26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 454/1266/15-ц
провадження № 61-6044ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 62 067, 33 євро, що за курсом 31,39 грн відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 06 серпня 2018 року становить 1 948 293,49 грн, яка складається з: 15 204,38 євро - заборгованості за кредитом; 34 065,46 євро - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 3 159,00 євро - заборгованості з комісії за користування кредитом; 9 638,49 євро - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 419,41 євро, яка складається з: 15 204,38 євро - заборгованості за кредитом; 20 215, 03 євро - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 000,00 євро - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у цій справі повернуто заявнику.
05 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Сплата судового збору, як одна з умов доступу до суду, не суперечить суті права на судовий захист, гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України.
Вимога сплати судового збору в цивільних судах не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на те, що позовну заяву подано у травні 2015 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2015 року.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року становив 1 218 грн.
Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243,60 грн (1 218 грн*0,2) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати - 3 654 грн (1 218 грн*3) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Отже, враховуючи характер спору та зміст касаційної скарги, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі за вимогу майнового характеру (стягнення заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 419,41 євро) у максимальному розмірі - 7 308,00 грн (3 654,00 грн *200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у
м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 09 червня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников