26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 686/463/24
провадження № 61-5925ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М.,вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончарова Ганна Миколаївна у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Львовська Наталія Романівна, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Наталія Миколаївна про визнання недійсними договорів,
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними (фраудаторними) наступні договори:
- договір дарування серія та номер 2802 від 11 травня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу
Оксанюк Н. М.;
- договір дарування серія та номер 2808 від 11 травня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу
Оксанюк Н. М.;
- договір дарування серія та номер 2810 від 11 травня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Н. М;
- договір дарування серія та номер 2812 від 11 травня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Н. М;
- договір дарування серія та номер 2866 від 12 травня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Н. М;
- договір про виділ майна зі складу майна подружжя серія та номер 2794
від 11 травня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Н. М;
- договір про виділ майна зі складу майна подружжя серія та номер 2792
від 11 травня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Н. М.;
- договір купівлі- продажу серія та номер 138 від 13 травня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Львовською Н. Р.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду
від 03 квітня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
07 травня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_3 - адвокат Гончарова Г. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2025 року (повний текст складено 07 квітня 2025 року) у справі № 686/463/24.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
В касаційній скарзі заявник підставою касаційного оскарження зазначає зокрема пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах), однак при цьому не конкретизує норму (норми) права, щодо застосування якої (яких) у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду, однак заявник всупереч вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі чітко не визначає підставу (підстави) касаційного оскарження передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Водночас належне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачає, щозаявник має не лише процитувати положення частини другої статті 389 ЦПК України, а й самостійно визначити, яка із передбачених цією нормою підстав, є підставою касаційного оскарження нею судового рішення у справі № 686/463/24.
Крім того, підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389
ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має також конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у випадку, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду - є різними.
Отже, наразі, заявником належним чином не виконані вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання уточненої касаційної скарги, яка має містити підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). У разі посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має чітко зазначити норму/норми права щодо застосування якої/яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позов ОСОБА_1 подано у січні 2024 року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за вісім вимог немайнового характеру.
З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 15 503, 36 грн (3 028, 00 х 0,4 х 8 х 200 % х 0,8).
Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку - 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Недоліки касаційної скарги мають бути усуненні шляхом надання суду квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору у розмірі 15 503, 36 грн або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Крім того, відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, а також клопотання особи, яка подає скаргу.
Згідно зі статтею 409 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
В прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2025 року на направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Однак заявляючи про необхідність скасування постанови Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2025 року, особа, яка подає скаргу не зазначає будь-яке клопотання (процесуальну вимогу) щодо рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2025 року, яким у задоволені позову відмовлено.
Очевидно, що в порушення пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України викладене в касаційній скарзі клопотання (процесуальна вимога) сформульовано некоректно, без урахування рішень судів попередніх інстанцій та повноважень касаційного суду.
Визначення судових рішень, які є предметом касаційного оскарження та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має істотне значення як при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) та і під час касаційного розгляду.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній судових рішень, які оскаржують та викладенням клопотання (процесуальної вимоги) щодо оскаржених судових рішень з урахуванням повноважень Верховного Суду передбачених статтею 409 ЦПК України.
У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі заявник має надати докази надсилання касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, якщо вони не зареєстровані в системі Електронний Суд. У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв'язку, копії скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончарова Ганна Миколаївна у справі № 686/463/24 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення заявнику та/або його представнику копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян