21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 346/6196/24
провадження № 61-1836св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Луганської В. М., Мальцевої Є. Є.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Заява мотивована тим, що 13 липня 2022 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник отримала в борг грошові кошти у розмірі 3 млн грн, які зобов'язалася повернути 15 липня 2024 року.
Умовами договору позики передбачено надання позичальником інформації про наявність у її власності нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Договором позики визначено право позикодавця пред'явлення договору до стягнення в судовому порядку у разі прострочення строків повернення позики.
Зазначав, що у визначений договором позики строк ОСОБА_2 борг не повернула і на вимоги позикодавця не реагує.
З метою недопущення порушення балансу прав та законних інтересів сторін у справі, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив суд до пред'явлення позову вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та заборонити ОСОБА_2 або іншим особам вчиняти будь-які правочини та дії, пов'язані із розпорядженням правами на вищевказану квартиру.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року у складі судді Калинюка О. П. заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено.
У порядку забезпечення позову накладено арешт на майно ОСОБА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована як об'єкт нерухомого майна 09 жовтня 2015 року (реєстраційний номер - 746409880000), загальною площею 143,5 кв. м (КОАТУУ: 80000000000093317), у межах спірної суми, яка становить 3 млн грн, визначеної у договорі позики від 13 липня 2022 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Встановлено заборону всім уповноваженим суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії, пов'язані з розпорядженням квартирою АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення та накладаючи арешт на майно ОСОБА_2 , а саме на квартиру у межах спірної суми 3 млн грн, визначеної в договорі позики від 13 липня 2022 року, суд першої інстанції, врахувавши наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також можливість відчуження майна, належного відповідачці, дійшов висновку, що у цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно виступає як спосіб гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог про стягнення боргу за договором позики. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього є співмірними із заявленими у майбутньому вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням суду першої інстанції,у грудні 2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» (далі - ТОВ «Девелоп Фінанс») - адвокат Борисенко М. О. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі за апеляційною скаргою представника ТОВ «Девелоп Фінанс» - адвоката Борисенко М. О. на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Девелоп Фінанс» - адвоката Борисенко М. О. на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року закрито.
Закриваючи провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Девелоп Фінанс» - адвоката Борисенко М. О. на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року, апеляційний суд, погоджуючись із доводами відзивів ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ТОВ «Девелоп Фінанс», виходив із того, що вказаним судовим рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «Девелоп Фінанс»не вирішувалося.
Так, з постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 761/13101/21, на яку посилається заявник, вбачається, що ТОВ «Девелоп Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № 511/П/99/2008-840 та договором застави майнових прав по договору від 31 липня 2008 року, укладених між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4
ТОВ «Девелоп Фінанс» є стягувачем за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року у справі 761/1001/15-ц, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором.
Кредит ОСОБА_4 отримав для фінансування будівництва/реконструкції спірної квартири, за умовами якого серед іншого зобов'язався передати в іпотеку банку цю квартиру протягом трьох робочих днів з моменту реєстрації свого права власності на неї.
Проте свої зобов'язання щодо передачі квартири в іпотеку банку ОСОБА_4 не виконав та 09 жовтня 2015 року подарував квартиру ОСОБА_5 на підставі письмового договору, який вищевказаною постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 761/13101/21 визнано недійсним разом з іншими договорами відчуження до кінцевого власника - ОСОБА_2 , а право власності на спірну квартиру повернуто ОСОБА_4 .
Дію вищевказаної постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 761/13101/21 зупинено ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 грудня 2024 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку (провадження № 61-16652ск24). Тому право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру не зареєстроване, а договір іпотеки на забезпечення виконання кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Девелоп Фінанс», ним не укладено. Заяв про накладення арешту в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитом ТОВ «Девелоп Фінанс» не подавало.
Отже, ТОВ «Девелоп Фінанс» не є власником вищезазначеної квартири або її іпотекодержателем, на цю квартиру не звертається стягнення в межах виконавчого провадження, в якому ТОВ «Девелоп Фінанс» є стягувачем, товариство не стороною у справі, а тому оскаржувана ухвала Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 рокубезпосередньо прав та обов'язків ТОВ «Девелоп Фінанс», яке подало апеляційну скаргу, не стосується. Указане згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України є підставою для закриття апеляційного провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «Девелоп Фінанс», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Підставами відкриття касаційного провадження зазначено абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2025 року справу за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ТОВ «Девелоп Фінанс» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2025 року касаційне провадження у вищевказаній справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 466/2651/23, провадження № 61-6083сво24, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2025 року касаційне провадження у справі № 346/6196/24 поновлено у зв'язку із тим, що обставини, за яких касаційне провадженні у справі було зупинено, відпали.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «Девелоп Фінанс» мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «Девелоп Фінанс»не вирішувалося.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що у справі № 761/13101/21 судом було встановлено, що ОСОБА_4 (боржник) не мав права відчужувати спірну квартиру, яка після отримання ним свідоцтва про право власності на неї вважалася обтяженою іпотекою, договір щодо якої боржник зобов'язався оформити у передбачений кредитним договором від 06 серпня 2008 року № 511/П/99/2008-840 строк. Отже, встановивши, що боржником вчинено фраудаторний правочин на шкоду кредитору, внаслідок якого було відчужено спірну квартиру, та не оформлено договір іпотеки у порушення умов кредитного договору, суд апеляційної інстанції у справі № 761/13101/21 дійшов висновку про те, що порушене право ТОВ «Девелоп Фінанс», як правонаступника ПАТ КБ «Надра», підлягає поновленню шляхом визнання недійсними правочинів по відчуженню спірної квартири та відновлення становища, що існувало до порушення для того, щоб кредитор опинився у тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. Таким чином, підставою для звернення ТОВ «Девелоп Фінанс» до суду за захистом права як кредитора у справі № 761/13101/21 стало саме неоформлення боржником договору іпотеки у порушення умов кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Девелоп Фінанс», та відчуження спірної квартири, яка за умовами договору повинна була бути предметом іпотеки на забезпечення виконання умов кредитного договору від 06 серпня 2008 року № 511/П/99/2008-840.
За таких обставин суд апеляційної інстанції у справі № 761/13101/21 для відновлення порушеного права кредитора - ТОВ «Девелоп Фінанс» застосував належний спосіб захисту права кредитора шляхом відновлення становища, що існувало до порушення, а саме повернув спірну квартиру у власність боржника для того, щоб кредитор міг звернути стягнення на це майно та задовольнити свої вимоги. Таким чином, оскаржуваною ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року, по перше, накладено арешт на квартиру, власником якої не є відповідач у справі, яка переглядається, а, по друге, порушено право ТОВ «Девелоп Фінанс», яке було відновлено постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 761/13101/21, та фактично унеможливело виконання цього судового рішення.
Посилання апеляційного суду на те, що дію вищевказаної постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 761/13101/21 зупинено ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 грудня 2024 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку (провадження № 61-16652ск24), є безпідставними, оскільки відповідно до 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Тобто постанова Київського апеляційного суду у справі № 761/13101/21 набрала законної сили 13 листопада 2024 року, а зупинення дії судового рішення - це лише тимчасова заборона на його виконання та не впливає на його чинність, законну силу та правові наслідки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на касаційну скаргу ТОВ «Девелоп Фінанс», в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. ТОВ «Девелоп Фінанс» не є стороною спору у цій справі і його права, свободи та інтереси не були порушені. ОСОБА_2 не має жодних правовідносин із ТОВ «Девелоп Фінанс» та не є його боржником. На момент постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції про забезпечення позову у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна була відсутня інформація щодо нового власника квартири - ОСОБА_4 , який є боржником ТОВ «Девелоп Фінанс», а також щодо існування іпотеки. Зазначене підтверджує відсутність прав ТОВ «Девелоп Фінанс» на спірне нерухоме майно, як іпотекодержателя. При цьому, ТОВ «Девелоп Фінанс» не надало суду жодних доказів на підтвердження факту перебування спірної квартири в іпотеці.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 липня 2022 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, згідно з умовами якого позикодавець передав, а позичальник отримала в борг грошові кошти у розмірі 3 млн грн, які зобов'язалася повернути 15 липня 2024 року.
Умовами договору позики передбачено надання позичальником інформації про наявність у її власності нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Також договором позики передбачено право позикодавця пред'явлення договору до стягнення в судовому порядку у разі прострочення строку повернення позики.
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Судами також установлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року у справі № 761/13101/21 у задоволенні позову ТОВ «Девелоп Фінанс» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та встановлення іпотеки відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 761/13101/21 позов ТОВ «Девелоп Фінанс» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та встановлення іпотеки задоволено частково.
Визнано договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений 09 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1096, недійсним.
Визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та громадянином Йорданії ОСОБА_8 , посвідчений 13 січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С. М. та зареєстрований у реєстрі за № 102, недійсним.
Визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між громадянином Йорданії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , посвідчений 30 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. та зареєстрований у реєстрі за № 149, недійсним.
Визнано договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , посвідчений 31 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. та зареєстрований у реєстрі за № 151, недійсним.
Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 .
У решті позову ТОВ «Девелоп Фінанс» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам позивача до ухвалення рішення у справі.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана із необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
ТОВ «Девелоп Фінанс», яке не є стороною у справі, оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року про забезпечення позову, зазначало про те, що наявність арешту, накладеного на майно боржника на підставі ухвали суду у цій справі, порушує його права як іпотекодержателя спірної квартири та позбавляє можливості звернути стягнення на іпотечне майно.
Разом з тим, за правилом частин п'ятої, шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
У статті 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення: пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно (абз. 11); вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 12); нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 13). Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб'єктами. Пріоритет є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).
Таким чином, накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Верховний Суд виходить з того, що вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна на вчинення дій з можливого його відчуження. При цьому суті іпотеки, як виду забезпечення, такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
Указана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначних законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.
Положеннями частини першої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/12, провадження № 61-3704св19, зроблено висновок про те, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом установлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, ТОВ «Девелоп Фінанс» як особа, яка не брала участі у справі й не була стороною справи, вказувало, що вищевказаною ухвалою суду першої інстанції накладено арешт на майно, яке обтяжене іпотекою на підставі пункту 2.1.3 кредитного договору від 06 серпня 2008 року, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Девелоп Фінанс».
Зазначені правові висновки сформульовані Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23, провадження № 61-6083сво24, до розгляду якої касаційне провадження у цій справі зупинялося.
З огляду викладене, є правильними висновки апеляційного суду про те, що оскаржуваною ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «Девелоп Фінанс»не вирішувалося, що згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України є підставою для закриття апеляційного провадження у справі.
Крім того, згідно з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 761/13101/21, провадження № 61-16652св24, постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, на яку посилається ТОВ «Девелоп Фінанс» як на підтвердження обставин порушення його прав та законних інтересів, скасовано, а рішення Шевченківського районного суду від 15 квітня 2024 року, яким у задоволенні позову ТОВ «Девелоп Фінанс» відмовлено, залишено в силі.
Верховний Суд звертає увагу на те, що про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).
Апеляційний суд закрив провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Девелоп Фінанс» - адвоката Борисенко М. О. постановою, а не ухвалою, як це передбачено положеннями ЦПК України, проте це не вплинуло правильне вирішення процесуального питання.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець