79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" травня 2025 р. Справа №914/2669/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Скрипчук О.С.
Матущак О.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркквен Україна" б/н від 19.03.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/786/25 від 20.03.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 (повний текст рішення виготовлено 05.03.2025, суддя Петрашко М.М..)
у справі №914/2669/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-Трейд" (надалі ТзОВ "АБМ-Трейд"), Волинська область, Володимирський район, смт. Локачі
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркквен Україна" (надалі ТзОВ "Маркквен Україна"), м. Львів
про стягнення збитків в розмірі 101 625,00 грн.
30.12.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «АБМ-Трейд» до ТОВ «Маркквен Україна» про стягнення збитків в розмірі 101 625,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором про надання послуг №200722/02 від 20.07.2022 та вимоги Податкового кодексу України в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 101 625,00 грн. Вказану суму позивач вважає збитками і тому просить стягнути в примусовому порядку з відповідача.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 у справі № 914/2669/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ "Маркквен Україна" на користь ТзОВ "АБМ-Трейд" збитки в розмірі 101 625,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що не вчинення відповідачем дії по реєстрації податкової накладної на суму 101 625,00 грн. позбавило позивача права на отримання податкового кредиту на цю суму, яка є збитками позивача (втраченою вигодою, яка полягає у неможливості зменшити податкові зобов'язання та призвела до перерахування до бюджету понаднормових платежів).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ "Маркквен Україна" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а відтак, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що спірна податкова накладна своєчасно складалась та подавалась відповідачем на реєстрацію, проте, була зупинена контролюючим органом з причин, яка залежали не від відповідача, а від дій податкової служби (ризикові критерії). Звертає увагу, що у відзиві на позов відповідач зазначав, що його вина у незабезпеченні реєстрації податкової накладної відсутня, адже блокування сталося через некоректне відображення операції, зумовлене існуванням двох договорів та дій податкових органів. Таким чином, скаржник вважає, що суд передчасно та без належного аналізу кваліфікував дії відповідача як протиправні та винні, не дослідивши належним чином питання вини та причинного зв'язку. Також , на думку скаржника, судом допущено помилки у правовій кваліфікації спору, зокрема, в ототожненні податкового зобов'язання з господарським зобов'язанням без належного аналізу умов договору. У рішенні суд послався на висновок Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22) про те, що обов'язок відповідача зареєструвати податкову накладну, хоча і є публічно-правовим спором за природою, стає також договірним обов'язком, якщо прописаний у договорі між сторонами. Щодо розміру збитків, то скаржник вказує, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач остаточно втратив можливість зареєструвати накладну, навпаки, з листа від 18.10.2024 №18/10 вбачається, що відповідач продовжував вживати заходів для розблокування та реєстрації податкової накладної. Вважає, якщо б він зумів домогтися розблокування та здійснив реєстрацію податкової накладної із запізненням (наприклад у 2024 чи 2025 роках), позивач все одно міг би реалізувати своє право на податковий кредит в наступних звітних періодах. В своє обґрунтування покликається на практику, яка викладена в постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, постанові об'єднаної палати КГС ВС від 01.12.2023 у справі № 926/1155/21, постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22, постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №905/2604/19, постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Також скаржник зазначає, що із захистом своїх прав в суді першої та апеляційної інстанції та підготовкою апеляційної скарги, він поніс витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується відповідними договорами та платіжними документами. Відтак, у разі задоволення апеляційної скарги просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на оплату адвоката за участь у справі в суді першої інстанції та за підготовку апеляційної скарги. До апеляційної скарги долучено копії: ордеру серія АС №1131416 від 10.03.2023, який видано на підставі договору про надання правничої допомоги від 11.09.2023 на ім'я адвоката Тимофєєвої І.В., договір про надання правової допомоги від 11.09.2023, додаток №2 від 04.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 11.09.2023, акту наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 11.09.2023 (додаток №2 від 04.11.2024) від 12.11.2024, платіжної інструкції №7904 від 13.11.2024 на суму 10 000,00 грн., додатку №3 від 04.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 11.09.2024, акту наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 11.09.2023 (додаток №3 від 04.11.2024) від 14.02.2025, платіжної інструкції №97 від 05.03.2025, додатку №4 від 07.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 11.09.2023, акту наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 11.09.2023 (додаток №4 від 07.03.2025), платіжної інструкції №8464 від 07.03.2025, платіжної інструкції №8473 від 10.03.2025, платіжної інструкції №8465 від 07.03.2025.
ТзОВ «АБМ - Трейд» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, рішення суду вважає законним та обгрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 у справі № 914/2669/24 без змін. Зокрема зазначає, що беззаперечним встановленим фактом є укладення між сторонами договору поставки обладнання №220822/01 від 22.08.2022, в подальшому було здійснено його новацію, що не заперечується відповідачем. Позивачем на виконання умов договору було здійснено оплату наступним чином: 100 000,00 грн. включаючи ПДВ в сумі 16 666,67 грн., 1 322 750,00 грн. включаючи ПДВ в сумі 220458,33 грн. та 609 750,00 грн. включаючи ПДВ в сумі 101 625,00 грн. Таким чином, відповідач у вартість поставки обладнання/надання послуг заклав податок на додану вартість, і обов'язок позивача у даному випадку був повністю виконаний у спосіб і порядок, що визначений сторонами правочину, а також підтверджується матеріалами справи, яким було надано оцінку судом першої інстанції. Звертає увагу, що відповідач ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі чітко не вказує в чому саме полягає вина позивача, які саме дії позивача призвели до завдання йому ж збитків, а також не надає жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції. Щодо правової кваліфікації спору, то зазначає, що в п.5.5.5. договору від 20.07.2022 прямо передбачено відповідальність у вигляді штрафу (у розмірі суми ПДВ) для винної сторони у разі не реєстрації податкової накладної протягом більше 180 днів. Отже, обов'язок своєчасно зареєструвати податкову накладну був частиною господарських відносин сторін. А відтак, вважає, що судом першої інстанції правильно було кваліфіковано даний спір із посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22. Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду, то вважає таку не ревалентною щодо даних обставин справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25 березня 2025 року (головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді - Скрипчук О.С., Матущак О.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Маркквен Україна» на рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 у справі № 914/2669/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи №914/2669/24 в порядку письмового провадження шляхом надсилання ухвали суду від 25.03.2025 до електронних кабінетів позивача та відповідача, докази чого містяться в матеріалах справи.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.
20.07.2022 ТзОВ «Маркквен Україна» (виконавець) та ТзОВ «АБМ-Трейд» (замовник) укладено договір про надання послуг №200722/02 від 20.07.2022 (Т-1, а.с.12-14), згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати послуги з виготовлення виставкового стенду для замовника і організації його участі у виставці EuroTier 2022, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги виконавця в строки й на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п.1.2. договору даний договір є базовим і передбачає загальні умови співробітництва між сторонами. Сторони затверджують в додатках до даного договору види, умови, строки і порядок надання послуг, вартість таких послуг і строки сплати. Додатки після підписання їх уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктами 2.1. та 2.2. договору встановлено, що територія надання послуг - Україна, крім АР Крим та районів проведення ООС в Донецькій та Луганській областях. Виконавець надає послуги замовнику відповідно до пункту 1.1. цього договору, а також сторони домовилися, що замовник може замовити виконавцю додатково інші послуги, не зазначені у пункті 1.1. цього договору, вартість яких оплачується додатково за погодженням сторін, шляхом підписання додаткових угод до цього договору.
Пунктами 2.3, 2.4. визначено, що на підтвердження виконання послуг за цим договором виконавець надає акти наданих послуг. Акти надаються виконавцем замовнику протягом 10 днів після завершення робіт. Замовник оплачує виконавцю усі фактичні витрати, викликані змінами в планах або інструкціях замовниками або в результаті припинення надання послуг на вимогу замовника, а також усі фактичні витрати виконавцю, викликані такими змінами і стосуються послуг, наданих до повідомлення про зміни. Якщо повідомлення про призупинення надання або модифікації послуг направлено замовником після підписання виконавцем договорів з третіми особами на ці послуги, замовник зобов'язується відшкодувати виконавцю підтверджені копіями платіжних документів суми витрат, фактично понесених останнім, у зв'язку зі зміною або припиненням договірних зобов'язань з третіми особами, що наступили в результаті зазначеного повідомлення від замовника.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору загальна вартість послуг за цим договором не перевищує 2 500 000,00 грн. Вартість послуг виконавця затверджується сторонами у відповідних додатках до даного договору.
Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата вартості послуг здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця наступним чином:
- 3.3.1. 70 % вартості послуг шляхом попередньої оплати, яка здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту письмового підтвердження замовлення згідно п. 2.1. даного договору;
- 3.3.2. 30% вартості послуг на протязі (десяти) календарних днів з моменту надання акту виконаних робіт;
Згідно з пунктом 5.5.1. договору виконавець зобов'язується, зокрема, реєструвати податкові накладні та коригування до податкових накладних в електронному вигляді в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з нормами законодавства України без окремої вимоги замовника.
Відповідно до пункту 5.5.5. договору, у разі нездійснення стороною договору обов'язкової, згідно з податковим законодавством України, реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк більше 180 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування, або в разі порушення порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування, внаслідок чого сторона втратила право на податковий кредит чи право на зменшення податкових зобов'язань, винна сторона сплачує штраф у розмірі суми ПДВ, визначеної в незареєстрованих або заповнених з порушенням порядку податкових накладних або розрахунках коригування.
Відповідно до додатку №1 до договору від 20.07.2022 про надання наступних послуг: виготовлення виставкового стенду для замовника вартістю 1406750,00 грн. без ПДВ; організація участі замовника у виставці Euro Tier 2022 вартістю 287000,00 грн. без ПДВ. А всього на загальну суму 2032500,00 грн. в тому числі з ПДВ - 338750,00 грн. (Т-1, а.с.15-16).
Відповідно до пункту 1 додатку №1 було погоджено наступні умови оплати: - передоплата в сумі 1422750,00 грн. у розмірі 70% вартості партії, визначеної цим додатком на протязі 5 (п'яти) банківських днів; - решта 609705,00 грн. у розмірі 30% вартості партії, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання акту виконаних робіт.
Згідно з пунктом 2 додатку №1 термін надання послуг: з 20.07.2022 по 28.11.2022. Відповідно до пункту 3 додатку №1, місце проведення виставки: Messegelande, 30521 Hannover, Німеччина.
Позивач зазначає, що замовником було повністю оплачено надані послуги, що підтверджується наступними документами: - платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №9816 від 15.09.2022 на суму 100000,00 грн. (Т-1, а.с.17); - платіжним дорученням №750 від 22.09.2022 на суму 1322750,00 грн. (Т-1, а.с.18); - платіжним дорученням №1127 від 25.11.2022 на суму 609750,00 грн. (Т-1, а.с.19).
За фактом надання послуг та їх оплати між сторонами було підписано акти №56 від 25.11.2022 та №67 від 28.11.2022 (Т-1, а.с.23, 24).
В свою чергу, відповідачем надано позивачу податкові накладні №10 від 15.09.2022 щодо сплати 100000,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 16666,67 грн.) згідно з платіжною інструкцією №9816 від 15.09.2022 (Т-1, а.с.20) та №12 від 22.09.2022 по оплаті в сумі 1322750,00 (в тому числі ПДВ в сумі 220458,33 грн.) згідно платіжного доручення №750 від 22.09.2022 (Т-1, а.с.21).
Позивач також стверджує, що відповідач не надав позивачу податкову накладну №21 від 25.11.2022 по платежу в сумі 609750,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 101625,00 грн.) згідно з платіжним дорученням №1127 від 25.11.2022 (Т-1, а.с.22).
Отже, як зазначено у позовній заяві, відповідач порушив зобов'язання за договором про надання послуг №200722/02 від 20.07.2022 та вимоги Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 101625,00 грн., дану суму вважає збитками, тому просить стягнути таку в примусовому порядку.
Відповідач заперечив позовні вимоги, вказавши у відзиві, що листом ТзОВ «АБМ-Трейд» від 18.09.2023 №18/09-4 з посиланням на договір поставки обладнання № 220822/01 від 22.08.2022 просив надати податкову накладну, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №№9266968176 від 13.12.2022 на суму ПДВ 101625,00 грн. з метою її включення до податкової декларації у звітному періоді. Листом ТзОВ «Маркквен Україна» від 18.12.2023 №52 надав пояснення позивачу про наявність двох договорів та некоректне відображення господарської операції, що стало наслідком відмови в реєстрації податкової накладної. У листі ТзОВ «Маркквен Україна» від 18.10.2024 № 18/10 (відповідь на вимогу від 30.09.2024) вказано, що відповідач виконав вимогу головного бухгалтера та підписав новий договір про надання послуг, а також здійснив всі дії для розблокування та реєстрації даної податкової накладної. Відповідач стверджує, що в даному випадку неможливо підтвердити правомірність податкової накладної, де в розділі «номенклатура» зазначено товар - виставковий стенд, договором про надання послуг та актом наданих послуг. На думку відповідача, ТзОВ «Маркквен Україна» позбавлене можливості скласти та подати розрахунок коригування до даної податкової накладної та змінити в розділі «номенклатура» товар на послуги, так як розрахунок коригування можна подати виключно на зареєстровану податкову накладну. Відтак, вважає, що його вини в незабезпеченні реєстрації податкової накладної №21 від 25.11.2022 немає.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Відповідно до норм ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч. 1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Таким чином, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17).
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, необхідно встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
Наведені норми матеріального права дають підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків.
Під час розгляду справи про стягнення збитків необхідним є доведення того, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такого порушення.
Предметом заявленого позову є стягнення 101625,00 грн. збитків, які позивач зазнав внаслідок не виконання відповідачем обов'язку з реєстрації податкової накладної, в зв'язку з чим позивач зазнав втрат на суму 101625,00 грн. у вигляді не отриманого податкового кредиту.
Таким чином, до обставин які підлягають доведенню у справі слід віднести обставини існування правовідносин між сторонами, встановлення правопорушення та його елементів, наявність або відсутність вчинення позивачем та відповідачем всіх правомірних дій для недопущення порушення прав та інтересів сторін, в тому числі щодо отримання податкового кредиту на суму 101625,00 грн.
У спірних правовідносинах вимоги позивача обґрунтовано посиланням на наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням стороною відповідача установленого порядку здійснення господарської операції, зокрема, в частині оформлення та реєстрації податкової накладної, з неможливістю включення позивачем відповідної суми податку на додану вартість до свого податкового кредиту та завданням такою бездіяльністю відповідача збитків на суму ПДВ.
Так, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У пункті 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податкових накладних та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у цьому реєстрі, врегульовано Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010. З метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, платник податку складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку ДФС (п. 13 Порядку). Відповідно позивачу надана можливість отримувати з Єдиного реєстру податкових накладних виключно інформацію, що стосується зареєстрованих податкових накладних та/або розрахунку коригування.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас, саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
У даному випадку лише квитанції з ЄРПН, в яких зазначена дата реєстрації податкової накладної, можуть бути належним доказом виконання відповідачем, передбачених податковим законодавством обов'язків, проте, такі докази суду не були надані.
Судом першої інстанції встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що сторонами укладено договір про надання послуг № 200722/02 від 20.07.2022 (Т-1, а.с.12-13), відповідно до п.1.1. якого виконавець (позивач) зобов'язується надавати послуги з виготовлення виставкового стенду для замовника і організації його участі у виставці EUROTier 2022. Даний договір підписаний шляхом накладення електронного цифрового підпису зі сторони ТзОВ «Маркквен Україна» 20.01.2023, а зі сторони ТзОВ «АБМ -Трейд» - 23.01.2023. Договір підписано в сервісі «Вчасно» (власник документу - ТзОВ «Маркквен Україна» , отримувач документа - ТзОВ «АБМ - Трейд») (а.с.14).
Однак, в подальшому, 22.08.2022 ТзОВ «Маркквен Україна» (постачальник) та ТзОВ «АБМ-Трейд» (покупець) укладено додаток №1 до договору про надання послуг № 200722/02 від 20.07.2022 (Т-1, а.с.15-16), згідно з яким такий укладено на поставку: виготовлення виставкового стенду АБМ-Трейд - кількість 1 - послуга - ціна 1406750,00 грн. без ПДВ, 1406750,00 грн. без ПДВ; організація участі замовника у виставці EUROTier 2022 - кількість 1 - одиниця виміру - послуга - ціна без ПДВ 287 000,00 грн. - сума без ПДВ - 287000,00 грн. Вартість наданих послуг згідно цього додатку становить 2032500,00 грн. в тому числі ПДВ (20%) - 338750,00 грн.
Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що 22.08.2022 між ТзОВ "Маркквен Україна" (постачальник) та ТзОВ "АБМ-Трейд" (покупець) укладено договір поставки обладнання №220822/01 (Т-1, а.с.79-84), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а також надавати різного роду послуги, пов'язані із цим обладнанням покупцю, а покупець прийняти та оплатити обладнання та відповідні послуги.
Пунктами 2.1.-2.3. договору №220822/01 від 22.08.2022 передбачено, що поставка обладнання здійснюється постачальником на підставі письмового замовлення покупця. Поставка обладнання здійснюється на умовах та в строки, вказані у специфікації, і визначається відповідно до Інкотермс, офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року). Поставка обладнання здійснюється єдиною партією. Розмір партії обладнання складає собою весь перелік обладнання, зазначений у специфікації.
Датою поставки обладнання є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акту приймання-передачі або іншого документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі обладнання (пункт 2.4. договору №220822/01 від 22.08.2022).
Слід зазначити, що пунктами 2.5. та 2.6. договору №220822/01 від 22.08.2022 встановлено, що постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за цим договором з моменту передачі обладнання покупцю, що посвідчується підписаною та скріпленою печаткою обох сторін видатковою накладною. Приймання-передача обладнання здійснюється в місці поставки уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 3.2. договору №220822/01 від 22.08.2022 передбачено, що оплата за обладнання здійснюється покупцем наступним чином: 70% вартості відповідної партії обладнання - шляхом попередньої оплати, яка здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту письмового підтвердження замовлення згідно з пунктом 2.1. даного договору; 30% вартості відповідної партії обладнання - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки обладнання.
Як передбачено пунктом 4.1. договору №220822/01 від 22.08.2022, постачальник зобов'язується надати покупцю в момент поставки обладнання видаткову накладну, паспорт на обладнання та інструкцію з експлуатації обладнання, зареєструвати податкову накладну.
Відповідно до пункту 7.5. договору №220822/01 від 22.08.2022 сторони зобов'язуються дотримуватися вимог ПК України з адміністрування ПДВ, в тому числі вимоги щодо складання, оформлення та порядку своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Матеріалами справи встановлено, що позивачем на користь відповідача здійснено три оплати, а саме: 15.09.2022 - 100000,00 грн. (Т-1, а.с.17), 22.09.2022 - 1322750,00 грн. (Т-1, а.с.18) та 25.11.2022 - 609750,00 грн. (Т-1, а.с.19).
В подальшому, відповідачем зареєстровано податкові накладні №10 від 15.09.2022 щодо сплати 100000,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 16666,67 грн.) згідно з платіжною інструкцією №9816 від 15.09.2022 (Т-1, а.с.20), №12 від 22.09.2022 по оплаті в сумі 1322750,00 (в тому числі ПДВ в сумі 220458,33 грн.) згідно платіжного доручення №750 від 22.09.2022 (Т-1, а.с.21) та подано на реєстрацію податкову накладну №21 від 25.11.2022 по платежу в сумі 609750,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 101625,00 грн.) згідно з платіжним дорученням №1127 від 25.11.2022 (Т-1, а.с.22)..
В усіх трьох податкових накладних в розділі "Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця" вказано 2 (дві позиції): 1) Виставковий стенд для АБМ-Трейд - товар згідно УКТ ЗЕД 9403208000 (меблі); 2) Організація участі замовника у виставці EuroTier 2022 - послуга - згідно з ДКПП 82.30.1 (послуги щодо організовування конференцій і спеціалізованих виставок).
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів визначається Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.
У додатку № 3 вказаного Порядку визначено критерії ризиковості здійснення операцій.
Зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання таких умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки (постанова ВС КАС від 12.02.2025 у справі № 160/34198/23).
Відповідно до квитанції від 13.12.2022 №9266968176 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних документ (податкову накладну № 21 від 25.11.2022) доставлено до ДПС України, документ прийнято, реєстрацію зупинено (Т-1, а.с.21а).
В квитанції від 13.12.2022 №9266968176 вказано "Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 25.11.2022 №21 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 82.30 1, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації. зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних". Додатково повідомляємо: показник = 1,9739 %, Р = 1386841,74.
Для підтвердження здійснення господарської операції відповідачем до податкової накладної №21 від 25.11.2022 подано наступні документи: 1) договір №200722/02 від 20.07.2022, предметом якого є надані послуги; 2) акт звірки №4 з контрагентом за 2022 рік; 3) додаток №1 від 20.07.2022 до договору; 4) акт №56 від 25.11.2022; 5) акт №67 від 28.11.2022; 6) виписка банку за 15.09.2023; 7) виписка банку за 22.09.2023; 8) виписка банку за 25.11.2023.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищенаведені документи фактично виникли у 2023 році, тобто, після таких подій, як: поставка обладнання; подання податкової накладної №21 від 25.11.2022 на реєстрацію; зупинення її реєстрації.
Відповідно до квитанції від 31.10.2023 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за результатами розгляду повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, Комісією регіонального рівня прийнято рішення від 31.10.2023 №9826486/41047841 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.11.2022 №21 в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т-1, а.с.99).
13.11.2023 ТзОВ "Маркквен Україна" звернулося до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України із скаргою вих. №48 (Т-1, а.с.89), відповідно до якої скаржник просив скасувати рішення Комісії про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при ДПС у Львівській області №9826486/41047841 від 31.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №21 від 25.11.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №21 від 25.11.2022.
Однак, обставинами справи встановлено, що відповідно до квитанції від 20.11.2023 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за результатами розгляду скарги №9306448373 від 13.11.2023 комісією центрального рівня прийнято рішення №80539/41047841/2 від 20.11.2023 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної №21 від 25.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін та роз'яснено, що рішення може бути оскаржене в судовому порядку (Т-1, а.с.61). Дане рішення в судовому порядку не оскаржена, матеріали справи протилежного не містять.
Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення попередньої оплати товару позивачем, поставки товару та реєстрації податкових накладних відповідачем, сторони керувались саме договором поставки обладнання №220822/01 від 22.08.2022, оскільки договір про надання послуг №200722/02 від 20.07.2022 фактично укладено сторонами у січні 2023, шляхом накладення сторонами договору електронного цифрового підпису. При цьому, зі сторони відповідача ТзОВ "Маркквен Україна" договір підписаний 20.01.2023, а зі сторони ТзОВ "АБМ-Трейд" - 23.01.2023. Договір підписано в сервісі «Вчасно» (власник документу ТзОВ "Маркквен Україна", отримувач документу ТзОВ "АБМ-Трейд").
Відповідно до предмету договору поставки обладнання №220822/01 від 22.08.2022 постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а також надавати різного роду послуги, пов'язані із цим обладнанням покупцю, а покупець прийняти та оплатити обладнання та відповідні послуги.
Згідно із статтею 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Згідно з пунктом 186.1. статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Обставинами справи встановлено, що відповідачем подано на реєстрацію податкову накладну №21 від 25.11.2022 по платежу в сумі 609750,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 101625,00 грн.) (Т-1, а.с.22) зі змісту якої вбачається поставка товару, місце постачання якого розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 та з урахуванням положень статті 201 Податкового кодексу України. Поряд з цим доказів ввезення товару на митну територію України чи вивезення товару за межі митної території України матеріали справи не містять.
З долучених до матеріалів справи доказів відповідачем в суді першої інстанції та запереченнях вбачається, що з метою виконання своїх зобов'язань по договору поставки обладнання № 220822/01 від 22.08.2022 р., який на момент проведення виставки був єдиним офіційним укладеним договором, ТзОВ «МАРККВЕН Україна» уклав з MARKQUEN s.r.o. (Словаччина) договір поставки № 1609/22-1 від 16.09.2022 р. В свою чергу, MARKQUEN s.r.o. (Словаччина) 22.09.2022 р. уклав з SIABALTIC EXPOSERVICE (Латвія) Контракт №SL-02. На виконання цих контрактів SIABALTIC EXPOSERVICE (Латвія) виготовила та встановила виставковий стенд на виставці ЕuгоТіег 2022, місце проведення виставки - Messegelande, 30521 Hannover, Німеччина. В підтвердження чого долучено, відповідні договори , специфікації та оплата (Т-1, а.с.167-215).
З даних документів вбачається, що має місце постачання товару, а саме виготовлення та монтаж обладнання (виставкового стенду), за межами митної території України нерезидентом без ввезення товару на митну територію України.
Позивачем здійснена оплата за виставковий стенд для АБМ-Трейд - товар згідно УКТ ЗЕД 9403208000 (меблі), що відповідає умовам договору поставки обладнання № 220822/01 від 22.08.2022, а відтак відповідачу, як постачальнику товару, належало підтвердити господарську операцію з поставки товару.
Отже, підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Судом першої інстанції зазначено, що важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
У постанові від 07 червня 2023 року у справі № 916/334/22 Верховний Суд звернув увагу, що хоча обов'язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов'язку у господарському договорі такий обов'язок стає також господарсько-договірним зобов'язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Поряд з цим, у вищенаведеній постанові Верховний Суд зробив висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновкку, що саме на відповідача, а не на позивача, було покладено обов'язок спростувати належними доказами обставини, зазначені в квитанції від 13.12.2022 № 9266968176, а саме про те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 82.30 1 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Обставинами та матеріалами справи встановлено, що позивачем здійснена оплата за виставковий стенд для АБМ-Трейд - товар згідно УКТ ЗЕД 9403208000 (меблі), що відповідає умовам договору поставки обладнання № 220822/01 від 22.08.2022, а відтак, відповідачу, як постачальнику товару, належало підтвердити господарську операцію з поставки товару.
Щодо твердження скаржника про те, що саме з вини позивача укладено договір про надання послуг на виготовлення виставкового стенду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження господарської операції (виправлення ситуації) такий договір потрібен був саме відповідачу, який на виконання п.п. 4.1. та 7.5. договору поставки мав зареєструвати податкову накладну, дотримуючись вимог ПК України.
В свою чергу з переписки сторін вбачається, що позивач лише пропонував варіанти розблокування податкової накладної, проте, жодним чином не вимагав укласти договір про надання послуг. Водночас зі змісту переписки вбачається, що відповідальність за зупинення та відмову у реєстрації податкової накладної відповідач намагався покласти на позивача.
Отже, протиправність поведінки відповідача полягає у відмові ДПС у реєстрації податкової накладної у зв'язку з не підтвердженням/неможливості підтвердження господарської операції належними доказами відповідачем, внаслідок чого позивач втратив право на податковий кредит у сумі 101 625,00 грн, відповідно був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 101 625,00 грн., що є збитками позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме з вини відповідача у податковій накладній невірно визначено фактично проведену господарську операцію, адже матеріалами справи підтверджується відсутність наміру у відповідача виготовити та поставити обладнання відповідно до умов договору поставки обладнання № 220822/01 від 22.08.2022.
Поряд з цим, судом першої інстанції вірно вказано, що матеріали справи не містять доказів, що після здійснення першої оплати у сумі 100000,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 16666,67 грн.) відповідач заперечував щодо призначення платежу та пропонував його виправити, натомість без зауважень зареєстрував податкову накладну №10 від 15.09.2022, а в подальшому також без зауважень отримав оплату з тим самим призначенням платежу та подав на реєстрацію податкові накладні.
Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2025 року у справі №914/2669/24, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Маркквен Україна» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 у справі № 914/2669/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук