ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2025Справа № 910/3086/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської
державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васта»
про стягнення 49.718,83 грн
Представники сторін: не викликались
Суть спору :
13.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васта» про стягнення 101.959,10 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.01.2019 між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії № 220200-02 від 03.01.2019 у приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 119/1. У період з 01.11.2021 постачання теплоенергії здійснювалось на підставі публічного договору приєднання. Відповідачем за вказаною адресою спожито теплову енергію у період з серпня 2019 року по грудень 2024 року, проте всупереч умовам договорів не здійснено своєчасну її оплату, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 101.959,10 грн, з яких 70.778,46 грн основного боргу, 1.477,39 грн пені, 22.319,06 грн інфляційних втрат, 5.742,94 грн 3% річних, 1.228,46 грн плати за абонентське обслуговування послуги у період листопад 2021 року - грудень 2024 року та 412,79 грн внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії за період березень 2020 року - грудень 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/3086/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.03.2025 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610241852876 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 119/1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 20.03.2025, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 03.04.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0610241852876, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 18.04.2025 включно.
24.04.2025 відповідачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи до проведення засідання комісії Київтеплоенерго з приводу боржників, оскільки на сьогоднішній день між відповідачем та позивачем є узгоджений та підписаний обома сторонами договір про реструктуризацію боргу для подальшої сплати частинами, заборгованість за яким має бути погашена протягом 4 місяців, відповідач зобов'язався виконати прийняті на себе свої зобов'язання.
28.04.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про долучення доказів, а саме заяву відповідача щодо укладення мирової угоди.
01.05.2025 відповідачем до суду подано заяву про долучення доказів часткової сплати боргу.
13.05.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 49.718,83 грн, з яких 20.179,44 грн основного боргу, 1.477,39 грн пені, 22.319,06 грн інфляційних втрат, 5.742,94 грн 3% річних.
13.05.2025 відповідачем до суду подано заяву про долучення доказів, що підтверджують погашення заборгованості.
19.05.2025 відповідачем до суду подано заяву, в якій повідомляє, що відповідачем здійснено оплату основного боргу у розмірі 50.599,02 грн, плату за абонентське обслуговування послуги у період листопад 2021 року - грудень 2024 року у розмірі 1.228,46 грн, внески за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії за період березень 2020 року - грудень 2024 року у розмірі 412,79 грн. Зазначає, що заборгованість за договором № 220200-02 за період з 11.2018 року по 10.2021 року у розмірі 20.179,44 грн не сплачена у зв'язку з важким і недостатнім матеріальним станом товариства. Відповідач просить прийняти до уваги той факт, що стосовно частини боргу у сумі 20.179,44 грн за період до листопада 2021 року, згідно ст. 257 ЦК України, термін позовної давності 1095 днів минув. Тобто ця сума боргу підлягає списанню кредитором як безнадійна заборгованість, строк позовної давності 3 роки якої минув. Крім того, просить не нараховувати на цю суму пеню, інфляційну складову боргу, 3% річних та судовий збір.
20.05.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 49.718,83 грн, з яких 20.179,44 грн основного боргу, 1.477,39 грн пені, 22.319,06 грн інфляційних втрат, 5.742,94 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
03.01.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васта» (абонент, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії № 220200-02 (далі - договір № 1).
Пунктом 1.1. договору № 1 визначено, що предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.
Об'єктом постачання теплової енергії є належне відповідачу на праві власності нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 119/1, загальною площею 37,8 кв. м (договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (шляхом викупу) від 19.03.2009).
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Пунктом 8.1 договору № 1 сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2020.
Згідно з п. 8.4. договору № 1 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією з сторін договору № 1 про небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір № 1 був неодноразово продовжений.
Однак, 01.05.2021 набрав чинності Закон України № 1060-ІХ від 03.12.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» яким внесено зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме - запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021.
Оскільки постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг, то на ці правовідносини розповсюджуються також положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
30.09.2021 позивачем на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго» було опубліковано текст договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021.
Відповідач, який є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 119/1, після публікування позивачем тексту договору не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
З огляду на викладене судом встановлено, що між КП «Київтеплоенерго» та ТОВ укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії шляхом приєднання до публічного договору (далі - договір № 2) та абоненту присвоєно особовий рахунок № 022020010310100.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 20.179,44 грн та за неналежне виконання відповідачем зобов'язань позивачем нараховані 1.477,39 грн пені, інфляційні втрати в розмірі 22.319,06 грн та 5.742,94 грн 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2.1. договору № 1 при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 2.2.1. договору № 1 теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількостях та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Пунктом 2.3.1. договору № 1 визначено, що абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 2.3.2. договору № 1 абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Додатком № 3 «Тарифи на теплову енергію» до договору № 1 встановлено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ): для потреб опалення - 1.511,40 грн/Гкал. Можливе змінення тарифів в період дії договору.
Додатком № 4 «Порядок розрахунків за теплову енергію» до договору № 1 передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (п. 2 додатку № 4).
Відповідно до п. 5.1. договору № 1 облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно із Законом України «Про комерційний облік».
Згідно з п. 5.2. договору № 1 абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до договору.
В матеріалах справи наявні докази на підтвердження постачання теплової енергії на об'єкт відповідача за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 119/1 в опалювальний період, зокрема корінці нарядів про включення № 136 332 від 10.11.2018, № 132 308 від 25.10.2019, № 129 309 від 22.10.2020, № 129324 від 26.10.2021 та корінці нарядів про відключення опалення № 106102 від 06.04.2019, № 123 від 06.04.2020, № 103117 від 13.04.2021, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи.
Відповідно до умов договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року на загальну суму 20.179,44 грн, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передавання товарної продукції.
Судом враховано, що надані позивачем акти надання послуг з постачання теплової енергії не підписані представником відповідача.
Суд відзначає, що акти, підписані однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта надання послуг, при цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів надання послуг не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань з постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору № 1 абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.
Доказів виконання п. 3 додатку № 4 до договору № 1 з отримання споживачем (абонентом/відповідачем) актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.
Також обсяг та загальна сума поставленої теплової енергії підтверджується складеними позивачем обліковими картками за період з серпня 2019 року по грудень 2021 року за особистим рахунком абонента № 220200-02.
Питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15).
Відповідачем належних доказів пред'явлення ним претензій позивачу щодо факту отримання, якості або обсягів поставленої теплової енергії та/або опротестування даних, зазначених в облікових картках за період з серпня 2019 року по грудень 2021 року не подано. Відповідачем не подано жодних доказів в підтвердження інших розмірів фактично спожитої ним теплової енергії у спірний період.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором № 1 за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 20.179,44 грн.
Відповідно до п. 1 договору № 2 він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Згідно п. 5 договору № 2 виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 7 договору № 2 виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (зайве закреслити).
Згідно з п. 8. договору № 2 виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу)(п. 11 договору № 2).
В матеріалах справи наявні докази на підтвердження постачання теплової енергії за договором № 2 на об'єкт відповідача за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 119/1 в опалювальний період, зокрема корінці нарядів про включення № 129324 від 26.10.2021, № 129222 від 20.10.2022, № 127237 від 16.10.2023, № 126 359 від 30.10.2024 та корінці нарядів про відключення опалення № 9877 від 08.04.2023, № 93186 від 28.03.2024, акти надання послуг з постачання теплової енергії за період з 30.11.2021 по 31.12.2024; відомості реєстрації параметрів теплопостачання.
Відповідно до п. 30 договору № 2 споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/09/Zminy-do-Nakazu-360.pdf.
Згідно з п. 32. договору № 2 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.
Пунктом 34. договору № 2 визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно п. 41. договору № 2 споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Позивачем у позовній заяві було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості по сплаті за послугу з постачання теплової енергії за договором № 2 за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року в розмірі 50.599,02 грн.
Однак, 11.04.2025 між позивачем та відповідачем було укладено договір № Р-022020010310100/04-2025 згідно п. 1 якого станом на 01.04.2025 споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» за послуги з постачання теплової енергії, надані нежитловому приміщенню за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 119/1, оф. 31 на загальну суму 58.644,82 грн (з ПДВ) за о/р 022020010310100.
Згідно з п. 2 зазначеного договору споживач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 угоди суму заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у строки та сумами/, зазначеними у Графіку погашення заборгованості, що є невід'ємним додатком 1 до договору.
Згідно додатку 1 до наведеного договору споживач погасити заборгованість згідно наступного графіку:
Квітень 2025 року у сумі 14.661,22 грн до 25 числа місяця;
Травень 2025 року у сумі 14.661,20 грн до 25 числа місяця;
Червень 2025 року у сумі 14.661,20 грн до 25 числа місяця;
Липень 2025 року у сумі 14.661,20 грн до 25 числа місяця.
З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2025 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 58.644,82 грн (призначення платежу 022020010310100; оплата постачання теплової енергії (ТЕ) у березні 2025р. (+ борг) зг. рах 022020010310100/03/2025/2 від 31.03.25р.).
Окрім цього позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати внесків за послугу з обслуговування будинкового вузла комерційного обліку з постачання централізованого опалення за період з березня 2020 року по грудень 2024 року у розмірі 412,79 грн та заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по грудень 2024 року в сумі 1.228,46 грн.
В матеріалах справи наявні акти виконання робіт з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку за період за І квартал 2020 року, за ІІ квартал 2020 року, за ІІІ квартал 2020 року, ІV квартал 2020 року, за І квартал 2021 року, за ІІ квартал 2021 року, за ІІІ квартал 2021 року, акти виконання робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з 30.11.2021 до 31.12.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній від 10.12.2017) комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній з 01.05.2021) комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надано визначення «плата за абонентське обслуговування» - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);
Отже, плата за обслуговування вузла комерційного обліку комунальних послуг в попередній редакції Закону називалась «внеском», а в діючій редакції - «витратами», які входять до складу плати за абонентське обслуговування.
Фактично позивачем пред'явлено вимогу про стягнення плати за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку за період з січня 2020 року по вересень 2021 року та плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року.
Згідно довідки КП «Київтеплоенерго» № 30/022020010310100 від 12.05.2025 позивач повідомив суд, що станом на 09.05.2025 заборгованість за спожиту теплову енергію ТОВ «Васта» за о/р № 220200-02 за період з 01.08.219 по 31.12.29024 у справі № 910/3086/25 становить 20.179,44 грн з ПДВ; заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за о/р 022020010310100 за період в сумі 50.599,02 грн, за ПАО ТЕ в сумі 1.228,46 грн, за ВКО ЦО в сумі 412,79 грн сплачені в повному обсязі.
З наявних у справі платіжних інструкцій № 917 від 07.05.2025 та № 918 від 07.05.2025 вбачається, що відповідачем сплачено на рахунок позивача кошти за обслуговування комерційного вузла обліку в сумі 412,79 грн та за абонентське обслуговування постачання ТЕ в сумі 1.388,02 грн.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за послуги з постачання теплової енергії за договором № 2 в повному обсязі, а також внесення плати за обслуговування комерційного вузла обліку та плати за абонентське обслуговування постачання теплової енергії, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення позивача з позовом до суду становила 50.599,02 грн, 412,79 грн та відповідно 1.228,46 грн, однак під час розгляду справи була повністю сплачена відповідачем, що стало наслідком подачі позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором № 1 в повному обсязі не подано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20.179,44 грн за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушенняу сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Часиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 45 договору № 2 передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до ч. 6 ст. 323 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті спожитої теплоенергії відповідач за договором № 2 своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 195,01 грн.
В іншій частині пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем неправомірно здійснено посилання на п. 7 додатку № 4 до договору № 1 та застосовано подвійну облікову ставку НБУ, тоді як умовами п. 45 договору № 2 встановлено інший розмір пені.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів за теплову енергію, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22.319,06 грн інфляційних втрат (з яких 10.781,94 грн за прострочення оплати за договором № 1 та 11.537,12 грн за прострочення оплати за договором № 2) та 5.742,94 грн 3% річних (2.817,13 грн за прострочення оплати за договором № 1 та 2.925,81 грн за прострочення оплати за договором № 2).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 22.319,06 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).
За розрахунками суду 3% річних становлять 5.736,29 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині 3% річних в позові слід відмовити, як невірно нараховані.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності стосовно частини боргу за договором № 1 у сумі 20.179,44 грн за період до листопада 2021 року не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, який неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та наразі триває.
Чинною редакцією п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (набрала чинності 30.01.2024) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, послідовно та безперервно з 12.03.2020 по 29.01.2024 строки позовної давності, як загальної так і спеціальної були продовжені на строк дії карантину та строк дії воєнного стану. З 30.01.2024 строки позовної давності були зупинені.
Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором № 1 за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васта» (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 119/1; код ЄДРПОУ 24746843) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421) 20.179 грн (двадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн 44 коп. основного боргу, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 01 коп. пені, 22.319 (двадцять дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн 06 коп. інфляційних втрат, 5.736,29 (п'ять тисяч сімсот тридцять шість грн 29 коп. 3% річних, 2.949 (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 49 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова