26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 522/23430/23
провадження № 61-5808 ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кострич Михайло Петрович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено.
06 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Кострич М. П. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Щодо надання доказів надсилання учасникам справи копій поданих до суду в електронній формі документів
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
З касаційної скарги, поданої в електронній формі через електронний кабінет, та доданих до неї документів вбачається, що заявник не надав суду доказів надсилання іншому учаснику справи, а саме: ОСОБА_2 , у паперовій формі листом з описом вкладення копії цієї касаційної скарги або доказів надсилання до його електронного кабінету поданих до суду документів, за наявності.
Отже заявнику необхідно надати суду докази надсилання іншому учаснику справи у паперовій формі листом з описом вкладення копії цієї касаційної скарги та доданих до неї документів або докази надсилання до його електронного кабінету поданих до суду документів, за наявності.
Щодо форми і змісту касаційної скарги
На виконання вимог пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається клопотання особи, яка подає скаргу.
У порушення вимог пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у прохальній частині касаційної скарги просить скасуватиоскаржувані судові рішення у повному обсязі та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .Проте, оскаржуючи судові рішення у повному обсязі, заявник просить їх скасувати також щодо ОСОБА_2 , який не подавав касаційну скаргу щодо вказаних судових рішень.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги та вірно викласти прохальну частину касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України, і відповідно до вимог частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції) та докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Щодо сплати судового збору
У порушення вимогпункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з тим, заявник просить відстрочити сплату судового зборуза подачу касаційної скарги на судові рішення попередніх інстанцій посилаючись на те, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір у розмірі 24 907,52 грн, оскільки не є працевлаштованою і будь-яких доходів не отримує, про що свідчать індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім'ї та наявність утриманців тощо.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Вказані заявником обставини не можуть вважатись достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки у повній мірі не характеризують майновий стан заявника та не свідчать про наявність умов, які, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63 - 64).
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних про реальний дохід заявника, а такождоказів того, що ОСОБА_1 1977 року народження є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров'я. Водночас, заявник не надала суду даних про наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків у банківських установах, тощо. Надані заявником індивідуальні відомості про застраховану особу з Пенсійного фонду України від 05 травня 2025 року, які містять відомості за звітний 2005 рік, не можуть вважатись достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.
Верховний Суд враховує, що зазначення особою про відсутність у неї доходів взагалі, очевидно не свідчить про дійсність такого майнового стану, враховуючи загальні потреби життєдіяльності кожної особи та необхідність їх матеріального забезпечення.
Враховуючи, що предметом спору є визнання електронних торгів недійсними та витребування квартири АДРЕСА_1 , вартістю 11 130 352,00 грн, обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан заявника, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати докази на підтвердження обставин щодо її майнового стану, якими можуть бути банківські документи про відсутність на рахунку коштів, відсутність рухомого чи нерухомого майна, довідка фіскального органу про доходи та перелік розрахункових та інших рахунків за місцем фактичного проживання, тощо, або документи що підтверджують сплату судового збору.
Вказане грунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 136, 185, 389, 392, 393ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кострич Михайло Петрович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь