61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
13.05.2025 Справа №905/241/25
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Фурсової С.М.
за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Електрон-Т» (79019, місто Львів, вулиця Квіткова, будинок №12; код ЄДРПОУ 00244676)
до Приватного акціонерного товариства «Грета» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Чайковського, будинок №1; код ЄДРПОУ 00153488)
про стягнення 914 992,25 гривень, -
за участю:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Електрон-Т» до Приватного акціонерного товариства «Грета» про стягнення 914 992,25 гривень заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №79/2014 від 13.05.2014 в частині повної і своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.04.2025, встановлено учасникам справи строк на вчинення процесуальних дій.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Електрон-Т» 17.03.2025 надійшла заява про зміну підстав позову, в якій позивач просить стягнути заявлену суму заборгованість в розмірі 914 992,25 гривень на підставі договору купівлі-продажу №102/2015 від 17.11.2015.
Також, 17.03.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2025.
26.03.2025 представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 01.04.2025 прийнято заяву позивача про зміну підстав позову, подальший розгляд вирішено здійснювати з урахуванням прийнятих змін; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву з урахуванням зміни підстав позову; відкладено підготовче засідання на 23.04.2025.
Відповідач участь свого уповноваженого представника в судове засідання 23.04.2025 не забезпечив, повідомлявся завчасно та належним чином.
Враховуючи, що процесуальний строк на подання заяв по суті справи сплинув, судом здійснено усі можливі та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 23.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.05.2025.
Сторони в судове засідання 13.05.2025 не з'явились, про місце та час проведення судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
17.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство «Електрон - Т» (далі за текстом - Виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Грета» (далі за текстом - Замовник, відповідач) укладено договір купівлі- продажу № 102/2015 (далі за текстом-Договір), відповідно до пункту 1.1 якого предметом даного договору є поставка трубчатих електронагрівачів (ТЕНів) та електроконфорок (ЕКЧ), надалі «товар», в кількості та номенклатурі згідно Специфікацй - заявок, які подає «Замовник».
Згідно пункту 2.1 Договору Замовник купує товар по цінам, які відповідають протоколу узгодження ціни (Додаток № 1) і підтверджуються рахунком-фактурою, який виставляє «Виконавець», «Замовнику».
На підставі п.п. 3.1., 3.2. Договору поставка товару здійснюється на протязі 20 робочих днів після надходження заявки від «Замовника» транспортом ТОВ «Делівері» на склад перевізника у м. Дружківка за рахунок «Виконавця».
Відповідно до пункту 4.1 Договору ціни на ТЕНи згідно Додатку №1, ціни на електрокомфорки згідно Додатку № 2. В рахунках-фактурах ціни в гривнях по курсу НБУ в день відвантаження товару «Замовнику».
Розрахунки за продукцію здійснюються шляхом відтермінування платежу терміном 40 календарних днів з моменту отримання товару (п.4.2. Договору).
За умовами п.8.1. Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань згідно даного договору.
Договір вважається поновленим на один рік, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15-ть днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення.
У Додатках 1-3 сторони узгодили асортимент та ціни поставляємого товару.
Додатковою угодою №1 від 13.11.2017 внесено зміни до договору купівлі-продажу № 102/2015 від 17.12.2015 у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми Публічного акціонерного товариства «Грета» на Приватне акціонерне товариство «Грета».
Додатковою угодою №2 від 24.09.2019 внесено зміни до договору купівлі-продажу № 102/2015 від 17.12.2015 узгодивши, що згідно п.8.1. Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань згідно даного договору.
Договір додаткові угоди та додатки до нього підписано уповноваженими представниками сторін, доказів припинення дії договору матеріали справи не містять.
Як вказує позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання згідно умов Договору від 17.11.2025 № 102/2015 та поставив (відвантажив) відповідачу Товар на загальну суму 1 120 947,84 гривень. Відповідач частково оплатив поставлений Товар на загальну суму 205 955,59 гривень.
Заборгованість відповідача згідно договору купівлі-продажу №102/2015 від 17.12.2015 становить 914 992,25 гривень.
25.09.2024 з метою врегулювання простроченої заборгованості позивачем скеровано на поштову адресу відповідача претензію №37 від 24.09.2024 про сплату заборгованості за поставлений товар на суму 914 992,25 гривень до якої позивачем також було долучено Акти звірки взаємних розрахунків у 2 екземплярах.
Проте, вищевказана претензія №37 від 24.09.2024 була залишена відповідачем без відповіді та без належного реагування.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Укладений сторонами договір є змішаним, оскільки має елементи договору купівлі-продажу та договору поставки.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як встановлено судом, позивачем, було відправлено ТЕНи та електроконфорки (ЕКЧ) на склад відповідача:
за видатковою накладною №3223 від 02.12.2021 на суму 406 714,56 гривень, яка включає компенсацію транспортних послуг на суму 8 000,00 гривень, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р3223від 02.12.2021;
за видатковою накладною №76 від 14.01.2022 на суму 436 501,44 гривень, на підтвердження чого надано експрес-накладну Нової Пошти №59000782576770 від 17.01.2022;
за видатковою накладною №160 від 25.01.2022 на суму 182 814,24 гривень, на підтвердження чого надано експрес-накладну Нової Пошти № 59000787023650 від 31.01.2022;
за видатковою накладною №365 від 17.02.2022 на суму 94 917,60 гривень, на підтвердження чого надано експрес-накладну Нової Пошти № 59000795724374 від 17.02.2022.
На підставі п.п. 3.1., 3.2. Договору поставка товару здійснюється на протязі 20 робочих днів після надходження заявки від «Замовника» транспортом ТОВ «Делівері» на склад перевізника у м. Дружківка за рахунок «Виконавця».
Отже, включення до вартості поставленого товару компенсації транспортних послуг на суму 8 000,00 гривень таким, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу №102/2015 від 17.12.2015.
Загальна вартість Товару за вказаними видатковими накладними складає 1 112 947,84 гривень.
Також, на підтвердження факту отримання поставленого відповідачем товару та дійсності господарських операції позивачем додано податкові накладні №12 від 02.12.2021, № 51 від 14.01.2022, № 129 від 25.01.2022, № 117 від 17.02.2022 з квитанціями про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Н підтвердження здійснення відповідачем заявок згідно договору, позивачем надано листи від 24.11.2021 за підписом керівника ПрАТ «Грета» в яких зазначено, що відвантаження грудня просять провести з 3-6 грудня, а відвантаження січня гарантують прийняти в січні; заявку №15-47-22 від 25.01.2022 на лютий 2022 року.
Вказаний у листах та заявці відповідача асортимент Товару відповідає вказаному у видаткових накладних.
Відповідач факт отримання Товару не заперечив.
Позивачем було виставлено для оплати відповідачу рахунки-фактури:
за видатковою накладною №3223 від 02.12.2021 - рахунок-фактура №2679 на суму 406 714,56 гривень;
за видатковою накладною №76 від 14.01.2022 - рахунок-фактура №66 від 13.01.2022 на суму 436 501,44 гривень;
за видатковою накладною №160 від 25.01.2022 - рахунок-фактура №133 від 25.01.2022 на суму 182 814,24 гривень;
за видатковою накладною №365 від 17.02.2022 - рахунок-фактура №298 від 17.02.2022 на суму 94 917,60 гривень.
Згідно платіжних інструкцій №553 від 17.02.2022 і №622 від 23.02.2022 відповідачем перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі 35 955,59 гривень і 170 000,00 гривень відповідно в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлений Товар згідно рахунку-фактури № 2679 від 02.12.2023.
Залишок неоплаченого товару становить 906 992,25 гривень.
Частинами першою та другою статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Станом на момент розгляду справи по суті відповідач факт отримання від позивача Товару не заперечив, поставку товару саме в межах вказаного договору, а також доказів проведення оплати в повному обсязі суду не надав.
Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Понесені позивачем судові витрати за розгляд справи підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як то визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд зазначає, що за правилами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява у цій справі подана в електронній формі у системі «Електронний суд». З урахуванням ціни позову та приписів чинного законодавства позивач мав сплатити судовий збір у сумі 10 979,91 гривень. Фактично за платіжною інструкцією № 231 від 03.03.2025 позивач сплатив судовий збір у сумі 13 724,88 гривень (без застосування коефіцієнту пониження).
Отже, позивач надмірно сплатив 2 744,97 гривень.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).
Відтак судовий збір в розмірі 2 744,97 гривень може бути повернуто з Державного бюджету України за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 10 979,91 гривень покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Електрон-Т» до Приватного акціонерного товариства «Грета» про стягнення 914 992,25 гривень заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Грета» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Чайковського, будинок №1; код ЄДРПОУ 00153488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Електрон-Т» (79019, місто Львів, вулиця Квіткова, будинок №12; код ЄДРПОУ 00244676) 906 992,25 гривень заборгованості, а також судовий збір в розмірі 10 883,91 гривень.
В частині стягнення 8 000,00 гривень заборгованості відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні 13.05.2025 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2025.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Електрон-Т» (79019, місто Львів, вулиця Квіткова, будинок №12; код ЄДРПОУ 00244676)
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Грета» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Чайковського, будинок №1; код ЄДРПОУ 00153488)
Суддя С.М. Фурсова