36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.09.2010р. Справа №14/159
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ", юридична адреса: с. Високе, Харківський район, Харківська область, 61000; поштова адреса: вул. Артема, 25-б, м. Харків, 61002
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22, м. Полтава, 36039
про стягнення 96413,77 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Фещук В.В., дов. № 1-юр від 04.01.2010 р.
від відповідача: Пасюта А.А., дов. № 01-15/834 від 01.09.2010 р.
Мухін О.І., дов. № 01-15/835 від 01.09.2010 р.
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення майнової шкоди, спричиненої пошкодженням в ДТП сідельного тягача "MAN 19.463", державний номер НОМЕР_1, в розмірі 42932,05 гривень; упущеної вигоди в розмірі 52930,20 гривень та 551,52 гривень витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження, що загалом становить 96413,77 гривень.
В судовому засіданні 22.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 28.09.2010 р.
Позивач та його представник в судовому процесі позовні вимоги підтримують.
09.09.2010 року за вхід. № 10523д канцелярії суду відповідач та його представник подали відзив на позовну заяву, в тексті якого проти позову заперечують і прохають суд відмовити у їх задоволенні. Одночасно просять суд в порядку ст. 38 ГПК України витребувати у ТОВ "Саноіл" податкові накладні на перевезення вантажу СПД ф/о ОСОБА_1., що здійснювалося за договором № 1006 від 10.06.2008 р., укладеного між позивачем та СПД ф/о ОСОБА_1., в період з 06.04.2010 р. по 30.04.2010 р. та витребувати з СПД ф/о ОСОБА_1. свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця та ліцензію на право надання послуг по перевезенню вантажів. Суд в цій частині відзиву вимоги відповідача відхилив, оскільки у відповідності до приписів статті 38 ГПК України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотання повинно бути зазначено: який доказ витренується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Представники відповідача взагалі в установленому порядку клопотання з вищеназваних питань не подавали, а лише про витребування документів написали у відзиві (див. т. 1, а.с. 88- 90).
В додаткових пояснення до відзиву на позовну заяву від 20.09.2010 року вхід. № 10873д канцелярії суду представники відповідача Пасюта А.А. та Мухін О.І. просять суд в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»відмовити повністю з підстав, викладених у ньому (див. т.1, а.с. 128-135).
20.09.2010 року представник відповідача Пасюта А.А. за вхід. № 10874д канцелярії суду заявив клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових матеріалів. Суд клопотання прийняв, розглянув по суті та задовольнив, залучивши його разом з додатками до матеріалів справи (т. 2, а.с. 1-33).
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 26 березня 2010 року близько 01 год. 10 хв. під час руху на 323 км автодороги "Київ-Харків" відбулася дорожньо-транспорта пригода -потрапляння сідельного тягача марки «МАN 19.463», державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом, що належать на праві власності ТОВ «САНОІЛ»/ надалі по тексту позивач / під керуванням водія ОСОБА_2, який перебуває у трудових відносинах з позивачем, в яму (площею 1,5 м. на 4 м), яка утворилася в дорожньому покритті автодороги, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб.
Відповідно до довідки від 08.04.2010 р. за вих. № 365, наданої Полтавською окремою ротою ДПС ДАІ УМВС України в Полтавській області, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неналежного утримання стану проїжджої частини відповідальною особою.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави було встановлено, що ДТП, яке сталося 26.03.2010 р. на 323 км автодороги «Київ - Харків»за участю автомобіля «МАN 19.463», державний номер НОМЕР_1, спричинено ямковістю дорожнього покриття через порушення головним інженером філії «Полтавська ДЕД»Петруцієм Євгенієм Федоровичем правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автодороги «Київ-Харків».
Позивач вважає, що філія «Полтавська ДЕД», з вини головного інженера, не виконала покладеного на неї завдання щодо забезпечення безпечного руху автотранспорту на закріпленій за нею ділянці автодороги, що призвело до ДТП, внаслідок якої було порушено права Позивача та спричинено майнову шкоду, що виражається у матеріальних збитках, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу та необхідністю проведення його відновлювального ремонту.
Відповідач не погоджується з таким висновком позивача, оскільки, ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»здійснювало всі, залежні від нього заходи, по утриманню доріг. Відповідно до розпорядження директора ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»Радіонова В.В. з 18.02.2010 р. було поновлено роботи з ямкового ремонту і зобов'язано керівника «Полтавська ДЕД»Авраменко І.М., під особисту відповідальність, забезпечити виконання робіт в межах зони обслуговування, максимально задіявши ремонтерів.
23.02.2010 р. був виданий спільний наказ начальника Служби автомобільних доріг у Полтавській області Гнатенка Р.Г. та директора ДП «Полтавський облавтодор»Радіонова В.В., в якому вказується, що у зв'язку з нестабільними погодними умовами зимового періоду розпочалось інтенсивне утворення ямковості та інших деформацій на покритті автомобільних доріг, що негативно впливає на безпеку руху автотранспорту, тому для покращення безпеки руху транспортних засобів, а також недопущення руйнування покриття автомобільних доріг, було зобов'язано керівників філій ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»з 24.02.2010 р. приступити до виконання робіт з ямкового ремонту на ділянці автомобільної дороги М-03 Київ -Харків - Довжанський км 251+000 - км 261+000.
З 03.03.2010 р. «Полтавська ДЕД»було розпочато аварійні роботи з ямкового ремонту покриття автомобільної дороги державного значення М-03 Київ -Харків - Довжанський на ділянці 279 - 283 км. відповідно до розпорядження заступника директора ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»Радіонова В.В. Таким чином ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в тому числі філія «Полтавська ДЕД»ДП «Полтавський облавтодор», виконувало свої обов'язки по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг загального користування та по забезпеченню безпечного руху автотранспорту на закріпленій за нею ділянці.
Утворення просідань та вибоїн є природнім явищем, пов'язаним з дією комплексу дорожньо-кліматичних факторів у різні періоди року, які визначають умови роботи дорожньої споруди, і не залежать навіть опосередковано від дій або бездіяльності людини (експлуатуючих організацій чи органу управління).
Пункт 4.1.1 розділу 4.1 «Експлуатаційне утримання доріг у весняний, літній, осінній період»Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України П-Г.1-218-113-97 зазначає, що роботи з поточного ремонту та інші дорожні роботи мають за мету попередження та виправлення результатів впливу на дороги різних природних факторів і навантажень. У кожну пору року (п. 4.1.2 Правил) дорожні роботи мають свої особливості, зумовлені характером комплексного впливу погодних факторів і автотранспорту на дорогу в цей період. Руйнування та пошкодження вимагають певного часу для їх усунення та наявності відповідних погодно-кліматичних умов та ресурсів. Саме тому Правила (п. 4.1.3 табл. 4.1) встановлюють термін ліквідації пошкоджень, тобто передбачають їх існування на дорозі на протязі певного часу та обумовлюють дії дорожньо-експлуатаційної організації у випадках виявлення пошкодження: «Негайно після виявлення пошкоджень повинні бути установлені відповідні попереджувальні дорожні знаки». Наявність такого знака на ділянці 323 км дороги «Київ - Харків»на день ДТП підтверджується наказом заступника директора ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»Туз В.В. від 11.02.2010 р. про встановлення тимчасових дорожніх знаків 1.12 «Вибоїна», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості»з табличками «Зона дії»на автомобільних дорогах загального користування перед ділянками із значною ямко вістю, та відомістю розташування дорожніх знаків 1.12 «Вибоїна»та 7.2.1 «Зона дії»на автомобільній дорозі Київ-Харків км 337-280 в межах обслуговування філії «Полтавська ДЕД», затвердженою 14.03.2010 р. директором ДП «Полтавський ОАД», яка засвідчує. що на 323 км. автомобільної дороги Київ-Харків було установлено знак 1.12 «Вибоїна». Таким чином власник дороги та уповноважена ним дорожньо-експлуатаційна організація ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», діяли відповідно та в межах, наданих їм законом повноважень.
Підпункт «б»пункту 2.3 Правил дорожнього руху говорить, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Водночас, пунктом 12.1 зазначених Правил встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. (п. 12.2 Правил). А пункт 12.3 Правил дорожнього руху вказує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Тому враховуючи, що на ділянці дороги, де сталося ДТП 26.03.2010 р., був знак 1.12 «Вибоїна», водій автомобіля «МАN 19.463», державний номер НОМЕР_1, був попереджений про перешкоду на дорозі і повинен був здійснити всі можливі заходи для попередження ДТП.
Крім того, відповідно до Акту обстеження місця дорожньо-транспортної пригоди, що сталася на автодорозі Київ-Харків М-03 км 322 + 0.15 (ліворуч), складеного 26.03.2010 р. комісією у складі головного інженера філії «Полтавська ДЕД»Петруція Є.Ф., інженера з ОДР Полтавської роти ДПС Вінті Ф.Г. та учасника ДТП водія гр. ОСОБА_2., ділянка автомобільної дороги Київ -Харків, на якій 26.03.2010 р. о 01 год. 50 хв. сталося ДТП за участю автомобіля «МАN 19.463», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2., є прямою, без наявності перехресть, не відноситься до місця концентрації ДТП та аварійно-небезпечної ділянки, має дві смуги в одному напрямку при односторонньому русі (ширина кожної смуги 3.8 м). Покриття проїзної частини асфальтобетонне, сухе, чисте. Таким чином, водій автомобіля «МАN 19.463», державний номер НОМЕР_1, який належить Позивачеві, внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху скоїв дорожньо-транспортну пригоду, що і стало причиною пошкодження транспортного засобу, тому ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»не може відповідати за заподіяну Позивачу шкоду внаслідок пошкодження сідельного тягача «МАN 19.463», державний номер НОМЕР_1.
Відповідач також не визнає позов в частині стягнення на користь ТОВ «САНОІЛ»реальних збитків в розмірі 52930,20 грн., понесених Позивачем, у зв'язку із залученням до здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника через пошкодження у ДТП власного сідельного тягача 19.463», державний номер НОМЕР_1, з наступних підстав.
Позивач у своїй позовній заяві (ст. 3, абзац 7) вказує, що, у зв'язку з незадовільним технічним станом, пошкодженого у ДТП сідельного тягача, його було направлено на ремонт до гаража (автобази) Позивача. Відповідно до наказу генерального директора № 27/ 03 -1 рем. від 27.03.2010 р. ремонт сідельного тягача 19.463», державний номер НОМЕР_1, здійснювався власними силами і тривав до 10.05.2010 року. Однак Відповідач не визнає вказаних тверджень, оскільки відповідно до вищезазначеного ремонт сідельного тягача тривав з 27.03.2010 р. до 10.05.2010 р., тобто 45 днів. Підтвердженням часу закінчення ремонтних робіт є лише доповідна записка керівника автоколони Русакова І.В. від 10.05.2010 р., яка написана від руки в довільній формі. В Додатку 1 (Ремонтна калькуляція № 2561) до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2561 від 09.04.2010 р. щодо встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля 19.463», державний номер НОМЕР_1, складеного ХНДІСЕ ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, визначається вартість робіт та норма часу, необхідна для ремонту автомобіля. Заключна калькуляція визначає норму часу та вартість робіт по ремонту транспортного засобу, яка становить 247 ЕТ ? 193,00 грн/год, що дорівнює 4767,10 грн., при цьому 10 ЕТ = 1 год. Робота по фарбуванню транспортного засобу визначена з розрахунку 41 ЕТ ? 193,00 грн/год, при цьому 10 ЕТ = 1 год. Виходячи з цього загальний час ремонтних робіт по відновленню транспортного засобу має становити 247 ЕТ + 41 ЕТ = 288 ? 10 (оскільки 10 ЕТ = 1 год) = 28.8 год безперервного робочого часу. Враховуючи те, що ремонт сідельного тягача 19.463», державний номер НОМЕР_1, здійснювався у гаражі (автобазі) Позивача і мав бути здійснений у найкоротший термін для виконання ТОВ «САНОІЛ»зобов'язань перед контрагентами та враховуючи те, що предметом діяльності ТОВ «САНОІЛ»відповідно до Статуту є роздрібна та оптова торгівля автотоварами, запчастинами та технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення можна припустити, що ремонт мав би здійснюватися повний робочий день, тобто 8 годин на день без будь-яких затримок. З наведених вище розрахунків можна зробити висновок, що ремонт сідельного тягача мав бути завершений протягом 3-4 днів, а не протягом 45 днів, як вказує позивач.
У позовній заяві (ст. 3 абзац 9) вказано, що Позивач, з метою виконання договірних зобов'язань перед контрагентом щодо перевезення вантажів, вимушений був залучити до перевезення вантажів контрагентів транспортні засоби стороннього перевізника, СПД ф/о Улізько Станіслава Васильовича, однак позивач не надає доказів про те, чи не було вільних транспортних засобів у гаражі (автобазі) Позивача, що могло б запобігти настанню збитків для ТОВ «САНОІЛ». Оскільки відповідно до Статуту ТОВ «САНОІЛ»предметом діяльності товариства є внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів повітряним, морським, річним транспортом, залізницею та автомобільним транспортом, надання транспортно-експедиційних послуг під час зовнішньоторгових та транзитних вантажів, транспортно-експедиційні послуги, автомобільне господарство, діяльність транспортних агентств, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна та оптова торгівля новими автомобілями та автомобілями, що були у використанні, можна припустити, що ТОВ «САНОІЛ»мало у своєму розпорядженні інші транспортні засоби, однак як вони використовувалися і чому не були задіяні Позивач не вказує.
На обґрунтування заподіяних Позивачеві реальних збитків, у позовній заяві (ст. 3 абзац 9) вказує, що для виконання зобов'язань перед контрагентами, він був змушений залучити до перевезення вантажів саме транспортні засоби стороннього перевізника -СПД ф/о Улізька Станіслава Васильовича. Протягом строку ремонту транспортного засобу Позивача, перевезення вантажів за замовленням контрагентів Позивача здійснювалося транспортними засобами СПД ф/о Улізько Станіслава Васильовича згідно з Договором № 1006 від 10.06.2008 р., укладеним між Позивачем та СПД ф/о ОСОБА_1. За цей час транспортними засобами СПД ф/о ОСОБА_1. було здійснено 11 перевезень вантажів за замовленнями контрагентів Позивача по території України. Загальна вартість перевезень за вищевказаний період склала 52930,20 грн.
Договір № 1006 від 10.06.2008р., укладений між ТОВ «САНОІЛ»та ОСОБА_1. фактично є договором перевезення вантажу, про що вказують наступні його умови: п 1.1 «ПЕРЕВОЗЧИК»предоставляет транспорт для осуществления доставки грузив по Украине в соответствии с согласованой сторонами заявкой на перевозку, определяющей условия перевозки», п 1.2 «ЗАКАЗЧИК»обеспечивает загрузку подвижного состава, предоставленого по заявке», п 1.3 «ЗАКАЗЧИК»оплачивает выполненую работу по договорной цене», п 3.2.3 «ПЕРЕВОЗЧИК»обязуется обеспечит своевременную доставку груза в полной количественной и качественной сохранности», п. 3.2.5. «ПЕРЕВОЗЧИК»обязуется нести ответственность за сохранность груза на протяжении всего пути следования автомобиля». Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Але в позовній заяві Позивач вказує, що він злучав до перевезення лише транспортні засоби ОСОБА_1, але здійснював перевезення сам. Також у всіх товарно-транспортних накладних, які були додані Позивачем до позовної заяви, перевізником зазначається ТОВ «САНОІЛ».
На підтвердження позовних вимого Позивач надав Рахунок-фактуру № СФ -0000075 від 30 квітня 2010 р. за надання транспортно - експедиційних послуг автомобілем МАН НОМЕР_2 / НОМЕР_3 з 06.04.2010 р. по 29.04.2010 р. на суму 52930.20 грн. Відповідно до цього рахунку постачальником послуги вказується ФО-П ОСОБА_1, а одержувачем та платником за надану послугу вказується ТОВ «САНОІЛ».
Відповідно до приписів статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Таких послуг СПД ф/о ОСОБА_1. фактично не надавав ТОВ «САНОІЛ», а тому відносини, що мали місце між ними в період з 06.04.2010 р. до 29.04.2010 р., не можуть бути визначені, як транспортно-експедиційні послугі. Фактично між СПД ф/о та ТОВ «САНОІЛ»мали місце відносини найму (оренди) транспортного засобу і вони не можуть регулюватися Договором № 1006 від 10.06.2008 р і оплата із рахунку вартості 1 км пробігу (п 4.2 Договору № 1006 від 10.06.2008 р) не повинна застосовуватися.
Також Позивач у позовній заяві (ст. 3 абзац 10) вказує, що протягом здійснення ремонту транспортного засобу ТОВ «САНОІЛ»транспортними засобами СПД ф/о ОСОБА_1. було здійснено 11 перевезень вантажів за замовленнями контрагентів Позивача по території України, що підтверджується актом виконання робіт та копіями товарно-транспортних накладних. Позивач також вказує, що список перевезень додається -Додаток № 1 до Позовної заяви.
Однак Список перевезень за період з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р., здійснених для контрагентів ТОВ «САНОІЛ»транспортними засобами ФО-П ОСОБА_1. (тягач MAN, д.н. НОМЕР_2, напівпричіп д.н. НОМЕР_3) (Додаток №1 до позовної заяви) не відповідає Акту виконаних послуг № 75 від 30.04.2010 р. по договору № 1006 від 10.06.2008 р., укладеного між ТОВ «САНОІЛ»та СПД ф/о ОСОБА_1., а саме: 1) відповідно до Акту виконаних послуг перше перевезення було здійснено 06.04.2010 р. за маршрутом Харків -Дніпропетровськ - Харків, а в Списку перевезень датою початку першого перевезення є 07.04.2010 р. за маршрутом Харків -Дніпропетровськ - Харків; 2) відповідно до Акту виконаних послуг четверте по порядку перевезення здійснено 13.04.2010 р. за маршрутом Харків -Дніпропетровськ -Харків, а в Списку перевезень четвертим є перевезення датоване 14.04.2010 р. за маршрутом Харків -Дніпропетровськ - Харків; 3) відповідно до Акту виконаних послу п'яте перевезення здійснювалося 15.04.2010 р. за маршрутом Харків -Луганськ -Сєверодонецьк - Харків, а в Списку перевезення п'ятим перевезенням є перевезення від 16.04.2010 р. за маршрутом Харків -Луганськ -Сєверодонецьк - Харків; 4) відповідно до Акту виконаних послуг сьоме перевезення здійснювалося 21.04.2010 р. за маршрутом Харків -Дніпропетровськ -Харків, а в Списку перевезень сьомим по порядку перевезенням є перевезення, що здійснювалося 22.04.2010 р. за маршрутом Харків -Дніпропетровськ - Харків; 5) відповідно до Акту виконаних послуг останнім одинадцятим перевезенням вантажу було перевезення від 29.04.2010 р. за маршрутом Харків -Кременчук -Харків, а в Списку перевезень одинадцятим по прядку перевезенням є перевезення від 30.04.2010 р. за маршрутом Харків -Кременчук - Харків.
Крім того:
- товарно-транспортних накладних, які б підтверджували вказане в Акті виконання послуг № 75 від 30.04.2010 р. перевезення вантажу 06.04.2010 р, 13.04.2010 р., 15.04.2010 р., 21.04.2010 р. Позивачем додано до позовної заяви не було і ці перевезення є непідтвердженими;
- відповідно до цього ж Акту 08.04.2010 р. було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Харків - Лубни -Гостомель - Харків, однак Позивач додав до позовної заяви видаткову накладну № 2145935 від 08.04.2010 р., де місцем відправки (повернення тари) вказується Дніпропетровськ;
- позивач долучив до Позовної заяви товарно-транспортну накладну № 80017585 від 09.04.2010 р. за маршрутом Гостомель - Харків, та товарно-транспортну накладну № 1002196380 від 20.042010 р. за маршрутом Миколаїв -Гадяч, однак ні в Акті виконання послуг № 75 від 30.04.2010 р., ні в Списку перевезень, доданого Позивачем як Додатку № 1 до Позовної заяви, не вказується про здійснення перевезення 09.04.2010 р. або 20.04.2010 р., також Позивач додав товарно-транспортні накладні № 1002167557, № 1002167540, №2167540 видані від 14.04.2010 р., товарно-транспортні накладні № 1002179689, № РН -2250, № РН-2249 від 16.04.2010 р., товарно-транспортну накладну № 1002196380 від 20.04.2010 р., товарно-транспортну накладну № 1002223706 від 26.04.2010 р., товарно-транспортну накладну №1002243684 та накладна на тару № 68 від 30.04.2010 р., але в Акті виконання послуг № 75 від 30.04.2010 р. не вказується про здійснення перевезення вантажу 14.04.2010 р., 16.04.2010 р., 20.04.2010 р., 26.04.2010 р. та 30.04.2010 р.;
- в Акті виконання послу № 75 вказано, що 17.04.2010 р. було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Харків (Васищево) -Миколаїв -Гадяч - Харків, однак у матеріалах доданих до позовної заяви міститься лише одна товарно-транспортна накладна № 1300203066 на цю дату за маршрутом Харків - Миколаїв;
- в Акті виконання послу №75 зазначається, що 29.04.2010 р. була здійснена перевозка вантажу за маршрутом Харків -Кременчук -Харків, на наданій Позивачем накладній № РН-0000241 від 29.04.2010 р. міститься штамп, де зазначено місце знаходження вантажовідправника (м. Черкаси).
Більшість перевезень, зазначених в Акті виконання послуг № 75 від 30.04.2010 р. та в Списку перевезень за період з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р., здійснених для контрагентів ТОВ «САНОІЛ»транспортними засобами СПД ф/о ОСОБА_1., не мають свого документального підтвердження. В усіх товарно-транспортних накладних, наданих Позивачем перевізником зазначається ТОВ «САНОІЛ», а не СПД ф/о. ОСОБА_1.
Таким чином твердження Позивача про те, що через невиконання своїх обов'язків Відповідачем йому було спричинено матеріальної шкоди та заподіяно збитків, є недоведеним та безпідставним, а всі наявні матеріали справи засвідчують необґрунтованість позовних вимог ТОВ «САНОІЛ»в цій частині.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-IV (із змінами і доповненнями) (надалі Закон) визначає, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктами 1.1., 1.2., 1.5. ч. 1 статті 1 Закону встановлено, що страхувальники, це - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі - Державтоінспекція МВС України) та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 вказаного вище Закону ).
Згідно із ст. 5 Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 15 Закону, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах: 15.1. страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).
Статтею 21 (пунктом 21.1) Закону, з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим. Транспортний засіб має відповідати вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону з моменту прийняття участі в дорожньому русі. На транспортному засобі його власник зобов'язаний розмістити спеціальний знак, що надається страховиком при укладенні такого договору страхування. Порядок розміщення зазначеного знака встановлюється Уповноваженим органом за поданням МТ СБУ. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Державтоінспекцією МВС України під час проведення державного технічного огляду, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
Згідно із ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
В якості доказів спричинення майнової шкоди позивач надав суду подорожній лист серії 10 ААН № 705675 від 20 березня 2010 року про відрядження водія ОСОБА_2. на автомобілі 19.463», державний номер НОМЕР_1, з причепом НОМЕР_4; довідку Полтавської ОР ДПС ДАІ УМВС України від 26.03.2010 року про отримані механічні пошкодження внаслідок ДТП, а саме: передній бампер, радіатор, піддон двигуна, передня підвіска; довідку № 365 від 08.04.2010 р. на лист вхід № 29/03-01-10 від 29,03.2010 р.; постанову Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 3-1610/10 щодо притягнення головного інженера філії "Полтавська ДЕД" ОСОБА_3. за порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення дорожнього руху при утриманні автодороги Київ - Харків, де на 323 км утворилася ямковість дорожнього покриття 1,5 м та глибиною 25 см, що сталося причиною ДТП, яка трапилася 26 березня 2010 року за участю автомобіля 19.463», державний номер НОМЕР_1, з причепом НОМЕР_4 внаслідок якої автомобіль отримав пошкодження; висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 2561 від 09.04.2010 року Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, щодо визначення матеріальної шкоди завданої володільцю автомобілю 19.463», д. н. НОМЕР_1 в розмірі 42932,05 грн., акт № 2561 від 01.04.10 р. та рахунок на сплату № 8356 від 31.03.2010р. про оплату 551,52 грн. за виконання експертного дослідження, наказ № 27/03-1 рем. від 27 березня 2010 року про відновлення технічного стану транспортного засобу (див. т.1, а.с. 16-39). Суд критично оцінює подану в якості доказу доповідну записку начальника автоколони Русакова І.В. від 10.05.2010 року про виконання робіт по відновленню автомобіля 19.463», д.н. НОМЕР_1. Дана доповідна записка не має реєстраційного номеру, резолюції керівника установи та часу виконання робіт і його вартість. А тому вона оцінюється судом як неналежний доказ.
В усіх товарно-транспортних накладних, які подав виконавець СПД ф/о ОСОБА_1., замовнику про виконання договору № 1006 від 10.06.2008 р. за період з 06.04.2010 р. по 29.04.2010 р. (акт виконаних послуг № 75 від 30.04.2010 р. т.1, а.с. 42) перевізником вантажу вказано ТОВ "САНОІЛ", а не СПД ф/о ОСОБА_1., як виконавець (див. т.1, а.с. 43-70).
Оплата послуг згідно рахунку фактури № СФ-0000075 від 30 квітня 2010 року (постачальник) ФОП ОСОБА_1 (одержувач) ТОВ "Саноіл" здійснена за період з 24 червня 2010 року по 05 липня 2010 року в сумі 56415,60 грн. з врахуванням рахунку № СФ-76 від 30.04.2010р. (т.1, а.с. 71-78).
Представниками відповідача визнаються суми упущеної вигоди лише в розмірі 9484,80 гривень за 06.04.2010 р. та 08.04.2010 року (як час, за який повинно було бути здійснено роботи по відновленню автомобіля AN 19.463», д. н. НОМЕР_1 згідно висновків експертного автотоварознавчого дослідження № 2561 від 09.04.2010 року Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса) (т.1, а.с. 28-36).
Оскільки норма часу нею визначена в 247 ЕТ х 193.00грн. год. = 4 767,10 грн. всього оплачених годин. 10 ЕТ = 1 год.; 247 ЕТ : 10 ЕТ = 24,7 год.
Вартість запчастин разом з ПДВ складає -36819,74 грн.; покраска, включаючи лакофарбові матеріали -1345,21 грн. Разом сума по відновлення технічного стану транспортного засобу 42932,05 грн.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач не зміг довести відсутність своєї вини в повному обсязі у порушенні зобов'язань та не подав матеріалів та доказів, які б спростовували твердження Позивача, які були викладені останнім у позовній заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку про відмову в частині вимог упущеної вигоди в розмірі 43445,40 гривень у зв'язку із недоведеністю та безпідставністю. До стягнення підлягає майнова шкода в сумі 42932,05 гривень, витрати на оплату висновку експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 551,52 гривень і сума упущеної вигоди в розмірі 9484,80 гривень.
Частиною 1 ст. 49 ГПК України визначено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума державного мита в розмірі 529,68 гривень.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 гривень.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 42, 43, 44 - 45, 471, 49, 82 - 821, 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22-а, м. Полтава, 36039 (р/р 260013640 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ", юридична адреса: с. Високе, Харківський район, Харківська область, 61000; поштова адреса: вул. Артема, 25-б, м. Харків, 61002 (р/р 26007026485 в ПАТ "Банк "Грант", м. Харків, МФО 351607, код ЄДРПОУ 31610072) майнову шкоду в сумі 42932,05 гривень, витрати на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження в розмірі 551,52 гривень, суму упущеної вигоди в розмірі 9484,80 гривень, державне мито в сумі 529,68 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині вимог в розмірі 43445,40 гривень відмовити у зв'язку із недоведеністю та безпідставністю.
Суддя Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 28.09.2010 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.