65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/752/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/752/25
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Якимтепломережа» (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська, буд. 16, код ЄДРПОУ 40700082)
про стягнення 1060135,66 грн., -
Суть спору: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Якимтепломережа» про стягнення 1060135,66 грн., з яких: 421516,07 грн. основного боргу, 103726,79 грн. 3% річних та 534892,80 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №14/9643/16 від 18.11.2016 про переведення боргу до договору постачання природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13 щодо повної та своєчасної сплати суми заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/752/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідач про розгляд справи №916/752/25 належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвали суду від 03.03.2025 про відкриття провадження у справі засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з довідкою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом. За таких обставин судом забезпечено відповідачу можливість на вчинення дій, подання позицій по суті справи під час розгляду справи судом, оскільки судом належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи і в такий спосіб забезпечено відповідачу належні процесуальні гарантії для можливості вчинення відповідачем процесуальних дій. Натомість відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/752/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
18.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» (нині - Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України») (продавець, позивач) та Якимівським орендним підприємством “Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1251/15-КП-13, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору №1251/15-КП-13 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця; не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
За п.п. 5.2-5.5 договору №1251/15-КП-13 ціна за 1000 куб.м газу становить 5900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%; крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн.; до сплати за 1000 куб.м, природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн.; у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію; реалізація газу покупцю за зазначеною у п.5.2 ціною здійснюється при умові наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках передбачених чинним законодавством України); загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
У відповідності до п.6.1 договору №1251/15-КП-13 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.11 договору №1251/15-КП-13 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
У додаткових угодах №1 від 10.02.2015, №2 від 11.03.2015, №3 від 07.04.2015, №4 від 18.05.2015, №5 від 08.06.2015, №6 від 29.07.2015 до договору №1251/15-КП-13 сторони виклали п.5.2 договору у нових редакціях.
У додатковій угоді №7 від 30.07.2015 до договору №1251/15-КП-13 сторони доповнили договір п.6.3.
У додатковій угоді №8 від 21.10.2015 до договору №1251/15-КП-13 сторони виклали п.п. 5.1-5.3 та п.10.3 договору у нових редакціях.
У додатковій угоді №9 від 22.10.2015 до договору №1251/15-КП-13 сторони, зокрема, виклали:
- п.3.4 договору у новій редакції: не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами; у разі, якщо покупець не надає або несвоєчасно надає продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених в пункті 5.2; у разі, якщо при складанні/підписанні акту приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України; до врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених в пункті 5.2;
- п.5.2 договору у новій редакції: ціна за 1000 куб.м газу з 01 листопада 2015 року становить 6469,63 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%; крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 826,92 грн.; в структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства; до сплати за 1000 куб.м, природного газу - 7288,12 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 8745,74 грн.
У додатковій угоді №10 від 02.11.2015 до договору №1251/15-КП-13 сторони виклали п.6.3 договору у новій редакції.
У додатковій угоді №11 від 25.11.2015 до договору №1251/15-КП-13 сторони виклали п.5.2 договору у новій редакції: ціна за 1000 куб.м газу з 01 грудня 2015 року становить 6474,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%; крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 826,92 грн.; до сплати за 1000 куб.м природного газу - 7292,58 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 8751,10 грн.
В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками НАК “Нафтогаз України» та Якимівським орендним підприємством “Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування» акти приймання-передачі природного газу до договору №1251/15-КП-13: акт від 31.01.2015 на суму 144820,32 грн., акт від 28.02.2015 на суму 124506,49 грн.; акт від 31.03.2015 на суму 138089,06 грн.; акт від 30.04.2015 на суму 32967,23 грн.; акт від 31.10.2015 на суму 39201,21 грн.; акт від 30.11.2015 на суму 81449,11 грн., акт від 31.12.2015 на суму 136132,05 грн.; всього на суму 697165,47 грн.
18.11.2016 між НАК “Нафтогаз України» (позивач, кредитор), Якимівським орендним підприємством “Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Якимтепломережа» (новий боржник, відповідач) був укладений тристоронній договір про переведення боргу №14/9643/16.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору №14/9643/16 за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13 (далі - зобов'язання), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні; кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору №14/9643/16 сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 559651,72 гривень; сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1 договору сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.
За п.п. 3.1, 3.2 договору №14/9643/16 за цим договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13; новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13.
У відповідності до п.4.1 договору №14/9643/16 новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13.
Згідно з п.6.1 договору №14/9643/16 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Також в матеріалах справи наявний розрахунок суми основного боргу Якимівського орендного підприємства “Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування» за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13, відповідно до якого: загальна сума вартості переданого природного газу - 697165,47 грн.; сума сплати - 137513,75 грн.; сума, на яку укладено договір переведення боргу - 559651,72 грн.
На підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю “Якимтепломережа» 138135,65 грн. за договором №14/9643/16 в матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку НАК “Нафтогаз України» за 22.02.2017.
В матеріалах справи наявний розрахунок суми основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Якимтепломережа» за договором №14/9643/16, відповідно до якого: сума переведеного боргу - 559651,72 грн., фактична оплата - 138135,65 грн. (22.02.2017), сума заборгованості - 421516,07 грн.
Також в матеріалах справи наявний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за договором №14/9643/16, відповідно до якого: 3% річних становить 103726,79 грн. (період нарахування: 19.11.2016-31.12.2024); інфляційні витрати - 534892,80 грн. (період нарахування:01.12.2016-31.12.2024).
Несплата відповідачем решти заборгованості за договором №14/9643/16 від 18.11.2016 про переведення боргу до договору постачання природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За ст.ст. 521-522 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За вимогами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом враховуються висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналіз змісту статей 256, 257, 206 та 261 Цивільного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як було вказано судом, від відповідача жодних заяв, клопотань до суду не надійшло, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачаються наступні обставини:
- на підставі договору постачання природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13 позивачем було передано, а первісним боржником (покупцем) - Якимівським орендним підприємством “Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування» було отримано природний газ на загальну суму 697165,47 грн., що підтверджуються підписаними актами приймання-передачі природного газу до договору №1251/15-КП-13;
- 18.11.2016 між НАК “Нафтогаз України» (позивач, кредитор), Якимівським орендним підприємством “Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Якимтепломережа» (новий боржник, відповідач) був укладений тристоронній договір про переведення боргу №14/9643/16, відповідно до якого за згодою кредитора первісний боржник перевів на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13 (далі - зобов'язання), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник прийняв на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінив первісного боржника у зобов'язанні; сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 559651,72 гривень; сума, на яку укладено договір переведення боргу - 559651,72 грн. також обрахована в наявному в матеріалах справи розрахунку суми основного боргу Якимівського орендного підприємства “Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування» за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13;
- з вищезазначеного договору слідує, що при його укладенні сторонами дотримано вимог статей 513, 520 ЦК України, оскільки заміна боржника у зобов'язанні за договором №1251/15-КП-13 відбулась за згодою кредитора і сторонами дотримано вимог щодо укладання правочину про переведення боргу у письмовій формі, що відповідає формі основного договору;
- 22.02.2017 новим боржником (відповідачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю “Якимтепломережа» було сплачено 138135,65 грн. за договором №14/9643/16; вказана сплата також врахована позивачем при здійсненні розрахунку суми основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Якимтепломережа» за договором №14/9643/16, відповідно до якого: сума переведеного боргу - 559651,72 грн., фактична оплата - 138135,65 грн. (22.02.2017), сума заборгованості - 421516,07 грн.;
- інші докази сплати відповідачем грошових коштів за договором №14/9643/16 в матеріалах справи відсутні.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору переведення боргу №14/9643/16 не здійснив повну та своєчасну оплату вартості природного газу за договором постачання природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13, внаслідок чого у відповідача (з урахуванням договору про переведення боргу та часткових сплат) перед позивачем наявний борг на суму 421516,07 грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, а отже позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 421516,07 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Іншого відповідачем не доведено.
Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем боргу за договором №14/9643/16 від 18.11.2016 про переведення боргу до договору постачання природного газу від 18.12.2014 №1251/15-КП-13, перевіривши розрахунки позивача (в межах заявлених періодів, які відображені у розрахунку 3% річних та інфляційних втрат) та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору та нормам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, з огляду на правомірність та підставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача, а також беручи до уваги право позивача на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 103726,79 грн. 3% річних та 534892,80 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 421516,07 грн. основного боргу, 103726,79 грн. 3% річних та 534892,80 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Якимтепломережа» (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська, буд. 16, код ЄДРПОУ 40700082) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 421516 /чотириста двадцять одну тисячу п'ятсот шістнадцять/ грн. 07 коп. основного боргу, 103726 /сто три тисячі сімсот двадцять шість/ грн. 79 коп. 3% річних, 534892 /п'ятсот тридцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто дві/ грн. 80 коп. інфляційних втрат та 12721 /дванадцять тисяч сімсот двадцять одну/ грн. 62 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 23 травня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля