36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.09.2010 р. Справа № 25/128
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла", вул. Комунальна, 2, м. Чернігів, 14005
до Споживчого товариства "Торгово-виробнича Фірма "СІА", вул. Новий Базар, 2, м. Полтава, 36000
про стягнення 45 910,52 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача: Мороз М.М. довіреність від 22.07.10р.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 45 910,52 грн. за договором №93 від 04.09.2009р., в т.ч. 34324,79 грн. - основний борг, 5148,72 грн. - штраф, 4322,22 грн. - пеня, 2114,79 грн. - річні.
В зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу позивач уточнив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 14724,79 грн. основного боргу, 5148,72 грн. - штраф, 4235,35 грн. - пеня, 2114,79 - 10 % річних.
Уточнення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
04.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" та Споживчим товариством "Торгово-виробнича Фірма "СІА" був укладений договір №93 , згідно умов якого (п.1.1) ВАТ “Чернігівська кондитерська фабрика “Стріла” (Продавець) передає у власність Споживчому товариству “Торгово-виробничій фірмі “СІА” кондитерські вироби (Товар), а останнє зобов'язується сплатити вартість отриманого товару.
Загальна сума договору складає 1000000 грн. (п. 2.1 договору).
Згідно договору та товарно-транспортних накладних (копії в матеріалах справи) у власність відповідача було передано кондитерських виробів на суму 112405,81 грн.
Відповідно до п.4.1 Договору, оплата кожної партії поставленого товару повинна здійснюватись відповідачем протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. Проте, станом на 22.07.2010 року зобов'язання по оплаті за отриманий товар відповідачем виконано неналежним чином, оскільки оплата за поставлений товар здійснена лише на суму 78081,02 грн.
Станом на 31.03.2010 року між позивачем і відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, за яким відповідач визнав за собою борг в сумі 47124,79 гри. Як зазначає позивач, з моменту підписання акту звірки і до моменту звернення позивача до суду відповідач частково погасив свою заборгованість на суму 12800 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач після порушення провадження частково розрахувався з відповідачем заборгованість відповідача за поставлений товар (кондитерські вироби) станом на 20.09.2010 р. становить 14724,79 грн.
Положення ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України визначають необхідність належного виконання зобов'язання у відповідності до вказівок договору, законодавства.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Приписами ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинили на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагали виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.
Згідно статті 193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 230 ГК України та ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може бути забезпечене пенею.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати кожної партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
За розрахунком позивача сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4235,35 грн. (розрахунок в матеріалах справи).
Штрафні санкції за неналежне виконання умов договору передбачені і п.8.3 Договору, яким визначено, що у випадку прострочення Покупцем оплати вартості товару більш, ніш 60 днів, Покупець зобов'язаний, крім установленої Договором пені, сплатити штраф у розмірі 15 % від вартості отриманого та несплаченого в строк товару.
Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у ГК є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо.
Також, Господарським кодексом України не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тобто, штраф і пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Кваліфікуючими ознаками штрафу є: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання - невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції, як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання понад встановлений сторонами зобов'язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008року № 01-8/211, в пункті 48 якого зазначається, що штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Відтак, умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання з оплати у встановлений вказаним договором строк не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня.
При укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, а саме: порушення строку оплати отриманої продукції. Тому, одночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.
Таким чином, вимога про стягнення штрафу в сумі 5148,72 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 6.2 договору позивач нарахував відповідачу 10% річних від суми заборгованості за несвоєчасну оплату товару в розмірі 2114,79 грн.
Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Споживчого товариства "Торгово-виробнича Фірма "СІА", вул.Новий Базар, 2, м. Полтава, 36000 (р/р 260047807 в АБ "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 24831898) на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла", вул. Комунальна, 2, м. Чернігів, 14005 (р/р 260041829 в ВАТ "Ерсте Банк", МФО 380009, ЗКПО 00382295) - 14724,79 грн. - основного боргу, 5148,72 грн. - штраф, 4235,35 грн. - пеня, 2114,79 грн. - 10 % річних, 459,11 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Босий В.П.