65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"26" травня 2025 р. Справа № 916/2028/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В., розглянувши матеріали заяви (вх.№ 2073/25 від 23.05.2025) Акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, № 1, код ЄДРПОУ 03351208) про видачу судового наказу до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагент ЛТД» (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ(п), вул. Корабельна, № 3А, код ЄДРПОУ 21034664) про стягнення 3046,88 грн,
23.05.2025 Акціонерне товариство «Одесагаз» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагент ЛТД» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 002083 у загальному розмірі 3046,88 грн та судового збору.
Заяву обґрунтовано невиконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагент ЛТД» умов договору розподілу природного газу № 002083 щодо здійснення оплати за розподіл природного газу за період з грудня 2022 року по березень 2025 року.
Частиною першою ст. 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини другої ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів слідує, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів слідує пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як встановлено судом, стягувач, обґрунтовуючи надану заяву, посилається на договір розподілу природного газу № 002083, який було укладено між сторонами на підставі заяви-приєднання боржника. Умови, форма та текст цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 249 та затверджено Постановою НКРЕКП «Про затвердження типового договору розподілу природного газу» №2498 від 30.09.2015.
Як вказує заявник, фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору, що і було зроблено споживачем.
До заяви доданий типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015, на якому ґрунтуються заявлені вимоги.
Натомість, як встановлено судом, заявником не додано до заяви відповідної заяви-приєднання до умов цього договору, яка би містила персоніфіковані дані щодо споживача та його об'єкта, та свідчила про факт приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору).
Таким чином, заявником не виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України щодо додання до заяви про видачу судового наказу копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
За таких обставин не вбачається виникнення та порушення права грошової вимоги заявника до боржника на підставі договору розподілу природного газу № 002083, безспірності грошової заборгованості.
Ураховуючи наведене, суд зазначає про невідповідність поданої заяви про видачу судового наказу вимогам п.3 ч.3 ст.150 ГПК України.
Наведені вище обставини згідно з пунктами 1, 8 частини першої, частини третьої статті 152 Господарського процесуального кодексу України є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу.
За таких обставин, враховуючи, що заявником в обґрунтування заявлених вимог не надано укладений між сторонами договір, за яким останній просить суд стягнути заборгованість у сумі 3046,88 грн, суд, керуючись нормами п.1 ч.1 ст. 152 ГПК, дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника.
Відповідно частини першої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Документи, що підтверджують повноваження представників, визначені ст. 60 ГПК України. Крім того, вимоги до довіреностей, визначені ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами - довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.ч. 3, 9 ст. 60 ГПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Відповідно до п. 31 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.
Відповідно до п. 32 Положення довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).
Відповідно до п. 33 Положення від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі «Прізвище, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи». Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть.
Судом встановлено, що заяву про видачу судового наказу подано за допомогою системи «Електронний суд» та підписано ЕЦП представником заявника Хрульовою Ганною Аурелівною на підставі сформованої в системі «Електронний суд» «довіреності у порядку передоручення» від 22.02.2025, виданої Сметанюком І.М. на підставі довіреності від 09.10.2023, в порядку передоручення Хрульовій Г.А. на представництво інтересів Акціонерного товариства «Одесагаз» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
До матеріалів заяви також додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований за допомогою системи «Електронний суд» станом на 09.10.2023, згідно відомостей якого керівником Акціонерного товариства «Одесагаз» є Мітюченко Ігор Вадимович.
На запит суду за допомогою електронного кабінету судді отримано відповідь № 1413450 від 26.05.2025 з ЄДРЮОФОПГФ, з якого вбачається, що керівником Акціонерного товариства «Одесагаз» є Мітюченко І.В.
Суд зазначає, що довіреність у порядку передоручення у розумінні Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» вважається електронним документом.
Проте, до заяви не надано відповідної довіреності від 09.10.2023, якою керівник АТ «Одесагаз» Мітюченко І.М. уповноважує Сметанюка Ігоря Миколайовича на вчинення дій від імені АТ «Одесагаз», зокрема, уповноваження інших осіб представляти інтереси заявника в порядку передоручення.
З викладених обставин господарський суд дійшов висновку, що надана до суду разом із заявою про видачу судового наказу довіреність у порядку передоручення не може бути належним доказом на підтвердження наявності у представника повноважень на подання та підписання заяви про видачу наказу згідно з вимогами процесуального закону.
При цьому, господарський суд зазначає, що надання представнику можливості подавати заяви в інтересах АТ «Одесагаз» засобами підсистеми «Електронний суд» не звільняє представника від обов'язку надати довіреність, оформлену відповідно до вимог ГПК України та ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заяву про видачу судового наказу підписано особою, яка не має права її підписувати, й до заяви не додано належних доказів на підтвердження наявності повноважень представника Хрульової Ганни Аурелівни на представництво інтересів Акціонерного товариства «Одесагаз».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з частиною 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Враховуючи, що заявником подано заяву, яка не відповідає п. 2 та п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).
За наведених обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову Акціонерному товариству «Одесагаз» у видачі судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагент ЛТД» про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу №002083 у загальній сумі 3046,88 грн.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Одесагаз» (вх. №2073/25 від 23.05.2025) про видачу судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагент ЛТД» про стягнення заборгованості у сумі 3046,88 грн - відмовити.
2. До уваги заявника, згідно ч.2 ст.151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили 26.05.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя О.В. Цісельський