ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2025Справа № 910/3554/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробро"
про стягнення 100 000,00 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробро" (далі - відповідач) про стягнення попередньої оплати у розмірі 100 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач повернув відповідачу товар (зарядні станції "Model Universal" у кількості 4 одиниць), поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Електробро" за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором, та вимагав повернення сплаченої покупцем за вказаний товар грошової суми в розмірі 144 856,00 грн. Однак, відповідач у добровільному порядку повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" лише частину сплаченої позивачем суми в розмірі 44 856,00 грн., заборгувавши таким чином покупцю 100 000,00 грн.
Ухвалою від 25.03.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/3554/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, цією ухвалою суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За умовами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Зважаючи на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробро" електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 25.03.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/3554/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зареєстровану адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробро", зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 110. Копія означеної ухвали суду була отримана уповноваженим представником відповідача 04.04.2025 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням з трек-номером 0610242338572.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Обґрунтовуючи пред'явлені вимоги, позивач вказував, що між ним (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електробро" (постачальник) було досягнуто домовленості щодо поставки товару (4-х одиниць Model Universal (1,6 kWh) 3s 2p 130a, інвертор 1000/2000 Вт, зарядний пристрій 12в 40а, за 3,5 години) загальною вартістю 144 856,00 грн. з ПДВ.
На виконання означених домовленостей Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробро" виставило позивачу відповідний рахунок від 16.10.2024 року № 16531 на суму 144 856,00 грн. (з ПДВ) на оплату погодженого сторонами товару.
16.10.2024 року вказаний рахунок у повному обсязі був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання", що підтверджується платіжною інструкцією від 16.10.2024 року № 279 на суму 144 856,00 грн. з відповідним призначенням платежу: "Оплата за обладнання (Model Universal (1,6 kWh) 3s 2p 130a, інвертор 1000/2000 вт, зарядний пристрій 12в 40а, за 3,5 години), рахунок № 16531 від 16.10.2024 р. у т.ч. ПДВ 20 % - 24 142,67 грн.)". Належним чином засвідчена копія цього платіжного документа наявна у матеріалах справи.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" вказувало, що 11.01.2025 року його представник отримав від постачальника 4 зарядні станції "Model Universal". Однак, означений товар не відповідав замовленню позивача в частині погоджених сторонами характеристик цієї продукції.
Враховуючи наведені обставини, 16.01.2025 року разом із адресованим відповідачу супровідним листом від 15.01.2025 року № 15/01-25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "Електробро" вищенаведені зарядні станції "Model Universal" у кількості 4 одиниці.
Відповідно до платіжної інструкції від 13.02.2025 року № 449 відповідач повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" частину здійсненої останнім передоплати товару на суму 44 856,00 грн. з призначенням платежу: "У сумі 37380.00 грн., ПДВ - 20 % 7476.00 грн. Часткове повернення коштів згідно листа від 15.01.2025 року".
Листом від 25.02.2025 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробро" з претензією про повернення у повному обсязі попередньо сплаченої позивачем суми коштів за товар, повернутий відповідачу внаслідок його невідповідності погодженим сторонами технічним характеристикам.
Зважаючи на неналежне виконання постачальником свого обов'язку з поставки товару в частині погоджених сторонами його характеристик та ігнорування ним вимог позивача щодо добровільного повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" передоплати в сумі 100 000,00 грн., останнє вирішило звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Судом встановлено, що шляхом складання та надання відповідачем рахунку на оплату від 16.10.2024 року № 16531, а також оплати вказаного рахунку позивачем, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб. При цьому, в наведеному рахунку сторони погодили характеристики відповідного товару: Model Universal (1,6 kWh) 3s 2p 130a, інвертор 1000/2000 Вт, зарядний пристрій 12в 40а, за 3,5 години.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання цього правочину позивачем сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробро" грошові кошти в якості передоплати за вищевказані зарядні станції на суму 144 856,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції від 16.10.2024 року № 279.
Судом визначено правову природу сплаченої суми коштів саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов'язань за договором зі здійснення попередньої оплати погодженого сторонами товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов'язань.
11.01.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" отримав від постачальника (відповідача) попередньо оплачені 4 зарядні станції "Model Universal". Однак, означений товар, за твердженням позивача, не відповідав його замовленню в частині погоджених сторонами характеристик цієї продукції.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).
За умовами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.
Зважаючи на викладені обставини та вищенаведені нормативні приписи чинного законодавства, 16.01.2025 року разом із адресованим відповідачу супровідним листом від 15.01.2025 року № 15/01-25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "Електробро" зарядні станції "Model Universal" у кількості 4 одиниці, що не відповідали замовленню позивача в частині погоджених сторонами характеристик цього товару (асортименту). Факт отримання відповідачем цього товару підтверджується відповідною відміткою про його отримання у листі від 15.01.2025 року № 15/01-25 з підписом представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробро", скріпленою відбитком печатки відповідача.
Слід зазначити, що у наведеному листі позивач просив постачальника повернути сплачені покупцем грошові кошти попередньої оплати за повернутий ним товар у розмірі 144 856,00 грн. Аналогічна за змістом вимога була викладена позивачем в адресованій Товариству з обмеженою відповідальністю "Електробро" претензії від 25.02.2025 року.
Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 13.02.2025 року № 449 відповідач у добровільному порядку повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" частину здійсненої останнім передоплати товару на суму 44 856,00 грн. з призначенням платежу: "У сумі 37380.00 грн., ПДВ - 20 % 7476.00 грн. Часткове повернення коштів згідно листа від 15.01.2025 року".
Разом із тим, решта попередньо сплаченої позивачем суми грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. повернута постачальником не була. Докази, які спростовують вказані обставини, у матеріалах справи відсутні.
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку невідповідності товару умовам договору купівлі-продажу врегульовано статтею 672 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що документально підтверджене волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" щодо повернення попередньо сплачених ним коштів було виражене в адресованому відповідачу листі від 15.01.2025 року № 15/01-25, який був фактично отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Електробро" 16.01.2025 року.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 100 000,00 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" чи поставку позивачу товару в погодженому сторонами асортименті на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення з останнього вищенаведеної суми боргу.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження поставки товару в погодженому сторонами асортименті чи повернення спірної суми передоплати.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в даній справі, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, очікуваний розмір витрат позивача на правову допомогу в даній справі склав 20 000,00 грн., які останній просив покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробро".
Відповідно до частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За умовами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено, зокрема, копію укладеного між ним (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням "АВСТРІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АДВОКАТІВ" (далі - виконавець) договору про надання правничої допомоги від 17.03.2025 року, за умовами якого клієнт доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пункту 2.3 цього правочину Адвокатське Об'єднання може залучати до виконання та має право покласти частину своїх обов'язків на іншу особу, з якою Адвокатське Об'єднання укладає окремий договір. У випадку покладення частини своїх зобов'язань на іншу особу, Адвокатське Об'єднання залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов даного договору.
За умовами пункту 4.1 вказаної угоди вартість наданих послуг з правничої допомоги Адвокатським Об'єднанням погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2025 року між Адвокатським об'єднанням "АВСТРІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АДВОКАТІВ" (як замовником) та адвокатом Дмитренком Олексієм Володимировичем (як виконавцем) був укладений договір субпідряду правничої допомоги, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, на замовлення Адвокатського об'єднання.
Згідно з пунктом 4.1 цього договору вартість наданих послуг з правничої допомоги погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору.
У той же час, суд звертає увагу, що умовами укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "АВСТРІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АДВОКАТІВ" договору від 17.03.2025 року (як і договору, укладеного 17.03.2025 року між Адвокатським об'єднанням "АВСТРІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АДВОКАТІВ" та адвокатом Дмитренком Олексієм Володимировичем) прямо та конкретно не визначено фіксованого розміру гонорару або ставки та порядку розрахунку погодинної оплати адвокатських послуг, тоді як наведена угода містить лише положення про те, що вартість наданих послуг з правничої допомоги Адвокатським Об'єднанням погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Разом із тим, відповідної додаткової угоди про погодження вартості наданих Адвокатським об'єднанням "АВСТРІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АДВОКАТІВ" послуг позивачем суду не надано. Матеріали справи не містять й додаткової угоди до укладеного між Адвокатським об'єднанням "АВСТРІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АДВОКАТІВ" та адвокатом Дмитренком Олексієм Володимировичем договору про погодження вартості наданих за цим правочином послуг з правничої допомоги, як і будь-яких актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків на оплату відповідних послуг із зазначенням їх переліку та вартості, детальних описів виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) тощо.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.
Таким чином, відсутність у договорі від 17.03.2025 року конкретно визначеного розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), за умови відсутності у матеріалах справи відповідних додаткових угод про погодження вартості послуг, не дає як суду, так і іншій стороні спору (відповідачу), можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, а також не дозволяє Товариству з обмеженою відповідальністю "Електробро" висловити відповідні заперечення щодо обґрунтованості такого розміру цих судових витрат.
Також, суд зазначає, що зі змісту наданих позивачем доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн. безпосередньо не вбачається будь-яких посилань саме на цей судовий спір, що додатково свідчить про відсутність підстав для покладення відповідних витрат на відповідача.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для відшкодування судових витрат, у зв'язку із недоведенням заявником їх фактичного надання у конкретному судовому спорі, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2020 року в справі № 910/4201/19.
Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність на час ухвалення рішення у даній справі правових підстав для покладення на відповідача витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в загальному розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробро" (04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 110; код ЄДРПОУ 45532115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Енергопостачання" (01024, місто Київ, вулиця Банкова, будинок 2, офіс 10; код ЄДРПОУ 45063579) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 26.05.2025 року.
Суддя В.С. Ломака