м. Чернівці
22 травня 2025 року Справа № 926/1271/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» (04082, місто Київ, вул. Коноплянська, 12, офіс 12, код ЄДРПОУ 43161409)
до відповідачів:
1) Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комунальників, 12, код ЄДРПОУ 03328907);
2) фізичної особи-підприємця Гнатюк Ірини Василівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання недійсним договору,
Суддя І.В. Марущак
Секретар судового засідання Л.В. Терещенко
представники:
від позивача - адвокат Поляк М.В.;
від відповідача-1 - Подгорецька О.В.;
від відповідача-2 - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління», фізичної особи-підприємця Гнатюк Ірини Василівни про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №07/02 від 16 січня 2025 року, укладеного між ФОП Гнатюк Іриною Василівною та Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙКЮ ДИРЕКТ УКРАЇНА», найменування якого змінено на змінено на ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ», було уклало з фізичною особою підприємцем Гнатюк І.В. договір №31, за умовами якого товариство зобов'язалося передати (поставити) у власність ФОП Гнатюк І.В. обладнання та здійснити його монтаж.
16 січня 2025 року ФОП Гнатюк І.В. уклала з Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» договір відступлення права вимоги (цесії) №07/02 за Договором №31 від 28.02.2024.
Підпунктом 12.7 пункту 12 Договору встановлено, що передача стороною прав та обов'язків за договором третім особам, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу, застава, не допускаються без попередньої письмової згоди іншої сторони за виключенням випадків, коли права та зобов'язання сторони за договором переходять до її законних правонаступників.
Однак позивачем не надавалося письмової згоди на укладення договору відступлення права вимоги (цесії) від 16.01.2025, відтак вважає, що вказаний договір відступлення права вимоги (цесії) №07/02 суперечить закону, а саме ст. ст. 203, 512, 516 ЦК України та основному договору №31 від 28 лютого 2024 року, а відтак наявні підстави для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 18.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 08.05.2025 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.
08.05.2025 від Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить поновити строк для подання відзиву, прийняти та долучити відзив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 08.05.2025 відкладено вирішення питання про прийняття відзиву на позовну заяву, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.05.2025.
Відповідач-2 явку свого представника в підготовче судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом надіслання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2025 в його електронний кабінет.
Присутні в засіданні 22.05.2025 представник відповідача 1 просила поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву долучити відзив до матеріалів справи, посилаючись на надмірне навантаження.
Представник позивача проти долучення відзиву заперечила та просила закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Суд, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною 2, частиною 4 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з частин 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Отже, згідно частини 8 статті 165 ГПК України процесуальний строк для надання відповідачем відзиву встановлюється судом, але не може бути меншим п'ятнадцяти днів, і його відлік починається з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Як встановлено судом, ухвалу про відкриття провадження від 18.04.2025 відповідач отримав 18.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
08.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача.
Отже, з урахуванням встановленого судом строку на подання відзиву (16 днів) відповідачем пропущено строк на подання відзиву.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 119 ГПК України).
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання або заяви про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023 у cправі № 916/3022/21.
Частина 3 стаття 119 ГПК України передбачає, що, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, строк, встановлений законом, підлягає поновленню, у той час як строк, встановлений судом, підлягає продовженню.
Зважаючи на викладене та положення статей 116 і 119 ГПК України, оскільки процесуальний строк на відповідь на відзив встановлений судом, а не законом, суд міг би продовжити означений строк за умови якби від позивача до закінчення цього строку надійшла заява про продовження. Тобто, в даному випадку відповідачем 1 подано відзив після закінчення строку, встановленого судом, тому питання щодо збільшення такого строку має вирішуватись шляхом його продовження, а не поновлення (як зазначає позивач у відповіді на відзив).
Враховуючи, що відповідачем 1 не дотримано строку, встановленого судом для подання відзиву, а клопотання про продовження строку на подання відзиву відповідачем не подано до закінчення цього строку, суд не має правових підстав для продовження та поновлення (як зазначає відповідач) процесуального строку для подання відзиву на позов.
Окремо суд зазначає, що наведені відвовідачем 2 у відзиві обставини та усні пояснення щодо причин пропуску строку на подання відзиву не свідчать про наявність виключних підстав для поновлення чи продовження процесуального строку.
Так, вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).
Нормами чинного законодавства України не передбачено автоматичного поновлення чи продовження судом процесуальних строків за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному конкретному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено, та чи підлягає він відновленню. Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 40/353-10, від 09.10.2018 у справі № 5/452/06.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям, вирішення якого покладається виключно на розсуд суду. До поважних причин пропуску процесуального строку відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення певної процесуальної дії у встановлений законом строк. Вказані обставини підлягають обов'язковому підтвердженню шляхом подання до суду відповідних доказів (документів або їх копій).
Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (див. постанову від 08.12.2022 у справі №990/102/22).
Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено наслідків відмови від поновлення процесуального строку прийняття відзиву (повернення, відмова у прийняття, залишення без розгляду).
Так, вимоги статті 170 ГПК України застосовуються до заяв з процесуальних питань, а вимоги частини 2 статті 207 ГПК України регламентують розгляд справи по суті, відтак не застосовуються судом.
Разом з тим, суд зауважує, що до відзиву відповідачем додано докази на підтвердження заперечення на позов.
Відповідно до частини 8 статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
За таких обставин суд не приймає до розгляду докази додані до відзиву докази.
Представник відповідача заявила клопотання про відкладення розгляду справи задля подання доказів до матеріалів справи та обґрунтування причин їх неподання.
На підставі викладеного, враховуючи наявність клопотання, з метою належної реалізації сторонами своїх прав та виконання обов'язків, передбачених процесуальним законодавством, суд приходить до висновку про необхідність відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні.
Керуючись статтями 13, 202, 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про поновлення строку на подання відзиву відмовити.
2. Відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні на 10:30 год. 05 червня 2025 року. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 2.
3. Явку представників учасників справи в судове засідання визнати не обов'язковою.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено і підписано 26.05.2025 року.
Суддя І.В. Марущак