вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
20.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1640/25
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про визнання неплатоспроможним
Суддя Первушин Ю.Ю.
за участю секретаря судового засідання (помічник за дорученням) Рустамової З.Р.
Від представників учасників справи:
боржник (заявник): ОСОБА_2 .
від боржника: ОСОБА_3 , представник, ордер АР № 1239719.
арбітражна керуюча: Медведева Ксенія Олегівна, посвідчення №2262 від 15.1.2024.
07.04.2025 гр. ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передано на розгляд судді Первушина Ю.Ю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2025 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишено без руху. Встановлено строк на усунення недоліків 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху. Запропоновано боржнику усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк.
Цією ж ухвалою роз'яснено заявниці, що у випадку невиконання заявником вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
21.04.2025 боржником за допомогою підсистеми "Електронний Суд" подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про усунення недоліків (вх. суду №16755/25).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Призначено підготовче засідання суду на 20.05.2025 о 16:00 год. Особисту явку ОСОБА_1 у підготовче засідання визнано обов'язковою. Зобов'язано ОСОБА_4 - надати суду оригінал паспорту, ідентифікаційного коду та трудової книжки (для огляду у судовому засіданні), надати суду оригінали кредитних договорів та додатки до них (для огляду), надати суду оригінали документів доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (для огляду), документальні докази отримання грошових коштів від кредиторів.
У підготовче засідання, призначене на 20.05.2025, з'явилась заявник ОСОБА_2 та представник заявника - адвокат Потапова Олена Олегівна. Заявник у засіданні підтримала подану заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В підготовчому судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Розглянувши в судовому засіданні 20.05.2025 наявні матеріали справи, заслухавши присутнього заявника та представника заявника, господарський суд встановив наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:
- "неплатоспроможність" - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
- "грошове зобов'язання" - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №910/4510/20 (пункти 53-56) зробив наступні правові висновки стосовно основної мети Кодексу України з процедур банкрутства:
- процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес (пункт 53);
- захист публічного інтересу знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України) (пункт 54);
- захист приватного інтересу полягає у максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів (пункт 55);
- однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (пункт 56).
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду.
Відповідно до статі 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному Кодексу України з процедур банкрутства для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною 1 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до частини 1 та частиною 2 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі, вирішує інші питання; підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.
Зокрема, за частиною 1 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з частиною 2 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
У постанові від 28.01.2021 у справі №910/4510/20 (пункти 61, 70-73) Верховний Суд зробив, також, наступні правові висновки стосовно застосування статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а також стосовно використання певних підходів при розгляді заяви кредитора та визнання кредиторських вимог:
- завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором, встановлення наявності спору про право, встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (пункт 61);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство (пункт 70);
- наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, й порушує права боржника у справі про банкрутство (пункт 71);
- для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення (пункт 72);
- у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (пункт 73).
Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів. Поряд з цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами. Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктом 3, 14 частини 3 статті 116 КУзПБ.
Заявником наведено підстави, передбачені частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надано до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
У даному випадку Заявником у якості підтвердження укладення договорів з кредитором та наявності заборгованості наданий конкретизований список кредиторів.
В той же час, Заявником на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2025 не надано суду оригіналів документів, доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, документальних доказів отримання грошових коштів від кредиторів та рух грошових коштів по рахункам.
Заявником наведено підстави, передбачені частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надано до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).
Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 року, зроблено наступний правовий висновок.
Частиною 1 статті 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частиною 2 статті 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того Верховний Суд у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку касаційний суд у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону №2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Як слідує з усталеної практики Верховного Суду, право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Як зазначено у пунктах 69-70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 по справі № 910/8306/20, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
Крім того, заявником не надано документальних доказів щодо одержаних кредитних коштів та витрати даних кредитних коштів.
Заявником також не надано суду належних документальних доказів щодо намагання здійснити погашення заборгованості перед кредиторами, оскільки кредитні відносини боржника з кредиторами виникли ще у 2010 по 2025 роках.
З огляду на положення частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, за якими визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, суд при здійсненні провадження у справах про неплатоспроможність зобов'язаний застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України , якими визначений порядок подання доказів.
Відповідно до частин 1 та частин 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається (частина 1); докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3); суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4).
Відповідно ж до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
За змістом положень статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи за принципом диспозитивності сторін, згідно з яким справи розглядаються судом в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність застосування даного принципу диспозитивності полягає у здійсненні судом розгляду справи не інакше як на підставі доказів, які подав заявник або доказів, які витребувано судом у випадках, що передбачені Господарського процесуального кодексу України.
При цьому збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_5 не подано до суду належних доказів наявності оригіналів кредитних зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що заявник не довів обставин прострочених грошових зобов'язань перед кредиторами за станом на час подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до суду.
Таким чином, заявник не довів наявність прострочених зобов'язань перед кредитором, припинення погашення ним кредитів за кожним з кредитних зобов'язань та взагалі наявність заборгованості перед кредиторами, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Керуючись статтями 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, а також статтями 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У відкриті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 20.05.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено - 26.05.2025.
Суддя Ю.Ю. Первушин