про залишення позовної заяви без руху
26.05.2025 р. Справа № 914/1524/25
Суддя Господарського суду Львівської області Б. Яворський,
розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи: Громадської організації «Всеукранська спілка автомобілістів», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів», м. Львів,
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
На розгляд Господарського суду Львівської області Громадської організації «Всеукранська спілка автомобілістів» подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.05.2025 справу №914/1524/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України).
Частиною 2 ст. 164 ГПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивач у позовній заяві наводить докази, що підтверджують вказані ним обставини, однак серед додатків до позовної заяви такі документи відсутні і до позовної заяви не долучені, натомість вказує, що такі докази знаходяться у іншій справі. При цьому відсутнє обгрунтування поважності причин неможливості подання таких доказів з позовною заявою.
Договір купівлі-продажу 1994 року та постанова 1993 року, які долучені до позовної заяви, неналежної якості, що не дозволяє ознайомитися з їхнім змістом.
Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Пунктом 2 частини 1 статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Таким чином, позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння у розумінні змісту наведених статтей є майновою вимогою, і судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.
Суд звертає увагу на те, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду). Аналогічного правового висновку щодо майнового характеру спору дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в ухвалах по справах №911/3045/16 від 23.01.2018, №903/14416/17 від 25.01.2018 та №923/441/18 від 04.03.2019.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Згідно з п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір»).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на працездатних осіб встановлено в розмірі 3'028,00 гривні.
Згідно з ч.1 та п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.2 ст.9 Закону України “Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
З огляду на предмет спору позивачу необхідно сплатити судовий збір виходячи з вартості витребовуваного майна, а належні докази сплати надати суду. Однак, позивачем не дотримано зазначених вимог та не додано доказів вартості майна та сплати відповідного судового збору.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху на виправлення допущених недоліків шляхом надання суду:
- доказів сплати судового збору відповідно до вартості спірного майна;
- договору купівлі-продажу 1994 року та постанови 1993 року належної якості;
- доказів, що підтверджують викладені у позовній заяві обставини (дублікат Свідоцтва від 28.07.1997 про реєстрацію ПГТОА членів спілки автомобілістів Львівської області, докази правонаступництва ПГТОА членів спілки автомобілістів Львівської області, докази правонаступництва та подальшого перейменування ТОВ "Елайтінг Плюс", акт №6 приймання-передачі основних засобів від 28.11.1994, витяг з БТІ від 18.11.2009, договір купівлі-продажу від 08.12.2016, статут ПГТОА членів спілки автомобілістів Львівської області, статут Спілки автомобілістів Львівської області) .
У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Яворський Б.І.