22 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/92/21(917/627/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий, суддя-доповідач суддіПопков Д.О. Стойка О.В., Медуниця О.Є.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", Полтавського району
на рішення господарського суду Полтавської області
ухвалене 18.02.2025
у справі №917/92/21(917/627/24) (суддя Білоусов С.М.)
за позовом ОСОБА_1 , Оржицька територіальна громада, Лубенський район,
до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", Полтавського району
про в межах справи за заявою до про стягнення 297 585,54 грн №917/92/21 Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК", м. Харків, (ухвалою суду від 04.08.2022 замінено на процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіфанта") Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", Полтавська область, Полтавський район, банкрутство
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:
1. ОСОБА_1 (далі - Позивача) звернулась до Господарського суду Полтавської області з заявою про стягнення з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (далі - Відповідач) заборгованості з невиплаченої заробітної плати в сумі 26 737,83 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 256644,25 грн та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14203,46 грн для розгляду в межах справи №917/92/21 про банкрутство відповідача.
2. Після усунення недоліків, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №917/92/21(917/627/24) в межах справи № 917/92/21 про банкрутство ПОКП "Полтавафарм" за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.11.2024 року прийнято справу № 917/92/21 до свого провадження.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року прийнято справу №917/92/21(917/627/24) до свого провадження та постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/92/21(917/627/24) позов задоволено повністю та стягнуто з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 26 737,83 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 256 644,25 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14 203,46 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 849,66 грн.
4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що Відповідач при звільненні ОСОБА_1 не здійснив виплату всіх сум, що належать їй від підприємства,тому суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі такими, що підлягають задоволенню в сумі 26 737,83 грн.
4.1. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначив, що в день звільнення (17.08.2020 року) заробітна плата виплачена не була, а відтак, Відповідач зобов'язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений.
Здійснивши перевірку нарахування за весь період затримки розрахунку заробітної плату суд дійшов висновку про правильність нарахування здійснених Позивачем у розмірі 297 585,54 грн.
4.2. Щодо позовної вимоги Позивача про стягнення з Відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати, суд зазначив, що Позивачем був проведений розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати, згідно з яким розмір компенсації становить 14 203,46 грн.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності відповідним законом.
Місцевий суд врахував, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності закону та здійснивши перерахунок правильності нарахування, визнав правомірним нарахування компенсації втрати частини грошових доходів в сумі 14 203,46 грн.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
5. Полтавське обласне комунальне підприємство "Полтавафарм", частково не погодившись з ухваленими рішеннями Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/92/21(917/627/24) звернулось з апеляційною скаргою на означене рішення суду, якою просило вказане рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення середнього заробітку змінити шляхом зменшення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню з Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» до розміру заборгованості по заробітній платі при звільненні Позивача 26737,83 грн.
6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що судом не з'ясовано усіх обставин, що мають істотне значення для справи та не надано їм належної оцінки, виходячи з такого:
6.1. Судом першої інстанції не враховано, що у даному випадку обсяг відповідальності роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку має надкомпенсаційний характер в порівнянні з орієнтовним розміром майнових втрат позивача через недоотримання ним при звільненні заробітної плати.
На думку Скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку (256 644,25 грн.) зі встановленим розміром заборгованості (26 737,83 грн.).
6.2. Судом першої інстанції не враховано, що є непоодинокі випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем звертається до суду через тривалий час. Метою таких дій працівника є не стягнення фактичної заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього.
Як вбачається з листа Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» № 01-641 від 24.09.2020 року, Відповідач не заперечував проти права Позивача на виплату заробітної плати, тому Позивач мала можливість звернулися до суду раніше.
В даному випадку Позивач діяла недобросовісно та мала на меті збагачення за рахунок компенсаційних виплат, оскільки звільнилася з роботи 17 серпня 2020 року та, знаючи про порушене право, звернулася з позовом до суду лише 15.04.2024 року, тобто більше ніж через чотири роки після звільнення.
6.3. Суд першої інстанції не врахував наступне, що
- Полтавське обласне комунальне підприємство «Полтавафарм» є комунальним підприємством створеним для забезпечення населення м. Полтави та Полтавської області фармацевтичними товарами. Відтоді та зараз здійснює власне виробництво ліків, якими користуються як державні лікарні, так і приватні центри медичної практики;
- з часів свого заснування підприємство розширювало свою діяльність та було одним із провідних по реалізації та виробництву ліків у Полтавській області, але в період звільнення Позивача перебувало у дуже складному матеріально-фінансовому становищі, мало велику кількість боргів;
- у зв'язку із цим, відносно Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» Господарським судом Полтавської області 11.05.2021 року відкрито провадження у справі № 917/92/21 про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном боржника.
Судом стягнуто невиправдано велику суму середнього заробітку для працівника в умовах, коли Полтавське обласне комунальне підприємство «Полтавафарм» знаходиться на межі банкрутства. Вказане може призвести до подальшого ускладнення його фінансового становища та неминуче призведе до штучного збільшення загального розміру кредиторських вимог.
6.4.Скаржник зазначив, що 08.05.2024 року Господарським судом Полтавської області було відкрито провадження у справі № 917/92/21(917/627/24) за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення 297 585,54 грн. та встановлено Відповідачу строк для подачі відзиву.
Означену справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.
Відтак, лише ліквідатор Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» мала повноваження здійснювати самопредставництво відповідача у справі № 917/92/21(917/627/24) та подати відзив в установлені судом першої інстанції строки, однак ліквідатор-арбітражний керуючий Сергієнко Тетяна Григорівна проявила бездіяльність та не приймала участі у справі №917/92/21 (917/627/24).
До закриття касаційного провадження та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції адміністрація Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» не була обізнана про справу № 917/92/21(917/627/24).
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:
7. ОСОБА_1 в межах визначеного апеляційним судом строку надала відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого остання проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначає, що:
7.1. Як убачається з доказів, доданих до позовної заяви та досліджених в ході судового розгляду у суді першої інстанції, Позивач неодноразово зверталася до ПОКП «Полтавафарм» з пропозицією про досудове врегулювання спору та виплату належних їй сум заборгованої заробітної плати. Проте, Відповідачем покладений на нього законом обов'язок виконано так і не було.
З наведеного вбачається, що істотна затримка з виплати заробітної плати Позивачу виникла виключно з вини ПОКП «Полтавафарм», а тому наслідки такої протиправної бездіяльності Відповідача не може бути перекладено на Позивача, а винесення законного та обґрунтованого по суті судового рішення не може ставитися у провину суду першої інстанції з причини того, що ним покладаються на Відповідача негативні наслідки протиправної бездіяльності останнього.
7.2. Водночас, Відповідачем, на відміну від Позивача, не подавалося в суді першої інстанції жодного розрахунку сум, які на його думку, підлягають виплаті ОСОБА_1 .
Не подано такого розрахунку і при зверненні за апеляційним переглядом. За таких умов будь- яке рішення суду апеляційної інстанції, яким буде визначено належну до виплати ПОКП «Полтавафарм» на користь ОСОБА_1 суму, відмінну від визначеної судом першої інстанції, становитиме новий (повторний) розгляд справи по суті.
У цій справі строк, визначений для подання претензій кредиторів в межах процедури про банкротство, вже минув, а законний інтерес ОСОБА_1 у отриманні винагороди за свою працю рівнозначний законним інтересам інших колишніх працівників, тому доводи щодо можливості впливу виплати ОСОБА_1 на проведення інших виплат ПОКП «Полтавафарм» не можуть братися до уваги.
7.3. Відповідачем в апеляційній скарзі свідомо замовчується факт неодноразового звернення Позивача до нього з проханням здійснити зазначені виплати задовго до початку судового розгляду та ігнорування ПОКП «Полтавафарм» таких звернень всупереч вимогам трудового законодавства, що підтверджується документами, дослідженими в ході судового розгляду (зокрема - відповіддю на адвокатський запит адвоката № 28 від 21.09.2020 року за підписом в.о. директора ПОКП «Полтавафарм» № 01-641 від 24.09.2020 року, у якому останнім повідомлено про обізнаність із даною ситуацією та вжиття усіх можливих заходів для розв'язання та налагодження ситуації та зазначено про відповідальність за своєчасну та у повному розмірі виплату заробітної плати і інших належних працівникам платежів завідувача 129-філії Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм»).
7.4. ОСОБА_1 зверталася до колишнього роботодавця із проханнями про виплату їй невиплачених при звільненні сум, починаючи з моменту свого звільнення, що свідчить про правомірність її дій та протиправність дій Відповідача, який після жодного із таких звернень не виконав покладений на нього обов'язок щодо повного розрахунку із звільненим працівником, внаслідок чого було допущено порушення конституційного права особи на працю та своєчасне одержання винагороди за неї (ч.ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України). Більш того, внаслідок свідомого ігнорування ПОКП «Полтавафарм» вимог законодавства з цього приводу Позивач змушена нести додаткові витрати на звернення до суду з метою захисту своїх порушених прав. Водночас, у разі належного виконання ПОКП «Полтавафарм» покладених на нього у відповідності до ст.ст. 47, 116 КЗпП України обов'язків Відповідач не поніс би жодних додаткових витрат, крім сплати передбаченої трудовим законодавством та трудовим договором винагороди за працю ОСОБА_1 .
7.5. За цей час Позивач звернулася із заявою про протиправну невиплату заробітної плати до правоохоронних органів та відповідні відомості було внесено до ЄРДР і розпочато досудове розслідування, яке наразі триває. Тобто, ОСОБА_1 впродовж усього строку з моменту протиправного не проведення розрахунку при звільненні вчиняла активні дії для спонукання Відповідача до виконання покладених на нього обов'язків.
Таким чином, сплив значного проміжку часу між днем, коли ПОКП «Полтавафарм» було зобов'язано провести повний розрахунок з Позивачем, та моментом звернення останньої за судовим захистом обумовлений виключно протиправною бездіяльністю самого Відповідача.
7.6. Матеріали судового розгляду справи судом першої інстанції не містять жодних доказів того, що ПОКП «Полтавафарм» звільнялося від обов'язку із здійснення розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні та сплати передбачених трудовим законодавством компенсаційних виплат. Водночас, Позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав в межах строку, визначеного чинним законодавством, та понесла значні втрати по відношенню до суми недоотриманої нею заробітної плати внаслідок інфляційних процесів в економіці та змін суспільного життя впродовж зазначеного часу, сплив якого обумовлено протиправною бездіяльністю Відповідача.
А тому твердження Відповідача про недобросовісність дій ОСОБА_1 і намагання збагатитися за рахунок компенсаційних виплат протирічить матеріалам справи та судового розгляду і свідчить виключно про прагнення уникнути відповідальності за протиправну діяльність.
7.7. Вказаний Апелянтом факт користування ліками, які виробляє ПОКП «Полтавафарм», як державними лікарнями так і приватними центрами медичної практики, а також - його провідного статусу по реалізації та виробництву ліків у Полтавській області взагалі не відносяться до суті справи та жодним чином не впливають на обов'язок Відповідача зі своєчасної виплати заробітної плати.
Крім того, таке твердження суперечить доводам Відповідача про скрутне фінансове становище, у якому нібито перебувало підприємство на момент звільнення ОСОБА_1 , оскільки за умови провідного статусу реалізатора та виробника ліків у Полтавській області ПОКП «Полтавафарм» очевидно мало перебувати у фінансовому становищі, яке дозволяло виплачувати заробітну плату та інші обов'язкові платежі.
При цьому, на момент звільнення Позивача справа щодо банкрутства підприємства ще не була порушеною, а тому доводи з цього приводу не можуть братися до уваги при вирішенні даної справи
7.8. Доводи Скаржника відносно неврахування судом його складного матеріально-фінансового становища ПОКП «Полтавафарм» на момент звільнення ОСОБА_1 , й великої кількості наявних у нього боргів, що свідчить про обмежені можливості для своєчасного виконання зобов'язань, включаючи виплату заробітної плати, протирічать законодавству України, оскільки складне матеріально- фінансове становище суб'єкта підприємницької діяльності не може виправдовувати факту невиконання ним покладених на нього у відповідності до закону обов'язків. На момент виникнення обов'язку із здійснення розрахунку з Позивачкою справа щодо банкрутства підприємства ще не була порушеною. А як зазначається у поданій апеляційній скарзі - ПОКП «Полтавафарм» на той час було провідним реалізатором і виробником ліків у Полтавській області, яке забезпечувало власною продукцією як державні лікарні, так і приватні центри медичної практики.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 10.03.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. і Медуниця О.Є.
9. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", Полтавського району на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/92/21(917/627/24) залишено без руху та запропоновано Скаржнику усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме сплатити судовий збір в розмірі 4138,31грн.
10. Після усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025, зокрема відкрито апеляційне провадження у справі №917/92/21(917/627/24) за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", Полтавського району на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 та призначено розгляд апеляційної скарги Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", Полтавського району на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 в порядку письмового провадження, про що поінформувати учасників справи шляхом надсилання копії цієї ухвали.
11. Враховуючи викладене в п.8,10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Медуниця О.Є. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
12. Відтак, згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
13. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, з 27.10.2008 по 17.08.2020 ОСОБА_1 працювала за сумісництвом на 0,5 ставки завідувачем Центральної районної аптеки №129 - філії Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" та на 0.5 ставки в аптечному пункті №4 Центральної районної аптеки № 129 - філії ПОКП "Полтавафарм" в Оржицькій ЦРЛ відповідно до наказу № 140-к від 23.10.2008 (а.с.37-41).
14. У зв'язку з неодноразовими змінами у структурі відповідача наказом № 16-ОС від 27.12.2016 призначена на посаду завідувача аптечним пунктом № 4 Центральної районної аптеки № 129 - філії ПОКП "Полтавафарм" в смт. Оржиця, яку Позивач обіймала на момент звільнення за згодою сторін 17.08.2020 (згідно наказу № 5-ОС від 17.08.2020 року, а.с.13).
15. Згідно даних Державного реєстру фізичних платників податків (№ 1622-24-00065 від 25.01.2024 року) за І квартал 2020 року Позивачу нараховано ПОКП "Полтавафарм" доходу (за виключенням податків та зборів) у сумі 17 565,00, тобто середньомісячний розмір заробітної плати за період січень-березень 2020 року становив 5 855 грн. 00 коп.
З квітня 2020 року дані про будь-які нарахування зі сторони ПОКП "Полтавафарм" на користь Позивача у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутні (а.с. 15).
16. Згідно даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування востаннє фактично сплачено страхові внески за квітень 2020 року, виходячи з розміру заробітної плати 5 855 грн. (а.с.18).
17. Відповіддю на адвокатський запит адвоката Шаталової О.В. № 28 від 21.09.2020(а.с.23) в.о. директора ПОКП "Полтавафарм" листом № 01-641 від 24.09.2020 повідомив про обізнаність із даною ситуацією та вжиття усіх можливих заходів для розв'язання та налагодження ситуації та зазначено про відповідальність за своєчасну та у повному розмірі виплату заробітної плати і інших належних працівникам платежів завідувача 129-філії Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (а.с.17).
18. Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи також міститься талон-повідомдення єдиного обліку №213 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення про кримінальне правопорушення) Позивача, довідка №33/3-317-20 від 27.10.2020, за змістом якої заявника повідомлено про розгляд заяви прокуратурою, а також витяг з ЄДРДР №42020171240000135 від 26.10.2020 про реєстрацію відповідної заяви (а.с.26-28).
19. Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 24.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №42020171240000135 від 26.10.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч.1 ст.175 КК України, на підставі п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (а.с.30-31).
20. Враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань встановлених КЗпП України, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" 26737,83грн невиплаченої заробітної плати, 256 644,25грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 14 203,46 грн компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
21. Відносно означених обставин місцевий суд розглянув спірні правовідносини в контексті приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 «Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати».
VІ. Оцінка апеляційного суду:
22. Суть апеляційного провадження полягає у оскаржені Апелянтом - Відповідачем незастосування місцевим судом повноваження зі зменшення заявленого до стягнення розміру середнього заробітку, розрахованого Позивачем за визначений період затримки виплати належної до стягнення заробітної плати.
При цьому, колегія апеляційного суду звертає увагу, що:
- Скаржником не заперечується правильності здійснених Позивачем розрахунків, з якими погодився і місцевий суд;
- не висувається апеляційних вимог щодо інших складових позову, визначених у переглядуваному рішенні;
- Апелянт визнає, що у перебігу розгляду справи у суді першої інстанції ним не надавався відзив на позов та не висловлювалось аргументів щодо неспівмірності заявленого розміру середнього заробітку, що пояснено обставинами зміни та припинення повноважень арбітражного керуючого у межах справи про банкрутство Відповідача.
23. Колегія апеляційного суду, насамперед, відмічає правильність визначення місцевим судом належних до застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах та правильність визначення юрисдикції цього спору у світлі приписів ст.7 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ).
24. Водночас, враховуючи слушність посилання Апелянта на застосовну до розглядуваних правовідносин правову позицію ВП ВС, висловлену у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, колегією суддів апеляційної інстанції зазначається:
24.1. Оскаржувані в апеляційному порядку суми розміру середнього заробітку за прострочення виплати заробітної плати (факт прострочення Відповідачем не заперечується), суб'єктивне право Позивача на отримання яких передбачене ст. 117 КЗпП, за своєю сутністю опосередковують цивільно-правову відповідальність роботодавця.
24.2. Визначений ч.2 ст.61 Конституції України загальний принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності та пропорційність (домірність) як складник гарантованого ст.8 Основного Закону верховенства права (згідно усталених правових позицій Конституційного Суду України, висловлених, зокрема, у абз. 3 п.п. 2.2. п.2 мотивувальної частини рішення №9-р (II)/2022), зумовлює необхідність їх застосування судом в контексті правила «jura novit curia» безвідносно до наявності/відсутності відповідних аргументів, зокрема, Відповідача, враховуючи приписи ч.1, п.п.1,6 ч.2 ст.2, ч.1 ст.11, ст.15, ч.ч.1-3 ст.236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
24.3. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, зважаючи на що її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення (п.8.22. постанови ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18) і відповідно до ч.1 ст.9 Цивільного кодексу України (далі -ЦК) така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст.117 КЗпП (п.82 постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц):
- з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавцем у розглядуваному випадку встановлене правило, спрямоване на унеможливлення позбавлення такої сторони компенсації своїх майнових втрат, шляхом спрощеного порядку (порівняно із збитками) доведення розміру таких втрат - через їх заздалегідь визначений розмір (п.84 постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц);
- водночас, встановлений ст.117 КЗпП механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця (п.71 постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц), адже на момент набуття Позивачем відповідного суб'єктивного права на застосування такого механізму компенсації (17.08.2020) період такого нарахування обмежувався виключно моментом фактичного розрахунку (обмеження періоду нарахування 6-ма місяцями було запроваджене Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022);
- якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідком правопорушення, а тому з метою усунення несправедливості такого розміру для роботодавця (невиправдано обтяжливий характер), а також щодо третіх осіб (кредиторів роботодавця, зокрема - інших працівників), суд має право зменшувати розмір відповідної відповідальності (п.78 постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц);
- пропорційність як принцип господарського судочинства, закріплений ст.15 ГПК, та передбачає, серед іншого, врахування завдання господарського судочинства (ч.1 ст.2 ГПК, що кореспондується із викладеним у п.24.2. цієї постанови) і розумного балансування приватного та публічного інтересів, що є несумісним із ситуацією надмірного збагачення кредитора (понад розумну компенсацію негативних наслідків прострочення зобов'язання).
24. З наявних матеріалів справи та встановлених обставин убачається, що:
- Позивачеві з вересня 2020 надавалась правова допомога адвоката, однак, замість ініціації ефективного у розглядуваних правовідносинах з точки зору приписів ратифікованої Україною ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. та ст.16 ЦК способу судового захисту шляхом подання подібного позову про стягнення коштів, право на отримання яких Відповідачем не заперечувалось (а.с.17), Позивач не тільки не звертався з вимогою про сплату у досудовому порядку (адвокатський запит №28 від 21.09.2020 такої вимоги не містить, а фактично спрямований на збір доказів для подальшого висування вимоги, тоді як інших доказів такого зверення, стверджуваних за змістом відзиву на апеляційну скаргу, з матеріалів справи не вбачається), але й взагалі ініціював кримінальне провадження (а.с.26-28, 30-31), у межах якого не вбачалося доказів намірів отримати відповідну грошову компенсацію;
- позов до господарського суду Позивачем було подано тільки 13.04.2024 з нарахуванням середнього заробітку за час затримки тривалістю 43 місяці 25 днів з 17.08.2020 по 11.04.2024, що перевищує максимальний період нарахування у 6 місяців, запроваджені законодавцем з 19.07.2022);
- Позивач, попри наявність професійної правничої допомоги адвоката з незрозумілих підстав зволікав з використання ефективного способу судового захисту, навіть незважаючи на відкриття 11.05.2021 провадження у справі про банкрутство №917/92/21 стосовно Відповідача, тоді як приписи ст.45 КУзПБ орієнтували конкурсних кредиторів звертатися до суду з відповідними заявами;
- розмір нарахованого Позивачем і задоволеного судом середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у понад 9 разів перевищує розмір самої заборгованості з заробітної плати і це без урахування також заявленої і задоволеної судом компенсації за затримку у вигляді інфляційної індексації.
25. Колегією суддів зазначається, що визначені ст.117 КЗпП нарахування, стягнення яких переглядається в апеляційному порядку, охоплюється категорією «майно» у розумінні ратифікованої Україною ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., а тому порушене Скаржником питання їх зменшення має враховувати визначені підстави «втручання» у право «мирного володіння» таким майном (законні сподівання), а тому вважає за необхідне висловити такі міркування:
- приватному інтересу Позивача як кредитора Відповідача, що перебуває у процедурі банкрутства, у розглядуваному випадку протистоїть легітимний як приватний інтерес інших кредиторів (а також Боржника), так і держави, що визначено преамбулою КУзПБ та визнається усталеною судовою практикою (див., наприклад, п.54 постанови КГС ВС від 28.01.2021 у справі №910/4510/20);
- обсяг застосованої місцевим судом відповідальності Відповідача у спірних відносинах перевищує ліміти, визначені Законом України від 01.07.2022 №2352-IX (застосування якого з 19.07.2022 до спірних відносин є не забороненим ст.58 Конституції України ретроспективним способом дії нормативно-правовим актом, а прямою дією у часі у розумінні ч.3 ст.5 ЦК) та визначається лише моментом подання позову колишнім робітником, зволікання з чим призводить з несумісним із приписами ч.5 ст.12 та ч.3 ст.13 ЦК наслідків;
- право суду з метою дотримання принципу пропорційності (домірності) обсягу відповідальності зменшувати розмір відповідальності ґрунтується як на приписах законодавства і його застосування касаційними судами, згадуваного у п.23 цієї постанови, так і п.6 ч.1 ст.3 ЦК;
- визначаючи обґрунтування право суду зменшувати передбачені ст.117 КЗпП нарахування, ВП ВС у п.85 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц застосував аналогію з правилами про неустойку, в контексті якої (аналогії) колегія апеляційного суду вважає за можливе звернутися до правової позиції, висловленої в абз. 2 п.3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 про неприпустимість спотворення дійсного правового призначення (засіб розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання) такої відповідальності через можливість стягувати надмірні грошові кошти на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредиторів, адже хоча на виплату заробітної плати згідно ч.5 ст.41 КУзПБ і не поширюється мораторій, сам факт перебування боржника - роботодавця у спеціальному режимі відкритого провадження у справі про банкрутство з 11.05.2021 значною мірою обмежує ефективність стимулювання такого боржника до виконання грошового зобов'язання перед кредитором - позивачем шляхом наростаючого нарахування додаткових платежів.
26. Визначаючи параметри балансуючого (пропорційного) зменшення заявлених до стягнення і задоволених місцевим судом нарахувань в порядку ст. 117 КЗпП, не здійснення яких останнім опосередковує неправильне застосування визначених вище норм матеріального права (безвідносно до наявності/відсутності заперечень Відповідача з цього приводу у відзиві на позов), колегія апеляційного суду виходить з такого:
26.1. За змістом правової позиції, викладеної у п.86 постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, оцінка втрат працівника пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру - суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазначити Позивач.
26.2. Перелік критеріїв, які слід враховувати, зменшуючи розмір визначеного ст.117 КЗпП відшкодування, сформульовано ВП ВС у п.91 згадуваної вище постанови і щодо певної частини яких апеляційним судом вже викладені певні міркування (розмір простроченої заборгованості з заробітної плати та його співвідношення із стягуваними на підставі ст.117 КЗпП сумами; тривалість прострочення та неефективні дії зі стягнення основної заборгованості; невиправдане зволікання зі зверненням працівника про стягнення відповідних нарахувань, яке призвело до збільшення їх обсягу).
26.3. Оцінюючи ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні втрат працівника, апеляційний суд:
- відмічає, що передбачені ст.117 КЗпП нарахування не належить до структури заробітної плати (п.53 постанови ВП ВС від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц), а тому на сплату таких нарахувань (незалежно від бажання роботодавця) розповсюджується визначений ст.41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог з 11.05.2021;
- враховує, що період формування заборгованості з заробітної плати, яка і стала базою для нарахувань у порядку ст.117 КЗпП, становить проміжок часу з 01.04.2020 по 17.08.2020 (тобто 3,5 місяця), що значно менше періоду формування визначеної Позивачем суми стягнення за ст.117 КЗпП, який значно перевищує запроваджений з 19.07.2022 ліміт у 6 місяців;
- публікація оголошення про відкриття провадження у справ про банкрутства роботодавця 11.05.2021 та статус Позивача як конкурсного кредитора, зокрема за вимогами, нарахованими в порядку ст.117 КЗпП є тією межею, яка з точки зору розумності і добросовісності (за умов дотримання ст.45 КУзПБ) дозволяла визначити обсяг «легітимних сподівань» Позивача у розумінні ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ;
- вважає за можливе з метою дотримання справедливого балансу між інтересами Позивача, Відповідача та інших кредиторів останнього зменшити стягувану суму нарахувань в порядку ст.117 КЗпП до суми, що може бути нарахована згідно цієї норми за період, що передує відкриттю провадження у справі про банкрутство №917/92/21 та відповідно становить проміжок часу з 17.08.2020 по 11.05.2021.
27. Виходячи з вказаних міркувань, які не спростовуються висловленими за змістом відзиву на апеляційну скаргу аргументами Позивача, та використовуючи запропонований останнім підхід до розрахунку (5855грн. за 1 місяць прострочення та 195,17грн. за 1 день прострочення) визначає належну до стягнення суму у розмірі 51336,91грн., обсяг перевищення якої над сумою основної заборгованості зі заробітної плати (трохи більше 1,9 рази) відповідатиме співвідношенню дій робітника і роботодавця, адже будь-яких інших міркувань, які можна було б використати як підхід до розрахунку, останнім за змістом апеляційної скарги не запропоновано, тоді як «автоматичне» дорівнювання нарахувань за ст.117 КЗпП до заборгованості із заробітної плати у розглядуваному випадку значною мірою б невілювало відповідальність роботодавця за допущене прострочення та погіршило б становище робітника відносно запровадженого з 19.07.2021 Законом України від 01.07.2022 №2352-IX ліміту відповідальності за хронологічною ознакою (запропоновано Апелянтом сума відповідає тривалістю нарахування меншою, ніж 5 місяців).
28. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про частковість задоволення апеляційних вимог - зміну резолютивної частини оскаржуваного рішення з мотивів, наведених у мотивувальній частині цієї постанови, шляхом зменшення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, належного до стягнення, до суми 51336,91грн. та відмови у задоволені стягнення решти суми за цією позовною вимогою.
29. Беручи до уваги, що первісною причиною розглядуваного спору є допущене Відповідачем як роботодавцем законних прав Позивача - робітника, апеляційний суд, керуючись ч.9 ст.129 ГПК вважає за необхідне, попри частковість задоволення апеляційних вимог, не здійснювати на користь Відповідача перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позову та розподілу судових витрат, пов'язаних з подання апеляційної скарги - означені судові витрати відносяться на рахунок Відповідача у повному обсязі. Інших витрат до розподілу згідно ст.124 ГПК своєчасно не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 15, 74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", Полтавського району на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.205 у справі №917/92/21(917/627/24) задовольнити частково.
2. Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.205 у справі №917/92/21(917/627/24) щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 256644,25грн з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.205 у справі №917/92/21(917/627/24) в наступній редакції:
«1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати в сумі 26 737,83 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 256 644,25 грн. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14 203,46 грн, для розгляду в межах справи №917/92/21 про банкрутство відповідача - задовольнити частково.
2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (вул. Горбанівська, буд. 2, с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, ЄДРПОУ 32986923) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 26 737,83 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 51 336,91грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14203,46 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 849,66 грн.
3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.»
3. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.205 у справі №917/92/21(917/627/24) залишити без змін.
4. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм".
5. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.05.2025р.
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця