Справа № 159/7274/24 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В. О.
Провадження № 22-ц/802/563/25 Доповідач: Киця С. I.
22 травня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2025 року
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») у жовтні 2024 року звернувся в суд позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 10 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «ФК «1 БАНК») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 76699187 на суму 7000 грн. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 БАНК» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників № 22 від 11 квітня 2024 року, у тому числі до ОСОБА_1 на суму 24 325 грн. Відповідач свого зобов'язання не виконав, жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора не здійснив. Відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за цим договором в розмірі 24 325 грн, з яких 7000 грн - заборгованісті за основною сумою, 17 325 грн - заборгованість за відсотками. Крім того, 15 грудня 2023 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 4165926 на суму 4000 грн. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників № 24 від 16 травня 2024 року, у тому числі до ОСОБА_1 на суму 15 580 грн. Відповідач свого зобов'язання не виконав, жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора не здійснив. Відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за цим договором в розмірі 15 580 грн, з яких 4000 грн - заборгованісті за основною сумою, 11 580 грн - заборгованість за відсотками. Просив стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості: за Договором позики № 76699187 в розмірі 24 325 грн, з яких 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 325 грн - сума заборгованості за відсотками; заборгованість за Договором позики № 4165926 в розмірі 15 580 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 580 грн - сума заборгованості за відсотками, що всього складає 39 905 грн та судові витрати.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Договором позики № 76699187 від 10 листопада 2023 року в сумі 12 250 грн та заборгованість за Договором позики № 4165926 від 15 грудня 2023 року в сумі 8128,40 грн, а також судовий збір в розмірі 1546,09 грн.
Додатковим рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2025 року в цій справі з ТОВ «ФК «ЄАПБ» в користь ОСОБА_1 стягнуто 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає, що висновки суду про часткове задоволення позову є помилковими, безпідставними, незаконними та необґрунтованими. Розмір заборгованості позивачем не підтверджено та не доведено. Оскільки він (відповідач) оплатив всі кредити, які свого часу брав, є підстави вважати недоведеною обставину укладення між сторонами кредитних договорів на умовах, викладених в договорах та саме із тими Кредитодавцями які зазначені в договорах. Дані договори не підписані ОСОБА_1 . Також позивач не довів обставини використання відповідачем електронного підпису для підписання договорів. Позивач не надав доказів передання одноразового ідентифікатора від кредитодавця до позичальника та його приєднання позичальником до відповідного електронного повідомлення, а також обставини надсилання такого електронного повідомлення від позичальника до кредитодавця. Вважає договори неукладеними. Належними, допустимими та достатніми доказами не доведено наявність обставин, що свідчать про отримання ним коштів за кредитними договорами у заявлених позивачем сумах, а відсутність даних доказів є підставою відмови в задоволенні позову. Позивач не надав суду реєстри боржників до договорів факторингу, які підписані обома сторонами та належних та допустимих доказів, що на платіжну банківську карту відповідача були перераховані кредитні кошти. З часу настання строку повернення позики первісні кредитори до нього з вимогами про сплату боргу не звертались. Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку повернення позики, а тому відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача нарахованих процентів за договорами позики. Докази які надані позивачем не можуть бути належним доказом його (відповідача) заборгованості, оскільки не є первиннми та зведеними обліковими документами. Розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Неможливо встановити чи дійсно перейшло до позивача право вимоги за кредитними договорами, укладеними із ним (відповідачем), оскільки до договорів факторингу, позивач не надав витяги з реєстрів боржників до договорів, які підписаний обома сторонами та вони не є належними доказами, які підтверджують, що до позивача саме за вказаними договорами перейшло право вимоги. До відзиву було додано копію довідки та військового квитка відповідно до якого відповідача з 20 жовтня 2023 року прийнято на військову службу, тому його необхідно звільнити від сплати процентів за користування кредитом на підставі частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Просив рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.
У письмових поясненнях позивач ТОВ «ЄАПБ» зазначив, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою. Електронні договори укладені сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договори між апелянтом та первісними кредиторами не були би укладені. жодних заперечень з приводу того, що апелянт не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначених договорів апелянтом висловлено не було. У справі предметом спору є захист порушеного права ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке полягає у невиконання договірних зобов'язань відповідача за відповідними договорами шляхом стягнення заборгованості за ними. Тобто в даному випадку не є предметом спору, саме визнання відповідних договорів недійсними чи розірвання відповідних договорів на підставі істотного порушення їх умов. Наведене твердження відповідачем (не надання доказів отримання кредитних коштів) за своєю суттю створює наслідок розірвання відповідних кредитних договорів та договорів позики. Відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Вищезазначені договори укладені в судовому порядку не були розірвані. Вказані договори у відповідності до вимог чинного законодавства недійсними не визнані, тобто в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Позивачем надано підтвердження перерахування коштів, зокрема відповідну інформаційну довідку про перерахування кредитних коштів. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, не надано. Зазначена заборгованість, як і отримання кредитних коштів підтверджуються з огляду на наявні докази в матеріалах справи, зокрема розрахунками заборгованості та детальними розрахунками заборгованості від первісних кредиторів, підтвердженням надання коштів. Будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позивні вимоги позивача, зокрема контррозрахунок заборгованості, не надано. Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначених в наданих позивачем розрахунках, які узгоджується зі змістом договорів, а отже, є належними доказами наявності заборгованості за кредитами. Нарахування відповідачу відсотків здійснювалось з тих підстав, що відповідач не повідомив первісних кредиторів у відповідності до чинного законодавства про те, що він є військовослужбовцем та, що на нього поширюється норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Вважає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та справа розглянута з повним з'ясуванням фактичних обставни справи. Жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитними договорами, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені). Просив апеляційну скаргу відповідача в цій справі залишити без задоволення.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судом встановлено, що 10 листопада 2023 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76699187, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 7000 грн строком на 30 днів, процентна ставка - 2,5% за кожен день користування позикою (п. 2,2, п.2,3 договору).
15 грудня 2023 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4165926, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 4000 грн строком на 30 днів, базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) - 26,71%, базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 3,00%.
Підписанням цих договорів позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (п.п.5.1 п.5 договору позики) та погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору їй зрозумілі (п.п.5.2 п.5 договору позики).
Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.zecredit.ua.
Ці Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
ОСОБА_1 на вебсайті TOB «1 БАНК» https://clickcredit.ua через особистий кабінет надав всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору, зокрема: інформація, щодо свого імені, номеру телефону, реквізитів документа, що посвідчує особу, електронної адреси. На його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 . Первісний кредитор направляв одноразові ідентифікатори, які у подальшому були накладені відповідачем на договори у якості електронних підписів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно з п. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За п. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. ст. 1, 3 Закону України "Про електронну комерцію").
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Відповідно до пункту 20 договору (договорів), сторони дійшли згоди, що договір позики укладається у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням одноразового ідентифікатора.
На договорах місяться буквенно-числові позначення з відповіднимим електроннимим мітками часу накладення електронних підписів одноразовими ідентифікатороами. Доказів на підтвердження того, що електронна пошта, на яку такі ідентифікатори були надіслані, не належить відповідачу чи будь-які інші ідентифікуючі дані відповідача не відповідають дійсності або що треті особи неправомірним шляхом заволоділи такими даними відповідача і використали під час укладення договорів позики, в матеріалах справи немає.
У договорі позики кредитор та позичальник узгодили розмір кредитів, грошову одиницю, в якій надано кредити, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких договорів, на таких умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронних підписів одноразовими ідентифікаторами.
Отже, кредитні договори є укладеними з моменту їх підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов таких договорів, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права вимоги за договорами позики № 76699187 та № 4165926 (первісний кредитор ТОВ «1 БАНК») за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.
Заперечення відповідача щодо висновків суду в цій частині судового рішення колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1. 2 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 БАНК» погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржниів згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. Сторони цього договору 30 травня 2024 року уклали додаткову угоду № 28 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, у якій погодили ціну продажу прав вимоги згідно реєстру боржників № 24 від 16 травня 2024 року. Цього ж дня ними було підписано акт прийому передачі реєстру боржників № 24 від 16 травня 2024 року (договір позики № 4165926). Також, під час передачі реєстру боржників № 22 від 11 квітня 2024 року сторони погодили ціну продажу прав вимоги, у тому числі за договором позики № 76699187 та цього ж дня складено відповідний акт-прийому передачі реєстру.
Надання позивачем витягів з реєстрів боржників до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року виключно в частині договорів позики укладеного між первісним кредитором та відповідачем в сукупності з копіями такого договору факторингу, додаткових угод, актуів прийому-передачі, є достатніми доказами набуття позивачем прав вимоги за цими договорами позики. Факт набуття позивачем прав вимоги за спірними договорами позики підтверджений належними та достатніми доказами, оскільки перехід таких прав відбувся до вимог пункту 1. 2 договору факторингу від 14 червня 2021 року у момент підписання актів прийому-передачі реєстрів. Договір факторингу ні в цілому, а ні в будь-якій із його частин, не оспорювався та не визнаний недійсним.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності доказів зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача колегія суддів зазначає наступне. Вказуючи на відсутність доказів про зарахування відповідачу на зазначений ним картковий рахунок кредитних коштів на виконання вимог договорів позики, відповідач не надає доказів неотримання позичених сум коштів, а саме виписку з карткового рахунку. Сторонами підписаний договір позики і відповідач не ставив питання про невиконання умов цього договору. Одночасно із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
За умовами договору (пункт 1) позичальник погодився із тим, щоб позичені грошові кошти були перераховані на його банківський рахунок із використанням реквізитів платіжного засобу у безготівковій формі. У розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» містяться реквізити (номер) електронного платіжного засобу, які були вказані ним (позичальником) власноручно у відповідному полі особистого кабінету на сайті первісного кредитора (позикодавця). Ні відзив на позовну заяву, а ні апеляційна скарга відповідача не містить доводів на спростування того факту, що такий елекронний платіжний засіб належить саме йому (позичальнику).
Відповідно до положень пункту 23 договорів позики позичальник ідентифікований та веритифікований за допомогою Системи BankID НБУ. BankID Національного банку України - це спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних в банку, де вони обслуговуються. При користуванні електронними послугами, портал формує електронний запит до банку, де особа є клієнтом, для отримання її персональних даних (ПІБ, паспорт, РНОКПП, адреса, електронна пошта та інші дані - залежно від порядку надання конкретної електронної послуги). На підставі отриманих даних проводиться електронна автентифікацію особи. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг.
З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги без належних та допустимих доказів не спростовують факту отримання відповідачем позичених коштів від первісного кредитора, та, відповідно, утворення заборгованості за договором позики.
Відповідач заперечуючи щодо нарахування процентів за позикою, зазначив, що вони були нараховані позивачем після спливу визначених договорами строків кредитування.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 березня 2018 року №444/9515/12, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія судів зауважує, що суд першої інстанції проаналізував нараховані проценти за вищевказаним кредитним договором та дійшов висновку про те, що позиваче не було заявлено про стягнення неустойки у порядку, встановленому частиною другою статті 625 ЦК України, а нарахування процентів за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, здійснено без врахування положень Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Закон України від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Договір позики № 4165926 був укладений 15 грудня 2023 року, а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на вказаний кредитний договір, а положення кредитного договору в частині нарахування з 24 грудня 2023 року щоденної відсоткової ставки у розмірі 3% на день, значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 2,5%, а тому при вирішенні даного спору, така денна ставка підлягає зміні, з врахуванням положень законодавства.
Дія вищевказаних законів на нараховані у період з 15 грудня 2023 року по 16 грудня 2023 року відсотки в розмірі 26,71% (базова процентна ставка за перший день) та відсотки в розмірі 3,00% в день, починаючи з 16 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року не поширюється. Проте, з 24 грудня 2023 року по 14 січня 2024 року нарахування відсотків не могло бути більшим за 2,5%.
Колегія суддів погоджується із розрахунком суду першої інстанції процентів за користування кредитом за договором № 4165926 за період з 15 грудня 2023 року по 16 грудня 2023 року (1 день) за процентною ставкою 26,71 % сума процентів складають 1068,40 грн, та враховує, що за період з 16 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року (8 днів) за процентною ставкою 3,00% в день, сума процентів становить 960 грн; з 24 грудня 2023 року по 14 січня 2024 року (21 день) за процентною ставкою 2,5% в день, сума процентів складає 2100 грн, а всього заборгованість за договором позики № 4165926 від 15 грудня 2023 року складає 8128,40 грн, з яких: 4000 грн - сума кредиту, 4128,40 грн - проценти за користування кредитом. Також, заборгованість за Договором позики № 76699187 від 10 листопада 2023 року складає 12 250 грн, з яких: 7000 грн - сума позики, 5250 грн - проценти за користування позикою.
Заперечуючи щодо розрахунку заборгованості за процентами, відповідач не навів альтернативного розрахунку на спростування доводів позовної заяви, висновків та розрахунків суду в цій частині та розрахунків.
Доводи відповідача, викладені у відзиві та в апеляційній скарзі, про незастосування до спірних правоідносин положень частини п'ятнадцятої статті 14 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягають відхиленню.
Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 14 вищевказаного Закону в редакції, чинній на час укладення договорів позики, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Разом із тим, відповідач ОСОБА_1 з 01 листопада 2023 року (на час укладення договорів позики) по теперішній час є курсантом денної форми навчання Навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій Національного університету оборони України.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації чи про те, що що він, як військовослужбовець, брав чи бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Також в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до первісного кредитора із повідомленням про існування підстав, передбачених частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для ненарахування процентів за користування кредитами тощо.
Зважаючи на вищенаведене, підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» колегія суддів немає.
Рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді