вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2025 р. Справа№ 910/15790/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника позивача адвоката Кочіна Г.І.,
представника третьої особи адвоката Дарагана О.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 30.01.2025 (повне судове рішення складено 11.02.2025, суддя Котков О.В.)
у справі №910/15790/23
за позовом компанії Баєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH, Федеративна Республіка Німеччина)
до 1. компанії Нобел Ілач Санаї Ве Тіджарет А.С. (Nobel Ilac Sanayii Ve Ticaret A.S., Республіка Туреччина),
2. Міністерства охорони здоров'я України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України",
про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід,
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/15790/23 про захист прав інтелектуальної власності на винахід за патентом України № 73339.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
Заборонено Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу під торговою маркою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданого на реєстрацію компанією Нобел Ілач Санаї Ве Тіджарет А.С. 21.06.2023.
Заборонено Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" на підставі заяви компанії Нобел Ілач Санаї Ве Тіджарет А.С. чи інших уповноважених осіб вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу під торговою маркою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданих на реєстрацію компанією Нобел Ілач Санаї Ве Тіджарет А.С. 21.06.2023.
27.01.2025 Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" звернулось із заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 відмовлено в задоволенні заяви № 193/12-25 від 23.01.2025 "Про скасування забезпечення позову" Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" у справі № 910/15790/23.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 04 березня 2025 року третя особа звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2025, скасувати заходи забезпечення позову, що були застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023, відшкодувати судові витрати, пов'язані з подачею апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Так, за твердженням скаржника, Центр лише здійснює експертизу наданих заявником матеріалів та надає відповідні обґрунтовані рекомендації Міністерству охорони здоров'я України (МОЗ України), відтак вжиті заходи забезпечення позову не відповідають як суті забезпечувальних заходів, так і їх меті та є втручанням суду до дискреційних повноважень Центру. Скаржник також зазначає, що на відміну від актів МОЗ України, висновки Центру не носять для учасників правовідносин обов'язкового характеру, а є передумовою для прийняття відповідного рішення МОЗ України про реєстрацію чи відмову у реєстрації лікарського засобу. Отже, надання Центром власних висновків щодо відповідності або невідповідності лікарських засобів вимогам законодавства не може мати наслідком порушення прав учасників спірних правовідносин, ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову, оскільки саме рішення МОЗ України, яке ґрунтується на цих висновках, створює для осіб певні права та обов'язки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.04.2025.
Позивач подав відзив, у якому просив залишити оскаржувану ухвалу про забезпечення позову без змін з огляду на те, що апеляційна скарга третьої особи за своїм змістом є фактично загальною, абстрактною та такою, що містить ознаки формального характеру, оскільки третьою особою не обґрунтовано та не доведено необхідність скасування заходів забезпечення позову, як це визначено ч. 1 ст. 145 ГПК України. Предметом спору у справі №910/15790/23 є захист порушеного права інтелектуальної власності позивача на винахід «ЗАМІЩЕНІ ОКСАЗОЛІДИНОНИ І ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗГОРТАННЮ КРОВІ» за патентом України №73339 (далі - «Винахід»). При цьому, основною підставою позову є порушення майнових прав інтелектуальної власності позивача на Винахід внаслідок подачі 21.06.2023 відповідачем-1 заяви про реєстрацію лікарського засобу з діючою речовиною «ривароксабан» (rivaroxaban) під торговою назвою «ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20» (далі - «Спірний лікарський засіб»), яка наразі перебуває на розгляді у третьої особи на стадії проведення експертизи.
Тобто, відповідач-1 шляхом подачі на державну реєстрацію відповідної заяви про реєстрацію Спірного лікарського засобу з діючою речовиною «ривароксабан» (rivaroxaban) вчинив дії, спрямовані на підготовку до введення в цивільний обіг Спірного лікарського засобу.
Третьою особою не наведено жодної норми ані матеріального права, ані процесуального права, які, на переконання останньої, було допущено судом першої інстанції при розгляді заяви про скасування заходів забезпечення позову та постановленні Оскаржуваної ухвали. Фактично, доводи третьої особи в цілому зводяться до незгоди із раніше постановленою ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 про забезпечення позову, яка протягом тривалого часу розгляду справи з боку Третьої особи в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Третьою особою всупереч засадам змагальності, визначених ст. 13 ГПК України, не наведено жодних належних обґрунтувань та доказів на підтвердження змін або припинення підстав забезпечення позову.
Третя особа наполягає, що її висновки та рекомендації щодо державної реєстрації не зумовлюють виникнення правовідносин у сфері реєстрації лікарського засобу, оскільки вони не є рішенням суб'єкта владних повноважень і є лише передумовою для прийняття відповідного рішення МОЗ України (відповідачем-2). При цьому третя особа посилається, зокрема, на правові висновки Верховного Суду згідно постанови від 03.10.2024 у справі №640/12792/19. Позивач зауважує, що означена вище постанова Верховного Суду є цілком нерелевантною до справи, що розглядається, оскільки Верховним Судом формувались висновки у правовідносинах очевидно не подібних тим, що склалися між сторонами даного спору ні за предметом спору, ні за правовим регулюванням, ні за встановленими судами фактичними обставинами справи.
Аргументи третьої особи про нібито обмеження її господарської діяльності внаслідок застосування заходів забезпечення позову є безпідставними, оскільки встановлена судом першої інстанції заборона вчиняти певні дії фактично обмежена у часі (до вирішення спору по суті), а також стосується вичерпного переліку дій виключно щодо реєстраційних матеріалів Спірного лікарського засобу. Подібна заборона за відсутності доказів та змістовних обґрунтувань з боку третьої особи жодним чином не обмежує її право здійснювати господарську діяльність.
Крім того, вжиті судом заходи забезпечення позову спрямовані виключно для забезпечення виконання судового рішення (в випадку задоволення позовних вимог).
29.04.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.05.2025 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
13.05.2025 в судовому засіданні суд оголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частину).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, компанія Баєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ звернулась у Господарський суд міста Києва з позовом до компанії Нобел Ілач Санаї Ве Тіджарет А.С., Міністерства охорони здоров'я України про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід за патентом № 73339.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
Заборонено Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу під торговою маркою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданого на реєстрацію компанією Нобел Ілач Санаї Ве Тіджарет А.С. 21.06.2023.
Заборонено Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" на підставі заяви компанії Нобел Ілач Санаї Ве Тіджарет А.С. чи інших уповноважених осіб вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу під торговою маркою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданих на реєстрацію компанією Нобел Ілач Санаї Ве Тіджарет А.С. 21.06.2023.
27.01.2025 Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" звернулось із заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 відмовлено в задоволенні заяви Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України".
Відхиляючи заяву третьої особи, суд першої інстанції врахував, що вжиття заходів забезпечення позову у сфері інтелектуальної власності, пов'язується, насамперед, з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності, та дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 року у справі № 910/15790/23, оскільки Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" не доведено існування обставин, які в розумінні статті 145 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності.
При цьому, частиною 11 статті 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч. 6 ст. 145 ГПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про скасування вжитих заходів забезпечення позову третя особа зазначила, що висновки Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" не носять обов'язкового характеру для Міністерства охорони України, на МОЗ України не покладено обов'язку в разі отримання негативного або позитивного висновку Центру здійснити державну реєстрацію, перереєстрацію, внесення змін до реєстраційних матеріалів або відмовити у державній реєстрації, у перереєстрації, внесенні змін до реєстраційних матеріалів на лікарський засіб. У Центра відсутні повноваження вносити зміни до реєстраційних матеріалів лікарських засобів. В підтвердження своєї позиції третя особа посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2024 у справі № 640/12792/19.
Вжиття заходів забезпечення позову у даній справі була обумовлена окрім іншого тим, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить/унеможливить поновлення прав та/або законних інтересів позивача у разі задоволення позову, оскільки після видання ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" висновку про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban"), Міністерство охорони здоров'я України зобов'язане здійснити державну реєстрацію спірного лікарського засобу та видати відповідний наказ. Внаслідок цього, виконання рішення суду буде фактично неможливим, оскільки до дати набрання ним чинності відповідач-2 вже вчинить дії, які є предметом розгляду. Крім того, після проведення державної реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban") відповідач-1 набуде право на реалізацію в Україні лікарського засобу, в якому, на думку позивача, використовується сполука "rivaroxaban", тотожна з композицією, яка захищена патентом України № 73339.
Колегія суддів вважає, що реєстрація лікарського засобу значно ускладнить виконання рішення суду про задоволення позову, оскільки така реєстрація буде наслідком введення в цивільний оборот лікарського засобу, у якому використано винахід, захищений патентом, та на захист якого подано цей позов.
Втім належить враховувати, що вжиття заходів забезпечення позову та як наслідок введення певних обмежень в діяльності державного органу або іншої особи, в даному випадку державного підприємства, не повинні впливати на охоронювані законом інтереси зобов'язаної особи.
Процедура проведення експертизи матеріалів на лікарські засоби та процедура здійснення державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, регулюється Порядком проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженим наказом МОЗ України від 26.08.2005 року № 426 (надалі Порядок № 426) та Порядком державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 року № 376 (надалі Порядок № 376).
Аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що до повноважень Центру належить проведення експертизи реєстраційних матеріалів, за результатами якої складаються вмотивовані висновки про можливість (або неможливість) реєстрації лікарських засобів. Такі експертні роботи виконуються Центром за плату.
Тобто, на відміну від актів самого МОЗ України, висновки Центру не носять для учасників правовідносин обов'язкового характеру, а лише є передумовою для прийняття відповідного рішення МОЗ України щодо реєстрації чи не реєстрації лікарського засобу. Таким чином, Центр лише здійснює експертизу наданих заявником матеріалів та надає відповідні обґрунтовані рекомендації МОЗ України.
Надання висновків Центром не може мати наслідком порушення прав учасників правовідносин і ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову, оскільки тільки рішення МОЗ України, яке ґрунтується на цих висновках, створює для осіб певні права та обов'язки.
Одночасно, Центр має матеріальний інтерес в отриманні плати за результатами виконаних експертних робіт.
Втім, заборонами вжитими у забезпечення позову суд, на думку колегії суддів, фактично обмежив підприємницьку діяльність ДП "Державний експертний центр" Міністерства охорони здоров'я України по проведенню експертизи реєстраційних матеріалів, що порушує охоронювані законом інтереси на отримання прибутку від провадження своєї основної діяльності.
Разом з тим, з норм розділу VI Порядку № 426 вбачається, що Центр не наділений повноваженнями щодо внесення змін до реєстраційних матеріалів на лікарський засіб. Функція Центру полягає, зокрема, у проведенні експертизи матеріалів про внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб, за результатами якого саме МОЗ України, а не Центр, приймає відповідне рішення.
Тобто, до компетенції Центру не входить вчинення дій, які заборонені вчиняти відповідно вжитих заходів забезпечення - заборонити вносити зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу. При цьому, відповідні заходи стосовно МОЗ України позивачем не заявлялось, а судом не вживались.
Наведені обставини та норми чинного законодавства не були в повному обсязі враховані місцевим господарським судом при розгляді заяви третьої особи про скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали про відхилення заяви про скасування заходів забезпечення позову неправильно застосував приписи статті 145 ГПК України та наведені вище норми матеріального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнити заяву третьої особи та скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову у справі № 910/15790/23.
Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/15790/23 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
Заяву Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі № 910/15790/23.
4. Стягнути з компанії Баєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH, Федеративна Республіка Німеччина) на користь Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (ідентифікаційний код 20015794, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 14) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписаний 26.05.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх