ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2025Справа № 910/388/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС"
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Транс» 2) ОСОБА_1
простягнення 1 670 366,80 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
не з'явилися.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/388/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (далі також - позивач, ТОВ "УЛФ-ФІНАНС") до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Транс» (далі також - відповідач-1, ТОВ «Пром-Транс») та ОСОБА_1 (далі також - відповідач-2, ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення 1 670 366,80 грн, з яких:
- 643 137,73 грн заборгованість по сплаті лізингових платежів;
- 151 006,92 грн штраф 10%;
- 655 029,22 грн - пеня;
- 44 939,26 грн - 3% річних;
- 176 253,67 грн - інфляційні нарахування.
З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.05.2025.
Сторони явку представників у судове засідання 22.05.2025 не забезпечили.
Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому суд наголошує, що відповідачів було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.
Зокрема, ОСОБА_1 було повідомлено з урахуванням вимог та строків, передбачених ст. 122 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Неявка представників сторін в судове засідання 22.05.2025 не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (як лізингодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Транс» (як лізингоодержувачем) було укладено 01.02.2022 договір фінансового лізингу № 13086/02/22-Г (далі також - договір лізингу), об'єктом якого є автомобіль BMW X6 M50d вартістю 3 745 256, 65 грн у т.ч. ПДВ 624 209, 44 грн.
Строк лізингу відповідно до договору становить 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (п.5 договору лізингу).
Відповідно до п. 9.1. договору лізингу, загальна сума лізингових платежів складає 5 129 995, 82 грн, а графік внесення лізингових платежів сторони погодили в п. 10 договору лізингу.
Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором, сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення/розірвання цього договору (п. 13 договору лізингу).
Згідно з п. 14 договору лізингу, підписанням цього договору лізингоодержувач приєднується до загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною договору фінансового лізингу.
Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладення цього договору, та є невід'ємною складовою частиною договору.
Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи Загальні умови) та зобов'язується дотримуватися усіх його умов.
Згідно з п. 15 договору лізингу, своїм підписом на договорі лізингоодержувач підтверджує факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання договору ознайомився та має доступ до «Загальних умов договору фінансового лізингу», які розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця та є діючими на дату укладання договору, а також підтверджує отримання перед укладанням договору інформації, передбаченої ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до п. 1.1. Загальних умов, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (далі по тексту «Об'єкт лізингу»), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти Об'єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати Об'єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.
01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (як кредитором) та ОСОБА_1 (як поручителем) було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання ТОВ «Пром-Транс» (боржник) усіх його грошових зобов'язань перед кредитором у повному обсязі, в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із договору фінансового лізингу № 13086/02/22-Г від 01.02.2022, укладеного між кредитором та боржником, з урахуванням Додатку «Загальні умови до договору фінансового лізингу», а також усіх змін та доповнень до договору, в тому числі тих, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до лізингового договору та передбачені законодавством України.
Відповідно до п. 1.4., 1.5. договору поруки, відповідальність поручителя та боржника є солідарною, а причини невиконання боржником своїх зобов'язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за цим договором.
У разі повного або часткового невиконання боржником зобов'язань за лізинговим договором, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь кредитора протягом 5-ти банківських днів з моменту пред'явлення кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок кредитора, зазначений у розділі 5 цього договору, або інший рахунок, реквізити якого кредитор надасть поручителю. Під пред'явлення вимоги розуміється надсилання кредитором рекомендованим листом на адресу поручителя, вказану в розділі 5 даного договору, письмової вимоги заяви про невиконання боржником своїх зобов'язань, передбачених лізинговим договором (п.п. 2.1., 2.2. договору поруки).
Як стверджує позивач, свої зобов'язання він виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 07 лютого 2022 року, згідно з актом прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем транспортний засіб марки BMW, комерційний опис Х6, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами)/ НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю на суму 3 745 256, 65 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість котра не була погашена добровільно.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 01.07.2022 відповідачу-1 було направлено вимогу № УФ-45656 про сплату виниклої заборгованості з попередженням про розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору.
Також, як наголосив позивач, на виконання пункту 2.2. договору поруки, відповідачу-2 24.04.2024 на зазначену в договорі фінансового лізингу адресу електронної пошти надіслана вимога № УФ-66362 про сплату простроченої заборгованості по внесенню лізингових платежів по договору фінансового лізингу, з урахуванням штрафних санкцій. Однак, станом на дату подання позову заборгованість залишилась непогашеною.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористалися, викладених у позовній заяві обставин не спростували.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до норм статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Обов'язки лізингоодержувача встановлені нормами частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до яких він, зокрема, зобов'язаний:
1) у разі якщо об'єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об'єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу;
2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання та експлуатації об'єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані;
3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;
4) надавати лізингодавцю доступ до об'єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу;
5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об'єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об'єкта;
6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об'єкта фінансового лізингу, - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу;
7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу;
8) дотримуватися умов договорів страхування об'єкта фінансового лізингу;
9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом;
10) у разі тимчасової державної реєстрації об'єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об'єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об'єкт фінансового лізингу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.
Матеріалами справи встановлено, що 01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Транс» укладено договір фінансового лізингу, в якому було затверджено графік внесення лізингових платежів. Перший лізинговий платіж передбачено здійснити 01.02.2022 у розмірі 911 746, 37 грн.
07.02.2022 року, згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування передано замовлений лізингоодержувачем транспортний засіб.
Також матеріалами справи встановлено, що відповідач-1 прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений предмет лізингу та здійснив перші два лізингових платежі, однак в подальшому припинив виконувати свої зобов'язання за договором фінансового лізингу.
Враховуючи наявність заборгованості відповідача перед ТОВ «УЛФ-Фінанс», останнім було складено досудову вимогу № УФ-45656 від 01.07.2022, в якій позивач повідомляв лізннгоодержувача, що ним були порушені умови договору, ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст.ст. 526; 530; 610; 612 Цивільного кодексу України, що призвело до утворення з боку лізингоодержувача заборгованості по лізинговим платежам перед Лізингодавцем, яка станом на 01.07.2022 року складає 550 035, 54 грн.
Також у даній досудовій вимозі позивач повідомляв, що у випадку несплати вищезазначеної заборгованості, протягом 20 (двадцяти) днів з дати направлення цієї вимоги ТОВ «УЛФ-Фінанс», керуючись пунктом 11.4. Загальних умов до та ч. ст. 17Закону України «Про фінансовий лізинг», має право розірвати договір фінансового лізингу, а лізингоодержувач втратить право на викуп та отримання права власності на об'єкт лізингу.
Однак вказана вимога позивача була залишена відповідачем-1 без відповіді.
20.01.2023 об'єкт лізингу було вилучено відповідно до Акту повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 13086/02/22-Г від 01.02.2022 у зв'язку з відмовою (розірванням) за ініціативою лізингодавця та 10.01.2023 було направлено Повідомлення № УФ-51579 про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу. Згідно з вказаним повідомленням договір фінансового лізингу вважається розірваним з 20.01.2023.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 20.01.2023 (дату розірвання договору фінансового лізингу) прострочена заборгованість відповідача-1 перед позивачем по лізинговим платежам складала 1 510 069, 18 грн.
У той же час, ТОВ «УЛФ-Фінанс» у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів на суму 643 137, 73 грн.
Оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем-1 за договором на суму 643 137, 73 грн підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач-1 не надав, то позовна вимога про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 643 137, 73 грн визнається судом обґрунтованою.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 151 006, 92 грн, пеню в розмірі 655 029, 22 грн, 3% річних в розмірі 44 939, 26 грн, інфляційні втрати в розмірі 176 253, 67 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
А тому, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, не виходячи за межі позовних вимог, з урахуванням зазначеного позивачем періоду їх нарахування та враховуючи методики розрахунку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 44 939, 26 грн та інфляційних втрат в розмірі 176 253, 67 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених до стягнення пені та штрафу, то під час розгляду справи встановлено наступне.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій уГосподарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 7.1.9. договору фінансового лізингу сторони погодили, що при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.
Відповідно до п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року по справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23) якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
Таким чином, сторонами у договорі визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.
Як передбачено п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору Лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі на електронну адресу лізингоодержувача) наступні штрафні санкції, а саме:
(7.1.1.) за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення;
(7.1.2.) у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості;
З наведеного вбачається, що у договорі фінансового лізингу визначена відповідальність за порушення відповідачем-1 (як лізингоодержувачем) свого зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору за загальний період прострочки виконання договірного зобов'язання, зазначає, що розмір пені, що підлягає до сплати становить 655 029, 22 грн.
Щодо розрахунку 10% штрафу, суд зазначає, що у відповідності до приписів 7.1.2. договору сума штрафу становить 151 006, 92 грн, а позов в цій частині також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
У той же час, зважаючи на те, що ТОВ «УЛФ-Фінанс» заявлено про солідарне стягнення з ТОВ «Пром-Транс» (як боржника, лізингоодержувача) та ОСОБА_1 (як поручителя), то суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою,гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Як встановлено судом вище, в забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором фінансового лізингу, між позивачем та відповідачем-2, було укладено договір поруки.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Умовами договору поруки встановлено обов'язок поручителя відповідати солідарно перед кредитором в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу (п.п. 1.3., 1.4. договору поруки).
Тож, позивач, керуючись правом, передбаченим п. 2.2. договору поруки, звернувся до поручителя із вимогою про сплату суми заборгованості. Факт звернення підтверджується Вимогою № УФ-66362 від 24.04.2024.
Оскільки поручитель в добровільному порядку вимог позивача не задовольнив, суму заборгованості за договором фінансового лізингу не сплатив, то ТОВ «УЛФ Фінанс» було змушений звернутися до суду з позовом з метою захисту своїх прав як кредитора.
Зважаючи на те, що відповідач-2 доводів позивача не спростував, доказів виконання договору поруки та погашення заборгованості за договором фінансового лізингу не надав, то суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" доведено наявність порушеного права та виникнення у відповідачів солідарного обов'язку зі сплати заборгованості та суми штрафних санкцій. Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТРАНС" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 7/15; код ЄДРПОУ 38268839) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, офіс 300; код ЄДРПОУ 41110750) 643 137,73 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів, 151 006,92 грн штрафу 10%; 655 029,22 грн пені, 44 939,26 грн 3% річних; 176 253,67 грн інфляційні нарахування та судовий збір в розмірі 25 055,50 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко