65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/18/25
За позовом: Виконуючого обов'язків керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, буд. 17, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 20029342); Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20990849)
До відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство «ВЕЛЬТ-АГРО» (67602, Одеська обл., м. Біляївка, вул. О. Кошевого, буд. 2Б, кв. 4, код ЄДРПОУ 41088867).
про звернення стягнення на предмет застави
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Шпак І.А.
Представники сторін:
Від прокуратури: Ейсмонт І.С. - на підставі посвідчення №073429;
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився.
Суть спору: Виконуючий обов'язків керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 щодо стягнення в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства (далі - ФГ) «ВЕЛЬТ-АГРО» за договором від 01.12.2017р. №125ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству у розмірі 114 215 грн 54 коп., шляхом звернення стягнення на рухоме майно, а саме: автомобіль марки FORD модель FOCUS, легковий хетчбек - В, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації автомобіля на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвалою суду від 06.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/18/25, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, залучено як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерське господарство «ВЕЛЬТ-АГРО», судове засідання призначено на 04.02.2025р. Ухвалою суду від 04.02.2025р. відкладено судове засідання на 25.02.2025р. Ухвалою суду від 25.02.2025р. задоволено заяву прокурора та ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 13.03.2025р. Ухвалою суду від 13.03.2025р. відкладено судове засідання на 08.04.2025р. Ухвалою суду від 08.04.2025р. закрито підготовче провадження у справі №916/185/25 та призначено справу до розгляду по суті на 29.04.2025р. Ухвалою суду від 29.04.2025р. розгляд справи відкладено на 20.05.2025р.
Представник прокуратури в судовому засіданні позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.
Позивач - Український державний фонд підтримки фермерських господарств, своїм правом не скористався, письмових заяв чи клопотань по суті спору не надав. Ухвали по справі направлялись до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Позивач - Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, своїм правом не скористався, письмових заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Про місце, дату та час судових засідань повідомлявся за місцезнаходженням згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та згідно повідомлення пошти поштові відправлення було вручено представнику під підпис16.01.2025р., 21.04.2025р.
Відповідач - ОСОБА_1 , не скористалась своїм правом на судовий захист, відзив на позовну заяву до суду не надала.
Про місце, дату та час судових засідань повідомлялась за місцезнаходженням згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але, згідно повідомлення пошти адресат за зазначеною адресою відсутній.
Крім того, відповідач повідомлявся про місце, дату та час судових засідань шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.
В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Згідно ч. 9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерське господарство «ВЕЛЬТ-АГРО», своїм правом не скористалась, письмових заяв чи клопотань по суті спору не надала.
Про місце, дату та час судових засідань повідомлялась за місцезнаходженням згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але, згідно повідомлення пошти адресат за зазначеною адресою відсутній.
Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначив, що 01.12.2017р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» було укладено договір №125 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі Договір), відповідно до умов якого Укрдержфонд підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству «ВЕЛЬТ-АГРО» в сумі 250 000 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.
Згідно з п. 3.2.1. договору фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
Прокурор зазначає, що платіжним дорученням №276 від 07.12.2017р. Український державний фонд підтримки фермерських господарств перерахував на рахунок ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» 250 000 грн. фінансової підтримки, чим виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 Договору фермерське господарство зобов'язувалось використати фінансову підтримку для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності та, відповідно до п. 3.4.2 договору, повернути кошти фінансової допомоги в повному обсязі у кінцевий строк до 30.09.2022р. у сумі 250 000 грн.
Однак, на твердження прокурора, ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» проігноровано вказані зобов'язання щодо повернення в повному обсязі фінансової підтримки й заборгованість перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств становить 100 000 грн.
З огляду на викладене, Біляївська окружна прокуратура звернулася з позовом до Господарського суду Одеської області про стягнення зазначеної заборгованості. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2023р. у справі №916/3241/21, яке набрало чинності 15.02.2023р., частково задоволено позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» про стягнення боргу на загальну суму 114 215 грн 54 коп., із них: основний борг 100 000 грн, збитки від інфляції 8 169 грн 10 коп., пеня у розмірі 6 046 грн 44 коп.
Прокурор зазначає, що з метою забезпечення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2023р. у справі №916/3241/21 Біляївською окружною прокуратурою неодноразово скеровувались листи щодо стану виконання рішення суду та необхідності вжиття заходів ( №56-899вих-24 від 13.03.2024р., №56-2206вих-24 від 18.06.2024р.).
Відповідно до інформації Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за № 42932/21.12 від 20.06.2024р., судовий наказ № 916/3241/21, виданий Господарським судом Одеської області 15.02.2023р. про стягнення з ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованості в сумі 114 215 грн 24 коп., перебуває на примусовому виконанні у вказаному відділі та державним виконавцем при проведенні виконавчих дій нерухомого майна, рухомого майна та коштів боржника, на які можливо звернути стягнення, не виявлено.
Також прокурор зазначає, що в забезпечення вимог зобов'язання, що витікали з Договору №125ФГ-2017 від 01.12.2017 р. про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, 01.12.2017р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та ОСОБА_1 , як майновим поручителем ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО», було укладено договір застави щодо транспортного засобу - автомобіль марки Land Rover, модель Discovery, легковий універсал В, 2007 року випуску, р/н НОМЕР_4 . VIN код НОМЕР_5 . Вартість застави 425 056 грн. Договір застави посвідчений Лукинюк К.П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 01.12.2017р. за реєстровим номером 871.
В подальшому, згідно додаткової угоди №1 від 23.03.2020р. до Договору №125ФГ-2017 від 01.12.2017 р. про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству були внесені зміни, зокрема, до п. 3.1.3, та зазначено, що Фермерське господарство передає в заставу майно - автомобіль марки FORD FOCUS, 2013 року випуску, р/н НОМЕР_6 . Вартість застави 231 800 грн.
Згідно додаткового договору №1 до договору застави від 01.12.2017р., що був укладений 09.04.2020р., п.1.2 договору застави викладено у новій редакції і предметом застави є:
- автомобіль марки FORD, модель FOCUS, легковий хетчбек - В. 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , що належить Тулбі Тетяні Іванівній (Заставодавцю) на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_7 , виданого 19.12.2017 року ТСЦ 5142.
Відповідно до п. 2 додаткового договору №1 від 09.04.2020р. до договору застави від 01.12.2017р. заставна вартість предмета застави становить 231 800 грн.
Пунктом 2.1.3. зазначеного договору застави передбачається, що на підставах, передбачених чинним законодавством на майно може бути безумовно і беззаперечно звернене стягнення.
Відповідно до п. 5.1 договору застави заставодержатель набуває право стягнення на майно та його реалізацію зокрема якщо на момент настання строку виконання зобов'язань за Договором № 125ФГ-2017 вони не будуть виконанні повністю, а саме: при повному неповерненні у встановлені відповідно до Договору № 125ФГ-2017 строки суми фінансової допомоги.
Згідно із п. 5.2.2. договору застави Заставодержатель може безпосередньо звернутись до суду з позовом про стягнення на майно та його реалізацію.
За умовами п. 5.2.3. договору застави за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації майна Заставодержавтель має право задовольнити:
а) свої вимоги, що випливають із договору № 125 ФГ-2017, у повному обсязі на момент фактичного задоволення. До сум цих вимог входять: не сплачена сума фінансової підтримки відповідно до умов, передбачених Договором № 125 ФГ-2017; несплачені суми пені, передбачені Договором № 125 ФГ-2017;
б) свої вимоги щодо відшкодування у повному обсязі витрат понесених ним під час звернення стягнення та/або реалізації майна, у тому числі витрати із сплати державного мита та інші господарські витрати, а також витрати з утримання, збереження і переміщення Майна, якщо таке збереження, утримання або переміщення проводилось у певні періоди часу за рахунок заставодержателя.
З огляду на викладене, ураховуючи невиконання ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» умов Договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 125 ФГ-2017 від 01.12.2017р. та неможливість виконати рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2023р. у справі №916/3241/21 про стягнення боргу у сумі 114 215 грн 54 коп., на думку прокурора, наявні достатні правові підстави для звернення стягнення на заставне майно - автомобіль марки FORD, модель FOCUS, легковий хетчбек - В, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 відповідно до Договору застави від 01.12.2017 за реєстровим номером 871 (із змінами), який належить на праві власності Тулбі Тетяні Іванівній, шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Також, в позовній заяві прокурором надано обгрунтування підстав щодо представництва інтересів держави в суді.
Позивач - Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, повністю підтримує позицію прокурора.
Відповідач - ОСОБА_1 , не скористалась своїм правом на судовий захист, відзив на позовну заяву до суду не надала.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО», своїм правом не скористалась, письмових заяв чи клопотань по суті спору не надала.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення прокурора, суд дійшов наступних висновків.
Згідно п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 р. на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява №42454/02, § 35).
За змістом ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (ч.1 ст.167 Цивільного кодексу України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 Цивільного кодексу України).
Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних, правовідносинах. Тому, у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 5023/10655/11, від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023р. у справі №488/2807/17).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанову від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц).
Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб'єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб'єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021р. у справі № 359/3373/16-ц).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06. 2019 р. у справі № 587/430/16-ц ).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. (абз.2 ч.2 ст.53 ГПК України).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо
Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р.у справі № 912/2385/18).
У позовній заяві прокурор вказав, що Біляївською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було направлено листи до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (№56- 3289вих-24 від 18.09.2024р.) та його Одеського віділення (№56-3295вих-24 від 19.09.2024р.), якими повідомлено про невиконання ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» рішення суду та надання інформації про вжиті заходи щодо досудового врегулювання та звернення стягнення на предмет застави, в порядку передбаченим чинним законодавством
Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у листі від 14.10.2024р. за № 53- 15/195 зазначено, що заходи щодо звернення стягнення на заставне майно не вживались (з огляду на відсутність можливості сплатити судовий збір), у зв'язку з чим, Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств не заперечує щодо звернення з відповідним позовом до суду прокурором в інтересах держави про звернення стягнення на предмет застави.
Фактично позивачі самоусунулись від самостійного захисту власних майнових інтересів, жодних заходів з метою відновлення порушеного права не вжили, до суду із відповідним позовом не звертались.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2017р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) та ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» було укладено Договір №125 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, відповідно до умов якого Укрдержфонд підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» в сумі 250 000 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.
Відповідно до п. 3.4.2 Договору фермерське господарство зобовязане повернути кошти фінансової допомоги в повному обсязі згідно графіка у кінцевий строк до 30.09.2022р. у сумі 250 000 грн.
Український державний фонд підтримки фермерських господарств платіжним дорученням №276 від 07.12.2017р. перерахував на рахунок ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» 250 000 грн. фінансової підтримки, чим виконало свої зобов'язання по договору у повному обсязі.
Додатковою угодою №1 від 23.03.2020р. п.3.4.2 Договору №125 ФГ-2017 викладено у новій редакції, згідно якої графік повернення коштів фінансової підтримки викладено у новій редакції та зазначено рахунок, на який має бути повернута фінансова підтримка.
У зв'язку з порушенням ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» умов Договору№125 ФГ-2017 та існуванням заборгованості у розмірі 100 000 грн, Біляївська окружна прокуратура звернулася з позовом до Господарського суду Одеської області про стягнення зазначеної заборгованості.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2023р. у справі №916/3241/21, яке набрало чинності 15.02.2023р., частково задоволено позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» про стягнення боргу на загальну суму 114 215 грн 54 коп., із них: основний борг 100 000 грн, збитки від інфляції 8 169 грн 10 коп., пеня у розмірі 6 046 грн 44 коп.
Відповідно до інформації Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за № 42932/21.12 від 20.06.2024р., судовий наказ № 916/3241/21, виданий Господарським судом Одеської області 15.02.2023р., про стягнення з ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованості в сумі 114 215 грн 24 коп., перебуває на примусовому виконанні у вказаному відділі. Державним виконавцем при проведенні виконавчих дій нерухомого майна, рухомого майна та коштів боржника, на які можливо звернути стягнення, не виявлено.
Як вбачається із матеріалів справи, Біляївським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неодноразово відкривались виконавчі провадження, накладались арешти на кошти боржника, однак вищезазначене рішення суду станом на теперішній час не виконано.
Разом з тим, господарським судом встановлено, що 01.12.2017. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Заставодержатель) та Тулба Тетяною Іванівною (Заставодавець) укладено договір застави, відповідно до п. 1 якого цим Договором забезпечується виконання Заставодавцем зобовязань перед Заставодержателем, що випливають із укладеного договору №125 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» від 01.12.2017р., згідно якого ФГ«ВЕЛЬТ-АГРО» отримало грошові кошти, у вигляді фінансової підтримки на поворотній основі в розмірі 250 000 грн, шляхом переказу коштів на поточний рахунок ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО», фінансова допомога фермерському господарству надається на поворотній основі.
Відповідно до п. 1.2. договору застави предметом застави є автомобіль марки Land Rover, модель Discovery 2.7, загальний легковий універсал-В, 2007 року випуску, р/н НОМЕР_8 , номер шасі (кузова, рами) VIN код НОМЕР_9 , що належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_10 , виданого 07.04.2016р., Центр 5141, адреса реєстрації Заставодавця згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: м. Одеса, пров. Львівський, буд. 10-В. Сторони за цим договором оцінюють майно у сумі 425 056 грн.
Згідно додаткової угоди №1 від 09.04.2020р. до Договору застави сторони погодили внести зміни до п. 1.2. Договору та викласти його у новій редакції, і зазначили, що предметом застави є автомобіль марки FORD, модель FOCUS, легковий хетчбек-В, 2013 року випуску, р/н НОМЕР_6 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , що належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_7 , виданого 19.12.2017р., ТСЦ 5142, адреса реєстрації Заставодавця згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: м. Одеса, пров. Львівський, буд. 10-В. Сторони за цим договором оцінюють майно у сумі 231 800 грн.
Пунктом 2.1.3. Договору застави передбачається, що на підставах, передбачених чинним законодавством, на майно може бути безумовно і беззаперечно звернене стягнення.
Відповідно до п. 5.1 Договору застави заставодержатель набуває право стягнення на майно та його реалізацію зокрема якщо на момент настання строку виконання зобов'язань за Договором № 125ФГ-2017 вони не будуть виконанні повністю, а саме: при повному неповерненні у встановлені відповідно до Договору № 125ФГ-2017 строки суми фінансової допомоги.
Згідно з п. 5.2.3. Договору застави за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації майна Заставодержавтель має право задовольнити: а) свої вимоги, що випливають із договору № 125 ФГ-2017, у повному обсязі на момент фактичного задоволення. До сум цих вимог входять: не сплачена сума фінансової підтримки відповідно до умов, передбачених Договором № 125 ФГ-2017; несплачені суми пені, передбачені Договором № 125 ФГ-2017;
б) свої вимоги щодо відшкодування у повному обсязі витрат понесених ним під час звернення стягнення та/або реалізації майна, у тому числі витрати із сплати державного мита та інші господарські витрати, а також витрати з утримання, збереження і переміщення Майна, якщо таке збереження, утримання або переміщення проводилось у певні періоди часу за рахунок заставодержателя.
Також, відповідно до п. 6.1. Договору застави, у випадку невиконання чи нанележного виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі завдані у зв'язку із цим збитки.
Листом від 11.11.2024р. №31/30/15-8511/2024 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях підтвержено, що автомобіль марки FORD, модель FOCUS, легковий хетчбек-В, 2013 року випуску, р/н НОМЕР_6 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 , 1982 р.н. на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , дата державної реєстрації 19.12.2017 в ТСЦ №5142, статус свідоцтва - «ВИДАНИЙ».
Частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема, зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
Згідно із ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч.ч.1-2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно із ч.1 ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
З огляду на не виконання обов'язку з повернення фінансової підтримки (допомоги), а також відсутність у ФГ «ВЕЛЬТ-АГРО» майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, у позивача виникло право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави за Договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу зареєстрований за №871.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.07.2021р. у справі №916/1068/20 наголосив, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів» на нову - “Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів».
Стандарт доказування “вірогідність доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції» (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей»...Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву виконуючого обов'язків керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ОСОБА_1 про стягнення в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства «ВЕЛЬТ-АГРО» за договором від 01.12.2017р. №125ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству у розмірі 114 215 грн 54 коп., шляхом звернення стягнення на рухоме майно, а саме: автомобіль марки FORD модель FOCUS, легковий хетчбек - В, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації автомобіля на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» - задовольнити.
2. Звернути стягнення на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: автомобіль марки FORD модель FOCUS, легковий хетчбек - В, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , зареєстрований ТСЦ 5142 19.12.2017р., шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства «ВЕЛЬТ-АГРО» (67602, Одеська обл., м. Біляївка, вул. О. Кошевого, буд. 2Б, кв. 4, код ЄДРПОУ 41088867) за Договором від 01.12.2017р. №125ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству у розмірі 114 215 грн 54 коп.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд.3, код ЄДРПОУ - 03528552, р/р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету: 22030101) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 26 травня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога