26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 1309/9120/12
провадження № 61-5910ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника Бабини Юлії Василівни, державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник Юрій Романович,
Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 ,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив суд:
визнати дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельника Ю. Р. (інших посадових осіб) щодо виконання доленосного рішення суду у справі № 1309/9120/12 про забезпечення відновлення порушених прав стягувача щодо участі батька у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах ВП № НОМЕР_1 неправомірними. З огляду на тривале і повне ігнорування зазначеними особами постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 (провадження №61-4339 св 22), та постанови Львівського апеляційного суду
від 19 вересня 2024 року у справі № 1309/9120/12 (провадження №22-ц/811/674/24), такі їх дії можуть мати на меті умисне приховування недоліків у своїй роботі та ігнорування реальної потреби цільової підтримки дитини, яка вочевидь проявляла ознаки відчуження щодо одного з батьків;
- скасувати вимогу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельника Ю. Р. від 15 жовтня 2024/В-12 № 88528 щодо виконання доленосного рішення суду у справі № 1309/9120/12 у межах ВП № НОМЕР_1, як таку, що не відповідає своєчасному і повному вжиттю дієвих заходів щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача про забезпечення участі батька
у спілкуванні з дитиною згідно постанови, що 08 березня 2023 року виніс Верховний Суд у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61- 4339 св 22), а також постанови, що 19 вересня 2024 року виніс Львівський апеляційний суд у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24);
- зобов'язати державного виконавця Мельника Ю. Р. (іншу посадову особу) усунути вказані порушення його прав шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду
у межах ВП № НОМЕР_1 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та з наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження до одного
з батьків та потребу цільової підтримки дитини;
- визнати бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника управління Бабини Ю. В. (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12 та у межах ВП № НОМЕР_1 щодо долучення до вжиття належних заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання постанови, що 08 березня 2023 року виніс Верховний Суд у справі
№ 1309/9120/12 (провадження №61-4339 св 22), а також постанови, що 19 вересня 2024 року виніс Львівський апеляційний суд у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24);
- зобов?язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів)
в особі начальника управління Бабини Ю. В. (інших посадових осіб) вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, та з метою виправлення недоліків у роботі державних виконавців (інших посадових осіб) утворити виконавчу групу щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка вочевидь, проявляла ознаки відчуження до одного з батьків;
- у повноті дослідити інші фактори 10 річного примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, та здійснити оцінку дотримання найкращих інтересів дитини, яка вочевидь, проявляє ознаки відчуження до одного з батьків та потребує цільової підтримки.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2024 року скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 подав аналогічну скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що є підставою для повернення скарги на підставі пункту 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції щодо аналогічності, тотожності доводів скарги з іншою скаргою
є передчасними, а тому свідчать про помилковість оскаржуваної ухвали.
У травні 2025 року Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином досліджено вимоги скарги ОСОБА_1 та встановлено, що дана скарга містить аналогічні вимоги зі скаргою, яка на той час перебувала у провадженні Залізничного районного суду м. Львова (справа № 1309/9120/12, провадження
№ 4-с/462/58/24). Тому Залізничний районний суд м. Львова правомірно застосував пункт 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова
від 20 лютого 2013 року у вказаній справі, ОСОБА_2 зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу № 17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13 вересня
2012 року, а саме: щотижнево з 18.00 год. п'ятниці до 21.00 год. суботи за місцем проживання батька; щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи - спільна прогулянка з батьком; 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.
На примусовому виконанні у Шевченківському відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа виданого у справі № 1309/9120/12.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 січня 2022 року
у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Залізничного районного суду
м. Львова від 05 січня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 1309/9120/12 щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою.
Постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції зобов'язано вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у вказаній справі про контакт дитини з батьком.
22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргами на дії/бездіяльність державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо забезпечення відновлення порушених прав та виконання судових рішень. В той же день скаржник звернувся з іншою скаргою на дії/бездіяльність державних виконавців.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 жовтня 2024 року (провадження 4-с/462/58/24) скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2024 року (провадження 4-с/462/60/24) скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби
під час виконання судового рішення.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією
або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно до частини першої та четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц (провадження № 61-9843св21) зазначив, що звернення до суду зі скаргою
на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом
на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до статті 447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила)
щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 182 ЦПК України).
Це пояснюється тим, що розділ VII ЦПК України «Судовий контроль
за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження,
який містить окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Відповідно до наведеної норми, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку пропередчасність висновків щодо аналогічності, тотожності доводів скарги із іншою скаргою.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо скасування ухвали Залізничного районного суду м. Львова
від 25 жовтня 2024 рокута направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться
до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з судовим рішенням, висновку суду не спростовують, на його законність та обґрунтованість
не впливають, не можуть бути підставою для його скасування.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника
Бабини Юлії Василівни, державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник Юрій Романович, Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 , відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць