Рішення від 22.05.2025 по справі 922/4434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/4434/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг", м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 12 оф. 401

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", 61072, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки, буд. 54

простягнення 633 982,60 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Сиротко М.В. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення суми боргу у розмірі 561 914,51 грн. та пеню у сумі 72 068,09 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" (вх. № 4434/24) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 32225/24) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4434/24. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

15.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 1057/25) у справі №922/4434/24 щодо ставлення під сумнів відповідності поданого позивачем копії договору договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року, та витребування оригіналу цього договору для приєднання до матеріалів справи (з процесуальних питань) у якій останній. просить суд, а саме:

- прийняти до уваги та врахувати при прийняті судового рішення по справі, що ТОВ «ІМЕКС МАКС» у відповідності до частини 2 пункту 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України ставить під сумнів відповідність оригіналу поданого позивачем копії договір про транспортно - експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року;

- витребувати у позивача оригінал договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року або його електронну копію підписану електронно-цифровим підписом ТОВ «ІМЕКС МАКС» та зобов'язати ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" приєднати оригінал договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року або його електронну копію підписану електронно-цифровим підписом ТОВ «ІМЕКС МАКС» до матеріалів справи №922/4434/24 на час розгляду цієї справи у господарських судах для огляду судів, відповідача, у тому числі для призначення в подальшому за клопотання відповідача судово-технічних експертиз;

- встановити позивачу термін протягом якого останній має подати до матеріалів справи №922/4434/24 оригінал про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року або його електронну копію підписану електронно-цифровим підписом ТОВ «ІМЕКС МАКС»;

- встановити відповідачу термін протягом якого останній має ознайомитися з поданим позивачем до матеріалів справи №922/4434/24 оригіналом договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року або його електронну копію підписану електронно цифровим підписом ТОВ «ІМЕКС МАКС» та подання ТОВ «ІМЕКС МАКС» заяви про призначення судово-технічних експертиз щодо підпису директора ТОВ «ІМЕКС МАКС» на оригіналі цього договору;

- продовжити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" на строк який буде встановлений судом для ознайомлення ТОВ «ІМЕКС МАКС» з поданим ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" до суду оригіналом договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року або його електронною копію підписаною електронно-цифровим підписом ТОВ «ІМЕКС МАКС», оскільки такий відзив має врахувати обставини із урахуванням наявності чи відсутності у ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" такого оригіналу, яким воно обґрунтовує свою позовну заяву, та поданням ТОВ «ІМЕКС МАКС» заяв про призначення відповідних судово - технічних експертиз та інформації щодо висновків цих експертиз.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/4434/24 за правилами загального позовного провадження. Постановлено розгляд справи № 922/4434/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на "12" лютого 2025 р. о(б) 11:30 год. Викликано у підготовче засідання уповноважених представників сторін із належним чином оформленими повноваженнями на участь у справі. Про неможливість прибуття обов'язково повідомити суд до початку судового засідання. Клопотання відповідача викладене у заяві (вх. № 1057/25 від 15.01.2025 року) про витребування оригіналів документів - задоволено частково. Витребувано у позивача оригінал договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року (у тому числі підписану електронно-цифровим підписом сторін). Встановлено позивачу строк на подання вищезазначених оригіналів документів до 03.02.2025 року. У разі відсутності витребуваних судом оригіналів документів надати суду письмові пояснення протягом 3-х днів з моменту отримання даної ухвали. Встановлено відповідачу строк на ознайомлення з наданими позивачем документами, а саме у триденний строк з дня надання позивачем до суду витребуваних даною ухвалою оригіналів документів. Клопотання відповідача викладене у заяві (вх. № 1057/25 від 15.01.2025 року) про продовження відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву - задоволено частково. Продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву по 06.02.2025 року. В іншій частині заяви відповідача (вх. № 1057/25 від 15.01.2025 року) - відмовлено.

03.02.2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 2992) у якому останній, просить суд, залучити представника у справу. Надати можливість участі представника позивача - Сиротко М.В. у судовому засіданні по справі № 922/4434/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовою адресою для реєстрації - sirotko26@gmail.com. Долучити до матеріалів справи пояснення витребуваних ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 року.

Ухвалою суду від 10.02.2025 року клопотання представника позивача викладене у пункту 2 прохальної частини заяви (вх. № 2992 від 03.02.2025 року) про участь у судовому засіданні у справі № 922/4434/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

25.02.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 5035/25).

26.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 5150/25).

26.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 5153/25).

26.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 5171/25) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання. судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою суду від 26.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання. судом відмовлено у задоволенні усного клопотання представника позивача про встановлення строку для надання відзиву на позовну заяву відповідачем.

Ухвалою суду від 26.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання. судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02 квітня 2025 року о(б) 11:30 год. Також, задоволено усне клопотання позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відоконференції.

Ухвалою суду від 02.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання. судом продовжено строк підготовчого засідання на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та розгляд справи здійснюється впродовж розумного строку. Закрито підготовче засідання у справі, та призначено розгляд справи по суті на 23 квітня 2025 року о(б) 12:00 год. Також, задоволено усне клопотання позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відоконференції.

Ухвалою суду від 02.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 07 травня 2025 року о(б) 13:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 23.04.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.04.2025 року виправлено описку допущену судом при виготовлення ухвали суду від 23.04.2005 року, яку занесено до протоколу судового засідання, а саме вважати вірним дату наступного судового засідання "14" травня 2025 р. о(б) 13:00 год.

Ухвалою суду від 14.05.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 21 травня 2025 року о(б) 13:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 14.05.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд у судовому засіданні 21.05.2025 року перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку зі чим, повідомлено сторін у справі, що оголошення рішення скороченого (вступної та резолютивної частини) відбудеться 22 травня 2025 року о(б) 14:20 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 21.05.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки станом на час розгляду справи, суд не повідомили.

У судовому засіданні 22.05.2025 року щодо оголошення рішення скороченого (вступної та резолютивної частини) був присутній уповноважений представник позивача.

Судом у судовому засіданні 22.05.2025 року було оголошено рішення (скорочене) вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 19.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (відповідач, клієнт) було укладено договір № ТЕО-19072022 про транспортно - експедиторське обслуговування.

Згідно пункту 8.1. договору, сторони визначили, що термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Пунктом 1.1. договору визначено, що клієнт доручає, а експедитор зобов'язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Згідно пункту 1.2. договору. умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов'язані з виконанням цього договору, встановлюються за угодою сторін.

Під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. заявка подається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення. При відсутності заявки, умови перевезення, послуги, вартість, данні про вантаж, тощо, визначаються транспортним документами, накладними, рахунками сторін за цим договором. При наданні експедитором послуги з організації надання рухомого складу (далі по тексту - РС або рухомий склад, вагони/платформи) сторони домовились, що експедитор зобов'язується подати, а клієнт прийняти і повернути РС, придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовленим для перевезення вантажу (пункт 1.3.- 1.4. договору).

Згідно пункту 2.1. договору, відповідно до цього договору експедитор зобов'язаний:

2.1.1. За рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу, оплаті провізної плати (залізничного тарифу) за завантажені та порожні рейси РС та інші послуги/роботи надані залізницею/перевізником. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.

2.1.2. Представляти інтереси клієнта у взаєминах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та іншими організаціями у зв'язку з перевезенням, перевалкою, ТЕО вантажів клієнта.

2.1.3. В узгоджені термін надавати клієнтові інформаціюпро виконання цього договору, пов'язану з перевезенням.

2.1.4. У разі зміни, погоджених сторонами тарифів, експедитор зобов'язаний сповістити про це клієнта до початку завантаження, за винятком змінених тарифів, що набирають чинності згідно розпоряджень держ.органів, адміністрації порту. При цьому, якщо клієнт сплатив узгоджену між експедитором та клієнтом вартість перевезення контейнеру (вантажу) автомобільним транспортом до дати виходу вантажу на борту судна з порту відправлення, то вартість такого перевезення автомобільним транспортом не може бути змінена експедитором в односторонньому порядку. У випадку, якщо клієнт не сплатив узгоджену між експедитором та клієнтом вартість перевезення контейнеру (вантажу) автомобільним транспортом до дати виходу вантажу на борту судна з порту відправлення, то вартість такого перевезення автомобільним транспортом може бути змінена експедитором в односторонньому порядку у зв'язку із фактичною м зміною витрат на таке перевезення (збільшення вартості палива, збільшення розміру податків та зборів, дефіцит транспорту в обігу, коливання курсової різниці, тощо).

2.1.5. Оформляти за письмовими інструкціями клієнта необхідну вантажосупровідну документацію.

2.1.6. Після надання послуг укласти акт виконаних робіт(послуг) та надати його клієнтові.

Підпунктами 3.1.9., 3.1.12 та 3.1.13 пункту 3.1. договору, сторони визначили, що відповідно до цього договору клієнт зобов'язується: своєчасно оплачувати послуги ккспедитора. Підписати і відправити ккспедитору акт виконаних робіт (послуг) протягом трьох (3) робочих днів з моменту його отримання, або надати протягом п'яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення такого терміну і неотримання акта виконаних робіт (послуг) або обґрунтованої відмови, такий акт і послуги вважаються прийнятими і підтверджені сторонами. При нанесенні/виявленні шкоди будь-яким особам/навколишньому середовищу, або при виникненні витрат і штрафів внаслідок незабезпечення Клієнтом належної упаковки/тари на вантаж, його неналежного розміщення, кріплення, в т.ч., на осі автомобіля та/або вагона, при перевищенні вагових та/або габаритних нормативів/параметрів (при перевазі), в контейнері, вагоні та/або в автотранспортному засобі, клієнт оплачує витрати, відшкодовує збитки/штраф, пред'явлені до експедитора або до залученого перевізника.

Відповідно до пункту 4.1. договору, порядок розрахунків між клієнтом і експедитором:

4.1.1. Перелік послуг, а також вартість послуг експедитора встановлюються за згодою сторін.

4.1.2. Непередбачені витрати, пов'язані із перевірками вантажу контролюючими органами оплачуються по факту таких послуг.

4.1.3. Клієнт оплачує: 4.1.3.1. при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення/видання експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту; 4.1.3.2. при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт - платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори, інше), протягом 1 (одного) банківського дня від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносаменту для отримання вантажу в порту призначення, видається тільки при оплати за рахунком експедитора в повному обсязі. 4.1.3.3. при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці), оплата здійснюються клієнтом протягом трьох 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення/видання експедитором рахунку, проте до вивантаження вантажу на складі клієнта. 4.1.3.4. при перевезенні вантажу авіасполученням - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (в т.ч. вантажно-розвантажувальні роботи, агентський , портові збори), шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення/видання експедитором рахунку. 4.1.3.5. при перевезенні вантажу у контейнерах залізничним транспортом в режимі імпорт з території Китаю - оплачує послуги та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (в т.ч., навантаження-розвантаження, агентські, станційні, термінальні збори і т.п.), шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення/видання експедитором рахунку. 4.1.3.6. внутрішньо портове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами по виставленому рахунку експедитора, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. 4.1.3.7. Експедитор залишає за собою право зобов'язати клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов'язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги за зберігання вантажу (в т.ч. у контейнері) та штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу. Штрафи, непередбачені додаткові витрати, що виникли не з вини експедитора, оплачуються Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення/видання експедитором рахунку, але до вивозу/отримання вантажу зі станції/терміналу/порту призначення, якщо інший порядок оплати не було погоджено сторонами.

Пунктом 4.1.6. договору визначено, що виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора.

Плата експедиторові зазначається у додатку до договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку Експедитора, гарантійного листа клієнта (пункт 4.1.7. договору).

Пунктом 4.1.8. визначено, що клієнт сплачує за виставленим рахунком експедитора понаднормативне використання автомобільного транспорту, залученого для перевезення. Понаднормативне використання автомобільного транспорту (авто простій) виникає при знаходженні транспорту більш ніж 2 (двох) діб під митним контролем та розвантаженням або завантаженням. У разі доставки вантажу до 12- 00 годин поточного дня, день прибуття вважається повною добою (перша доба нормативного часу обробки вантажу закінчуються в 24-00 цього дня). Вартість авто простою одного автотранспорту за одну добу не може перевищувати суму еквівалентну 100 доларам США.

Згідно пункту 4.4. договору, при морському перевезенню вантажу споживачем послуги морського перевезення є клієнт, який надає експедитору коносамент, як підтвердження наявності договору морського перевезення, на підставі яких експедитор здійснює внутрішньо - портове експедирування. Експедитор переводить грошові кошти за надані послуги, пов'язані з морським перевезенням вантажу, організатору такого перевезення. Сума, сплачена за морське перевезення вантажу, перераховується на підставі договору морського перевезення (коносамент). Відповідальність за виконання морського перевезення перед Клієнтом несе морський перевізник згідно з умовами коносамента.

Пунктом 4.5. договору визначено, що експедитор сплачує за перевезення та інші послуги третіх осіб на користь та за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, які перераховуються клієнтом на рахунок експедитора не переходять у власність експедитора і не є його прибутком, а є для сплати перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, терміналів, агентів ліній, брокерів, експедиторських організацій та ін.). У власності експедитора залишається винятково експедиторська винагорода, розмір якого підлягає оподатковуванню в порядку, визначеному законодавством. Умова цього пункту не вимагає додаткового підтвердження документами перевізника, замовників клієнта та/або інших третіх осіб.

Пунктом 7.1. договору, сторони узгодили наступні визначення термінів, які вживаються по тексту цього розділу:

7.1.1. «M.E.Doc» - комп'ютерна програма, яка реалізовує функціонал обміну електронними документами між сторонами та контролюючими органами.

7.1.2. Електронні документи (далі - е-документи) - належно оформлені документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, які передбачені чинним законодавством. Сторони домовилися, що на виконання умов цього договору будуть застосовуватися наступні види електронних документів: 1) Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); 2) Акт звіряння взаємних розрахунків 3) Рахунок-фактура.

7.1.3. Електронний підпис (ЕП) - електронний підпис, що отримують за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписанта. ЕП є аналогом власноручного підпису, є засобом захисту інформації. Забезпечує можливість контролю цілісності і підтвердження достовірності електронних документів.

Відповідно до пункту 7.2. договору, порядок формування, обміну та підписання електронних документів:

7.2.1. Обмін документами за цим Договором здійснюється застосуванням положень норм чинного законодавства України, які регулюють електронні документи та електронний документообіг, електронний підпис та печатку.

7.2.2. Сторони домовилися про те, що починаючи з дати підпису договору при виконанні умов договору будуть здійснювати підписання зазначених в пункті 7.1.2. документів в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень зазначених в п.п. 7.1.1.

7.2.3. сторони зобов'язуються до настання зазначеної в п. 7.2.2. дати, вжити всіх підготовчих та організаційних заходів для переходу на обмін Е-документами, забезпечити виготовлення необхідних ЕП відповідальних співробітників.

7.2.4. Кожна сторона зобов'язана щоденно слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням ЕП та повернення іншій Стороні. Сторона яка здійснює надсилання Е-документа вважається Стороною-відправником, а Сторона яка здійснює отримання Е-документа, вважається Стороною одержувачем. 7.2.5. Підготовка

7.2.6. E-документи вважаються підписаними та є чинними з моменту підписання з використанням ЕП Стороноюо держувачем E-документа, отриманого від Сторони-відправника з нанесеним нею ЕП.

7.2.7. E-документи вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані ЕП Стороною відправником та надіслані Стороні-одержувачу, проте протягом передбаченого Договором строку, Сторона-одержувач не підписала такі E-документи та/або не надіслала Стороні-відправнику мотивованої відмови від прийняття та/або підписання E-документів. Мотивована відмова від прийняття та/або підписання E-документів може надсилатися через механізм відхилення E-документа з обов'язковим надання коментарів про обґрунтовані причини відхилення.

7.2.8. Сторони дійшли згоди, що розірвання (скасування) E-документа, підписаного обома Сторонами з використанням ЕП здійснюється виключно шляхом складення та підписання Сторонами Акту про анулювання E-документа. Зазначені Акти про анулювання E-документа в праві складати лише Експедитором з власної ініціативи, або на обґрунтоване звернення Клієнта.

7.2.9. У випадку, коли Договором не встановлено строків підписання конкретних E-документів, Сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням Сторонами ЕП становить 5(п'ять) робочих днів з дати їх надіслання

7.2.10. У випадку, коли одна із сторін заявляє про втрату конкретного E-документа, який попередньо набрав чинності, повторне підписання такого E-документа не здійснюється. При цьому, сторона, яка зберігає власний примірник E-документа, зобов'язується за зверненням сторони, яка втратила цей E-документ, надати його доступними електронними каналами зв'язку, або на носії електронної інформації.

7.2.11. Сторони домовилися, що E-документи, які відправлені, завірені ЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) ред. 13.10.21 8 вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

За твердженнями позивача, останній здійснив транспортно-експедиторське обслуговування та доставку вантажу відповідача у контейнері TCLU6320735 морськім та наземним (авто) сполученням, що за твердженнями останнього підтверджується:

- коносаментом (Bill of lading) № 0361459;

- морською транспортною накладною (WAYBILL) № DJA1202038 від 11.03.2024 року;

- автомобільною товаротранспортною накладною (CMR) № 415726 від 18.06.24 року, яка є засвідченою відповідачем щодо прийняття ним вантажу, як вантажо отримувачем.

Також позивач зазначає, що завантажений контейнер TCLU6320735 прибув до порту констанца за морською транспортною накладною (WAYBILL) № DJA1202038, де його було вивантажено та розташовано на територію порту (терміналу) з 02.05.2024 року. Проте була затримка оформлення вантажу на Румунській митниці контейнер з вантажем було видано автоперевізнику тільки 30.05.24 року, що підтверджується AVIZ №151537.

Відповідно до пункту 4.1.8 договору ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року клієнт сплачує за виставленим рахунком експедитора понаднормативне використання автомобільного транспорту, залученого для перевезення. Понаднормативне використання автомобільного транспорту (автопростій) виникає при знаходженні транспорту більш ніж 2(двох) діб під митним контролем та розвантаженням або завантаженням.

Також позивач зазначає, що в подальшому вантаж було перевезено м. Констанца Румунія -м. Парубне Чернівецька область (Україна) і м. Парубне Чернівецька область -м. Харків (Україна)

У зв'язку з чим, позивачем було виставлено відповідачу до сплати рахунки, а саме:

- № LS-4567518 від 17.06.2024 року на суму 465 405,75 грн. за міжнародне змішане перевезення, - морське та автомобільне;

- № LS-4570923 від 02.07.2024 року на суму 65 429,52 грн. за понаднормативне використання контейнерного обладнання;

- № LS-4571214 від 03.07.2024 року на суму 31 079,24 грн за понаднормативне використання автотранспорту.

За твердженнями позивача, відповідно до Розділу 7 договору № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року вк4азані рахунки було відправлено відповідачу, та отримано відповідачем через програмне забезпечення «M.E.Doc», про що свідчать повідомлення про доставку документа адресату від 19.06.2024 року 09:05 год., від 03.07.2024 року о(б) 18:17 год., від 04.07.2024 року о(б) 15:33 год.

Також позивач зазначає, що останнім відповідачу через програмне забезпечення «M.E.Doc» було направлено акти, а саме:

- акт надання послуг № ЛШ00-005214 від 27.06.20234 року до рахунку-фактури №LS-4567518 від 17.06.2024 року на суму 465 405,75 грн., який було отримано відповідачем 01.07.2024 року о(б) 10:55 год.;

- акт надання послуг № ЛШ00-005748 від 27.06.2024 року до рахунку-фактура № LS-4570923 від 02.07.2024 року на суму 65 429,52 грн., який було отримано відповідачем 10.07.2024 року о(б) 11:44 год.;

- акт надання послуг № ЛШ00-005749 від 27.06.20234 року до рахунку-фактури №LS-4571214 от 03.07.2024 року на суму 31 079,24 грн., який було отримано відповідачем 10.07.2024 року о(б) 11:44 год.

За твердженнями позивача, з моменту отримання відповідачем актів, від останнього не надходило будь-яких заперечень, або відмови від отриманих даних актів, що свідчить про прийняття відповідачем наданих позивачем за договором послуг у повному обсязі без заперечень.

Крім того, відповідачем було надано позивачу гарантійний лист від 06.05.2024 року вих. № 060524/01 з якого вбачається, що відповідач гарантує наступний порядок погашення заборгованості за надані послуги до 08.05.2024 року: 1. по безготівковому рахунку 240 000,00 грн., 2. по безготівковому рахунку: 516 636,00 грн. (простой). До 15.05.2024 року: 1. по безготівковому рахунку: 426 234,02 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов договору не здійснено розрахунку з позивачем за надані послуги, у зв'язку із чим, за розрахунком позивача у відповідача наявна сума боргу у загальному розмірі 561 914,51 грн. яка відповідно до розрахунку позивача складається із сум вказаних у рахунках, а саме: № LS-4567518 від 17.06.2024 року на суму 465 405,75 грн., № LS-4570923 від 02.07.2024 року на суму 65 429,52 грн. та № LS-4571214 від 03.07.2024 року на суму 31079,24 грн.

Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Визначення договору транспортного експедирування визначено статтями 929 Цивільного кодексу України, 316 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідно до яких за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у якості виконання умов договору було надано до матеріалів справи наступні докази, а саме:

- рахунок № LS-4567518 від 17.06.2024 року на суму 465 405,75 грн. за міжнародне змішане перевезення, - морське та автомобільне;

- рахунок № LS-4570923 від 02.07.2024 року на суму 65 429,52 грн. за понаднормативне використання контейнерного обладнання;

- рахунок № LS-4571214 від 03.07.2024 року на суму 31 079,24 грн за понаднормативне використання автотранспорту.

Також, у матеріалах справи наявні акти надання послуг, а саме:

Вищевказані акти були направлені позивачем відповідачу у відповідності до умов договору через програмне забезпечення «M.E.Doc», про що також свідчать надані позивачем до матеріалів справи повідомлення про доставку документа адресату від 19.06.2024 року 09:05 год., від 03.07.2024 року о(б) 18:17 год., від 04.07.2024 року о(б) 15:33 год.

Також, в матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача від 06.05.2024 року вих. № 060524/01 з якого вбачається, що відповідач гарантує наступний порядок погашення заборгованості за надані послуги до 08.05.2024 року: 1. по безготівковому рахунку 240 000,00 грн., 2. по безготівковому рахунку: 516 636,00 грн. (простой). До 15.05.2024 року: 1. по безготівковому рахунку: 426 234,02 грн.

Крім того, судом було встановлено, що умовами підпункту 7.1.1. пункту 7.1. договору, сторони узгодили наступні визначення термінів, які вживаються по тексту цього розділу: "M.E.Doc" - комп'ютерна програма, яка реалізовує функціонал обміну електронними документами між сторонами та контролюючими органами.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2. договору, порядок формування, обміну та підписання електронних документів сторони погодили: Обмін документами за цим договором здійснюється застосуванням положень норм чинного законодавства України, які регулюють електронні документи та електронний документообіг, електронний підпис та печатку.

Сторони домовилися, що E-документи, які відправлені, завірені ЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) ред. 13.10.21 8 вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування (підпункт 7.2.11. договору).

З вищевикладеного слідує, а відповідачем у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України не спростовано, що сторонами у договорі № ТЕО-19072022 про транспортно - експедиторське обслуговування від 19.07.2022 року було погоджено електронний документообіг та обмін документами через програмне забезпечення «M.E.Doc».

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підпунктом 4.1.3.1. пункту 4.1.3. договору визначено, що клієнт оплачує при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення/видання експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до наданого розрахунку заявлено до стягнення із відповідача за суму боргу у розмірі 561 914,51 грн.

Судом було здійснено перевірку заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 561 914,51 грн. та встановлено, що такі нарахування було здійснено вірно, та вони заявлено обґрунтовано.

Також позивачем було заявлено до стягнення із відповідача пеню у сумі 72 068,09 грн. відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.6. договору сторони погодили, що штрафи та ціни, зазначені в цьому договорі у доларах США, сплачуються в гривнях за курсом, погодженому сторонами в Заявці. У випадку значного відхилення погодженого курсу від офіційного курсу НБУ, у період надання послуг, погоджений курс підлягає перегляду на вимогу Експедитора.

Згідно підпункту 5.3.4. пункту 5.3. договору у випадку несвоєчасного здійснення клієнтом оплати по виставленим рахункам експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до моменту повного погашення заборгованості. Строк позовної давності при виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, у т.ч. нарахуванні та/або стягненні штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені, та встановлено наступне.

Як вбачається із наведено у повній заяві розрахунку пені, позивачем заявлено до стягнення, а саме:

- по рахунку-фактура № LS-4567518 від 17.06.2024 року на суму боргу 465 405,75 грн., нараховано пені за період з 20.06.2024 року по 12.12.2024 року (складає 174 днів). Також зазначено, що подвійна облікова ставка з 20.06.2024 року по 26.09.2024 року (включно) складає 0,07123287%;.

- по рахунку-фактура № LS-4570923 від 02.07.2024 року на суму боргу 65 429,52 грн. нараховано пені за період з 05.07.2024 року по 26.09.2024 року (складає 160 днів). Також зазначено, що подвійна облікова ставка з 05.07.2024р. по 12.12.2024. (включно) складає 0,07123287%;

- по рахунку-фактура № LS-4571214 від 03.07.2024 року на суму боргу 31 079,24 грн. нараховано пені за період з 06.07.2024 року по 26.09.2024 року (складає 159 дні). Також зазначено, що подвійна облікова ставка з 06.07.2024р. по 02.10.2024р. (включно) складає 0,07123287%.

При цьому, судом було встановлено, що відповідно до рахунку-фактури № LS-4567518 від 17.06.2024 року на суму боргу 465 405,75 грн., позивачем здійснено нарахування пені за період нараховано пені за період з 20.06.2024 року по 12.12.2024 року, та кількість днів прострочення складає 176 а не як зазначено позивачем у позові 174 днів. При цьому, сума пені здійснена судом перевищує суму нараховану позивачем, у зв'язку із чим, за рахунком фактури № LS-4567518 від 17.06.2024 року пеня складає суму у розмірі 57 684,81 грн. як заявлено позивачем.

Щодо пені по рахунку-фактура № LS-4570923 від 02.07.2024 року на суму боргу 65 429,52 грн. та як вбачається, позивачем здійснено нарахування за період з 05.07.2024 року по 12.12.2024 року та кількість днів прострочення складає 161 а не як зазначено позивачем у позові 160 днів. При цьому, сума пені здійснена судом перевищує суму нараховану позивачем, у зв'язку із чим, за рахунком фактури № LS-4570923 від 02.07.2024 року пеня складає суму у розмірі 7 347,20 грн. як заявлено позивачем.

Щодо пені по рахунку-фактура № LS-4571214 від 03.07.2024 року на суму боргу 31 079,24 грн., як вбачається, позивачем здійснено нарахування за період з 06.07.2024 року по 02.10.2024 року та кількість днів прострочення складає 89 а не як зазначено позивачем у позові 159 днів. У зв'язку із чим, за розрахунком суду сума пені рахунком фактури № LS-4570923 від 02.07.2024 року є обґрунтованою у сумі 1 964,96 грн.

Враховуючи вищевикладене, до стягнення підлягає сума пені у розмірі 66 996,97 грн.

В частині стягнення пені у сумі 5 071,12 грн. - відмовити.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідач відзиву на позовну заяву до суду надано не було, але у наданій до суду заяві від 15.01.2025 року (вх. № 1057/25) відповідач поставив під сумнів відповідності поданого позивачем копії договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року, та просив витребувати оригінал цього договору для приєднання до матеріалів справи (з процесуальних питань).

Ухвалою суду від 22.01.2025 року судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/4434/24 за правилами загального позовного провадження. Задоволено частково клопотання відповідача викладене у заяві (вх. № 1057/25 від 15.01.2025 року) про витребування оригіналів документів - задовольнити частково, та витребувано у позивача оригінал договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року (у тому числі підписану електронно-цифровим підписом сторін).

У наданих до суду 03.02.2025 року за вх. № 2992/25 заяві, позивач щодо пояснень по суті справи № 922/4434/24 витребуваних ухвалою Господарського суду Харківської області про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження від 22 січня 2025 року документів, зокрема зазначив, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)». Пунктом 8.8. договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року, сторони погодили, що «Усі додатки та доповнення до даного договору, у т.ч. цей договір, передані та оформлені (підписані) факсимільним або інтернет зв'язком (копії) мають юридичну силу оригіналу до моменту обміну оригіналами». Виходячи з наведених норм законодавства України, та договірних умов, погоджених між позивачем та відповідачем, договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року укладено відповідно до чинного законодавства України, правомірно, із додержанням положень чинного законодавства України, у тому числі, зокрема, частини 4 статті 202 Цивільного кодексу України, яка регламентує, що «Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін», частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої «Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі», та частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, якою визначено, що «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним». На підставі чинного договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року, підписаного сторонами за допомогою інтернет зв'язку, шляхом обміну підписаними сканованими копіями такого договору, позивач прийняв і виконав свої договірні зобов'язання у повному обсязі, у зв'язку із чим, виставив відповідачу рахунки за надані послуги, які відповідач прийняв до зобов'язання оплатити, але безпідставно та неправомірно залишив їх не сплаченими до цього часу, тоді як, договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року, є оформленим через інтернет у сканованому форматі, підписаний сторонами відповідно до пункту 8.8. договору, не скасовує зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг. Таким чином, при виконанні своїх зобов'язань по договору про транспортно - експедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року, сторони такого договору, позивач та відповідач керуються наявним договором про транспортноекспедиторське обслуговування № ТЕО-19072022 від 19.07.2022 року, оформлений у сканованому форматі. При цьому, відповідно до частині 13 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», якою встановлено, що «Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення», позивач надав до матеріалів справи копії транспортних накладних (CMR, коносаменту, морської накладної), засвідчених нотаріально. Та, разом із цим, на підтвердження взяття відповідачем договірних зобов'язань по оплаті наданих послуг, відповідач надав позивачеві Гарантійного листа виx. № 060524/01 вiд 06.05.2024 року, який у якості доказів було додано до позовної заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, суд приймає до уваги, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Також, аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

З аналізу вищевикладеного слідує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача викладених у позовній заяві, щодо заявленої ним суми боргу у сумі 561 914,51 грн. за договором, на підставі вищевикладених обставин.

Крім того, судом встановлено на підставі наявних у матеріалах справи документів та інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, та які надані позивачем до суду у підтвердження позовних вимог мають перевагу як більш вагомих доказів, тобто існування стверджуваної останнім обставини із урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд приймає до уваги, що Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

При цьому, відповідачем не спростовано наявність визначених Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» наданих позивачем до матеріалів справи документів, які підтверджують надання послуг за спірним договором, а саме:- коносамент (Bill of lading) № 0361459, де зазначено відповідача отримувачем, морська транспортна накладна (WAYBILL) № DJA1202038 від 11.03.2024 року, де також містяться дані про відповідача, автомобільна товаротранспортна накладна (CMR) № 415726 від 18.06.24 року, з якої слідує отримання та прийняття відповідачем вантажу, як вантажоотримувачем. Лист гарантію відповідача.

Крім того, станом на час розгляду справи, відповідачем не надано до суду будь-яких доказів щодо визнання спірного договору не дійсним тощо, зустрічного позову про визнання такого договору недійсним відповідачем до суду подано не було.

У зв'язку із чим, за висновком суду, самі лише посилання відповідача на неналежність доказів, та незгоду із договором, при наявності інших доказів які оцінюються судом в сукупності до вимог Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для відмови у задоволенні позовоних вимог.

Суд зазначає, що його обов'язком при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у позовній заяві, не спростовують вказаного висновку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), наведеним у його заявах по суті справи та наданих усних поясненнях, оскільки надані ним докази в сукупності на підтвердження своїх заперечень щодо зустрічних позовних вимог визнаються судом більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) на підтвердження наведених ним обставин.

У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 561 914,51 грн., та пеню у суму пені 66 996,97 грн. В частині стягнення пені у сумі 5 071,12 грн. - відмовити.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку із чим із відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 7 546,94 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 54, ЄДРПОУ 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг", м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 12 оф. 401, ЄДРПОУ 40551877) суму боргу 561 914,51 грн., суму пені 66 996,97 грн. та судовий збір у розмірі 7 546,94 грн.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 5 071,12 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг", м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 12 оф. 401, ЄДРПОУ 40551877);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 54, ЄДРПОУ 42831345).

Повне рішення складено "26" травня 2025 р.

Суддя О.О. Ємельянова

Попередній документ

127604072

Наступний документ

127604074

Інформація про рішення:

№ рішення:	127604073
№ справи:	922/4434/24
Дата рішення:	22.05.2025
Дата публікації:	28.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; перевезення, транспортного експедирування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (16.06.2025)
Дата надходження:	13.06.2025
Предмет позову:	стягнення заборгованості

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

12.02.2025 11:30	Господарський суд Харківської області
26.02.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
23.04.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
07.05.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
21.05.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
22.05.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
11.06.2025 12:15	Господарський суд Харківської області
29.07.2025 14:15	Східний апеляційний господарський суд
29.07.2025 14:45	Східний апеляційний господарський суд