26 травня 2025 року Справа № 915/1337/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК ТРЕЙД", пр. Івасюка Володимира, буд. 24, блок г, приміщення 61, м. Київ, 04210 (код ЄДРПОУ 42832867)
електронна пошта: npktrade@ukr.net
представник позивача: адвокат Пальчик Володимир Леонідович
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРКО ТРЕЙД", вул. Морехідна, буд. 1В/3, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54010 (код ЄДРПОУ 40337026)
електронна пошта: mirkotrade2016@gmail.com
про стягнення грошових коштів у розмірі 503 090, 71 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НПК ТРЕЙД» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» 503 090, 71 грн., з яких: 403 119, 65 грн. - суми основного боргу; 25 308, 00 грн. - збитків від інфляції; 7 723, 77 грн. - 3 % річних; 66 939, 29 грн. - пені згідно договору.
Стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 18 527, 70 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 позовну заяву (вх. № 13252/24 від 30.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК ТРЕЙД" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРКО ТРЕЙД" про стягнення грошових коштів у розмірі 503 090, 71 грн. залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «МИРКО ТРЕЙД» зареєстровано електронний кабінет ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю № 11269916 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 про відкриття провадження у справі направлена судом до електронного кабінету відповідача, та отримано ним 21.11.2024 о 13:19, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між ТОВ «НПК ТРЕЙД» та ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» договору поставки № 49 від 18.07.2024, а саме зобов'язнь щодо поставки товару в повному обсязі у порядку та строки, передбачені умовами договору, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення сплаченої суми попередньої оплати (сплачена сума попередньої оплати за частину товару, який не поставлено).
За порушення виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати, а за порушення строків поставки товару позивачем нараховано відповідачу пеню відповідно до умов договору.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 258, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
17.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МИРКО ТРЕЙД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК ТРЕЙД» (покупець) укладено договір поставки № 49 від 17.07.2024.
Відповідно до п. 11.1 договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до "31" грудня 2024р.
Відповідно до п. 11.2 договору у випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Додатками до договору є «Специфікація» на суму 400 000, 00 грн. та «Специфікація 2» на суму 800 000, 00 грн.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору за цим Договором Постачальник зобов'язаний у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність Покупця Карбамід (Туркменістан) у кількості 25 (двадцять п'ять) тонн, асортимент, кількість ціна якого вказуються у Специфікації/як та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1 договору Постачальник поставляє Покупцю товар згідно заявки.
Відповідно до п. 2.2 договору строк поставки Товару: протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок Постачальника 100 % попередньої оплати, якщо інше не обумовлено Сторонами у Спецпфікації/ях та/або рахунку на оплату,
Відповідно до п. 2.3 договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється представником Покупця уповноваженим за довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності до вимог чинного законодавства України: - за кількістю - згідно із видатковою накладною.
Відповідно до п. 2.4 договору право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Датою отримання Покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної.
Відповідно до п. 3.1 договору всі розрахунки за даним Договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 3.3 договору порядок розрахунків: 100 % попередня оплата, якщо інше не обумовлене у Специфікації/ях.
Відповідно до п. 3.4 договору строк оплати за Товар встановлено в рахунку, якщо інше на зазначено у Специфікації/ях. Факт оплат Товару є підтвердженням отримання Покупцем рахунку.
Відповідно до п. 3.6 договору загальна сума Договору складається із вартості всіх партій Товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим Договором у період його дії.
Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення строку поставки товару Покупцю, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який не поставлено, за кожний день порушення строку.
Відповідно до п. 8.1 договору з усіх питань, неврегульованих даним Договором, сторони керуються чинним законодавством України.
Відповідно до п. 11.4 договору закінчення строку дії даного договору або його дострокове розірвання не звільнює Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії даного договору.
Додатком № 1 «Специфікація» передбачено поставку товару Карбамід (Туркменістан) у кількості 25 т, на загальну суму 400 000, 00 грн. з ПДВ у термін до 27.07.2024 на умовах EXWзі складу постачальника.
Додаток № 1 «Специфікація» підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Додатком № 1 «Специфікація 2» передбачено постачання товару Карбамід (Туреччина) у кількості 50 т, загальною вартістю 800 000, 00 грн. з ПДВ у термін до 27.07.2024 на умовах EXWзі складу постачальника.
Додаток № 1 «Специфікація 2» підписана лише постачальником та скріплена його печаткою.
З метою отримання оплати за товар відповідачем сформовано рахунки на оплату на загальну суму 1 200 000, 20 грн., які наявні у матеріалах справи, а саме:
- рахунок на оплату № 23 від 17.07.2024 на суму 400 000, 20 грн. з ПДВ;
- рахунок на оплату № 26 від 19.07.2024 на суму 800 000, 00 грн.
Підставою виставлення рахунків зазначено договір поставки № 49.
Судом встановлено, що на виконання умов п. 3.2, п. 3.3 договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти (попередню оплату) у загальній сумі 1 200 000, 20 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача НОМЕР_1 , відповідно до наступних платіжних інструкцій:
- платіжна інструкція № 703 від 19.07.2024 на суму 800 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 698 від 19.07.2024 на суму 400 000, 20 грн.
В призначенні платежу зазначено оплата за карбамід згідно рахунків № 23, 26 від 17.07.2024.
14.08.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 433 від 14.08.2024, в якому просив останнього терміново повернути кошти, оплачені за товар згідно рахунку № 23 від 17.07.2024 в сумі 400 000, 20 грн., у зв'язку з неможливістю поставки товару у зазначений в специфікації термін.
15.08.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 439 від 15.08.2024, в якому просив останнього терміново повернути кошти, оплачені за товар згідно рахунку № 26 від 19.07.2024 в сумі 800 000, 00 грн., у зв'язку з неможливістю поставки товару у зазначений в специфікації термін.
22.08.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 450 від 22.08.2024, в якому просив надати відповідь у письмовій формі щодо строків відвантаження 75 т карбаміду, який було сплачено позивачем згідно рахунків № 23 від 17.07.2024 та № 26 від 19.07.2024 або повернення коштів до 23.08.2024.
22.08.2024 відповідач повідомив позивача листом № 65 від 22.08.2024, що ним на електронних торгах було придбано у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) добрива мінеральні, азотні (Карбамід), про що свідчить підписаний усіма сторонами протокол електронних торгів № APE001-UA-20240612-89888 від 21.06.2024 та Акт про реалізацію активів від 18.07.2024. ТОВ «Мирко Трейд» звернулось з письмовими запитами до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Південного МТУ АРМА, Офісу Генеральної прокуратури з вимогою як найшвидше передати у власність компанії придбані активи (добрива) або повернути перераховані кошти у повному обсязі. В листі зазначено, що на дату складання листа офіційної відповіді від постачальника не має, у зв'язку з чим ТОВ "Мирко Трейд" має намір вирішувати питання в судовому порядку.
В позовній заяві позивач зазначив, що «після неодноразових звернень про необхідність належного виконання договору або повернення коштів Відповідачем:
1. 09.10.2024 року було поставлено товар на суму 706 880, 35 грн.;
2. 11.10.2024 року було повернуто на рахунок Позивача 90 000, 00 грн.».
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Враховуючи, що позивач у заяві по суті спору (позовній заяві) підтвердив факт поставки товару на суму 706 880, 35 грн. 09.10.2024, а також факт повернення відповідачем позивачу 11.10.2024 грошових коштів в сумі 90 000, 00 грн., а відповідач не заперечив проти вказаної обставини, суд, керуючись ч. 1 ст. 75 ГПК України, дійшов висновку, що вказана обставина є встановленою та не потребує доказування.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2024 - 16.10.2024 між ТОВ «НПК ТРЕЙД» і ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» за договором поставки № 49 від 17.07.2024 станом на 16.10.2024 заборгованість на користь ТОВ «НПК ТРЕЙД» становить 403 119, 85 грн.
Акт звіряння взаємних розрахунків підписано сторонами ЕЦП, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 176 від 16.10.2024 (протокол перевірки підписання документа електронно-цифровим підписом).
Неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 49 від 17.07.2024 в частині належної та своєчасної поставки товару на суму 403 119, 85 грн. (1 200 000, 20 грн. - 706 880, 35 грн. - 90 000, 00 грн.) та неповернення відповідачем суми попередньої оплати за непоставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
4.1. Правове регулювання договору поставки.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі № 910/5444/17, постанова Верховного суду від 20.02.2019 року по справі № 912/2275/17).
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; п. 68 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).
У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами скаржника про те, що прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати пов'язано також із датою закінчення строку дії контракту, оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов'язку повернути суму попередньої оплати (п. 85, 86 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.2. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова КГС ВС від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).
Таким чином, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (постанови КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18).
Відповідно до ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
За змістом ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (п. 74 постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (п. 85 постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом вище, 17.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МИРКО ТРЕЙД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК ТРЕЙД» (покупець) укладено договір поставки № 49 від 17.07.2024, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у строк до 27.07.2024 згідно специфікацій поставити покупцю товар, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах попередньої оплати (п. 1.1, п. 3.1, п. 3.2 договору та умови додатків до договору).
Позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату в загальній сумі 1 200 000, 20 грн., проте, відповідачем в порушення умов договору 09.10.2024 частково поставлено товар на суму 706 880, 35 грн. та 11.10.2024 повернуто частину суми попередньої оплати в розмірі 90 000, 00 грн.
Отже, в зв'язку з непоставкою товару в повному обсязі у відповідача перед позивачем виник обов'язок з повернення суми попередньої оплати (ст. 530, 693 ЦК України) з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 28.07.2024. Суду не подано доказів повернення суми попередньої оплати в розмірі 403 119, 65 грн., як і не спростовано позовних вимог в цій частині. Отже, вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 403 119, 65 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а порушене право позивача - захисту в судовому порядку.
В зв'язку з порушенням строків поставки товару (негрошове зобов'язання), позивачем відповідно до п. 7.2 договору нараховано відповідачу пеню. Судом встановлено, що пеню нараховано за період з 28.07.2024 по 09.10.2024 на суму 1 200 000, 00 грн., в період з 10.10.2024 по 11.10.2024 на суму 493 119, 65 грн. та з 12.10.2024 по 25.10.2024 на суму 25.10.2024.
Крім того, в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з повернення попередньої оплати (грошове зобов'язання), позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Так, 3 % річних нараховано позивачем відповідачу за період з 28.07.2024 по 09.10.2024 на суму 1 200 000, 00 грн., в період з 10.10.2024 по 11.10.2024 на суму 493 119, 65 грн. та з 12.10.2024 по 25.10.2024 на суму 25.10.2024. Інфляційні втрати нараховано за серпень 2024-вересень 2024.
Отже, фактично позивачем за один і той же період (28.07.2024 по 25.10.2024) нараховано відповідачу і 3 % річних та інфляційні втрати за неповернення суми попередньої оплати, і пеню за прострочку поставки товару. Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, вказаною нормою передбачено право покупця діяти альтернативно: або вимагати передання товару, або вимагати повернення попередньої оплати, а потім - нараховувати штрафні санкції за невиконання відповідного зобов'язання. В спірному випадку, позивач (покупець) фактично зазначає про порушення відповідачем (продавцем) в один і той самий період як обов'язку з поставки товару, так і про порушення в цей же період обов'язку з повернення попередньої оплати. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що продавець в силу ст. 693 ЦК України має право вимагати від покупця нарахування пені за прострочення поставки частини товару на суму 706 880, 35 грн. за період прострочення з 28.07.2024 по 08.10.2024 включно, а також право вимагати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в сумі 493 119, 85 грн. за період прострочення з 28.07.2024 по 10.10.2024, а також за порушення виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в сумі 403 119, 85 грн. за період прострочення з 11.10.2024 по 25.10.2024 (дата зазначена в позові).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про здійснення перерахунку пені, а також 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з вищевказаних сум та періодів.
Розрахунок здійснено судом за допомогою Бази "Ліга.Закон".
Отже, пеня за прострочення поставки товару на суму 706 880, 35 грн. за період прострочення з 28.07.2024 по 08.10.2024 включно, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який стягується пеня, від вартості непереданого товару за кожний календарний день прострочення (п. 7.2 договору) становить 36 657, 35 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню (ст. 549, 551, 611 ЦК України, ст. 232 ГК України, п. 7.2 договору). В решті пені судом відмовлено.
Сума 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в сумі 493 119, 85 грн. за період прострочення з 28.07.2024 по 10.10.2024 становить 3 031, 47 грн., а за порушення виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в сумі 403 119, 85 грн. за період прострочення з 11.10.2024 по 25.10.2024 (дата зазначена в позові) становить 495, 64 грн. Отже, загальна сума 3 % річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, становить 3 527, 11 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті 3 % річних судом відмовлено.
Сума інфляційних втрат, нарахована за період з серпня 2024 по вересень 2024 (період визначений позивачем) на суму прострочення 493 119, 85 грн., становить 10 399, 90 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат судом відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 6 805, 56 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРКО ТРЕЙД", вул. Морехідна, буд. 1В/3, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54010 (код ЄДРПОУ 40337026) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК ТРЕЙД", пр. Івасюка Володимира, буд. 24, блок г, приміщення 61, м. Київ, 04210 (код ЄДРПОУ 42832867):
- 403 119, 65 грн. (чотириста три тисячі сто дев'ятнадцять грн. 65 коп.) - суми основного боргу;
- 36 657, 35 грн. (тридцять шість тисяч шістсот п'ятдесят сім грн. 35 коп.) - пені;
- 3 527, 11 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять сім грн. 11 коп.) - 3 % річних;
- 10 399, 90 грн. (десять тисяч триста дев'яносто дев'ять грн. 90 коп.) - збитків від інфляції;
- 6 805, 56 грн. (шість тисяч вісімсот п'ять грн. 56 коп.) 0 витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 26.05.2025
Суддя Е.М. Олейняш