висновками суду, викладеними в оскаржуваній ухвалі, без наведення відповідних обґрунтувань щодо їх незаконності.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За таких обставин необхідно залишити без руху касаційну скаргу, надавши прокурору строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року щодо ОСОБА_4 , залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3