Ухвала
26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 127/29927/24
провадження № 61-6288ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами позики оформлених розписками від 30 травня 2023 року в сумі 22 000,00 доларів США.
Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 10 грудня 2024 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики від 30 травня 2023 року у розмірі 22 000,00 доларів США. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Вінницький апеляційний суд постановою від 05 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року - без змін.
15 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що копію повного тексту постанови Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року він засобами поштового зв'язку не отримував, а тому вважає, що є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України визначено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Як видно з постанови Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року звертався ОСОБА_1 . В судовому засіданні 10 грудня 2024 року був присутній представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Повний текст постанови Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року складено 06 березня 2025 року, тобто останнім днем звернення з касаційною скаргою (з урахуванням вихідних днів) є 07 квітня 2025 року.
Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 15 травня 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Відповідно до частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) зроблено висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Заявником не надано жодного доказу щодо недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України, а із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення.
З огляду на наведене, причини пропуску строку на касаційне оскарження, зазначені у відповідному клопотанні, не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
У зв'язку з тим, що безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази (супровідний лист, поштовий конверт про надсилання кореспонденції апеляційним судом, довідку апеляційного суду про надсилання на адресу ОСОБА_1 або його представника на виконання вимог статті 272 ЦПК України копії повного тексту постанови Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року та про отримання/неотримання останніми копії такої постанови тощо).
Крім цього, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від слати судового збору.
До касаційної скарги долучено копію посвідчення ОСОБА_1 , відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Проте Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на таке.
За приписами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, питання щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» розглядалось Великою Палатою Верховного Суду в справі № 9901/311/19, за результатами розгляду якої 09 жовтня 2019 року було прийнято постанову.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 зазначено, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом, пов'язаним з порушенням його прав.
Верховний Суд приходить до висновку, що вказаний позов не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту ОСОБА_1 , як учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), тому судовий збір за подання заявником касаційної скарги на судові рішення підлягає сплаті.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Позовну заяву подано у 2024 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).
Відповідно до абзацу 5 частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Отже, судовий збір за подання касаційної скарги становить 18 081,72 грн (22 000,00 доларів США (що еквівалентно 904 085,60 грн за курсом НБУ на момент подачі позову) х 1 % х 200 %)
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 18 081,72 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 18 081,72 грн має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Разом із цим, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев