26 травня 2025 року Справа № 915/886/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
та представників сторін:
від стягувача: Столярець О.В. (в режимі ВКЗ)
від боржника: Іщенко Н.С. (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» про відстрочення виконання рішення суду у справі 915/886/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)
до Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» (вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034)
про стягнення грошових коштів
встановив:
Господарський суд Миколаївської області розглядав справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» пред?явлено про стягнення з Обласного комунального підприємства (ОКП) “Миколаївоблтеплоенерго» грошових коштів у сумі 181923296,02 грн. ? основного боргу, з посиланням на неналежне виконання ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» зобов'язань щодо оплати природного газу, поставленого позивачем за укладеним між ними договором від 29.07.2021 № 2560-НГТ-22 постачання природного газу, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі. Позивач також просив про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
В частині вимог у сумі 71660650,59 грн судом було закрито провадження у зв'язку з відсутністю предмету позову.
Рішенням суду від 13.12.2024 стягнуто з ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» 110262645,43 грн заборгованості за договором постачання природного газу, також стягнуто 50% судового збору, сплаченого при поданні позову - 469700,00 грн у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
У зв'язку із набранням чинності рішення, на його виконання 03.01.2025 судом видано наказ.
Ухвалою від 13.01.2025 суд частково задовольнив заяву ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» та відстрочив виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 на 6 місяців - до 02.06.2025 включно.
16.05.2025 ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до суду із заявою (вх. 7506/25 від 16.05.2025), в якій просить надати відстрочку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 по справі № 915/886/23 до 02.12.2025.
Ухвалою від 19.05.2025 суд призначив розгляд заяви на 26.05.2025 та запропонував позивачу (стягувачу) у разі наявності заперечень чи інших міркувань стосовно призначеної до розгляду заяви, надати їх суду до судового засідання.
22.05.2025 суду надійшла заява ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» щодо долучення доказів часткового погашення суми боргу за рішенням суду від 13.12.2024. У зазначеній заяві боржник зазначає, що на виконання зазначеного вище рішення, крім платежів, що були здійсненні до 30.04.2025, відповідач здійснив платежі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача в загальній сумі 21 729 245,52 грн., що підтверджується документом за період з 01.05.2025 по 20.05.2025 (МФО), який додано до цієї заяви. За твердженням відповідача станом на 21.05.2025 борг за договором №2560-НГТ-22 від 29.07.2021р. становить 69 188 220,54 грн.
Стягувачем 23.05.2025 сформовано у Електронному суді заперечення на заяву про відстрочення, яку зареєстровано 26.05.2025 вх. № 7902/25.
У судовому засіданні представник боржника підтримала заяву, наголосила, що боржник не уникає сплати боргу, а навпаки шукає можливість виконати судове рішення.
Представник стягувача заперечила проти задоволення заяви, зазначила, що наведені заявником підстави відстрочення не є виключними, а доказів реальної можливості виконання рішення не надано заявником, тому просила суд відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
26.05.2025 судом було підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються доводи заяви та заперечення проти неї, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання природного газу від 29.07.2021 № 2560-НГТ-22.
Рішенням суду від 13.12.2024 стягнуто з ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» 110262645,43 грн заборгованості за договором постачання природного газу, також стягнуто 50% судового збору, сплаченого при поданні позову - 469700,00 грн у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як вже зазначено у даній ухвалі суд 13.01.2025 частково задовольнив заяву ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» та відстрочив виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 на 6 місяців - до 02.06.2025 включно.
Звертаючись до суду 16.05.2025 з заявою про відстрочення виконання рішення суду по даній справі відповідач в обґрунтування заяви вказує наступне:
- ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» є основним джерелом теплопостачання в м. Миколаєві та обслуговує понад 91 тис. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 268 об'єктів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 34 медичних закладів, 58 закладів освіти та 43 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.04.2025 становить 422,32 млн. грн., з них: борг бюджетних установ становить 26,7 млн.грн., госпрозрахункових організацій - 29,1 млн. грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 366,5 млн. грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП “Миколаївоблтеплоенерго». Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішенням є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств;
- виникнення заборгованості за Договором № 2560-НГТ-22 від 29.07.2021р. спричинено введенням мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30.09.2021 між Асоціацією міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК “Нафтогаз України» Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 років, а також прийняттям Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ від 29.07.2022 (далі - Закон 2479);
- згідно фінансового звіту за 2024 рік для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» 2024 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 430928 тис. грн. (код рядка 2355), що є значно більшим, ніж за попередній рік;
- рішеннями Миколаївської міської ради від 13.10.2021 983, від 25.10.2022 № 565, від 25.10.2023 № 1028 (зі змінами від 14.02.2024р. 253), від 23.10.2024 №1793 було встановлено тарифи для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» на рівні нижче економічно-обґрунтованого. Разом з тим, територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області було узгоджено наступні обсяги заборгованості в тарифах:
від 04.11.2022 р. Протоколом № 1 - 128 874 341,43 грн;
від 19.12.2022 р. Протоколом № 13 - 81 004 298,54 грн;
від 27.03.2023 р. Протоколом № 16 - 58 326 995,07 грн;
від 10.08.2022 р. Протоколом № 6 - 87 628 665,11 грн;
від 17.11.2023 р. Протоколом № 12 - 140 002 322,69 грн;
від 26.03.2024 р. Протоколом № 18 - 64 063 146,23 грн;
від 16.08.2024 р. Протоколом № 4 - 147 149 152,00 грн;
від 20.11.2024 р. Протоколом № 7 - 135 438 648,95 грн;
від 24.03.2025р. Протоколом № 11 - 98 044 625,76 грн.
- відповідачем посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, у грудні 2024 року та за 3 місяці 2025 року відповідачем направлено 104309 претензій боржникам на загальну суму 231864929,47 грн., пред'явлено 612 позовів на суму 8317094,24 грн., направлено до відділів державної виконавчої служби 850 виконавчих документа про стягнення заборгованості на загальну суму 12667523,97 грн. Проте, третина зазначених виконавчих документів повернуті органами Державної виконавчої служби без виконання що призводить до суттєвого обмеження можливості практичного виконання рішень про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». Загальна сума, яка стягнута за судовими рішеннями органами виконавчої служби у зазначений період складає 2 994 996,77 грн., що становить 23 % виконання судових рішень;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 812 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» (з урахуванням змін, внесених 24.08.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 896 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 1.06.2011 № 869 і від 19.07.2022 № 812) встановлено, що плата споживачів за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», та які мають заборгованість за спожитий природний газ перед товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» і які після 1 вересня 2023 р. придбавають природний газ у постачальника природного газу, на якого Кабінетом Міністрів України покладено спеціальні обов'язки відповідно до Закону України “Про ринок природного газу», що надходить на поточні рахунки в банках, відкриті на ім'я цих теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, перераховується згідно з укладеними з банками договорами перерахування коштів на небюджетні рахунки зазначених теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, відкриті в органах Державної казначейської служби. В подальшому 65% цих коштів перераховуються на небюджетний рахунок ТОВ “Нафтогаз Трейдинг», а 35% - на небюджетні рахунки теплопостачальних та теплогенеруючих організацій;
- боржник наголошує, що не ухиляється від виконання власних зобов'язань перед позивачем, докладає усіх можливих зусиль щодо виконання обов'язку по сплаті.
Згідно акту звіряння розрахунків станом на 30.04.2025 заборгованість боржника за Договором становить 90917466,06 грн.
На підтвердження таких обставин відповідачем надано наступні докази:
- інформація про заборгованість абонентів станом на 01.04.2025;
- копія звіту про фінансові результати за 2024 рік;
- копія балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.12.2024;
- копія Меморандуму від 30.09.2021;
- копії рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 983 від 13.10.2021, № 565 від 25.10.2022, № 1028 від 25.10.2023, № 253 від 14.02.2024, № 1793 від 23.10.2024;
- копії протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області від 04.11.2022 № 1, від 19.12.2022 № 13, від 27.03.2023 № 16, від 10.08.2022 № 6, від 17.11.2023 № 12, від 26.03.2024 № 18, від 16.08.2024 № 4, від 20.11.2024 № 7, від 24.03.2025 № 11;
- інформація щодо стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку щомісячно за 2024 рік та за січень - березень 2025 року;
- акт звіряння розрахунків станом на 30.04.2025;
- реєстр платежів за період з 01.05.2025 по 20.05.2025, сформований Головним управлінням Державної казначейської служби у Миколаївській області.
Посилаючись на вказані обставини, які підтвердженні відповідними доказами, відповідач вказує що наразі знаходиться у скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності і стягнення заборгованості за судовим рішенням у повному розмірі, який підлягає стягненню, може призвести до негативних наслідків, пов'язаних із загрозою банкрутства Відповідача, що матиме негативні наслідки споживачів відповідача серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров'я тощо) та інших.
Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, позивач вважає, що наведені відповідачем обставини не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, якими виконання рішення суду ускладнюється чи видається неможливим, а відповідно і не можуть бути підставами для надання відстрочення виконання судового рішення, посилаючись на наступне:
- та обставина, що ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» є об'єктом критичної інфраструктури та виконавцем комунальної послуги не є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки сам по собі факт того, що підприємство є об'єктом критичної інфраструктури не зумовлює підстав для відстрочки виконання рішення;
- посилання відповідача на мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні, а також на заборгованість з різниці в тарифах, що виникла внаслідок його реалізації, безпідставні та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі;
- недостатність чи відсутність коштів не можна вважати винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити;
- належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки Відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, тощо). Проте, такі докази відповідачем не надані;
- посилання відповідача на можливе надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифах є невизначеною обставиною та не може бути визнана такою, що неодмінно відбудеться, адже, наразі відсутня можливість визначити, коли саме означена подія відбудеться.
Стягувач зауважує, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» входить до групи Нафтогаз, яка є найбільшою в Україні групою компаній паливно-енергетичного комплексу, що стоїть на захисті енергонезалежності країни та слугує опорою для державного бюджету. Позивач зобов'язаний забезпечувати природним газом усю територію України. Тобто, особливо в умовах воєнного стану важливим для Компанії є забезпечення безперебійної роботи та надходження на рахунки коштів від боржників для забезпечення енергетичної безпеки на ринку природного газу. Оскільки газ, що реалізує Позивач покладений в основу виробництва як електроенергії так і теплової енергії, то і Позивач також є заручником розрахунків своїх контрагентів в тому числі і Відповідача, а тому сторони перебувають у рівнозначному становищі.
За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі “Шмалько проти України» (заява 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (“Корнілов та інші проти України», заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі “Крапівницький та інші проти України», заява 60858/00).
Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом також досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Так, предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ протягом жовтня 2021 - вересня 2022 років у сумі 181923296,02 грн. Виникнення указаної заборгованості спричинено введенням мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30.09.2021 між Асоціацією міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК “Нафтогаз України» Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 років, а також прийняттям Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ від 29.07.2022. року (далі - Закон № 2479). На підставі указаних домовленостей рішеннями Миколаївської міської ради для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» були встановлені тарифи на рівні нижче економічно-обґрунтованого.
Значна сума основного боргу а саме 71660650,59 грн (65% від заявленої суми вимог) відповідачем була погашена під час розгляду справи, про що зазначено у рішенні. Також відповідачем повністю відшкодовані на користь позивача судові витрати, стягнуті рішенням суду у сумі 469700,00 грн.
Окрім зазначеного, згідно наданого суду акту звіряння розрахунків станом на 30.04.2025, підписаного обома сторонами, залишок боргу становив 90917466,06 грн.
Згідно реєстру платежів за період з 01.05.2025 по 20.05.2025, сформованого Головним управлінням Державної казначейської служби у Миколаївській області боржником сплачено ще 21729245,52 грн. Тобто загалом за рішенням суду сплачено 41074424,89 грн заборгованості за газ, що складає майже 40% від суми, встановленої у судовому рішенні.
Таким чином залишок боргу наразі складає 69188220,54 грн та визнається відповідачем.
Судом враховано, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, основним видом діяльності якого є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, при цьому, відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.
Заборгованість перед позивачем за природній газ виникла у відповідача з об'єктивних причин - невідповідність тарифів на зазначені послуги їх фактичній собівартості та низьким рівнем оплати отриманих послуг споживачами, які знаходяться поза волею відповідача.
Також, судом взято до уваги, що під час розгляду даної справи та після ухвалення судом рішення відповідачем здійснюються часткові погашення суми основного боргу на користь позивача, відповідач визнає наявність обов'язку сплати позивачу заборгованість за спожитий газ згідно судового рішення в повному обсязі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання.
Судом прийнято до уваги, що згідно фінансового звіту за 2024 рік для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» 2024 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 430928 тис. грн. (код рядка 2355), що є значно більшим, ніж за попередній рік.
Разом з тим, судом враховано, що стягувачем не надано власного звіту про фінансові результати за 2024 рік та початок 2025 року, з яких би вбачалось його фінансове становище станом на час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду. Також не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.
При цьому, судом приймаються до уваги і наведені позивачем (стягувачем) доводи проти задоволення такої заяви відповідача.
Окрім зазначеного, судом прийнято до уваги й порядок перерахування коштів, що надходять від споживачів теплової енергії, визначений постановою Кабінету Міністрів України № 812 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» (з урахуванням змін), згідно якого кошти, які надходять від споживачів як плата за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям, розподіляються наступним чином: 65% цих коштів перераховуються на небюджетний рахунок ТОВ “Нафтогаз Трейдинг», а 35% - на небюджетні рахунки теплопостачальних та теплогенеруючих організацій.
Представник стягувача погодила, що відповідач виконує судове рішення згідно Постанови № 812.
У судовому засіданні представник боржника повідомив про відсутність можливості погасити залишок боргу негайно.
За вказаних обставин, вжиття на даний час органами примусового виконання судових рішень заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи відповідача, утруднить здійснення ним господарської діяльності та виконання в подальшому грошових зобов'язань, зокрема і перед позивачем.
При розгляді даної заяви суд враховує висновки Верховного суду викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання. Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення (позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019).
Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, причини прострочки здійснення платежів, врахувавши погашення відповідачем значної суми основного боргу, тривалість опалювального сезону, необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об'єктивні підстави для часткового задоволення заяви відповідача та можливість відстрочення виконання рішення суду по даній справі на шість місяців до 02.12.2025 включно.
Керуючись ст. 202, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» від 16.05.2025 (вх.7507/25 від 16.05.2025) про відстрочення виконання рішення суду задовольнити.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 у справі 915/886/23 на шість місяців - до 02.12.2025 включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Повну ухвалу суду складено та підписано 26.05.2025.
Суддя Т.М.Давченко