26 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3142/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
про внесення змін до договору,
13.05.2025 (через систему "Електронний суд") ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 (повний текст складений 29.04.2025) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом частини 2 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025, якою залишено без змін вказану ухвалу суду.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 9 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала про відмову у забезпеченні позову зазначена у пункті 4 частини 1 статті 255 ГПК України, тобто належить до категорії ухвал, які не можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначеному у пункті 2 частини 1 статті 287 ГПК України. Також до такого переліку судових рішень не віднесено і оскаржену постанову суду апеляційної інстанції.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (пункти 7.3, 7.4).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
Наявність вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Отже, виходячи зі змісту приписів пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, оскаржувані ухвала і постанова про відмову в забезпеченні позову касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/3142/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач