Справа № 226/1875/24
Провадження № 2/932/2856/24
23 травня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого-судді Потоцької С.С., за участю секретаря-Карапиш А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. В обґрунтування позову позивач зазначила, що рішенням Красногвардіського районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2023 між нею та відповідачем розірвано шлюб. Від шлюбу вони мають неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач проживає разом з синами. Відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку щодо утримання дітей, матеріально не допомагає, тому позивач з метою захисту прав дітей змушена звернутися до суду.
Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 25.07.2024 у справі відкрито провадження, призначені судові засідання.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 № 2584/0/15-24 територіальну підсудність судових справ змінено на Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. На підставі протоколу автоматизованого рподілу судової справи між суддями головуючою суддею у цій справі визначено суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Потоцьку С.С.
Ухвалою від 18.09.2024 справу прийнято до провадження, призначені судові засідання.
Відповідач заперечив проти задоволення позову та стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу). Заявив клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскільки він добровільно сплачує аліменти.
Представник позивача адвокат Василець М.С. надала заперечення, в яких пояснила, що предметом позовної заяви в цій справі є саме вимога про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітніх дітей, починаючи з часу подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття. Посилання відповідача на те, що він добровільно бере участь в утриманні дітей є безпідставними, адже заявлення позовних вимог про стягнення аліментів свідчить про існування між сторонами спору щодо утримання дітей. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів лише з дня звернення до суду і до досягнення дітьми 18 років.
Відповідач пояснив, що регулярно сплачує кошти на утримання дітей без будь- якого примусу, просив визнати явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання обов'язковою.
Ухвалою від 14.11.2024 явку позивача для дачі додаткових пояснень визнано обов'язковою. У призначене судове засідання позивач не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву, в якій зазначила що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов, оскільки не погоджується з розміром коштів, які відповідач сплачує щомісяця, -1500 грн.
Сторони у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Красногвардіського районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2023 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с.7-8).
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08.12.2010 виконкомом Рівненської сільської ради Красноармійського району Донецької області (а.с. 5) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15.12.2011 виконкомом Рівненської сільської ради Красноармійського району Донецької області) (а.с.6).
Факт проживання дітей разом з матір'ю сторонами не заперечується.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.89, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 статті 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналогічні обставини викладені в пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Згідно із частиною першою статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Цивільне судочинство згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Під час судового розгляду відповідач не заперечував, що є працездатною особою, інших осіб на утриманні немає, проте заявив клопотання про закриття провадження за відсутністю предмету спору у зв'язку з добровільною сплатою ним аліментів.
На підтвердження факту сплати надав квитанції (а.с. 27-28, 31-32, 43-46, 55-58, 68-69, 71-74). Факт сплати не заперечувався позивачем.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.
Як вже зазначалося вище батько дитини, який проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі за домовленістю з матір ю дитини.
Враховуючи незгоду матері дитини з розміром коштів, які сплачує відповідач, звернення до суду з цим позовом, все це у сукупності свідчить про наявність спору про встановлення розміру аліментів та наявність неврегульованих питань між сторонами. Крім того, добровільна сплата аліментів, не перешкоджає зверненню до суду з позовом про стягнення аліментів, оскільки розмір аліментів не погоджений сторонами, відповідач може у будь-який момент припинити сплачувати грошові кошти.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Тобто, законодавчо, загальними засадами цивільного та сімейного законодавства визначено, що розмір на двох дітей становить одна третина доходу платника податків.
Також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст.ст. 183, 184 Сімейного кодексу України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.
Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Виходячи з принципів змагальності, всебічності та повноти з'ясування обставин справи, розумності та справедливості, враховуючи найкращі інтереси дитини, дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частки його доходу, на утримання дітей з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дітей, на користь позивача, що буде відповідати інтересам дітей та обох батьків.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-183, 191 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 137, 141, 263-265,278-279, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 22.07.2024 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір в сумі 1211,20 гривень.
Рішення про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць- допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: ОСОБА_6 , РНКОПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя С.С. Потоцька