36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.09.2010 Справа № 10/110
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава", 36029, м. Полтава, вул. Жовтнева, 62
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марусс", 36008, м. Полтава, вул. Боженка, 28
про стягнення 54 156,54 грн.
Суддя О.В.Ківшик
Представники:
від позивача: Кушнаренко С.А., довіреність № б/н від 01.03.2010 р.;
від відповідача: не з'явилися.
Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" про стягнення з приватного підприємства "Марусс" 54 156,54 грн. заборгованості по сплаті орендної плати відповідно до Договору оренди майна № б/н від 10.12.2007 р. за період з 01.07.2009 р. по 31.05.2010 р. ( з урахуванням додаткових угод), з яких 45 440,00 грн. основного боргу, 4 102,83 грн. пені, 3 362, 56 грн. інфляційні нарахування та 1 251, 15 грн. 3% річних.
Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами, викладеними у позовній заяві.
Відповідач представництво у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали суду від 30.06.2010 р. про порушення провадження у даній справі, п. 5 ухвали суду від 26.08.2010 р. про відкладення розгляду даної справи) не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього судом обов'язки ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання, поштове повідомлення № 00724404 про вручення відповідачу поштового відправлення - ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 26.08.2010 р.).
Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази,
встановив :
10.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (орендодавець) та приватним підприємством "Марусс" (орендар) було укладено договір № б/н оренди майна (далі - Договір, а.с. 9-10).
Відповідно до умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (орендодавець) зобов'язувався передати, а приватне підприємство "Марусс" (орендар) зобов'язувалося прийняти в тимчасове платне користування нежилі приміщення за адресою вул. Паризької Комуни, 18а в м. Полтава загальною площею 73,4 кв.м. (в тому числі площа торгівельного залу 50, 1 кв.м.) та обладнання згідно із специфікацією (додаток № 2 до Договору) строком з 20.12.2007 р. до 20.12.2008 р. (п. 1.1, п. 1.2, п. 4.1 Договору).
Згідно п. 5.1 Договору оренди розмір орендної плати встановлюється в розмірі 7 340,00 грн. Розмір орендної плати за наступні місяці оренди визначається як платіж за перший місяць оренди, помножений на коефіцієнт зміни курсу гривні по відношенню до офіційного курсу євро на момент чергового платежу до офіційного курсу на дату початку дії договору оренди (п. 5.2. Договору).
Пунктом 5.3 Договору оренди визначено, що орендна плата нараховується та сплачується на підставі зазначеного договору та/або рахунків в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця оренди.
Передача нежитлового приміщення, яке є предметом Договору оренди, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання уповноваженими представниками сторін якого свідчить про фактичну передачу майна в оренду. Нарахування орендної плати та сплати всіх передбачених цим договором платежів проводиться з дати підписання акту приймання-передачі у відповідності до п. 3.3 Договору(п.3.1, п. 3.2 Договору).
Вищезазначені нежилі приміщення за адресою вул. Паризької Комуни, 18а в м. Полтава загальною площею 73,4 кв.м. (в тому числі площа торгівельного залу 50, 1 кв.м.) та обладнання згідно із специфікацією (а.с. 12-14) було передано позивачем в оренду відповідачу, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом прийому-передачі від 25.12.2007 р. до Договору оренди майна № б/н від 10.12.2007 р.. Дана обставина не спростовується відповідачем.
Відповідно до п. 4.3 Договору якщо жодна сторона за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору не заявить про наміри його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується на наступні дванадцять місяців.
Крім цього, між сторонами було укладено додаткові угоди № б/н від 21.12.2008 р. та № б/н 21.11.2009 р., якими продовжувався строк дії договору. Останньою додатковою угодою строк дії договору продовжено до 31.12.2010 р..
Відповідно до п. 7.1 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені цим договором платежі, за затримку сплати орендних платежів, передбачених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості (п. 8.1 Договору).
В порушення умов вищезазначеного договору відповідачем не повністю сплачувалися кошти за оренду торгової площі, що призвело до виникнення заборгованості орендаря в сумі 45 440, 00 грн. Вказана обставина підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.06.2010 р. (а.с. 26).
Позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 54 156,54 грн. заборгованості по сплаті орендної плати укладеного між сторонами 10.12.2007 р. Договору оренди майна № б/н, з яких 45 440,00 грн. основного боргу, 4 102,83 грн. пені, 3 362, 56 грн. інфляційні нарахування та 1 251, 15 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України), одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно наданих суду доказів, орендарем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів. Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду нежитлового приміщення за Договором оренди № б/н від 10.12.2007 р. (з урахуванням додаткових угод) в сумі 45 440,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що орендар за затримку сплати орендних платежів, передбачених цим договором, сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості.
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 102,83 грн. пені за період з 01.07.2009 р. по 31.05.2010 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 251,15 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 3 362,56 грн. за період з 01.07.2009 р. по 31.05.2010 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підтверджені як нормами права, так і поданими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в позовному обсязі.
За приписами ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України, від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито" (із змінами та доповненнями) сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Відповідно до ст. 3 вказаного Декрету Кабінету міністрів України ставка державного мита за подання до суду позовної заяви встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову.
Позивачем при поданні позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 54 156,54 грн. платіжним дорученням № 930 від 17.06.2010 р. сплачено 545,00 грн. державного мита, а тому 3,40 грн. підлягають поверненню позивачеві як зайво сплачені.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в сумі 541,6 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства "Марусс" (36008, вул. Боженка, 28, м. Полтава), р/р 26005000700001 в АБВ "ІмексБанк", МФО 331843, код ЄДРПОУ 33964612 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (36029, вул. Жовтнева, 62, м. Полтава), п/р 26004060073487 в ПГРУ КБ "ПриватБанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 21076355 : 45 440,00 грн. основного боргу, 4 102,83 пені, 3 362, 56 грн. індексу інфляції, 1 251, 15 грн. трьох процентів річних, 541,6 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (36029, вул. Жовтнева, 62, м. Полтава), код ЄДРПОУ 21076355 з Державного бюджету 3,40 грн. державного мита як зайво сплачені платіжним дорученням № 930 від 17.06.2010 р..
4. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили