Іменем України
14 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/140/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом: Чернігівської окружної прокуратури,
код ЄДРПОУ 0291011426, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000,
в інтересах держави в особі
позивача: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 38053846, вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017,
до відповідача: Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 04411898, вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівського району, 15501,
предмет спору: про відшкодування шкоди в розмірі 2 061 877,82 грн,
Представники сторін:
позивача: Городник Т.М.
відповідача: Сокирко Н.В.
прокурор: Оліфір А.В.
Чернігівською окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про відшкодування шкоди в розмірі 2 061 872,82 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою відповідача, яка полягає у незабезпеченні ним охорони і збереження лісового фонду, що призвело до незаконної порубки 16 дерев роду вільха на території гідрологічного заказника місцевого значення «Струга». Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна незаконною вирубкою дерев, у розмірі 2 061 872,82 грн.
Ухвалою суду від 19.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2025, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
21.02.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, зазначає про те що не причетний до незаконної вирубки дерев те території гідрологічного заказника. Посилається на те, що в діях Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області відсутня протиправна поведінка, так як вона своїми діями не завдала шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача, а винні особи не встановлені правоохоронними органами. Відповідач стверджує, що у справі відсутнє документальне підтвердження належності земельної ділянки прибережної захисної смуги, на якій виявлено факт незаконної вирубки дерев лісогосподарського призначення.
26.02.2025 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначає, що матеріалами справи у повному обсязі підтверджується правомірність вимог. Цільове призначення земельної ділянки, на якій зростає ліс, де виявлений факт незаконної вирубки дерев, не має значення у разі притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. За твердженням прокурора, за відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною другою статті 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, оскільки саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс та якому він був переданий під охорону, є особою, відповідальною за незаконну вирубку дерев. Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу.
26.02.2025 від Новобілоуської сільської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив про те, що в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №07/03 від 18.03.2024 року зазначено, що уверх по течії річки, біля пішохідного мосту в с.Рудка, виявлено незаконну вирубку дерев невстановленими особами, здійснену у період із січня по березень поточного року у межах прибережної смуги. В акті зафіксовано факт виявленої вирубки дерев у межах прибережної смуги, а не «вирубку лісу, не наданого у користування». Органами досудового слідства не встановлені винні особи у вирубці дерев у гідрологічному заказнику місцевого значення «Струга», кримінальне провадження № 12024270340000888 не завершено, слідчі дії ще проводяться. На думку відповідача, наразі безпідставно робити остаточний висновок, що особи, винні у незаконній вирубці дерев, не встановлені. Новобілоуська сільська рада в межах наданих повноважень забезпечувала дотримання встановленого режиму на території гідрологічного заказника місцевого значення «Струга», а при виявленні факту вирубування дерев - було викликано слідчо-оперативну групу ЧРУП ГУНП в Чернігівській області з метою з'ясування усіх обставин вчинення правопорушення та встановлення порушників.
У підготовчому засіданні 13.03.2025 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 14.04.2025, 09:00.
У судовому засіданні 14.04.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засідання до 07.05.2025, 10:30.
У зв'язку з оголошенням 07.05.2025 повітряної тривоги на території Чернігівської області, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання у справі 07.05.2025 об 10:30 не проводилось, про що складено Акт №57-25. Розгляд справи перенесено на 14.05.2025, 09:45, про що повідомлено учасників процесу. В судове засідання 14.05.2025 прибули прокурор, представник позивача та відповідача.
14.05.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Гідрологічний заказник місцевого значення «Струга» створено рішенням Чернігівського облвиконкому від 24.12.1979 № 561 з метою охорони та збереження в природному стані болотного масиву у верхів'ї р. Струга, що є регулятором водного режиму території. Загальна площа 44 га, охоронна зона - 526 га, який знаходиться в Чернігівському районі Чернігівської області і розташований на землях Рудківської та Мохнатинської сільських рад. Заказник включено до переліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду Чернігівської області, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Згідно з охоронним зобов'язанням Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації від 05.02.2020 №21/26-578, Новобілоуській сільській об'єднаній територіальній громаді передано під охорону та дотримання встановленого режиму використання гідрологічний заказник місцевого значення «Струга», площею 44 га та охоронна зона 526 га, які розташовані біля с. Рудка Чернігівського району Чернігівської області.
Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, відповідно до вимог ст.ст. 16, 19 Конституції України, ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 № 45, та згідно із наказом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 11.03.2024 № 77, у період з 12 березня по 18 березня 2024 року проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Новобілоуською сільською радою Чернігівського району (об'єднана територіальна громада) та її виконавчими органами, про що складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №07/03 від 18.03.2024 року.
Перевіркою встановлено, що уверх по течії річки, біля пішохідного мосту в с. Рудка виявлено незаконну вирубку дерев невстановленими особами, здійснену у період з січня по березень поточного року (2024 року) у межах прибережної захисної смуги.
Перевірку проведено спеціалістами Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, які брали участь в обстеженні лісової ділянки, у присутності голови Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Федорова Дмитра Олександровича.
14.03.2024 слідчим СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області проведено огляд місця події, а саме: ділянки місцевості, яка розташована за адресою: Чернігівська область Чернігівський район, с. Рудка, координати місцевості 51.5738146, 31.1081468, розташована лісосмуга біля річки Струга, на березі річки Струга (координати місцевості), на схилі берега річки Струга з координатами (515715335, 31.1040545). У ході огляду виявлено 16 пнів дерев роду вільха діаметрами: 27 см, 33 см, 38 см, 51 см, 32 см, 50 см, 30 см, 42 см, 47 см, 46 см, 38 см, 35 см, 43 см, 52,5 см, 45,5 см, 45 см.
15.03.2024 ЧРУП ГУНП у Чернігівській області зареєстроване кримінальне провадження №12024270340000888 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев.
Слідчим ЧРПУ ГУНП в Чернігівській області проведено допит свідка, а саме: старосту Новобілоуської сільської ради Рудківського старостинського округу ОСОБА_1 , про що складено протокол допиту свідка від 10.12.2024. У протоколі допиту свідка староста зазначила про те, що в районі річки та адміністративних межах с. Рудка знаходиться гідрологічний заказник «Струга». Про факт незаконної порубки дерев поблизу річки Струга дізналася від працівників поліції. Дозволу на порубку дерев письмово та усно не надавалося. Хто здійснив порубку невідомо.
У протоколі допиту свідка - сільського голови Новобілоуської сільської ради ОСОБА_2 від 12.12.2024 голова зазначив про те, що про факт незаконної порубки дерев поблизу річки Струга дізнався від старости села Рудка ОСОБА_1 та від начальника житлово-комунального відділу Новобілоуської сільської ради Апанасенка Андрія Петровича, який на початку весни 2024 року разом із представником Державної екологічної інспекції в рамках планової перевірки виїхав до с. Рудка, де біля річки Струга побачили пні дерев породи вільха у кількості 20 штук. Дозвіл на порубку дерев письмово та усно нікому не надавався. Хто міг здійснити порубку не відомо.
Під час розслідування кримінального провадження №12024270340000888 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено. Досудове розслідування триває.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/125-24/4334-ФХЕД від 20.11.2024 у кримінальному провадженні №12024270340000888, шкода, завдана навколишньому природному середовищу, становить 2 061 872,82 грн.
Розрахунок виконано на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», додаток №1.
Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області 28.03.2024 Новобілоуській сільській раді за результатами перевірки направлено претензію №10/777 про відшкодування в добровільному порядку шкоди, заподіяної державі незаконною рубкою дерев.
У відповідь Новобілоуська сільська рада Чернігівського району вимоги претензії екологічної інспекції не виконала, шкоду, заподіяну вирубкою дерев на території гідрологічного заказника місцевого значення «Струга», не відшкодувала, та у листі від 03.04.2024 № 03-08/362, адресованому Державній екологічній інспекції у Чернігівській області, відхилила вимоги претензії з мотивів відсутності винних осіб у скоєнні незаконної порубки дерев.
За доводами прокурора, шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища у розмірі 2 061 872,82 гривень, не відшкодована, що стало підставою звернення з даним позовом до суду.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Представництво прокурором інтересів держави.
Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.4,7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
Керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області у позові зазначив, що неналежне виконання відповідачем обов'язків із забезпечення охорони та захисту лісів та допущення незаконної вирубки дерев, призвело до заподіяння значних збитків, безумовно порушує інтереси держави, вимагає вжиття заходів реагування, тобто становить як державний, так і суспільний інтерес. Таким чином, у зазначеному випадку, за доводами прокурора, наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Незаконна порубка була здійснена в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Струга», в прибережній зоні на землях Рудьковського старостинського округу Новобілоуської територіальної громади Чернігівської області.
Щодо представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 01.03.2023 № 45 (далі - положення), в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до п.5 ч. 2 розділу II цього положення, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Частинами 9,10 розділу II положення визначено, що Інспекція розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства; виступає позивачем та відповідачем у судах.
Чернігівська окружна прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції з листом №55-77-726вих-25 від 24.01.2025 з проханням повідомити, чи вживалися або будуть вживатися екологічною інспекцією заходи щодо усунення порушень та відшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу.
У відповідь Державна екологічна інспекція листом №03/282 від 30.01.2025 повідомила прокуратуру про те, що здійснену перевірку, здійснено розрахунок завданої шкоди та направлено органу місцевого самоврядування претензію про відшкодування розміру шкоди, а також направлено до Чернігівського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області заяву про вчинення злочину проти довкілля.
Суд встановив, що прокурором було повідомлено про порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області.
У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор листом №55-77-1344вих-25 від 13.02.2025 повідомив Державну екологічну інспекцію про намір подати позов в інтересах держави в Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев.
Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, а підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача щодо захисту порушених інтересів держави, які полягають у не зверненні до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової шкоди іншій особі.
Згідно із ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні, а згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду, землі лісового фонду є складовими структурними елементами екомережі.
За статтею 3 Закону України «Про екологічну мережу України», екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України (ст. 2 ЛК України).
У ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відносини щодо володіння, користування та розпоряджання лісами і, які спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.
Згідно зі статтею 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
Відповідно до ст. 16 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Статтями 17-18 ЛК України встановлено, що у постійне та тимчасове користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства надаються на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.
Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (ч. 1 ст. 86 ЛК України).
Відповідно до ст. 100 ЛК України порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.
Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (ст. 105 ЛК України).
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода (ч. 2 ст. 107 ЛК України).
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 цього ж Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Отже, згідно із положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають. Крім того, норма, закріплена у частині 2 статті 107 ЛК України, не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушенння лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода.
Статтею 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначено, що порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у порушенні режимів територій та об'єктів природно-заповідного фонду; порушення вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у ст. 1166 ЦК України, а саме: будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Разом з тим, ЛК України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.
Тому, у даному випадку неправомірність дій особи не встановлюється, позаяк така особа відсутня. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №918/1356/23.
Згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, зокрема, що: за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт та зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства; якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями; зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю); на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізаціїпродукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Отже для встановлення, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт обстеження (перевірки), яким зафіксовано факт правопорушення.
Акт, відповідно до ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21, від 26.07.2022 у справі № 924/883/21, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22.
Матеріалами справи підтверджено, що екологічною інспекцією виявлено незаконну порубку дерев в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Струга» на землях Рудківського старостинського округу Новобілоуської об'єднаної територіальної громади, поблизу пішохідного мосту в с. Рудка, про що зазначено в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №07/03 від 18.03.2024 року. Перевірку проведено спеціалістами Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, за участю голови Новобілоуської сільської ради Чернігівського району.
Як зазначено в Акті перевірки №07/03 від 18.03.2024 року уверх по течії річки, біля пішохідного мосту в с. Рудка виявлено незаконну вирубку дерев невстановленими особами, здійснені у період з січня по березень поточного року у межах прибережної захисної смуги.
Судом встановлено, що, у верхів'ї річки Струга розташований гідрологічний заказник місцевого значення «Струга», який створено рішенням Чернігівського облвиконкому від 24.12.1979 № 561 з метою охорони та збереження в природному стані болотного масиву у верхів'ї р. Струга, що є регулятором водного режиму території. Загальна площа 44 га, охоронна зона - 526 га, який знаходиться в Чернігівському районі Чернігівської області і розташований на землях Рудкіської та Мохнатинської сільських рад. Заказник включено до переліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду Чернігівської області, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Згідно з охоронним зобов'язанням Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації від 05.02.2020 № 21/26-578, Новобілоуській сільській об'єднаній територіальній громаді передано під охорону та дотримання встановленого режиму використання гідрологічний заказник місцевого значення «Струга», площею 44 га та охоронна зона 526 га, які розташовані біля с. Рудка Чернігівського району Чернігівської області.
Отже, з матеріалів перевірки вбачається, що місцем порубки є територія гідрологічного заказника місцевого значення «Струга».
Лісовий кодекс, зокрема частина 2 ст. 107, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявнолсті таких умов в сукупності:
- якщо особи, винні у заподіянні шкоди не встановлено,
та
- якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
Матеріалами справи підтверджено, що незаконна порубка дерев відбулася в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Струга», про що зазначає й сам відповідач у листі №03-08/362 від 03.04.2024. Тобто в межах території гідрологічного заказника місцевого значення «Струга» загальною площею 44 га та охоронна зона 526 га, який розташовано біля села Рудка Чернігівського району Чернігівської області, та який передано під охоронну Новобілоуській сільській об'єднаній територіальній громаді за охоронний зобов'язанням №21/26-378 від 05.02.2020.
Згідно з протоколом допиту свідка сільського голови Новобілоуської сільської ради ОСОБА_2 восени 2023 року в селі Рудка, поблизу місця порубки, Комунальним підприємством «Редьківське» проводився поточний ремонт містка через річку Струга, який перебуває на балансі Новобілоуської сільської ради, що пов'язує гідрологічний заказник місцевого значення «Струга» із вулицями Миру та Урожайна. Ремонтні роботи були закінчені у листопаді 2023 року. Фактів незаконних порубок за час проведення ремонту не було. Після цього будь-яких перевірок за фактом порушення законодавства поблизу заказника «Струга» не проводилось.
У ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
За змістом пункту «ї» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
За відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною другою статті 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс та якому він був переданий під охорону, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.
Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідного фонду. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового та природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 року у справі № 918/1356/23.
У підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав висновок експерта № СЕ-19/125-24/4334-ФХЕД від 20.11.2024 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному 15.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024270340000888.
Цей висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, судовий експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому висновок експерта відповідає положенням 98 ГПК України.
Суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у господарському провадженні.
Подібні за своїм змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 759/15556/18.
Будь-яких спростувань правомірності висновку № СЕ-19/125-24/4334-ФХЕД від 20.11.2024, а також власного контррозрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у спірних правовідносинах, відповідачем суду не надано.
З наданого висновку експерта вбачається, що розрахунок виконано у відповідності до затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» №575 від 10.05.2022 року, додаток № 1 Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту (далі - Такси).
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами проводиться згідно з Порядком проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об'єктів природно-заповідного фонду за встановленою формулою:
Ні = (Нп х І / 100) х 10,
де Ні - розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю;
Нп - такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду за одну одиницю, встановлена у додатках 1-12 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 р. № 575“ Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», гривень;
І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків;
10 - коефіцієнт, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Отже, розмір шкоди, завданої природно-заповідному фонду внаслідок вирубки 16 живих дерев роду вільха до ступеня припинення росту становить: Ні= 196,182х1,051х10=2061872,82 грн.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового та природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулося вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Відповідачем не доведено, що шкоду державі в розмірі в розмірі 2061872,82 грн завдано не з його вини.
При цьому суд встановив, що відповідач не заперечував розмір визначеної позивачем та заявленої до стягнення у цій справі шкоди та не посилався на недотримання позивачем порядку проведення такого розрахунку, не оскаржував Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №07/03 чи складену на підставі нього претензію про відшкодування збитків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурор в Державної екологічної інспекції у Чернігівській області довів наявність у спірних правовідносинах збитків, обґрунтував їх розмір, заявлений до стягнення.
Суд зазначає, що з урахуванням приписів норми ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України, за відсутності встановлених винних осіб, на Новобілоуську сільську раду покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної державі, внаслідок незаконної вирубки дерев, яка, на даний час, не відшкодована.
Зважаючи на викладені обставини справи, суд доходить висновку про задоволення позову прокуратури та стягнення з Новобілоуської сільської ради шкоди у розмірі 2061872,82 грн. завдані інтересам держави, внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір в сумі 24742,47 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, 15501, код ЄРДПОУ 04411898) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Струга» на землях Рудківського старостинського округу Новобілоуської об'єднаної територіальної громади в сумі 2 061 872,82 грн, яку зарахувати на спеціальний рахунок (отримувач: р/р UA178999980333179331000025703, код отримувача: 38053813, УК у Черн. р-ні/отг с.Н.Білоус/24062100, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 24062100, призначення «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності»).
3. Стягнути з Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, 15501, код ЄРДПОУ 04411898) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 24742,47 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua