23 травня 2025 року
м. Київ
справа № 756/4221/23
провадження № 61-2542ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицаєнко Василь Васильович, ОСОБА_3 , за участі Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення державного майна,
25 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва
від 14 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 21 жовтня 2024 року у справі № 756/4221/23.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк - десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги шляхом наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання документу, що підтверджує сплату судового збору.
Надаючи в ухвалі від 14 березня 2025 року оцінку доводам заявника щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження Верховний Суд врахував, що:
- заявник був вільним у виборі свого представника, самостійно обрав його, уклав з ним договір про надання правової допомоги та довірив представництво своїх інтересів в суді;
- ризики недоліків у комунікації клієнта з адвокатом, обсягу та якості наданої правової допомоги не можуть бути покладені на іншу сторону;
- із тексту оскарженої постанови апеляційного суду вбачається, що повноважний представник ОСОБА_1 - адвокат Гайдай О. Д. був присутнім у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 21 жовтня 2024 року, в якому було ухвалено оскаржену постанову;
- згідно із наданим заявником додатком №1 від 28 грудня 2024 року до договору №04/11/2023 від 27 листопада 2023 року про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Гайдаєм О. Д., вказаний договір про надання правової допомоги вважається розірваним із 27 листопада 2024 року, Курганов О. Д. отримав від адвоката звіт про виконані роботи, оригінали судових рішень та копію (електронний носій) матеріалів справи №756/4221/23 і жодних претензій до адвоката з приводу наданої правової допомоги не має;
- саме по собі проживання ОСОБА_1 в Республіці Польща, при обчисленні визначеного законом строку на касаційне оскарження, не надає йому преференцій перед учасниками справи, які проживають чи знаходяться на території України.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд вказав, що наведені у ній підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними. Заявнику також було роз'яснено, що у випадку посилання на те, що постанова апеляційного суду не була доставлена до електронного кабінету адвоката Гайдая О. Д., заявник має надати відповідне повідомлення технічного адміністратора підсистеми Електронний суд або інформацію Київського апеляційного суду.
На виконання ухвали від 14 березня 2025 року ОСОБА_1 надав документ про сплату судового збору та заяву про усунення недоліків касаційної скарги, стверджуючи, що адвокат Гайдай О. Д. не отримував постанову апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 756/4221/23 в підсистемі Електронний суд.
Водночас Київський апеляційний суд повідомив Верховний Суд, що згідно з відомостями Автоматизованої системи електронного документообігу «Апеляція» на виконання заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдая О. Д. від 04 листопада 2024 року вх. № 136192, копія постанови Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 756/4221/23 була отримана адвокатом особисто у Відділі забезпечення розгляду звернень та надання інформації Київського апеляційного суду 12 листопада 2024 року.
Ухвалою від 17 квітня 2025 року Верховний Суд продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. При цьому Верховний Суд надав можливість заявнику відреагувати на інформацію Київського апеляційного суду щодо вручення 12 листопада 2024 року оскарженої постанови представнику ОСОБА_1 - адвокату Гайдай О. Д.
У травні 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги та просив поновити йому строк на касаційне оскарження, посилаючись на неналежне виконання адвокатом взятих на себе зобов'язань щодо представництва його інтересів зокрема, неповідомлення про результати розгляду справи, що обмежило його у праві на доступ до правосуддя. Також вказує, що перебування за кордоном унеможливлює його особисту участь у розгляді справи та ускладнює можливість пошуку нового представника та укладення нового договору про надання правової допомоги. Звертає увагу, що в умовах воєнного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмеженими.
Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
У рішенні від 24 квітня 2025 року в справі «Крупник проти України» (заява № 16505/23) відхиляючи, як явно необґрунтовану, скаргу ОСОБА_4 про відсутність доступу до суду за обставин, що Верховний Суд відхилив його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та відмовив у відкритті касаційного провадження, ЄСПЛ констатував, що національне законодавство України чітко визначає дату початку встановленого законом строку для подання касаційної скарги. При цьому адвокат заявника був присутній на слуханні справи, яке відбулося в апеляційному суді, й таким чином був поінформований про вступну та резолютивну частини рішення апеляційного суду того ж дня. Рішення було доступне в Державному реєстрі судових рішень, де заявник або його представник могли його отримати або, як уже зазначав Верховний Суд, вони могли звернутися до апеляційного суду з проханням надати копію рішення. Також ні заявник, ні його представник не заявляли перед Верховним Судом, що усталена національна практика щодо публікації судових рішень у Державному реєстрі судових рішень була їм невідома або незрозуміла і не скористалися жодною з цих процесуальних можливостей. З огляду на ці обставини, ЄСПЛ вказав, що не можна стверджувати, що заявник та його адвокат, як сторона провадження, продемонстрували необхідну ретельність у відстеженні розвитку подій у провадженні та не вжили жодних розумних заходів для отримання повного тексту, коли він став доступним. Таким чином, ЄСПЛ вважає, що, відхиливши на підставі чинного законодавства касаційну скаргу заявника як таку, що була подана невчасно, Верховний Суд не діяв надто жорстко, а також не обмежував право заявника на доступ до суду у спосіб, несумісний зі статтею 6 Конвенції.
Врахувавши практику ЄСПЛ і положення національного законодавства України, надаючи оцінку наведеним заявником підставам для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає, що заявником не доведено наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 756/4221/23.
При цьому колегія суддів враховує, що постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року була розглянута апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Гайдай О. Д.
Отже ОСОБА_1 мав бути обізнаним про наявність апеляційного провадження з розгляду його апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гайдай О. Д. був присутнім у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 21 жовтня 2024 року під час ухвалення оскарженої постанови.
Постанова Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08 листопада 2024 року.
Крім того, за повідомленням Київського апеляційного суду, постанова
від 21 жовтня 2024 року була отримана представником ОСОБА_1 - адвокатом Гайдай О. Д. особисто у Відділі забезпечення розгляду звернень та надання інформації Київського апеляційного суду 12 листопада 2024 року.
Відповідно до положень частини сьомої статті 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Отже із врученням оскарженої постанови апеляційного суду представнику відповідача ОСОБА_1, вважається, що її вручено й самому відповідачу.
Натомість, отримавши повний текст оскарженої постанови апеляційного суду 12 листопада 2024 року, касаційну скаргу заявник подав більш ніж через три місяці - 25 лютого 2025 року, що є істотним порушенням строку, визначеного статтею 390 ЦПК України.
Узагальнені причини пропуску вказаного строку які наводив заявник, зводяться того, що адвокат Гайдай О. Д. неналежно виконував свої обов'язки та своєчасно не повідомив його про ухвалене рішення, а сам він перебуває в Республіці Польща, що зумовлює для нього додаткові складнощі в реалізації процесуальних прав.
Водночас Верховний Суд вже оцінив ці доводи в ухвалах від 14 березня
2025 року та від 17 квітня 2025 року, звертаючи увагу як на те, що заявник був вільним у виборі свого представника, а ризики недоліків у комунікації клієнта з адвокатом, обсягу та якості наданої правової допомоги не можуть бути покладені на іншу сторону, так і на підписаний ОСОБА_1 додаток №1 від 28 грудня 2024 року до договору №04/11/2023 від 27 листопада 2023 року про надання правової допомоги, згідно з яким ОСОБА_1 жодних претензій до адвоката з приводу наданої правової допомоги не має.
Крім того, саме по собі проживання ОСОБА_1 в Республіці Польща, при обчисленні визначеного законом строку на касаційне оскарження, не надає йому преференцій перед учасниками справи, які проживають чи знаходяться на території України та не передбачає іншого порядку обчислення цього строку.
Колегія суддів дійшла висновку, що причини, якими заявник обґрунтовує пропуск встановленого законом строку на касаційне оскарження, є неповажними, не пов'язані із діями чи бездіяльністю суду, не вказують на наявність об'єктивних обставин, які б перешкоджали поданню касаційної скарги в строк та не можуть бути підставами для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва
від 14 березня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 21 жовтня 2024 року у справі № 756/4221/23.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 2, 12, 44, 272, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 756/4221/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 21 жовтня 2024 року у справі № 756/4221/23.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников