ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/344/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" (04070, м. Київ, вул. Братська, 6, ідентифікаційний код 44649554)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 4, ідентифікаційний код 14333225)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про розірвання договору та стягнення 579 106, 52 грн,
за участю представників
від позивача: Вільчинська Н.І.
від відповідача: Синявська О.В.
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 579 106, 52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу транспортного засобу №РЕН 220217-5 від 17.02.2022 (далі - договір) позивачем здійснено оплату за автомобіль (Renault Duster life 1,5D (110hp) MT6 4x2, кузов НОМЕР_4, 2022 року випуску) у повному обсязі, проте в порушення умов договору відповідач автомобіль у власність позивача не передав, натоміть повідомив про відчуження автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_1 , запропонувавши звернутися до останнього. У відповідь на адвокатський запит представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено, що акт про примусове відчуження або вилучення відповідного майна не складався. Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про розірвання договору, стягнення 533 180, 00 грн попередньої оплати, а також 45 926, 52 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/344/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2025. Даною ухвалою суд також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06.02.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на відсутність правових підстав для розірвання договору та стягнення попередньої оплати, оскільки договір виконано, та відповідач не порушував права та законні інтереси позивача щодо можливості останнього володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності автомобіля, водночас тимчасове втручання у право власності позивача відбулося не по вині відповідача та не у зв'язку із невиконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу автомобіля, а у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
10.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що відповідач не довів правомірності своїх дій в рамках договору № РЕН 220217-5 купівлі продажу транспортного засобу від 17.02.2022 та не спростував фактів невиконання своїх зобов'язань за договором, позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Цією ж датою через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано заяву про направлення копії позовної заяви з додатками третій особі.
У підготовчому засіданні 12.02.2025 представник відповідача оголосив клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 відкладено підготовче засідання на 05.03.2025, зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у місті Києві надати суду:
- інформацію та належним чином засвідчені копії документів на її підтвердження, щодо відображення ТОВ "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 44649554) у своїй податковій звітності у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість за складеною ТОВ "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 14333225) податковою накладною № 1715 від 18.02.2022 на суму 533 180,00 грн, у тому числі ПДВ - 88 863,33 грн, яка була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9106042534;
- належним чином засвідчену копію відповідної податкової декларації ТОВ "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 44649554) з податку на додану вартість з Додатком № 1 до неї, в якій відображено податковий кредит за податковою накладною № 1715 від 18.02.2022, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 14333225) за період з лютого 2022 року до періоду, в якому повністю відображено податковий кредит за загальною сумою такої податкової накладної, зареєстрованої у відповідному періоді.
14.02.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_2 до відділу діловодства суду надійшли пояснення щодо позову із доданими документами, на підставі яких був примусово відчужений транспортний засіб Renault Duster life 1,5D ( 110hp ) MT6 4x2, кузов НОМЕР_4, 2022 року випуску.
20.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" до відділу діловодства суду надійшли заперечення, у яких відповідач не визнає викладені у відповіді на відзив доводи позивача з тих підстав, що про факт передачі автомобіля відповідачем позивачу в погоджений договором строк свідчить підписана позивачем видаткова накладна, та позивачем було здійснено повну оплату придбаного автомобіля, водночас очевидним є висновок про те, що ТОВ "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" не мало обов'язку передавати автомобіль позивачу іншим способом, окрім погодженого умовами договору, при цьому місцезнаходження автомобіля було відоме позивачу.
03.03.2025 до відділу діловодства суду від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві надійшов лист на виконання умов ували суду від 12.02.2025, в якому зазначено, що факт включення ТОВ "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" в розділ ІІ "Податковий кредит" додатку 1 операцій згідно з податковою накладною №1715 від 18.02.2022 року, виписаною ТОВ "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" можливо встановити виключно під час документальної перевірки, проведеної відповідно до вимог кодексу, при цьому Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість №21 не передбачено вимог щодо декларування суб'єктами господарювання в податковій звітності з податку на додану вартість показників за операціями в розрізі податкових накладних.
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, до якого також долучені додаткові докази.
05.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано заву щодо виконання податкового законодавства позивачем за фактом здійснення попередньої оплати за автомобіль, у якій позивачем викладено пояснення, що податкова накладна є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту для позивача, однак така не підтверджує дію фактичного передання товару, за який здійснено передплату.
Цією ж датою, через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано заву на заперечення позивача, де вказано, що обов'язок згідно з умовами договору підготувати товар для передачі, повідомити про готовність товару для передачі та передати товар позивачеві в порядку, визначеному договором, покладається виключно на відповідача, водночас повідомлення про готовність товару до передачі від відповідача позивачу не надходило, акт приймання-передачі товару сторонами не складався, фактичної передачі товару не відбулось.
У підготовчому засіданні 05.03.2025 суд на місці ухвалив долучити до матеріалів справи подані відповідачем додаткові докази відкласти підготовче засідання на 19.03.2025.
Згідно з приписами статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В обґрунтування неможливості подання додаткового доказу разом з відзивом відповідач зазначає, що оскільки позивач ставить під сумнів факт примусового відчуження автомобіля, виникла необхідність звернутися з адвокатськими запитами до ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини НОМЕР_3 , та враховуючи, що відповіді на адвокатські запити надійшли на адресу представника відповідача вже після подання відзиву, вказані докази не подані разом з відзивом.
Враховуючи наведене обґрунтування, суд приймає до розгляду докази, подані відповідачем разом з клопотанням від 04.03.2025.
18.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" подано заяву про збільшення позовних вимог, за якою позивач просить суд стягнути з відповідача 533 180, 00 грн оплати за автомобіль, 45 926, 52 грн 3% річних, 254 107, 96 грн інфляційних втрат та 10 633, 60 грн пені та розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу від 17.02.2022.
Цією ж датою Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано заяву на пояснення третьої особи, у якій зазначено, що позивач не заперечує проти факту примусового відчуження автомобіля, однак не є стороною акту, складеного уповноваженим органом за фактом відчуження автомобіля, проданого позивачу; при цьому відповідач прострочив передання товару згідно з договором, подальше примусове відчуження автомобіля є наслідком, що настав для відповідача.
19.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відповідачем подано клопотання про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 19.03.2025 суд на місці ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та оголосив перерву до 14.05.2025.
07.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відповідачем подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" не визнає позовні вимоги, заявлені у позові та заяві про збільшення позовних вимог, оскільки в матеріалах судової справи наявні акт огляду автомобіля (Renault Duster life 1,5D (110hp) MT6 4x2, кузов НОМЕР_4, 2022 року випуску) та видаткова накладна, підписані позивачем без зауважень, окрім того доказом передачі автомобіля і прийняття його позивачем є державна реєстрація транспортного засобу, саме позивачем не здійснено вивезення автомобіля з території ТОВ "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ", при цьому ТОВ "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" було запрошено оглянути та отримати автомобіль 22.02.2022, і в цю дату представниками останнього було здійснено огляд автомобіля, та на власний ризик не вивезено автомобіль, водночас у ТОВ "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" не було законних підстав відмовити працівникам третьої особи у відчуженні транспортного засобу, відповідач не здійснював порушення господарської діяльності.
Цією ж датою відповідачем подано клопотання про витребування доказів (зареєстровано 08.04.2025).
08.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано відповідь на відзив (зареєстровано 09.04.2025), у якій позивач додатково зазначає, що єдиним документом, що підтверджує факт передачі продавцем товару покупцеві є акт приймання-передачі, також державна реєстрація транспортного засобу здійснюється власниками або уповноваженими особами на підставі документу, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, наявність фактичного отримання власником транспортного засобу не вимагається.
Цією ж датою позивачем подано заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (зареєстровано 09.04.2025).
У підготовчому засіданні 09.04.2025 суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, з власної ініціативи поновити строки відповідачу, долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву та закрити підготовче провадження і призначити справу до розгляду по суті на 23.04.2025.
Так приписами статті 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Оскільки відповідачем не наведено суду, які саме обставини та факти можуть бути підтверджені чи спростовані витребуваними документами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданого клопотання.
У судовому засіданні 23.04.2025 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 14.05.2025.
У судовому засіданні 14.05.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити, третя особа у засідання своїх представників не направила. Про дату, час і місце засідання повідомлена належним чином.
У судовому засіданні 14.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
17.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №РЕН 220217-5 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця автомобіль марки Renault або Nissan, комплектація якого зазначена в Специфікації, що є додатком № 1 до цього договору (далі по тексту "товар", "автомобіль", "автомобілі"), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити цей товар.
Товар, що постачається за цим договором: модель, тип, рік випуску, VIN, номер автомобіля: автомобіль RENAULT DUSTER life 1,5D (110hp) МТ6 4х2, кузов НОМЕР_4 , 2022 року випуску. Колір, код кольору автомобіля: Білий лід, 369; Кількість: 1 шт.; Загальна вартість товару грн з ПДВ: 533 180, 00 грн.
Відповідно до умов пункту 3.1. договору покупець здійснює повну оплату вартості товару протягом 2-х робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору.
Згідно з пунктом 4.1. договору продавець поставляє (передає) товар, передбачений п. 1.1. даного договору покупцеві, протягом 5 (ти) банківських днів з моменту надходження коштів (100% передоплата) на рахунок продавця, а покупець зобов'язується прийняти такий товар протягом 5-ти днів з моменту здійснення продавцем повідомлення про готовність товару до відвантаження (електронною поштою на адресу, вказану у цьому договорі).
Умови поставки Товару: EXW, згідно міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 р. Фактичне місце поставки (передачі) товару: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 4 (пункт 4.3. договору).
За умовами пункту 4.5. договору право власності на товару переходить до покупця з моменту оформлення продавцем видаткової накладної, за умови виконання покупцем п. 3.1., п. 3.2. договору.
Пунктом 4.6. договору сторони погодили, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження автомобіля переходить до покупця одночасно з переходом права власності, але не раніше підписання сторонами акту приймання-передачі.
Моментом передачі автомобіля продавцем покупцю сторони домовилися вважати момент підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 4.8. договору).
У пункті 5.1. договору сторонами встановлено, що за прострочення передачі автомобіля продавець виплачує покупцю пеню у розмірі 0,001% від ціни переданого в строк товару за кожний день прострочення, але не більше 2% від ціни не переданого в строк товару, окрім п. 4.10. даного договору.
Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.11. договору).
18.02.2022 на виконання умов договору на підставі рахунку-фактури №140 позивачем здійснено оплату за автомобіль у повному обсязі, що підтверджується наданою банківською випискою.
22.02.2022 представниками сторін підписано без зауважень та скріплено печатками видаткову накладну № РЕН220217-5 від 22.02.2022, за якою відповідно до пункту 4.5. договору право власності на автомобіль Renault DUSTER версія JD1 D1 2 ABM 6RS кузов НОМЕР_4 перейшло до позивача.
В той самий день сторонами підписано акт огляду реалізованого транспортного засобу №172/22/000068, в якому, зокрема, зазначені відомості про продавця, покупця, транспортний засіб та висновок щодо відповідності номерів, складових частин транспортного засобу номерам, зазначеним в товарно-супровідній документації на транспортний засіб.
23.02.2022 позивач отримав свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу НОМЕР_5 від 23.02.2022.
Втім, як зазначає позивач, в порушення п. 4.1. та 4.8. договору, відповідач фактично автомобіль позивачеві не передав, жодних повідомлень про готовність автомобіля для передачі позивачу не надходило, акт приймання-передачі автомобіля сторони не підписували.
04.08.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вх. №04/08, у якому просив надати роз'яснення щодо придбаного автомобіля, який залишився на території ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" та не був переданий ТОВ "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН" як власнику.
Відповідач своїм листом від 04.08.2022 №122 повідомив позивача, що 14.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні здійснено примусове відчуження майна, власником якого є ТОВ "ВІ ЕНД БІ ЮКРЕЙН", а саме: автомобіль RENAULT DUSTER life 1,5D (110hp) МТ6 4х2, кузов НОМЕР_4 , 2022 року випуску, таким чином передача вказаного автомобіля є неможливою з об'єктивних причин.
У той же час, як встановлено судом 14.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з введенням на території України воєнного стану на підставі указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в порядку статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", через ведення на території міста Києва бойових дій, керуючись Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 р., прийняв рішення про примусове відчуження транспортного засобу: RENAULT DUSTER, кузов НОМЕР_4 (рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану №67/моб/р/1 від 14.03.2022).
В той самий день працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 складений акт №67 про примусове відчуження майна (транспортного засобу: RENAULT DUSTER, кузов НОМЕР_4 ) та акт приймання-передачі транспортних засобів та/або техніки №67/1 від 14.03.2022.
Позивач вважає, що оскільки відповідно до п. 4.1., 4.8. договору продавець зобов'язаний був передати позивачу автомобіль протягом 5 банківських днів з моменту надходження коштів (100% передплата) на рахунок продавця, а покупець був зобов'язаний прийняти такий товар протягом 5-ти днів з моменту здійснення продавцем повідомлення про готовність товару до відвантаження (електронною поштою на адресу, вказану у цьому договорі), і при цьому продавець готує акт приймання-передачі автомобіля та сторони підписують його під час передачі автомобіля, з урахуванням здійсненої оплати 18.02.2022, відповідач зобов'язаний був передати автомобіль не пізніше 25.02.2022.
Натомість, як вже зазначено вище, за доводами позивача, в порушення умов договору, відповідач фактично не передав автомобіль позивачеві, жодних повідомлень про готовність автомобіля для передачі позивачу не надходило, акт приймання-передачі автомобіля сторони не підписували.
Викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 533 180, 00 грн суми попередньої оплати за автомобіль.
Також, позивачем на підставі пункту 5.1. договору за прострочення передачі автомобіля нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,001 від ціни не переданого в строк товару в сумі 10 663, 60 грн за період з 26.02.2022 по 18.03.2025.
Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення 45 926,52 грн 3% річних та 254 107, 96 грн інфляційних втрат за прострочення повернення попередньої оплати, за період з 26.02.2022 по 18.03.2025.
При цьому, позивач також, посилаючись на істотність порушення відповідачем своїх зобов'язань, просить суд розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу №РЕН 220217-5 від 17.02.2022 на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на відсутність правових підстав для розірвання договору та стягнення попередньої оплати з відповідача, оскільки договір було виконано, та відповідач не порушував права та законні інтереси позивача щодо можливості останнього володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності автомобіля, в той же час у відповідача не було законних підстав відмовити працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 у відчуженні транспортних засобів, в тому числі автомобіля RENAULT DUSTER Life 1,5D (110hp) MT6 4x2, Білий лід, 2022 р.в., кузов НОМЕР_4 , при цьому відповідне втручання у право власності позивача відбулося не по вині відповідача та не у зв'язку із невиконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу автомобіля, а у зв'язку із уведенням в Україні воєнного стану.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що продавець поставляє (передає) товар, передбачений п. 1.1. даного договору покупцеві, протягом 5 (ти) банківських днів з моменту надходження коштів (100% передоплата) на рахунок продавця, а покупець зобов'язується прийняти такий товар протягом 5-ти днів з моменту здійснення продавцем повідомлення про готовність товару до відвантаження (електронною поштою на адресу, вказану у цьому договорі).
Відтак, враховуючи, що попередня оплата товару була здійснена позивачем 18.02.2022, з урахуванням пункту 4.1. договору, строк передачі автомобіля покупцю становив до 25.02.2022 включно.
Приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Так, за умовами пункту 4.8. договору сторони встановили, що моментом передачі автомобіля продавцем покупцю сторони домовилися вважати момент підписання сторонами акту приймання-передачі.
Втім, фактична передача автомобіля Renault Duster life 1,5D (110hp) MT6 4x2, кузов НОМЕР_4, 2022 року випуску позивачу не відбулась, акт приймання-передачі сторонами не підписано.
У той же час, суд встановив, що 14.03.2022 автомобіль RENAULT DUSTER, кузов НОМЕР_4 був примусово відчужений ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення №67/моб/р/1 від 14.03.2022) у зв'язку з введенням на території України воєнного стану на підставі указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в порядку статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", через ведення на території міста Києва бойових дій, керуючись Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022.
Абзацом шостим статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ "Про оборону України" визначено, що збройна агресія застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційнопсихологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»).
Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з агресією 8 російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.
03 березня 2022 року зазначений указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію".
Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.
Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.
Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).
Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).
За частиною першою статті 10 зазначеного Закону компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта.
Частиною другою статті 10 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п'яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
Отже, під час воєнного стану передбачені можливості: 1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості; 2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об'єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості. Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного 9 відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що: під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин; реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини.
Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв'язання якої відбувається на користь публічного інтересу; залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому обов'язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження; право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу "колишнього" власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб.
Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення (див., зокрема: постанови Верховного Суду в складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18), від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23)].
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб.
Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23) звернула увагу на те, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов'язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз'яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 про «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», якою затверджено «Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Порядок). Цей Порядок визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність. Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (пункт 3 Порядку). За результатами розгляду заяви органи, зазначені у пункті 3 Порядку, оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Висновок оформляється у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення. Висновки обліковуються органом, який їх видав. Орган, що прийняв рішення про примусове відчуження майна, на підставі виданого ним висновку враховує відповідну потребу в коштах у бюджетному запиті на наступний бюджетний період (після скасування правового режиму надзвичайного стану) або на п'ять наступних бюджетних періодів (після скасування правового режиму воєнного стану) (пункт 7 Порядку). Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 7 Порядку). Згідно зі частини 5 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" №4765-VI y разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
В обґрунтування щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати позивач посилається, зокрема, на положення частини першою статті 668 ЦК України.
Так, згідно з частиною першою статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. А згідно з частиною першою статті 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вказана норма покладає ризик випадкової загибелі або пошкодження товару на покупця з моменту передачі йому товару, а не з моменту переходу права власності на нього.
В той же час, примусове відчуження майна з переходом до держави права власності на це майно під час воєнного стану має відмінну правову природу від випадкового знищення чи пошкодження майна, ризик якого несуть виключно сторони договору купівлі-продажу, що також не передбачає законодавчо врегульованого механізму повного відшкодування державою його вартості.
При цьому, право вимагати відшкодування вартості майна у разі його відчуження належить саме власнику (колишньому), який, як встановлено судом, на момент відчуження майна був позивач, а не відповідач. Помилкове визначення власником майна відповідача в акті про відчуження жодним чином не вливає на зміст та обсяг відповідних прав позивача, що перейшли до нього на договірних засадах.
Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача щодо безпідставності стягнення з нього суми попередньої оплати, який не зможе отримати від держави компенсацію за вилучений у позивача транспортний засіб.
Поряд з цим, судом не встановлено порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо передачі товару.
Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
У той час, як згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц (провадження №61-2032св19) добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Як встановлено судом, станом на 25.02.2022 автомобіль Renault Duster life 1,5D (110hp) MT6 4x2, кузов НОМЕР_4, 2022 року випуску знаходився у місці фактичної поставки відповідно до пункту 4.3. договору, а саме за адресою: м. Київ, вул. Оборони 4, про що був обізнаний позивач, який підписав акт огляду реалізованого транспортного засобу №172/22/000068 від 22.02.2022.
Натомість останній лише 04.08.2022, тобто більш ніж через п'ять місяців після придбання транспортного засобу звернуся до відповідача з вимогою щодо передачі автомобіля.
За таких обставин, формальне не направлення повідомлення на електронну пошту про готовність товару до відвантаження не свідчить про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО ГОЛОСІЇВСЬКИЙ" своїх договірних зобов'язань в частині передачі товару покупцю, а відтак відсутні правові підстави як для стягнення з відповідача як суми попередньої оплати, так і застосування до нього відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо вимоги позивача про розірвання договору суд зазначає наступне.
За положеннями частини першої статті 651 Цивільного кодексу України та частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, зміна та розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або договором.
Позаяк позивачем під час розгляду справи не доведено, а судом не встановлено істотного порушення відповідачем умов договору, підстави для розірвання договору відсутні.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, та враховуючи, що примусове відчуження транспортного засобу відбулось після придбання його позивачем, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 26.05.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин