адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
26.05.2025 Справа № 917/313/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Енергетичний оператор», вул. Соловцова Миколи, 2, оф. 38/1, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 41009874
до відповідача: Виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради, вул. Центральна, 39, селище Чорнухи, Лубенський район, Полтавська область, 37100, код ЄДРПОУ 04384279
про стягнення 58 722,66 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть спору: до Господарського суду 17.02.2025 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Енергетичний оператор» з позовною заявою до Виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради про стягнення заборгованості за отриману електричну енергію в обсязі 10915 кВт/год за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 в розмірі 58 722,66 грн згідно договору №171/ВКЧСР/ПОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 24.10.2023 року.
Ухвалою від 05.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
18.03.2025 відповідач надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (вх.№3638) з наступних підстав:
- відповідач виконав всі свої зобов'язання, тобто вчасно оплачував рахунки, які були виставлені позивачем;
- оскільки з 01.01.2024 року припинилася дія договору, позивач не мав правових підстав з 01.01.2024 року постачати електричну енергію відповідачу;
- 20.12.2023 року відповідач провів нову процедуру закупівлі товару Електрична енергія (електрична енергія) за ДК 021:20215 - 09310000-5 (Ідентифікатор закупівлі (UA-2023-12-20-007408-a) та за її результатами новим постачальником стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», з яким був укладений Договір № 71152/2024 від 29.12.2023р; згідно пункту 13.1 цей договір в частині постачання мав набрати чинності з 01.01.2024 року та діяв до 31.12.2024 року;
- позивачу було відомо про закінчення строку дії договору і відсутність правових підстав для постачання відповідачу електричної енергії після 31.12.2023 р. Незважаючи на це, останній не передав інформацію про відповідача після закінчення терміну дії Договору до електропостачальника, на якого в установленому порядку покладені спеціальні обов'язки (постачальник «останньої надії»).
24.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№3921), де він не погоджується з запереченнями відповідача на позов з наступних підстав:
- відповідач не надав доказів, які спростовують факт отримання ним електричної енергії від позивача в обсягах, зазначених у позові, а отже і звільняють відповідача від обов'язку сплатити за ці обсяги;
- факт та обсяги постачання електричної енергії позивачем до об'єктів відповідача за січень 2024 року підтверджуються листом АТ "Полтаваобленерго" №04.32/5180 від 03.03.2025, який є адміністратором комерційного обліку (оператор системи розподілу);
- жоден нормативно-правовий акт не надає права відповідачу не здійснювати оплату за товар, який він фактично отримав та спожив.
Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор» (далі Позивач, Постачальник) та Виконавчим комітетом Чорнухинської селищної ради (далі Відповідач, Споживач) укладений договір №171/ВКЧСР/ПОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 24.10.2023 (далі Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (зі змінами та доповненнями, далі - ПРРЕЕ).
Згідно з п.2.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у 2023 році товар за кодом ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія) в кількості 54 000 кВт/год, для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість використаної електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами, що визначені Договором.
Відповідно до пункту 5.1. Договору ціна цього Договору становить 290 520,00 грн., в тому числі ПДВ - 48 420,00 грн. На дату укладання Договору бюджетні зобов'язання виникають в межах кошторисних призначень, які складають: кошти місцевого бюджету - 232 416,00 грн, кошти орендарів - 58 104,00 грн.
Під час дії даного договору бюджетні зобов'язання можуть змінюватись відповідно до кошторисних призначень та регламентуватися шляхом укладанням додаткових угод, але в будь-якому випадку бюджетні зобов'язання не можуть перевищувати суму договору.
Згідно з пунктом 5.2. Договору порядок розрахунку, спосіб визначення ціни на електричну енергію та її складові зазначаються в комерційній пропозиції.
Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
За пунктом 5.5. Договору Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Як передбачено пунктом 5.6. Договору Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок), який надається Постачальником.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Рахунок формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії та зафіксованих актом про обсяги переданої споживачу електричної енергії на підставі акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії.
Відповідно до пункту 1 до Комерційної пропозиції (Додаток 1 до Договору) ціна за одиницю товару для Споживача складає: 5,38 грн./кВт/год з ПДВ.
Як передбачено пунктом 3 Комерційної пропозиції (Додаток 1 до Договору) по закінченню розрахункового місяця до 5 числа місяця наступного за розрахунковим, Постачальник надає Споживачу остаточний рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії за попередній розрахунковий період.
Надані Постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем, протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку та підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі але не пізніше 20 календарного дня періоду, наступного за розрахунковим.
Рахунки на оплату надаються споживачу через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншим зручним для споживача способом.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Позивач у позові вказує, що протягом дії Договору споживач належним чином розраховувався за отриману від постачальника електричну енергію, проте, в порушення умов Договору та чинного законодавства, Споживач не розрахувався з Постачальником за електричну енергію, отриману Споживачем за січень 2024 року.
Відповідно до пункту 13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з « 20» жовтня 2023 року і діє по « 31» грудня 2023 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення.
Разом з цим, відносини між Постачальником та Споживачем фактично продовжувались і в січні 2024 року.
Так, за твердженням Позивача, за січень 2024 року Постачальником було передано у власність електричну енергію за Договором у загальному обсязі 10915 кВт/год., що підтверджується листом №04.32/5180 від 03.03.2025 Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», який є оператором з розподілу електричної енергії в Полтавській області.
Споживач відмовився від підписання акту № ПЕО00001343 прийняття-передавання товарної продукції за січень 2024 від 31.01.2024, тому Постачальник звернувся із запитом до оператора з розподілу електричної енергії в Полтавській області для підтвердження переданих у січні 2024 року Споживачу обсягів електричної енергії.
Таким чином, несплачена сума за отриману Споживачем електричну енергію в січні 2024 року становить 58 722,66 грн. (10915 кВт/год. * 5,38 грн./кВт/год). Станом на 14.02.2025 року Відповідач не розрахувався з Позивачем за отриманий обсяг електричної енергії, в зв'язку з чим, утворилась заборгованість в розмірі 58 722,66 грн., що зумовило позивача звернутись до суду за захистом порушених прав.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно з п.1 ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Пунктом 13.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, цей Договір набирає чинності з « 20» жовтня 2023 року і діє по « 31» грудня 2023 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення.
Комерційною пропозицією до Договору (додаток 1 до Договору) було визначено, що договір набирає чинності з 20 жовтня 2023 і діє по 31 грудня 2023, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Строк постачання - до 31.12.2023.
Отже, сторонами при укладенні Договору було передбачено строк його дії: з 20.10.2023 по 31.12.2023.
Таким чином, Договір №171/ВКЧСР/ПОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 24.10.2023 року припинив свою дію з 01.01.2024.
Позивач у позові безпідставно вказує на порушення відповідачем умов Договору в частині оплати електричної енергії за січень 2024 року, оскільки в цей період між сторонами вже були відсутні договірні зобов'язання.
Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує продовження дії договору до 31.01.2024.
З огляду на викладене, суд погоджується із твердженням відповідача про те, що строк дії Договору закінчився. Постачання спірного обсягу електроенергії у січні 2024 року позивач здійснював поза межами вказаного договору.
Отже, безпідставними є твердження позивача про порушення відповідачем умов Договору щодо оплати поставленої у січні 2024 року електричної енергії.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з постачанням електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (надалі Закон) та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених 14.03.2018 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 (надалі - ПРРЕЕ).
Згідно ч.1, 2, 7 ст.56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
За приписами ст.275 Господарського кодексу України (надалі ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.
Пункт 1.2.7 ПРРЕЕ визначає, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу. Аналогічні положення містяться і в п.3.1.1 ПРРЕЕ.
Відповідно до п.п.9 п. 5.5.1 ПРЕЕ споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії» та цими Правилами.
В свою чергу, постачальник зобов'язаний у процесі зміни споживачем електропостачальника забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договору до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу (пп.27 п. 5.2.2 ПРРЕЕ).
Як передбачає п. 6.1.1 ПРРЕЕ споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб'єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі (п.6.1.2 ПРРЕЕ).
Відповідно до п.6.1.3 ПРРЕЕ за загальним правилом зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.
Відповідно до п.6.1.3 ПРРЕЕ днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.
20.12.2023 року Відповідач провів нову процедуру закупівлі товару Електрична енергія (електрична енергія) за ДК 021:20215 - 09310000-5 (Ідентифікатор закупівлі (UA-2023-12-20-007408-a) та за її результатами новим постачальником стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги». На підставі цього був укладений Договір № 71152/2024 від 29.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до пункту 6.1.8. ПРРЕЕ, новий електропостачальник протягом 3 робочих днів від дня отримання звернення від споживача про зміну електропостачальника має надіслати запит до адміністратора комерційного обліку щодо зміни електропостачальника.
Запит надсилається адміністратору комерційного обліку у вигляді підписаного новим електропостачальником електронного документа за встановленою адміністратором комерційного обліку формою, що містить необхідні для адміністрування процедури зміни електропостачальника умови договору зі споживачем: ЕІС-код площадки(-ок) комерційного обліку, за якою(-ими) планується виконати зміну електропостачальника; дати початку/кінця дії договору про постачання електричної енергії споживачу; вид постачання та спосіб оплати послуг з розподілу/передачі електричної енергії за договором, дані щодо ідентифікації сторони(-ін), з якою(-ими) укладений договір про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за площадкою(-ами) комерційного обліку).
Відповідно до пункту 6.1.12. ПРРЕЕ, у разі підтвердження можливості зміни електропостачальника повідомлення адміністратора комерційного обліку повинні містити: 1) до нового електропостачальника: підтвердження дати зміни електропостачальника; інформацію про історію споживання електричної енергії споживачем за минулі періоди; 2) до попереднього електропостачальника: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; 3) до оператора системи: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; прогнозні обсяги споживання електричної енергії за точкою обліку на заплановану дату зміни та прогноз обсягу розподілу електричної енергії на наступний розрахунковий період.
Як передбачено пунктом 6.1.13. ПРРЕЕ, у разі відсутності можливості зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку повідомляє про це нового електропостачальника із зазначенням причини відмови у забезпеченні зміни електропостачальника, що є підставою для зупинки (анулювання) процедури зміни електропостачальника.
Згідно з п.6.1.19 ПРРЕЕ у визначену дату зміни електропостачальника постачальник послуг комерційного обліку в присутності споживача та/або оператора системи повинен зняти фактичні покази засобу (засобів) вимірювальної техніки або забезпечити їх зчитування автоматизованою системою комерційного обліку.
Згідно з п. 6.1.20 ПРРЕЕ постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам.
Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.
Згідно з п. 6.1.21 ПРРЕЕ якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.
Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник має протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви повернути споживачу надлишок коштів за реквізитами рахунка, вказаного споживачем у заяві.
Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 днів після зміни електропостачальника.
Згідно з п. 6.1.23 ПРРЕЕ датою початку постачання електричної енергії новим електропостачальником та датою припинення постачання на умовах договору з попереднім електропостачальником є дата, зазначена у запиті про зміну електропостачальника, який належним чином надісланий новим електропостчальником адміністратору комерційного обліку, прийнятий та реалізований адміністратором комерційного обліку з відповідним внесенням даних щодо зміни електропостачальника у реєстри точок комерційного обліку.
Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», яке є Оператором з розподілу електричної енергії в Полтавській області, листом № 04.32/5180 від 03.03.2025 повідомило, що за січень 2024 року обсяг електричної енергії у кількості 10915 кВт/год від постачальника - ТОВ «Перший енергетичний оператор» був розподілений споживачу Виконавчому комітету Чорнухинської селищної ради.
Таким чином, за січень 2024 року Постачальником було передано у власність відповідачу електричну енергію за Договором у загальному обсязі 10915 кВт/год., що підтверджується листом № 04.32/5180 від 03.03.2025 Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», який є оператором з розподілу електричної енергії в Полтавській області.
У відзиві на позовну заяву відповідач жодним доказом не спростував дані Оператора з розподілу електричної енергії в Полтавській області (АТ «Полтаваобленерго») та не заперечує достовірність вказаних інформаційних даних, якими підтверджується факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період та у визначеному обсязі.
З урахуванням системного аналізу викладених положень законодавства, суд зазначає, що закінчення дії договору постачання не є підставою для автоматичного виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника, а також не свідчить про припинення можливості доступу споживача до точок постачання електричної енергії, відтак, зазначені обставини не свідчать про відсутність у відповідача можливості споживання електричної енергії поза межами дії укладеного між сторонами договору.
В той же час, матеріалами справи підтверджується фактичне споживання відповідачем електричної енергії у спірний період саме через постачальника позивача.
Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
У ч. 1 ст. 79ГПК України зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Отже, наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, про фактичне споживання відповідачем електричної енергії у спірний період саме через постачальника позивача, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а належних доказів на її спростування відповідач суду не надав.
У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавство не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п.6.1.19 ПРРЕЕ у визначену дату зміни електропостачальника постачальник послуг комерційного обліку в присутності споживача та/або оператора системи повинен зняти фактичні покази засобу (засобів) вимірювальної техніки або забезпечити їх зчитування автоматизованою системою комерційного обліку.
Згідно з п. 6.1.21 ПРРЕЕ якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.
Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 днів після зміни електропостачальника.
З наведених підстав слід дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості як бездоговірного, так і безоплатного постачання постачальником і використання споживачами електричної енергії, натомість визначено обов'язок покупця оплатити товар з після його отримання.
Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності та норми законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність у відповідача зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем обсягу електричної енергії після закінчення строку договору, оскільки таке зобов'язання виникло безпосередньо з актів цивільного та господарського законодавства, Закону України «Про ринок електричної енергії» та спеціальних Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також з фактичних конклюдентних дій постачальника та споживача.
Отже, заперечення відповідача в цій частині суд визнає необґрунтованими.
Також відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивач заявив вимоги саме на підставі договору, дія якого припинилася.
Доводи відповідача відхиляються судом з огляду на наступне.
Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 924/1473/15, та у п. 52 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19 про те, що суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
З викладеного вбачається, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
У цій справі позивач предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 58 722,66 грн боргу за поставлену електричну енергію за січень 2024. Як підстави позову позивач вказує на обставини постачання електричної енергії відповідачу за січень 2024 року та не проведення відповідачем оплати за неї.
На відміну від викладеного, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).»
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Велика палата Верховного Суду у постанові у справі № 662/397/15-ц вказала, що обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із установлених фактів, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню, є складовою класичного принципу jura novit curia. ВП ВС наголосила, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові. Адже згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Натомість відмова у задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.55, 124 Конституції. Отже, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оскільки суд встановив факт поставки позивачем відповідачу спірного обсягу електричної енергії, встановив, що відповідач за неї не розрахувався, то обраний позивачем у спірних зобов'язально-правових відносинах спосіб захисту (стягнення вартості поставленої електричної енергії) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 58 722,66 грн заборгованості за електричну енергію, поставлену в січні 2024 року.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.
За подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжним дорученням № 490 від 04.02.2025. Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 05.02.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовна заява подана позивачем в електронній формі через систему «Електронний суд», то за подання вказаного позову має бути сплачено 2422,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в сумі 2422,40 грн.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради (вул. Центральна, 39, селище Чорнухи, Лубенський район, Полтавська область, 37100, код ЄДРПОУ 04384279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор» (код ЄДРПОУ 41009874, юридична адреса: 01014, місто Київ, вул. Соловцова Миколи, будинок 2; оф 38/1) 58 722,66 грн заборгованості за отриману електричну енергію, 2422,40 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Пушко І.І.