21 травня 2025 року
м. Київ
справа №759/2947/18
провадження № 51-1180км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
перекладача ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4
ст. 187, ст. 257, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4
ст. 187, ст. 257, ч. 5 ст. 185 КК,
Зміст оскарженого судового рішення
За вироком Святошинського районного суду від 26 вересня 2024 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10 виправдано, у зв'язку з тим, що не доведено, що вони вчинили інкриміновані кримінальні правопорушення.
На вказаний вирок представник публічного обвинувачення подав апеляційну скаргу, яка ухвалою від 16 грудня 2024 року залишена без руху.
Київський апеляційний суд ухвалою від 30 грудня 2024 року повернув апеляційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду від 26 вересня 2024 року на підставі п. 1 ч. ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки прокурор не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху установлений строк.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що апеляційну скаргу на вирок місцевого суду було подано у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, і за змістом після усунення недоліків апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 396 КПК. Висновки апеляційного суду про те, що апеляційна скарга містить лише перелік доказів та вказівку на те, що місцевий суд дав неправильну їм оцінку є необґрунтованими.
На переконання сторони обвинувачення місцевий суд дав неправильну оцінку сукупності доказів, які стали підставою для оскарження такого рішення. В свою чергу суд, повертаючи апеляційну скаргу, позбавив сторону обвинувачення права на оскарження судового рішення, враховуючи, що апеляційний суд є фактично останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Прокурор підтримав в повному обсязі касаційну скаргу представника публічного обвинувачення та просив її задовольнити. Додатково просить врахувати практику Верховного Суду викладену у постанові Касаційного кримінального суду від 15 квітня 2025 року справа № 619/1143/24 відповідно до якої питання про формулювання своїх вимог перед судом апеляційної інстанції та їх обґрунтування відноситься до повноважень сторони кримінального процесу і може бути уточнене нею при апеляційному розгляді справи з урахуванням положень статей 403, 407 КПК, а тому не може тлумачитись як недолік апеляційної скарги і бути підставою для її повернення.
Захисник заперечував проти задоволення скарги прокурора та просив судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, позицію захисника, перевіривши касаційну скаргу і матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких наступних висновків.
Статтею 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 393 КПК передбачено право прокурора подати апеляційну скаргу на вирок місцевого суду.
Відповідно до ст. 398 КПК апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Водночас, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396 КПК, суддя-доповідач відповідно до ч. 1 ст. 399 цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка її подала.
Отримавши апеляційну скаргу після усунення недоліків, суддя-доповідач перевіряє апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст. 396 КПК, зокрема, чи виконані вимоги ухвали про залишення скарги без руху і, лише після цього, за умови відсутності перешкод та/або усунення недоліків апеляційної скарги, постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження або у разі невиконання вимог ухвали повертає її апелянту.
У цьому кримінальному провадженні повертаючи апеляційну скаргу представника публічного обвинувачення, суд апеляційної інстанції дотримався вищезазначених вимог процесуального закону з огляду на таке.
Дійсно, згідно сталої судової практики прокурор, як сторона кримінального провадження керуючись диспозитивними правами, передбаченими статями 22, 26 КПК обґрунтовує свої доводи та викладає їх в апеляційній скарзі у тому розумінні, як він це вважає.
Однак, позиція сторони кримінального провадження, коли суд залишив без руху її апеляційну скаргу, не повинна зводитися до повного ігнорування вимог апеляційного суду викладених в ухвалі, а має містити зокрема чіткі посилання на норми процесуального закону з конкретним обґрунтуванням суті порушень, оскільки на суд не покладається обв'язок самостійно виявляти ті чи інші порушення та функція доказування тих чи інших обставин вчинення кримінально караного діяння.
Зміст скарги сторони кримінального провадження повинен давати уяву суду в чому полягає незаконність рішення суду, а незгода лише з прийнятим рішенням без мінімального обґрунтування, не можна вважати такою, що дає процесуальну можливість для перевірки законності рішення.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження та судових рішень залишивши без руху апеляційну скаргу суддя-доповідач запропонував прокурору з дотриманням вимог ст. 411 КПК викласти суть в чому полягає невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однак виконуючи ухвалу суду, представник публічного обвинувачення повністю проігнорував вказівки викладені в ухвалі суду.
Стаття 411 КПК передбачає, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Водночас, в новій редакції апеляційної скарги, прокурор не вказав, які ж положення цієї норми процесуального закону, суд порушив або не дотримався. Якщо в апеляційній скарзі мова йшла про порушення п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК, то прокурор не вказує які ж докази суд не взяв до уваги, що могли істотно вплинути на його висновки, а лише обмежився перерахуванням всіх доказів, наданих стороною обвинувачення суду, в тому числі тих, які місцевий суд визнав недопустимими.
Зміст апеляційної скарги прокурора, свідчить, що ним було формально перераховано докази, які були предметом дослідження місцевого суду, в тому числі ті, що будь-якої змістовної інформації щодо можливої причетності ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не несуть.
Вказавши в апеляційній скарзі на докази, прокурор послався лише на те, що вони не враховані й не оцінені судом, при цьому взагалі не зазначив, які із них істотно впливають на висновки і свідчать про невмотивованість, необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції.
Таким чином, у цьому конкретному кримінальному провадженні висновки апеляційного суду про те, що прокурор належним чином не усунув виявлених недоліків його апеляційної скарги, що в свою чергу перешкодило відкриттю апеляційного провадження є обґрунтованими.
Касаційна скарга прокурора не містить істотних обґрунтувань, які дають підстави вважати, що ухвала апеляційного суду є незаконною і підлягає скасуванню
Посилання прокурора в касаційній скарзі на те, що він наділений правом подати зміни або доповнення до апеляційної скарги, суд не бере до уваги, оскільки первинно прокурор без належного обґрунтування подав апеляційну скаргу, не виконавши вимоги ухвали апеляційного суду про залишення скарги без руху.
Практика Верховного Суду з питань викладених у касаційній скарзі, зокрема викладена в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2025 року справа № 619/1143/24, на яку посилається прокурор в судовому засіданні Верховного Суду, є нерелевантною з обставинами цього кримінального провадження, оскільки в ній йде мова про застосування приписів ст. 75 КК, а також про те, що апеляційний суд здійснив аналіз доводів апеляційної скарги в аспекті її обґрунтованості на стадії відкриття апеляційного провадження, що неприпустимо. Крім того згідно цієї постанови апеляційна скарга містила певні обґрунтування безпідставного застосування приписів ст. 75 КК.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, під час прийняття оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргупрокурора ОСОБА_14 .
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3