21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 354/476/23
провадження № 61-2154 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 січня 2025 року у складі колегії суддів: Томина О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками по 1/2 частці житлового будинку
АДРЕСА_1 . Вищевказаний житловий будинок вони успадкували після смерті їх баби - ОСОБА_4 , що підтверджується копією рішення Яремчанського міського суду від 21 травня
2021 року у справі № 354/625/19, яким її позов задоволено. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її бабою. Встановлено факт прийняття нею спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Визнано за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою
АДРЕСА_2 у порядку спадкування після смерті її баби - ОСОБА_4 .
Згідно з копією технічного паспорту на будинок він складається із одноповерхового житлового будинку із підвалом та мезоніном 1980 року побудови, загальною площею 89,0 кв. м; літньої кухні; сараю; стайні; погребу; вбиральні; огорожі.
Майже усі господарські споруди самозруйнувалися, тому вона не заявляла вимогу про виділення їх частки їй чи відповідачу.
На першому поверсі будинку розташовані коридор, площею 10,2 кв. м, кухня площею 20,6 кв. м, кімната площею 22,5 кв. м, кладова, площею 4,6 кв. м, мезонін складається із двох кімнат, площею 14,2 кв. м, та 13,7 кв. м.
Між нею та відповідачем склався порядок користування будинком, згідно з яким вона користується двома житловими кімнатами на мезоніні, загальною
площею 27,9 кв. м, а відповідач користується підвалом та приміщеннями, що знаходяться на першому поверсі, загальною площею 64,3 кв. м, куди її не допускає.
У частці будинку, якою вона користується, проживають двоє її синів та онука.
Між нею та відповідачем постійно виникають суперечки щодо порядку користування будинком. Відповідач та члени його сім'ї погрожували їй та її синам фізичною розправою і примусовим виселенням.
Вказувала про те, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні належною
їй часткою будинку, перерізав електропроводку, що веде до приміщень, якими вона користується. У добровільному порядку досягнути згоди щодо користування будинком вони не змогли, неодноразові звернення до відповідача з проханням здійснити добровільний поділ будинку виявились безрезультатними.
Спірний будинок може бути розділений по вертикалі на дві майже рівні частки.
У такому разі першому співвласнику можна виділити на першому поверсі
коридор 1, площею 10,2 кв. м, кухню 2, площею 20,6 кв. м, кладову 4,
площею 4,6 кв. м, а на мезоніні кімнату ІІІ, площею 13,7 кв. м, всього загальною площею 49,1 кв. м. Вхід до цієї частини житлового будинку можливий там, де він зараз є на першому поверсі.
Другому співвласнику у власність можна виділити на першому поверсі кімнату 3, площею 22,5 кв. м, а на мезоніні кімнату ІІ, площею 14,2 кв. м. Оскільки вхід в підвал розміщений з кімнати 3, площею 22,5 кв. м, то підвал слід виділити у власність другого співвласника і загальна площа вказаних приміщень становитиме 39,9 кв. м. Вхід до цієї частини будинку можна обладнати окремо з вулиці на перший поверх та окремо з вулиці на мезонін.
Для будівництва та обслуговування вказаного будинку спадкодавцю ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка, площею 800 кв. м, яка не була приватизована, що підтверджується копією рішення виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради від 01 квітня 1977 року № 8.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд:
- припинити її та відповідача право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- виділити їй в натурі майно у розмірі 44,83 % частки житлового будинку, а саме: на першому поверсі підвал, площею 3,2 кв. м, кімнату 3, площею 22,5 кв. м,
на мезоніні - кімнату ІІ, площею 14,2 кв. м, загальною площею 39,9 кв. м;
- виділити відповідачу в натурі майно у розмірі 55,17 % частки житлового будинку, а саме: на першому поверсі коридор 1, площею 10,2 кв. м, кухню 2, площею
20,6 кв. м, кладову 3, площею 4,6 кв. м, на мезоніні кімнату ІІІ, площею 13,7 кв. м, загальною площею 49,1 кв. м;
- стягнути з відповідача на її користь різницю у вартості приміщень спірного житлового будинку;
- встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 800 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 відповідно до часток сторін
у житловому будинку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Проведено реальний поділ житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до варіанту № 2 (таблиця №3) висновку експерта № 111 судової інженерно-технічної (оціночно-будівельної, будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи) від 30 квітня 2024 року.
Виділено в натурі у власність ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , а саме: підвал І, площею 3,2 кв. м, кімнату 1-3, площею 22,5 кв. м, кладову 1-4, площею 4,6 кв. м, кімнату 1-5, площею 14,2 кв. м.
Виділено в натурі у власність ОСОБА_2 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , а саме: коридор 1-1, площею 10,2 кв. м,
кухню 1-2, площею 20,6 кв. м, кімнату 1-6, площею 13,7 кв. м.
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбиральню
АДРЕСА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки у житловому будинку у сумі 710 грн.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, загальною
площею 0,1419 га, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 згідно з висновку експерта № 111 за результатами проведення судової інженерно-технічної (оціночно-будівельної, будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи)
від 30 квітня 2024 року та виділено у користування ОСОБА_1 частку земельної ділянки, площею 0,0644 га, позначену у додатку до висновку експерта «Визначення порядку користування» зеленим кольором, у користування ОСОБА_2 виділено частку земельної ділянки, площею 0,0644 га, позначену у додатку до висновку експерта «Визначення порядку користування» жовтим кольором.
Земельну ділянку, загальною площею 0,0131 га, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 , позначену у додатку «Визначення порядку користування» до висновку експерта № 111 за результатами проведення судової інженерно-технічної (оціночно-будівельної, будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи)
від 30 квітня 2024 року червоним кольором-залишено у спільному користуванні власників житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
у сумі 3 220,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 661,29 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач та відповідач є співвласниками по 1/2 частки спірного житлового будинку, який успадкували після смерті їх баби ОСОБА_5 . Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, яка перебувала у користуванні спадкодавця ОСОБА_5 та після набуття сторонами права власності на частки
у житловому будинку перейшла в їхнє користування. На момент розгляду справи площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні сторін із урахуванням раніше приватизованої відповідачем частки цієї земельної ділянки розміром 0,8740 га, складає 0,1419 га, з яких 0, 0131 га земля під будинком. Між сторонами існує спір щодо порядку володіння та користування вказаним житловим будинком та земельною ділянкою.
Висновком експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 30 квітня 2024 року № 111 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, здійсненої на виконання ухвали міського суду від 25 вересня 2023 року, встановлено технічну можливість поділу будинку між сторонами та створення окремих ізольованих квартир, при умові виконання перепланування без втручання у несучі конструкції будинку. Експертом запропоновано два варіанти поділу житлового будинку з відступом від розміру ідеальних часток сторін.
Варіант поділу № 1 передбачає значний відступ у частці для одного зі співвласників та виплату компенсації іншим співвласником у розмірі 60745,00 грн, оскільки у власність одного зі співвласників перейдуть приміщення, загальною площею 51,4 кв. м, а іншого 37,6 кв. м. Натомість варіант поділу № 2 передбачає мінімальний відступ від часток сторін та сплату компенсації за зменшення ідеальної частки у розмірі 710 грн, а загальна площа приміщень, що пропонується виділити кожному зі співвласників становитиме по 44,5 кв. м. За обох варіантів поділу єдина придатна до використання господарська будівля-вбиральня залишається у спільному користуванні сторін.
У суді першої інстанції сторони, посилаючись на важке матеріальне становище, зазначили про відсутність у кожного із них можливості сплатити іншій стороні компенсацію за відступ від ідеальної частки, оскільки позивачка не працює,
а відповідач є особою пенсійного віку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про поділ будиноковолодіння в натурі за варіантом № 2 судової експертизи, який передбачає найменший відступ від ідеальних часток у праві спільної часткової власності сторін, виділивши у власність позивачці приміщення визначені для співвласника № 2, а саме: підвал І, площею 3,2 кв. м, кімнату 1-3, площею 22,5 кв. м, кладову 1-4, площею 4,6 кв. м, кімнату 1-5, площею 14,2 кв. м, а всього загальною площею 44,5 кв. м, вартістю 270 044 грн, а відповідачу приміщення визначені для співвласника № 1, а саме: коридор 1-1, площею 10,2 кв. м, кухню 1-2, площею 20,6 кв. м, кімнату 1-6, площею 13,7 кв. м, а всього загальною площею 44,5 кв. м, вартістю 271 464 грн, залишивши у спільному користуванні сторін господарську будівлю-вбиральню. Зважаючи на те, що за вказаним варіантом поділу реальна частка ОСОБА_2 збільшується, з нього стягнуто на користь позивачки компенсацію за відхилення від розміру ідеальних часток співвласників у сумі 710 грн.
Міський суд вказав, що зазначений варіант розподілу спільного майна у натурі відповідає найкращим інтересам сторін, є максимально наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників у житловому будинку, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель як окремих об'єктів нерухомості, необхідність проведення переобладнань не потребує великого обсягу матеріальних затрат та фізичних зусиль, а приміщення, які переходять у власність позивачки, знаходяться з тієї сторони будинку, де остання попередньо проживала та влаштувала собі вхід до житлової кімнати на другому поверсі.
Також судом першої інстанції враховано, що наведений варіант поділу дає можливість встановити порядок користування сторонами спірною земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1419 га, за умовами якого у користування відповідача перейде та частина земельної ділянки, що безпосередньо примикає до раніше приватизованої ним земельної ділянки, площею 0,8740 га, із кадастровим номером 2611040300:20:004:0286 га, на якій розташовані господарські будівлі та споруди і збудований ним новий житловий будинок, що останній не заперечив у міському суді.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про необхідність проведення поділу по варіанту експертизи № 2 із виділом приміщень, передбачених для співвласника № 2 у власність саме йому із урахуванням кількості зареєстрованих у будинку членів його сім'ї та наявного у будинку майна, оскільки як зазначено вище, визначальним для поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
З урахуванням визначеного варіанту поділу у натурі житлового будинку суд першої інстанції дійшов висновку про можливість встановлення порядку користування земельною ділянкою, площею 0,1419 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, між сторонами відповідно до запропонованого у висновку експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 30 квітня 2024 року № 111, згідно з яким у користування позивачці слід виділити земельну ділянку,
площею 0,0644 га, яка позначена у додатку до висновку експерта «Визначення порядку користування» зеленим кольором, у користування відповідачу слід виділити частку земельної ділянки, площею 0,0644 га, позначену у вказаному додатку до висновку експерта жовтим кольором, а земельну ділянку, загальною площею 0,0131 га, позначену у додатку червоним кольором слід залишити
у спільному користуванні сторін.
Щодо способу захисту. У позовній заяві позивачка просить виділити в натурі у власність їй та відповідачу відповідні частки будинковолодіння та встановити порядок користування земельною ділянкою пропорційно до розміру належних їм часток у житловому будинку, що відповідає фактичному поділу цього майна між двома співвласниками. Позивачка та її представник підтвердили вказані обставини у міському суді. Тому суд дійшов висновку, що має місце саме поділ майна на підставі положень статті 367 ЦК України, результатом якого є припинення правовідносин спільної часткової власності, а не виділ у натурі частки із спільного майна.
Відсутність у матеріалах справи технічних висновків про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки тощо не перешкоджає суду ухвалити рішення по суті спору, якщо наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи, що спростовую відповідні доводи відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Яремчанського міського суду від 30 жовтня 2024 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у спірних правовідносинах має місце поділ майна, результатом якого є припинення правовідносин спільної часткової власності, оскільки майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, і кожному із них визначена окрема площа цього нерухомого майна. Крім того, позивач у своєму позові посилалась у тому числі на положення частини першої статті 367 ЦК України щодо поділу в натурі майна, що є у спільній частковій власності. Таким чином, безпідставними є доводи відповідача про те, що виділ частки в спірному майні лише для позивача є неможливим, а суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовних вимог про поділ домоволодіння в натурі між сторонами позивач не заявляла.
Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку висновку експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 30 квітня 2024 року № 111 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Зокрема, врахував, що варіант поділу № 2 передбачає мінімальний відступ від часток сторін та сплату компенсації за зменшення ідеальної частки у розмірі 710 грн, а загальна площа приміщень, що пропонується виділити кожному зі співвласників становитиме 44,5 кв. м. При іншому запропонованому експертом варіанті поділу площа житлового будинку, виділеного одному із співвласників становила би 51,4 кв. м, а іншому 37,6 кв. м, і відхилення від ідеальної частки у грошовому еквіваленті становило би 60 745 грн.
Тобто висновком експерта встановлено технічну можливість розподілу в натурі спірного житлового будинку, кожній зі сторін може бути виділено відокремлену (ізольовану) частку будинку із самостійним входом/виходом. А обраний судом першої інстанції варіант поділу найбільше відповідає розмірам часток співвласників та технічній можливості їх виділу, і враховує інтереси обох співвласників, зможе забезпечити належне користування кожною стороною своєю часткою будинку.
При цьому апеляційним судом враховано, що визначальним для виділу частки або поділу будинку у натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Доводи апеляційної скарги про те, що такий варіант поділу житлового будинку відповідає найкращим інтересам позивача, натомість не враховує інтереси відповідача, є більш обтяжливим для нього, відхилено апеляційним судом, так як спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами. У випадку обрання іншого варіанту поділу будинку відхилення від ідеальної частки було б значно більшим, відповідно, вартість ремонтних робіт та сплати компенсації позивачу теж була б в більшій сумі.
Апеляційний суд вказав, що посилання відповідача на те, що він не погоджувався на сплату компенсації за відхилення від розміру ідеальних часток співвласників, на увагу не заслуговують, оскільки виплата компенсації співвласникові лише за його згодою має місце якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, а співвласник бажає виділу (частина друга статті 364 ЦК України). Разом з цим у цій справі майно поділене між двома співвласниками із незначним відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що при обраному варіанті поділу приміщення, які переходять у власність позивача, знаходяться з тієї сторони будинку, де остання попередньо проживала і влаштувала собі вхід до житлової кімнати на другому поверсі, що дає можливість їй відновити незаконну прибудову, яка була розібрана нею до проведення експертизи, у такому випадку при будівництві добудови в приміщенні кімнати 1-3 буде закриватись вікно. Вказану сторону житлового будинку, в тому числі кімнату 1-3, виділено саме позивачу. Натомість відповідачу виділено ту частку будинку та передано у користування частку земельної ділянки, що безпосередньо примикає до раніше приватизованої ним земельної ділянки, на якій розташовані господарські будівлі та споруди і збудований ним новий житловий будинок.
Посилання апеляційної скарги на порушення позивачем вимог пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України, оскільки до позовної заяви не надано доказів на підтвердження ціни позову і не сплачено у повній мірі судовий збір, на увагу не заслуговують, оскільки після визначення судовим експертом за ухвалою суду ринкової вартості спірного житлового будинку з господарською спорудою, судом першої інстанції було за результатами розгляду справи правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача сплачену нею суму судового збору та на користь держави недоплачену суму відповідно до визначеної ціни позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 354/476/23 з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2025 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачкою не надано доказів проведення належної оцінки майна, яка б відповідала дійсній його вартості, яке є предметом спору, у справі відсутні докази на підтвердження вартості спірного майна на час подання позову.
Позивачка визначила ціну позову виходячи з вартості житлового будинку, інвентаризаційна вартість якого зазначена у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок виготовлений 25 вересня 2018 року обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації».
На підставі вищенаведеного міський суд був позбавлений можливості визначити ставку судового збору за майновою вимогою, оскільки зазначена позивачкою ціна позовних вимог не відповідає дійсній вартості спірного майна на момент подання позову.
Апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Також апеляційний суд не звернув увагу на те, що предмет і підставу позову формує лише позивач, який підставою позову визначив одночасно дві статті, отже, позивачкою обрано неналежний спосіб захисту.
Доводи особи, яка подала відзив
У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - Гайтанюк М. М. подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачка була позбавлена можливості здійснити оцінку спірного майна, оскільки відповідач перешкоджав їй вчинити такі дії. Разом з тим висновком експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 30 квітня 2024 року № 111 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи здійснено відповідну оцінку, унаслідок чого рішенням міського суду було стягнуто судовий збір у належному розмірі.
Позивачка просила виділити їй не її частку у будинку, а виділити їй в натурі майно і в цій самій позовній вимозі позивачка просила виділити відповідачу майно в натурі. Таким чином, позивачка фактично просила розділити між нею та відповідачем спірний житловий будинок.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради від 01 квітня
1977 року № 8 спадкодавець позивачки та відповідача - ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка, площею 800 кв. м, по АДРЕСА_4 під будівництво житлового будинку (а.с. 17, т. 1).
Згідно з копією довідок № 1365, № 596, виданих виконавчим комітетом Ворохтянської селищної ради 18 жовтня 2018 року та 20 червня 2023 року
ОСОБА_4 належав житловий будинок по
АДРЕСА_5 , житловою площею 24,29 кв. м. При зміні назви вулиць та нумерації будинків у смт Ворохта відповідно до рішення виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради від 22 липня 1987 року АДРЕСА_6 . Оскільки цей адресний номер будинку вже внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень, будинку попередньо присвоєний адресний номер АДРЕСА_7
(а. с. 16, 96, т. 1).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок
АДРЕСА_7 від 25 вересня 2018 року вказане будинковолодіння складається із житлового будинку літ. А, 1980 року побудови, загальною площею 89,0 кв. м, житловою площею 50,4 кв. м, літньої кухні літ. Б-1 1957 року побудови, стайні літ. Б, сараю літ. В, погреба літ. Д., вбиральні літ. У, огорожі 1980 року побудови. Житловий будинок літ. А складається із: підвалу 1, площею 32 кв. м; по першому поверху коридору 1-1, площею 10,2 кв. м, кухні 1-2, площею 20,6 кв. м, кімнати 1-3, площею 22,5 кв. м, кладової 1-4, площею 4,6 кв. м; по мезоніну кімнати 1-5, площею 14,2 кв. м, кімнати 1-6, площею 13,7 кв. м (а.с. 18-20, т. 1).
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської областівід 21 травня 2021 року у справі № 354/625/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 є бабою ОСОБА_1 . Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 у порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_1 - ОСОБА_4
22 липня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці житлового будинку, загальною площею 89,0 кв. м, житловою площею 50,4 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_7 , що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 липня 2021 року № 267107082 та № 267108232 (а.с. 15, 92, т. 1).
19 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до відділення поліції № 1 (м. Яремче) Надвірнянського районного відділу поліції головного управління національної поліції в Івано-Франківській області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, за змістом якого просила внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за фактом вчинення ОСОБА_2 щодо неї та її синів ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 і онуки ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296, статті 356 КК України (а.с. 21, т. 1).
19 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до селищного голови Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, в якій посилаючись на неправомірні дії ОСОБА_2 , що перерізав електропроводи, які ведуть до житлового будинку по
АДРЕСА_7 , просила вжити заходів для відновлення порушених прав членів її сім'ї, провести комісійне обстеження та встановити факт наявності/відсутності електропостачання на другому поверсі будинку (а.с. 22, т. 1).
21 вересня 2022 року ОСОБА_1 направила на адресу відділення поліції № 1
(м. Яремче) Надвірнянського районного відділу поліції головного управління національної поліції в Івано-Франківській області заяву, в якій просила повідомити про результати розгляду поданого нею 19 вересня 2022 року повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 23, т. 1).
Із долученої копії скарги на бездіяльність відділення поліції № 1
(м. Яремче) Надвірнянського районного відділу поліції головного управління національної поліції в Івано-Франківській області від 28 вересня 2022 року, яка не містить відмітки про реєстрацію, вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою на бездіяльність вказаного правоохоронного органу, що полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення на підставі поданої нею 19 вересня 2022 року заяви про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 24-25, т. 1).
Постановою Яремчанського міського суду від 30 січня 2023 року
у справі № 354/1346/22 провадження про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито у зв'язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення
(а.с. 28, т. 1).
Пунктом 1.1 рішення Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 24 вересня 2021 року № 153-122/2021 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель комунальної власності, площею 0,8740 га, (кадастровий номер 2611040300:20:004:0286) для ведення особистого селянського господарства по
АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та передано земельну ділянку у приватну власність.
Згідно з планом меж земельної ділянки із кадастровим номером 2611040300:20:004:0286 по лінії від А до Б вказана ділянка межує із землями Ворохтянської селищної ради (дорога), по лінії від Б до В із землями Ворохтянської селищної ради (кадастровий номер не визначено), по лінії від Г до Д-дорога.
Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області на виконання ухвали суду від 21 червня 2023 року про витребування доказів листом від 05 липня 2023 року № 492/07-04 повідомила, що згідно з записами земельно-кадастрової книги Ворохтянської селищної ради за померлою ОСОБА_4
по АДРЕСА_1 було обліковано 0,7018 га землі. Після смерті ОСОБА_4 земельною ділянкою в повному обсязі користувався ОСОБА_2 , а тому рішенням Ворохтянської селищної ради
від 24 вересня 2021 року № 153-12/2021 йому була передана у власність земельна ділянка, площею 0,8740 га, кадастровий номер: 2611040300:20:004:0286 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_8 (у тому числі і землі, які були у користуванні ОСОБА_4 ). Ворохтянською селищною радою не приймалось рішення про передачу у власність земельної ділянки, на якій розміщений будинок, що на цей час належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Приблизна площа не переданої у власність ділянки, на якій розміщений будинок АДРЕСА_1 становить 0,10-0,15 га. Вищенаведене підтверджується також долученими копіями із земельно-кадастрової книги Ворохтянської селищної ради, запис № 42, Поземельної книги на земельну ділянку 2611040300:20:004:0286 (а.с. 106-108, 157, 165-181, т. 1).
Згідно з висновком експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 30 квітня 2024 року № 111 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, здійсненої на виконання ухвали міського суду від 25 вересня 2023 року, експертом розглядалися варіанти розподілу житлового будинку з господарською будівлею, а саме по варіанту поділу № 1 співвласнику 1/2 частки
№ 1 слід надати наступні приміщення підвалу та 1 поверху житлового будинку: підвал І, площею 3,2 кв. м, вартістю 15 576 грн; частку коридору 1-1,
площею 5,1 кв. м, вартістю 29 491 грн; кухню 1-2, площею 20,6 кв. м, вартістю 136 902 грн; кімнату 1-3, площею 22,5 кв. м, вартістю 149 530 грн, а всього
площею 51,4 кв. м, вартістю 331 499 грн. Вказаному співвласнику необхідно в коридорі 1-1 влаштувати дерев'яну перегородку для відокремлення частини коридору, поштукатурити, пофарбувати, вартість ремонтних робіт становить
2 578 грн. Реальна частка цього співвласника складає 334 234 грн, що
на 60 745 грн більше за ідеальну частку.
Співвласнику 1/2 частки № 2 за вказаним варіантом слід надати наступні приміщення: частину коридору 1-1, площею 5,1 кв. м вартістю 29 491 грн; комору
1-4, площею 4,6 кв. м, вартістю 26 600 грн; кімнату 1-5, площею 14,2 кв. м, вартістю 78 338 грн; кімнату 1-6, площею 13,7 кв. м, вартістю 75 580 грн, а всього площею 37,6 кв. м, вартістю 210 009 грн. Вказаному співвласнику необхідно встановити дерев'яну перегородку в приміщенні коридору, поштукатурити, пофарбувати; в коридорі 1-1 влаштувати сходи на мезонін, які на день обстеження демонтовані; в приміщенні 1-4 вирізати зовні проріз та влаштувати двері, розібрати перекриття для входу на мезонін. На мезонін також можливо заходити через зовнішні сходи. Вартість ремонтних робіт становить 15 734 грн. Реальна частка цього співвласника складає 212 744 грн, що на 60 745 грн менше від ідеальної частки. Вбиральня № 1 вартістю 2 753 грн залишається у спільному користуванні співвласників.
По варіанту поділу № 2 співвласнику 1/2 частки № 1 слід надати наступні приміщення: коридор 1-1, площею 10,2 кв. м, вартістю 58 982 грн; кухню
1-2, площею 20,6 кв. м, вартістю 136 902 грн; кімнату 1-6, площею 13,7 кв. м, вартістю 75 580 грн, а всього площею 44,5 кв. м, вартістю 271 464 грн. Вказаному співвласнику необхідно в коридорі 1-1 влаштувати дерев'яні сходи на мезонін.
Між приміщеннями 1-3 і 1-4 пробити проріз, в приміщенні кладової 1-4 пробити проріз та встановити двері, поштукатурити та пофарбувати стіни. На мезоніні в приміщенні кімнати 1-6 влаштувати проріз та встановити двері. Вартість ремонтних робіт становить 22 314 грн. Реальна частка цього співвласника складає 274 199 грн, що на 710 грн більше за ідеальну частку.
Співвласнику 1/2 частки № 2 за вказаним варіантом слід надати наступні приміщення: підвал І, площею 3,2 кв. м, вартістю 15 576 грн; кімнату 1-3, площею 22,5 кв. м, вартістю 149 530 кв. м; кладову 1-4, площею 4,6 кв. м, вартістю
26 600 грн; кімнату 1-5, площею 14,2 кв. м, вартістю 78 338 грн, а всього
площею 44,5 кв. м, вартістю 270 044 грн. Вказаному співвласнику необхідно між приміщеннями 1-3 та 1-2, 1-1, 1-4 демонтувати двері та закласти прорізи.
В приміщення кімнати 1-3, 1-6 та кладової 1-4 пробити прорізи та встановити двері. На мезонін між кімнатами 1-5 і 1-6 демонтувати двері та закласти проріз. Вартість ремонтних робіт становить 9 536 грн. Реальна частка цього співвласника складає 272 779 грн, що на 710 грн менше за ідеальну частку. Вбиральня № 1 вартістю 2 753 грн залишається у спільному користуванні співвласників.
При обмірах земельної ділянки встановлено, що фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 становить 0,1419 га. Вказана ділянка по периметру не огороджена, межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться у його приватній власності із кадастровим номером 2611040330:20:004:0286, площею 0,8740 га, на якій розташовані господарські будівлі (літня кухня, сарай, стайня, погріб, вбиральня), що зазначені в інвентарній справі будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Експертом та інженером-геодезистом виготовлено один варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, площею 0,1419 га, яка буде використовуватись для обслуговування житлового будинку, що знаходиться у приватній спільній частковій власності співвласників у частках по 1/2.
За вказаним варіантом співвласнику № 1 у користування слід надати земельну ділянку, площею 0,0644 га, (жовтий колір), співвласнику № 2 земельну ділянку, площею 0,0644 га, (зелений колір). Земельна ділянка, площею 0,0131 га, буде знаходиться у спільному користуванні співвласників житлового будинку
(а.с. 188-225, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 цього Кодексу).
До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов'язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
За змістом частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об'єкт нерухомого майна.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада
2023 року у справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 10 травня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21), від 09 серпня 2024 року у справі № 442/8542/19 (провадження № 61-6570св24).
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 363/3902/13 (провадження № 61-14632св23) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Ураховуючи викладене, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам'ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у cправі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що позивачка у позовній заяві посилалася на положення статті 367 ЦК України, тобто у спірних правовідносинах мав місце саме поділ майна, унаслідок якого припинено правовідносини спільної часткової власності, так як майно належало на праві спільної часткової власності позивачці та відповідачу, як співвласникам, і кожному із них визначена окрема площа цього нерухомого майна, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про існування технічної можливості поділу спірного будинку між позивачкою та відповідачем і створення окремих ізольованих квартир, при умові виконання перепланування без втручання у несучі конструкції будинку, що підтверджується висновком експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 30 квітня 2024 року № 111 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, здійсненої на виконання ухвали міського суду від 25 вересня 2023 року.
Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що визначений вищевказаним висновком експерта варіант поділу № 2 передбачає мінімальний відступ від часток сторін та сплату компенсації за зменшення ідеальної частки
у розмірі 710 грн. Загальна площа приміщень, що пропонується виділити кожному зі співвласників при такому поділі становить по 44,5 кв. м. При іншому запропонованому експертом варіанті поділу площа житлового будинку, виділеного одному із співвласників становила би 51,4 кв. м, а іншому 37,6 кв. м, і відхилення від ідеальної частки було б вартістю 60 745 грн.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що при такому поділі позивачці та відповідачу може бути виділено відокремлену (ізольовану) частку будинку із самостійним входом/виходом, такий варіант поділу найбільше відповідає розмірам часток співвласників та технічній можливості їх виділу, і враховує інтереси обох співвласників.
Верховний Суд погоджується з висновком судів про можливість встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, площею 0,1419 га, між сторонами відповідно до запропонованого у висновку експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр»
від 30 квітня 2024 року № 111, а саме у користування позивачці виділено земельну ділянку, площею 0,0644 га, яка позначена у додатку до висновку експерта «Визначення порядку користування» зеленим кольором, у користування відповідачу виділено частку земельної ділянки, площею 0,0644 га, позначену
у вказаному додатку до висновку експерта жовтим кольором, а земельну ділянку, загальною площею 0,0131 га, позначену у додатку червоним кольором залишено
у спільному користуванні сторін.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачкою не надано доказів проведення належної оцінки майна, тому міський суд був позбавлений можливості визначити ставку судового збору за майновою вимогою, на увагу не заслуговують, оскільки висновком експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 30 квітня 2024 року № 111 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи встановлено вартість спірного майна, а районним судом при ухваленні рішення вирішено питання про розподіл судових витрат у належному розмірі.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 січня
2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець