номер провадження справи 34/56/25
26.05.2025 Справа № 908/854/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, справу № 908/854/25
за позовом: Концерну «Міські теплові мережі», ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-АВТО-77», ідентифікаційний код юридичної особи 42581678 (69083, м. Запоріжжя, вул. Ракетна, буд. 38-А, кв. 1)
про стягнення 3 589 грн 30 коп.
До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «Міські теплові мережі» з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-АВТО-77» про стягнення суми 3589,30 грн заборгованості.
В обґрунтування підстави для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії за період з вересня 2020 по квітень 2021, яка відпускалась на об'єкт за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорочинська (Новгородська), 4-А у м. Запоріжжі, внаслідок чого виникла заборгованість. Також позивач зазначив про відсутність укладеного між сторонами договору.
В позові позивач також виклав клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки спір підпадає під визначення категорії справи, як малозначна.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 справу № 908/854/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 07.04.2025 залишив позов без руху.
Ухвалою суд роз'яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
16.04.2025 позивач виправив недоліки позовної заяви.
Суд визнав достатніми надані позивачем документи для прийняття позовної заяви до розгляду та ухвалою від 16.04.2025 у справі № 908/854/25 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Ухвала суду отримана позивачем в електронному кабінеті 16.04.2025.
Ухвали направлені на адресу відповідача повернулись до суду із позначкою: «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
26.05.2025 судом ухвалено рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
ТОВ «ІМПЕРІАЛ-АВТО-77» на підставі Договору оренди нерухомого майна від 31.01.20 № 495/6 користується частиною нежитлового приміщення № ІІІ першого поверху (літ.А-1, А1) загальною площею 21,93 м.кв. у складі: кабінету №14 площею 15,5 м.кв. та частиною місць загального користування №№ 1, 2, 8, 9 загальною площею 6,43 м.кв. за адресою вул. Новгородська (вул. Сорочинська), буд. 4 А.
Відповідно до 11.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців з 31 січня 2020 до 31 грудня 2022.
Листом КП «ВРЕЖО № 7» від 14.03.24 за вих. №456 підтверджено, що станом на лютий 2024 вищевказане приміщення не поверталось.
Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.06.2024 у справі № 908/978/24, яке вступило у законну силу.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, у відповідача у період з вересня 2020 по квітень 2021 знаходилось в оренді нежитлове приміщення № ІІІ першого поверху (літ.А-1, А1) загальною площею 21,93 м.кв. у складі: кабінету №14 площею 15,5 м.кв. та частиною місць загального користування №№ 1, 2, 8, 9 загальною площею 6,43 м.кв. за адресою вул. Новгородська (вул. Сорочинська), буд. 4 А.
Відповідно до статуту Концерну «Міські теплові мережі» основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття «Споживач»:
Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);
Споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Обов'язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії. КОНЦЕРН «Міські теплові мережі» неодноразово звертався до ТОВ «ІМПЕРІАЛ-АВТО-77» з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, останній раз у лютому 2021, що підтверджується листами від 02.07.2020 № 08/5-191 та від 02.02.2021 № 08/5-259/44.
Відповідач на листи не відповідав, договір не укладав.
Враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 408980.
Концерн «Міські теплові мережі» у період з вересня 2020 по квітень 2021 відпустив ТОВ «ІМПЕРІАЛ-АВТО-77» теплову енергію до частини нежитлового приміщення III першого поверху (літ. А-1, А1) загальною площею 21,93 кв.м у складі кабінету № 14 площею 15,5 кв.м та частини місць загального користування № 1,2,8,9 загальною площею 6,43 кв. по вул. Новгородській, буд. 4-А. на загальну суму 3 589,30 грн.
Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР).
15.09.2022 позивачем направлялись на адресу відповідача рахунки за теплопостачання за період з вересня 2020 по квітень 2021 на загальну суму 3 589,30 грн.
Оплата 3 589,30 грн відповідачем позивачеві не здійснена, у зв'язку з чим подано позов у цій справі.
Стягнення з відповідача на користь позивача 3 589,30 грн заборгованості з теплопостачання за період з вересня 2020 по квітень 2021 було пердметом позовних вимог у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Предметом регулювання цього Закону, згідно ч. 1 ст. 2, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Виконавцем комунальної послуги за вказаним Законом є суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальним споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції станом на квітень 2021).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 13 вказаного Закону, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією (надалі - Правила).
Пунктом 2 Правил встановлено, що правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил).
Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (пункт 29 Правил).
Споживач має право, зокрема: вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором; отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором; вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати, методики і нормативи розрахунку та нарахування, режими теплоспоживання тощо; перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо; вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду (пункт 39 Правил).
Споживач теплової енергії зобов'язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (пункт 40 Правил).
Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 1, 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
У постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17, від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".
З матеріалів даної справи слідує, що позивач надсилав відповідачу для підписання проєкт договору № 408980 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у нежитлове приміщення част. прим ІІІ, опалювальна площа 21,93 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 4-А.
Доказів укладення договору матеріали справи не містять.
Позивач зазначив, що теплові мережі нежитлового приміщення відповідача, площею 21,93 кв.м. за адресою вул. Сорочинська, 4-А під'єднано до житлового будинку, який обладнано комерційним будинковим приладом обліку теплової енергії.
Розрахунок теплової енергії позивачем доведено.
Матеріали справи містять докази наявності в приміщенні відповідача системи опалення, яка спільна з домовою системою.
Відповідач вказаних обставин щодо надання послуг з постачання теплової енергії в нежитлове приміщенні по вул. Новгородській, 4-А у м. Запоріжжі у період з вересня 2020 по квітень 2021 включно не заперечив та не спростував.
Відповідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно зі статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позов не скористався, у судові засідання не з'являвся, позовні вимоги не спростував.
Доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості матеріали даної справи не містять та сторонами не подані.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3 589 грн задовольняється судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір за позовом відноситься на відповідача.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-АВТО-77», ідентифікаційний код юридичної особи 42581678 (69083, м. Запоріжжя, вул. Ракетна, буд. 38-А, кв. 1) на користь Концерну «Міські теплові мережі», ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) 3 589 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 30 коп. заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 26.05.2025.
Суддя А.О. Науменко