Іменем України
14 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/43/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу,
за позовом: Ніжинської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011423), вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, 16600
в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674), вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Комарівської сільської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412225), вул. Соборна, 4, с. Комарівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16442
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Лепська Н.П.;
від позивача: Ковальова О.В.;
від відповідача: не з'явився
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області через підсистему "Електронний суд" 06.01.2025 року надійшла позовна заява від Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Городнянської міської ради Чернігівської області, у якій прокурор просить суд:
1) усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 11,6625 га кадастровий номер 7420882400:03:000:1904 шляхом:
- скасування державної реєстрації права комунальної власності Комарівської сільської ради на земельну ділянку площею 11,6625 га з кадастровим номером 7420882400:03:000:1904, номер запису про право власності № 29868969, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1743228674208;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 11,6625 га кадастровий номер 7420882400:03:000:1904;
- зобов'язання Комарівської сільської ради повернути земельну ділянку площею 11,6625 га кадастровий номер 7420882400:03:000:1904 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
2) стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені судові витрати;
Позовні вимоги обґрунтовано тим, пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Красносільське-1» розташована на земельній ділянці площею 11,6625 га кадастровий номер 7420882400:03:000:1904. Вказана ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення, на всю її площу встановлено обмеження - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Порядок та режим використання цієї земельної ділянки визначається Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2025 (з урахуванням ухвали суду від 28.01.2025), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.
Прокурору, позивачу та відповідачу ухвала суду від 27.01.2025 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 27.01.2025 о 16:00, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.
З огляду на те, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 27.01.2025, строк для подання відзиву становить - до 11.02.2025.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
Відповідно до наказу голови суду № 24 від 18.02.2024 суддя Кузьменко Т.О. у період з 24.02.2025 по 28.02.2025 приймала участь у заходах з підвищення кваліфікації суддів місцевих господарських судів, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 25 лютого 2025 року на 10 год. 30 хв., не відбулося.
Ухвалою суду від 19.02.2025 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання у справі відбудеться 20.03.2025.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 20.03.2025, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні прокурора, суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 16.04.2025.
У судовому засіданні 16.04.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 14.05.2025.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
14.05.2025 у судовому засіданні проголошено скорочене рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
02.07.1992 складено облікову картку та паспорт на пам'ятник історії та культури СРСР групу поселення «Красносільське-І», ІІІ-V ст. до нашої ери, розташоване у Чернігівській області, Борзнянський р-н, Красносільска міська рада, с. Красносільське за 3,5 км на південь від села Красносільське і за 2,4 км на південний схід від с. Запоріжжя.
08.10.1993 представник Президента України видав розпорядження №459 про взяття під державну охорону пам'ятників археології області, зокрема, поселення «Красносільське-І», ІІІ-V ст. до нашої ери (Київська культура), розташоване: с. Красносільське, Красносільска с/рада, 2,4 км на пд.-сх. від с. Запоріжжя,3,5 км на південь від с. Красносільське, на підвищенні в болоті; розорюється.
У 2018 році сертифікованими спеціалістами Київської обласної філії Центру ДЗК розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Комарівської сільської ОТГ, Борзнянського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування територій Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 54-р) із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017), а саме щодо земельної ділянки №3 Красносільської сільської ради, площею 11,6625 га охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:
- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 27.06.2018, у якому вказано про наявність охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини щодо земельної ділянки №3 (Красносільська сільська рада) 11,625 га;
- викопіювання з плану землекористування Красносільської сільської ради №3;
- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Красносільської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, згідно з яким земельній ділянці площею 11,6625 га присвоєно кадастровий номер 7420882400:03:000:1904;
- перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території, зокрема, Красносільської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.06.2018, до якого внесена земельна ділянка №3, охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, код 01.02.
Відділом у Борзнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 02.07.2018 №24-25-0.24-253/104-18 про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.
У довідці Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА до технічної документації від 31.07.2018 №189-П, адресованій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, зазначено, що на земельній ділянці, яка знаходяться на території Красносільської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (ділянка № 3 площею 11,6625 га) розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Красносільське-І», ІІІ-V ст. до нашої ери (№ 3895, взяте на облік розпорядженням представника Президента України в Чернігівській області від 08.10.1993 № 459).
01.08.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області видано наказ №25-5910/14-18-сг, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області загальною площею 64,9325 га.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018 №25-7566/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Комарівській сільській раді Борзнянського району у комунальну власність Комарівської сільської ОТГ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4380,0467 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Комарівської сільської об'єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.
На підставі акта приймання-передачі від 27.09.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 27.09.2018 №25-7566/14-18-сг передало із державної власності, а Комарівська сільська рада прийняла у комунальну власність Комарівської сільської об'єднаної територіальної громади земельні ділянки, в тому числі площею 11,6625 га з кадастровим номером 7420882400:03:000:1904 з обмеженням у використанні: охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна державним реєстратором Комарівської сільської ради Чернігівської області Пархитько О.І., на підставі вищезазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №25-7566/14-18-сг від 27.09.2018 та акту приймання-передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність від 27.09.2018 прийнято рішення індексний номер №45068046 від 16.01.2019 про державну реєстрацію за територіальною громадою Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7420882400:03:000:1904, площею 11,6625 га, про що вчинено запис про право власності від 10.01.2019 №29868969, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1743228674208.
У листі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 24.09.2024 №15-2583/8 зазначено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7420882400:03:000:1904 розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Красносільське-1» ІІІ-V ст., охоронний №3895-Чр.
Інженером-землевпорядником ФОП Вовкогоном С.Ф., відомості про якого внесено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників під № 3498 (кваліфікований сертифікат № 002432), за запитом окружної прокуратури від 31.10.2024 № 52-77-7551вих-24, у ході опрацювання картографічних матеріалів, облікової документації на вказане поселення, відомостей ДЗК, землевпорядної документації з інвентаризації, виконано план-схему земельної ділянки з кадастровим номером 7420882400:03:000:1904 площею 11,6625 га.
У описових даних цієї план-схеми зазначено, що загальна площа вказаної земельної ділянки складає 11,6625 га (межі ділянки виділено синьою лінією). У межах земельної ділянки розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Красносільське-1», площею 11,6625 га, що становить 100 % від загальної площі земельної ділянки (площа поселення заштрихована оранжевими косими лініями).
З огляду на наведені обставини та з урахуванням положень статей 53, 54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» земельна ділянка з кадастровим номером 7420882400:03:000:1904 площею 11,6625 га за твердженням прокурора не може вибувати із державної власності, а також не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності, у зв'язку з чим прокурор звернувся за захистом інтересів держави.
Щодо представництва прокурором Чернігівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його в власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання “справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте в власність.
Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи “Delcourtv.Belgium», “Belletv.France»). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах “Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Новоселецький проти України» від 11.03.2003, “Федоренко проти України» від 01.06.2006).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах “Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив: “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Листом від 09.12.2024 № 52-77-8404вих-24 Ніжинська окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення обставин перебування у комунальній власності земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення: поселення «Красносільське-1».
У вказаному листі Ніжинська окружна прокуратура просила повідомити, чи вживалися заходи для захисту порушених інтересів держави щодо цієї пам'ятки та пов'язаної із нею земельної ділянки.
Листом від 23.12.2024 № 01-01-32/18456 Чернігівська ОДА повідомила, що з метою координації діяльності органам місцевого самоврядування було доведено механізм виокремлення площ земельних ділянок під пам'ятками археології та повернення їх у власність держави. Також, направлено звернення до КМУ щодо доповнення підстав для внесення відомостей до ДЗК щодо зміни категорії земель та виду цільового призначення сформованих земельних ділянок.
Заходи щодо вжиття заходів щодо скасування державної реєстрації, права власності та повернення оспорюваної земельної ділянки Чернігівською ОДА не вживалися.
Таким чином, Чернігівська ОДА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.
Ніжинською окружною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду (повідомлення від 17.01.2025 № 52-77-304вих-24).
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.
Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП “Центр державного земельного кадастру» на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області в 2018 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Комарівської сільської ОТГ Борзнянського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування територій Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 54-р) із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017), встановлено, що в межах земельної ділянки №3 Красносільської сільської ради площею 11,6625 га (кадастровий номер 7420882400:03:000:1904) наявне обмеження в використанні у вигляді охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини (за кодом 01.02., площею 11,6625 га).
Крім того, факт розміщення поселення «Красносільське-І» на земельній ділянці з кадастровим номером 7420882400:03:000:1904 площею 11,6625 га підтверджується також план-схемою, складеною інженером-землевпорядником (кваліфікаційний сертифікат № 002432) Вовкогоном Сергієм Федоровичем.
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7420882400:03:000:1904 площею 11,6625 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Красносільське-І», що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам'яткою) за основним цільовим призначенням на день видання наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).
Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").
Пунктом 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Судом установлено, що відповідно до облікової картки та паспорту від 02.07.1992, пам'ятка археології - поселення «Красносільське-І», ІІІ-V ст. до нашої ери (Чернігівській області, Борзнянський р-н, Красносільска міська рада, с. Красносільське) взято на облік.
Відповідно до розпорядження №459 від 08.10.1993 представника Президента України поселення «Красносільське-І», ІІІ-V ст. до нашої ери (Київська культура) взято під державну охорону пам'ятників археології області.
Статтею 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ врегульовані питання суб'єктів права власності на пам'ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам'яток археології, оскільки пам'ятки археології як нерухомі об'єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.
Згідно зі статтею 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).
Частина 1 статті 54 ЗК України встановлює загальне правило відносно форм власності земель, віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення, визначаючи, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.
Пам'ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв'язку з чим нерозривно пов'язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам'ятки, яка згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.
За висновком суду до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові 03.05.2025 у справі № 902/546/24.
З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 11,6625 га кадастровий номер 7420882400:03:000:1904, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам'ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам'ятки, що знаходиться під охороною держави.
Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, є відновлення становища, що існувало до порушення.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 11,6625 га кадастровий номер 7420882400:03:000:1904, перебуває у комунальній власності.
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо права комунальної власності на земельну ділянку площею 11,6625 га кадастровий номер 7420882400:03:000:1904, як земель сільськогосподарського призначення, в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Натомість, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7420882400:03:000:1904 підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7420882400:03:000:1904 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права власності територіальної громади Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.
Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Доказами у справі, відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з мотивів, викладених у цьому рішенні.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, судовий збір в сумі 7267,20 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Комарівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04412225)на земельну ділянку площею 11,6625 га з кадастровим номером 7420882400:03:000:1904, номер запису про право власності № 29868969, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1743228674208.
3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 11,6625 га кадастровий номер 7420882400:03:000:1904.
4. Зобов'язати Комарівську сільську раду (код ЄДРПОУ 04412225, вул. Соборна, 4, с. Комарівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16442) повернути земельну ділянку площею 11,6625 га кадастровий номер 7420882400:03:000:1904 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000).
5. Стягнути з Комарівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04412225, вул. Соборна, 4, с. Комарівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16442) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 7267,20 грн.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 26.05.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко