ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2025Справа № 910/4657/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/4657/25 за позовом Селянського (фермерського) господарства «Женьшень» до фізичної особи-підприємця Остріщенко Юрія Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Жнива Перемоги» про стягнення грошових коштів
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу під час його перевезення і до моменту видачі одержувачу, у зв'язку з чим заявлено вимоги про відшкодування вартості втраченого вантажу.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. 24.05.2024 між Благодійною організацією «Міжнародний благодійний фонд «Жнива», як благодійним фондом, та Селянським (фермерським) господарством «Женьшень», як отримувачем, укладено договір №23 надання благодійної допомоги (далі договір надання благодійної допомоги) за умовами п. 1.1. якого, з метою забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції українськими малими та середніми фермерами (до 1500 га) та посилення продовольчої безпеки України та світу під час російського вторгнення в Україну, благодійний фонд надає в тимчасове безоплатне користування отримувачу сільськогосподарську техніку.
2.2. Відповідно до п. 2.1. договору надання благодійної допомоги, передача в користування рухомого майна не спричиняє передачу отримувачу права власності на це майно, а отримувач користується ним протягом строку, визначеного даним договором.
2.3. Відповідно до п. 2.3. договору надання благодійної допомоги отримувач зобов'язаний повернути благодійному фонду рухоме майно у разі закінчення строків визначених у п. 3.2. договору за актом приймання-передачі майна з тимчасового безоплатного користування у стані, не гіршому, ніж на дату передачі його отримувачу з урахуванням нормального фізичного зносу; дострокового припинення договору.
2.4. Відповідно до п. 3.2. договору надання благодійної допомоги строк користування рухомим майном встановлюється з дати підписання сторонами акту приймання-передачі по 01.09.2024 включно та може бути продовжений за взаємною згодою сторін в разі недосягнення отримувачем мети, вказаної в п. 1.4. договору.
2.5. Отримувач зобов'язується забезпечити проходження періодичного та профілактичного сервісного/гарантійного обслуговування переданого йому рухомого майна на умовах та у строки, що передбачені сервісними умовами, які є невід'ємним додатком до договору (п. 4.1. договору про надання благодійної допомоги).
2.6. Відповідно до п. 6.2.5. договору про надання благодійної допомоги отримувач зобов'язаний регулярно проводити перевірки технічного обслуговування і щоденний догляд рухомого майна, що включає в себе перевірку усіх рівнів рідин, щоб переконатися, що всі рідини знаходяться на прийнятному робочому рівні, а також зобов'язаний проводити змащування відповідно до рекомендацій виробника та проводити щоденні перевірки тиску повітря у шинах, рекомендованого виробником шин. Усі рідини мають бути прийнятної якості та технічних характеристик відповідно до рекомендацій виробника.
2.7. Пунктом 6.2.9. договору про надання благодійної допомоги передбачено обов'язок одержувача забезпечити схоронність та цілісність рухомого майна на увесь строк його використання.
2.8. Відповідно до п.6.2.11 договору про надання благодійної допомоги, у разі припинення або розірвання договору, отримувач зобов'язаний повернути благодійному фонду рухоме майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна у користування з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати благодійному фонду збитки у разі погіршення стану або втрати рухомого майна (повної або його частини) з вини отримувача або осіб, які його використовували за його згодою (працівники тощо).
2.9. За умовами п. 7.2 договору про надання благодійної допомоги ризик випадкового знищення, пошкодження або втрати рухомого майна несе отримувач з моменту передачі йому рухомого майна, визначений у акті приймання-передачі.
2.10. 24.05.2024 Благодійна організація «Міжнародний благодійний фонд «Жнива Перемоги» за актом приймання-передачі рухомого майна в тимчасове користування за договором надання благодійної передала, а Селянське (фермерське) господарство «Женьшень» отримало у тимчасове безоплатне користування рухоме майно, а саме обприскувач марки JOHNDEERЕ, модель М732 24m, заводський номер 1WZ0732MJR0240256 у кількості 1 одиниця разом із наступною комплектацією: (1) інструкція обприскувача 4 шт (2) інформаційна карта 1шт (3) монітор 1 шт. (4) рукоятка управління кабелем 1шт (5) кріплення монітора з 5 частин (6) кабель 5шт (7) муфта для наповнення води 1шт (8) карданний вал 1шт (9) шланг наповнення води 1 шт. (10) поплавок 1 шт. (11) фільтр 1шт (12) мірна чаша 1шт (13) пістолет для промиву 1 шт. (14) форсунки 1 комплект (48шт) з фільтрами на кожну форсунку.
2.11. Також в акті від 24.05.2024 зазначено, що технічний стан рухомого майна на момент передачі новий та майно не було у використанні. При передачі було здійснено фото та відео фіксацію майна в момент передачі. Доставка рухомого майна здійснюється отримувачем.
2.12. 26.05.2024 між фізично особою-підприємцем Остріщенко Ю.В., як перевізником, та Селянським (фермерським) господарством «Женьшень», як замовником, укладено договір-заявку на транспортне обслуговування №2605 (надалі договір перевезення) щодо здійснення автомобілем РЕНО 178-28 КВ/ НОМЕР_1 , автомобільного перевезення товару, а саме обприскувача марки JOHNDEERЕ, модель М732 24m, заводський номер НОМЕР_2 - на адресу СФГ «Женьшень».
2.13. Факт прийняття обприскувача до перевезення сторонами не заперечується та підтверджується наявним листуванням між сторонами.
2.14. За договором перевезення замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання по організації перевезення вантажів різними видами автотранспорту в межах України. Перевізник при наданні послуг із перевезення вантажу несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, дана відповідальність настає в момент отримання вантажу від вантажовідправника і діє до моменту доставки вантажу вантажоодержувачу.
2.15. За твердженнями позивача, 26.05.2024 на складську територію Благодійної організації «Міжнародний Благодійний Фонд «Жнива Перемоги», на якій знаходився обприскувач, прибув автомобіль із тралом (автомобіль РЕНО 178-28 КВ/ НОМЕР_1 ), під управлінням водія ОСОБА_1 , тел.: НОМЕР_3 , водійське посвідчення НОМЕР_4 . На вказаний автомобіль було завантажено обприскувач із усіма комплектуючими, які були зазначені в акті приймання-передачі рухомого майна від 24.05.2024, а сам акт із оригіналом договору надання благодійної допомоги було передано водієві автомобіля, після чого автомобіль із обприскувачем покинув територію Благодійної організації «Міжнародний Благодійний Фонд «Жнива Перемоги».
2.16. Як зазначає позивач, 27.05.2024 при прийманні обприскувача марки JOHNDEERЕ, модель М732 24m, заводський номер НОМЕР_2 , виявлено недостачу (відсутність) комплектуючих товару, яка зазначена в супровідній документації, а саме: карданний вал 1шт; пістолет для промиву 1 шт; фільтри форсуночні 1 комплект (48шт.); шланг наповнення води 1шт; поплавок 1 шт; фільтр 1 шт. За даним фактом 27.05.2024 було складено комісійний акт про недостачу товару на орієнтовну суму 80 380,00 грн. Представник перевізника ФОП Остріщенко Ю.В. - водій ОСОБА_1 від підпису акту про недостачу товару - відмовився. Починаючи з 28.05.2024 відповідач взагалі припинив спілкування із представниками СФГ «Женьшень» з питань здійсненого перевезення та виявленої недостачі товару.
2.17. Факт виникнення некомплектності товару після прийняття його відповідачем до перевезення позивач підтверджує листуванням в мессенджерах між позивачем і водієм під час здійснення перевезення товару, фотографування водієм стану товару на платформі в момент завантаження на платформу (де це обладнання присутнє), та фото, де обладнання відсутнє. З моменту отримання позивачем від відповідача некомплектного вантажу і до цього часу відшкодування позивачу завданого збитку від відповідача не надійшло.
2.18. 22.07.2024 Благодійна організація «Міжнародний благодійний фонд «Жнива Перемоги» надала позивачу відповідь на адвокатський запит щодо обставин здійснення завантаження обприскувача на автотранспорт відповідача та комплектності відвантаженого товару, і згідно відповіді - товар покинув місце завантаження 26.05.2024 в повній комплектності.
2.19. 17.03.2025 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до регіонального дистрибютора міжнародної компанії «JOHN DEER» в особі ТОВ «Агро-Солар» про надання інформації про вартість оригінальних комплектуючих обприскувача марки JOHNDEERЕ, модель М732 24m, заводський номер НОМЕР_2 станом на 27.05.2024, нестачу яких було виявлено при прийманні товару.
2.20. 18.03.2025 ТОВ «Агро-Солар» надало відповідь на адвокатський запит, в якому підтвердило, що являється офіційним дистриб'ютором міжнародної компанії «JOHN DEER» в Україні та надала інформацію про вартість комплектуючих обприскувача марки JOHNDEERЕ, модель М732 24m, яка склала - 92 275,9грн. (без ПДВ) та 110 728,26грн. (включаючи ПДВ).
2.21. У зв'язку із втратою комплектуючих обприскувача відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування збитків. При цьому спір в досудовому порядку вирішено не було, направлені позивачем претензії про відшкодування збитків відповідачем задоволені не були.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача 110 728, 26 грн вартості втраченого вантажу.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 193, 307, 314 Господарського кодексу України (далі ГК України), статті 11, 22, 611, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
3.3. Фактичними підставами позову є завдання відповідачем, як перевізником, майнової шкоди у вигляді втрати складових частин майна та невідшкодування відповідачем збитків.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач відзив на позов не подав.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
5.1. Третя особа письмових пояснень щодо позову не подала, про розгляд даної справи та про право подати письмові пояснення повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 29.04.2025 поштового відправлення №0610248589682.
6. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
6.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення ухвали.
6.2. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
6.3. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.04.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду 25.04.2025 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
6.4. Отже, у строк до 12.05.2025 включно відповідач мав подати відзив на позовну заяву або клопотання про продовження строку на подання відзиву.
6.5. Відповідно до ч.ч.2,3, 7 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
6.6. Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
6.7. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
6.8. Враховуючи відсутність у матеріалах справи відомостей про зміну місцезнаходження відповідача, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом направлення на останню відому адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі, а саме: на адресу зазначену в ЄДР.
6.9. Крім того, судом враховано, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
6.10. Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 ГПК України.
6.11. Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
7.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи наявні правові підстави для стягнення з відповідача збитків? Якщо так, то в якому розмірі?
7.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше та друге питання, а відповідач протилежне.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ ЗБИТКІВ.
8.1. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
8.2. Відповідно до ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
8.3. Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
8.4. Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
8.5. За змістом ч. 1 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
8.6. Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
8.7. З наявної у справі копії договору-заявки на перевезення від 26.05.2024 відповідач здійснював перевезення рухомого майна (обприскувач марки JOHNDEERЕ, модель М732 24m, заводський номер НОМЕР_2 ), за допомогою власних транспортних засобів. Замовник перевезення позивач, перевізник - відповідач.
8.8. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.9. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (Постанови КГС ВС від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 та від 03.03.2025 у справі № 910/628/20).
8.10. Здійснивши оцінку всіх наявних у матеріалах справи доказів, поданих лише позивачем, суд визнає доведеною обставину щодо прийняття 26.05.2024 відповідачем, як перевізником, до перевезення в повній комплектності оприскувача в тому числі з його складовими, про втрату яких стверджує позивач.
8.11. Таким чином, з моменту прийняття відповідачем майна до перевезення, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
8.12. Нормами статті 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
8.13. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
8.14. Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
8.15. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
8.16. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
8.17. Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
8.18. Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
8.19. Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
8.20. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
8.21. Стаття 924 ЦК передбачає принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (ч. 1 ст. 924 ЦК України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (ч. 2 ст. 924 ЦК України). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.
8.22. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
8.23. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
8.24. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
8.25. Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Наведена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №907/603/17.
8.26. Матеріалами справи підтверджується, що першочергово відповідальність за схоронність вантажу перед третьою особою несе позивач на підставі договору про надання благодійної допомоги (п. 6.2.9. договору про надання благодійної допомоги), однак з метою переміщення рухомого майна, позивачем з відповідачем укладено договір на перевезення, і за договором перевезення обов'язок забезпечити схоронність та цілісність майна покладається на перевізника.
8.27. Обґрунтовуючи обставини втрати складових рухомого майна, позивачем, в тому числі долучено до матеріалів позову акт про недостачу товару на орієнтовну суму 80380,00 грн. Представник перевізника ФОП Остріщенко Ю.В. - водій ОСОБА_1 від підпису акту про недостачу товару - відмовився. Акт підписано замовником (позивачем) та третьою особою ТОВ «Аграрне».
8.28. Відповідно до розділу 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій
8.29. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.
8.30. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.
8.31. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.
8.32. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.
8.33. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).
8.34. На переконання суду, наявний акт про недостачу товару є таким, що складений у відповідності з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України та є належним доказом, який підтверджує факт недостачі товару. Акт засвідчений підписом замовника та незацікавленої сторони та містить всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати втрачені складові товару.
8.35. При цьому, в питанні наданні оцінки підпису акту перевізником, суд керується тим, що проставлення будь-яких записів в документі, в тому числі підпису документу особою, залежить від волевиявлення особи, у зв'язку з чим, не підписання акту перевізником не робить такий акт неналежним доказом.
8.36. Крім того, факт недостачі складових майна - обприскувача марки JOHNDEERЕ, модель М732 24m, заводський номер НОМЕР_2 , підтверджується наявними у матеріалах справи фото матеріалами. Зокрема, порівнюючи зроблені фото «до» перевезення та «після» перевезення, вбачається на останніх фото відсутність всіх складових про втрату яких під час перевезення стверджує позивач. Вказаних обставин відповідач не спростував.
8.37. Разом з тим, відповідачем не доведено, що втрата вантажу сталася не з його вини, як і не доведено, що винними у втраті вантажу є інші особи.
8.38. Оскільки відповідачем не було забезпечено належне виконання умов укладеного між ним та позивачем договору перевезення та рухоме майно вантажоодержувачу доставлено не в повному обсязі, а відповідачем у свою чергу не доведено, що втрата вантажу сталась не з його вини, саме він має відшкодувати позивачу вартість втраченого вантажу у сумі 110 728,26грн.
8.39. Таким чином, суд зазначає, що в даному випадку наявні усі елементи складу цивільного (господарського) правопорушення для стягнення збитків в порядку статті 22 ЦК України, статті 225 ГК України, а саме: протиправна поведінка полягає у втраті складових майна; шкідливий результат такої поведінки (збитки) полягає у вигляді втраченого позивачем вантажу; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що саме в наслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнав збитки у вигляді втрати частини переданого йому майна; вина особи полягає у бездіяльності відповідача щодо незабезпечення схоронності ввіреного вантажу.
8.40. На підставі викладеного, а також беручи до уваги в порядку частини першої статті 75 ГПК України, частини четвертої статті 165 ГПК України відсутність заперечень відповідача щодо наявності складу правопорушення, суд вважає наявність елементів складу цивільного (господарського) правопорушення доведеною.
8.41. У зв'язку із чим, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі про стягнення з відповідача 110 728, 26грн вартості втраченого вантажу. При цьому, в питанні визначення розміру збитків суд бере до уваги наявний у матеріалах справи лист офіційного дистриб'ютора міжнародної компанії «JOHN DEER», що вартість втрачених комплектуючих обприскувача склала 110 728,26 грн з ПДВ.
9. СУДОВІ ВИТРАТИ.
9.1. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, за подання позовної заяви в електронному вигляді, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Остріщенко Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Селянського (фермерського) господарства «Женьшень» (41832, Сумська обл., Білопільський р-н, село Річки, вулиця Шкільна, будинок 55, код ЄДРПОУ 21127986) 110 728,26 грн вартості втраченого вантажу та 2 422, 40 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.05.2025.
Суддя Ігор Курдельчук