печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37173/24-ц
пр. 2-3373/25
19 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Кошелюк Д.О.,
представник позивача - Гой Т.І.,
третьої особи, без самостійних вимог - ОСОБА_1 ,
третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_2 ,
представника третіх осіб - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про встановлення опіки над малолітньою дитиною, призначення опікуна та стягнення аліментів, -
20.08.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків. За інформацією центру соціальних служб бабуся ОСОБА_2 забрала дівчину за місцем свого перебування : АДРЕСА_4.
01.08.2024 представники служб здійснили спільний вихід за місцем проживання відповідача, двері якої відчинив дідусь своїм ключем. Квартира перебуває у антисанітарному стані, скрізь брудно, захаращено непотребом, який зноситься зі смітника, домашні меблі непридатні для використання, в квартирі наявні таргани. ОСОБА_4 безробітний, самостійного доходу немає, не забезпечує дитину належним харчуванням, пиячить. Також, в квартирі є різне приладдя для використання та готування наркотичних засобів. Батько вирощує на балконі марихуану.
За спостереженням комісії, гр. ОСОБА_4 схожий на особу, яка перебуває під дією психотропних речовин. Зі слів дитини, до батька приходять іноді друзі та буває дуже голосно. Вони розмовляють на підвищених тонах та часто сперечаються. Повідомила, що перебуваючи з батьком, часто голодна, інколи щось знаходить поїсти (п'є воду) - все це складає безпосередню загрозу життю та здоров'ю дитини. Спить з батьком на одному ліжку без нижньої білизни. Розповіла про «секретик» - вона також бачила батька голим.
За вказаних обставин позивач вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини.
Ухвалою суду від 26.08.2024 у справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
14.11.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва було залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
02.12.2024 протокольною ухвалою суду було залучено до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 та прийнято до розгляду її позовну заяву до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про встановлення опіки над малолітньою дитиною, призначення опікуна та стягнення аліментів.
Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 вказує, що малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинна виховуватися в родині. Протягом останніх 2,5 років дитина проживала разом з нею та її чоловіком. Крім того, 19.08.2024 року ОСОБА_2 отримала довідку про те, що її внесено до Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Діти» як потенційного опікуна, що означає , що орган опіки та піклування не буде заперечувати про призначення її опікуном ОСОБА_6 .
За вказаних обставин ОСОБА_2 просила встановити опіку над малолітньою ОСОБА_7 , призначити її опікуном та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.
20.12.2024 до суду надійшли пояснення ОСОБА_1 , в яких останній просив позов Печерської районної в м. Києві державної адміністрації задовольнити в частині позбавлення батьківських прав, в іншій частині вимог просив відмовити.
24.12.2024 до суду надійшло подання Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому представник просив призначити ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_6 .
27.01.2025 ухвалою суду закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала позов та просила задовольнити в частині позбавлення батьківських прав, щодо стягнення аліментів зазначила, що якщо суд задовольнить позов третьої особи, то не заперечує стягнення аліментів саме за позовом ОСОБА_2 .
Третя особа, без самостійних вимог - ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги про позбавлення батьківських права, не заперечував щодо призначення ОСОБА_2 опікуном та стягнення на її користь аліментів на утримання дитини.
Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 просила позбавити відповідача батьківських прав та призначити її опікуном ОСОБА_6 .
Представник третіх осіб підтримала позицію своїх довірителів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній, заяві та враховуючи позов третьої особи, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку про можливість постановлення у справі рішення.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Суд також враховує, що дане судове рішення повинно відповідати й принципу Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до п. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до Конвенції про права дитини (ратифіковані Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.91 р.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини , її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , батьками якої згідно свідоцтва про народження являються :батько - ОСОБА_4 та матір - ОСОБА_9 .
Мати дитини гр. КНР ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_1 , видане Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.04.2021 року).
Вперше, 26.05.2023 року до Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла інформація про родину гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з Печерського районного в м. Києві центру соціальних служб, щодо неналежних умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За надано інформацією центру соціальних служб бабуся дитини, гр. ОСОБА_2 , забрала дівчинку за своїм місцем перебування за адресою: АДРЕСА_1 .
Батько з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
При неодноразовій спробі потрапити до помешкання за адресою: АДРЕСА_2 комісією у складі Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім'ї КМДА, СЮП ПУП ГУНП у м. Києві та Печерського районного в м. Києві центру соціальних служб - не вдалося, двері ніхто не відчиняв.
За наданою інформацією ДНЗ № 143 від 29.05.2023 року, ОСОБА_5 дійсно відвідує дошкільний навчальний заклад, дитина розвивається в межах вікової норми, емоційний стан стабільний, зовнішній вигляд охайний. Розвитком та вихованням дитини переважно займається бабуся, саме вона часто забирає і приводить дитину. ОСОБА_11 відвідує декілька розвиваючих гуртків за межами закладу. Батько також бере участь у житті групи та садочку, завжди цікавиться дитиною, знаходиться на постійному зв'язку з вихователем.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неодноразово надсилалися виклики до Служби у справах дітей та сім'ї, однак батько дитини не з'являвся.
ОСОБА_4 надіслано через соціальну мережу «Viber» повідомлення щодо надання можливості обстежити умови проживання дитини, батько зазначив, що дитина проживає у бабусі на Осокорках (Дарницький р-н), а він робить ремонт.
Відповідно до інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського р-ну м. Києва від 21.05.2024 року ОСОБА_5 медичні огляди проходить регулярно, щеплена відповідно Календаря, рекомендації лікаря дотримуються. До лікаря з дитиною приходить бабуся або батько.
01.08.2024 року до Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла заява гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що 31.07.2024 року останній привіз та залишив свою внучку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі її батька, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Занепокоїло дідуся те, що гр. ОСОБА_4 розібрав низ міжкімнатної стіни, верхня частина якої, знаходиться без укріплень. При ракетному обстрілі, вона може впасти і дитина може загинути, перебуваючи на кухні.
01.08.2024 року представниками Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, СЮП ПУП ГУНП у м. Києві та Печерського районного в м. Києві центру соціальних служб здійснено спільний вихід за вказаною адресою. Двері відчинив дідусь своїм ключем.
Службою встановлено, що квартира перебуває в антисанітарному стані, скрізь брудно, захаращено непотребом, який зноситься зі смітника, домашні меблі непридатні для використання, в квартирі наявні таргани. Гр. ОСОБА_4 безробітний, самостійного доходу немає, не забезпечує дитину належним харчуванням, пиячить. Також, в квартирі є різне приладдя для використання та готування наркотичних засобів. Батько вирощує на балконі марихуану.
За спостереженням комісії, гр. ОСОБА_4 схожий на особу, яка перебуває під дією психотропних речовин. Зі слів дитини, до батька приходять іноді друзі та буває дуже голосно. Вони розмовляють на підвищених тонах та часто сперечаються. Повідомила, що перебуваючи з батьком, часто голодна, інколи щось знаходить поїсти (п'є воду) - все це складає безпосередню загрозу життю та здоров'ю дитини. Спить з батьком на одному ліжку без нижньої білизни. Розповіла про «секретик» - вона також бачила батька голим.
За результатом проведення оцінки рівня безпеки дитини визначено - «дуже небезпечно».
02 липня 2024 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 520 «Про відібрання дитини».
Відповідно до вимог ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав у разі ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року в постанові № 3, позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питань, що стосуються дітей, згідно ст. 3 «Конвенції про права дитини», суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ст. 166 Сімейного кодексу. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Під час судового розгляду, окрім іншого, встановлено, що 27.09.2024 року гр. ОСОБА_4 , 1988 р.н., було повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Матеріали кримінального провадження № 12024105060000466 від 01.08.2024 року направлено до суду.
Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на первинному обліку дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Службі у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до наказу Служби від 05 серпня 2024 року № 85 «Про постановку на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування як дитина, яка залишилася без батьківського піклування».
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків по вихованню та утриманню малодітної дитини, не цікавиться її фізичним і духовним розвитком, інтересами до внутрішнього світу, не забезпечує належного харчування, медичного огляду і лікування, а тому позовні вимог Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню.
Окрім іншого, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 , яка являється бабусею малолітньої ОСОБА_5 , постійно відвідує онуку в Центрі. Стосунки між ними доброзичливі. Дівчинка хоче проживати з бабусею, про що вказано в листі Центру.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (паспорт НОМЕР_2 виданий Печерським РУГУ МВС України в м. Києві 11 квітня 1996 року) зареєстрована у АДРЕСА_3 , але фактично проживає у АДРЕСА_1 (приватний будинок).
За місцем реєстрації проживання кандидата в опікуни - квартира 2-х кімнатна, ізольована з усіма комунальними зручностями, облаштована необхідними меблями, побутовою технікою, чиста, затишна охайна. Для дитини виділено окрему кімнату, в якій є все необхідне для проживання та повноцінного розвитку.
За фактичним місцем проживання створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку дитини.
ОСОБА_2 працює в військовій частині НОМЕР_3 , займає посаду - чергова. Середньомісячна заробітна плата складає 14813,0 грн.
Відповідно до довідки КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги», гр. ОСОБА_2 в амбулаторному відділенні під наглядом лікаря - психіатра не перебуває. Відповідно до довідки КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «СОЦІОТЕРАПІЯ»», гр. ОСОБА_2 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно - динамічним наглядом не перебуває.
Згідно Витягу з інформаційно - аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», гр. ОСОБА_2 на території України станом на 08.08.2024 року є особою, стосовно якої:
- відомості про притягнення до кримінальної відповідальності: відсутні;
- відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості: відсутні;
- відомості про розшук: відсутні.
ОСОБА_2 перебуває на обліку потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів в Службі у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 12 серпня 2024 року № 179/8.
Відповідно до подання Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, служба просила призначити ОСОБА_2 опікуном дитини.
Згідно ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).
Відповідно до ч. 3. ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опіка і піклування є особливою формою державної турботи про малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх дітей (з 14 до 18 років), що встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування (ст. 243 СК України).
За встановлених обставин та відповідних тому правових норм, приходжу до висновку, що призначення опікуном гр. ОСОБА_2 над малолітньою ОСОБА_5 є доцільним та відповідає інтересам дитини.
Крім того, як передбачено ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З врахуванням зазначеного позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню і в частині стягнення аліментів, враховуючи, що опіку визначено за останньою, так як наслідок у задоволенні позовної вимоги Печерської районної в м. Києві державної адміністрації з цих же підстав слід відмовити
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то судові витрати, слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Керуючись ст. ст. 48 та 51 Конституції України, Конвенцією ООН про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 7, 19, 141, 150, 155, 164, 165, 243 СК України, ст. ст. 55, 58, 60 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268,280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про встановлення опіки над малолітньою дитиною, призначення опікуна та стягнення аліменті - задовольнити.
Призначити ОСОБА_2 , опікуном її малолітньої онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 / 4 частини від усіх доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви - 08.10.2022 і до досягнення нею повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць в розмірі 1 / 4 частини від усіх доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь Держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 21 коп.
Позивач: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 37401206, м.Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, б. 15, 01010, тел. (044) 2802444.
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_2 , НОМЕР_4 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві, 11 червня 2004 р., інн. НОМЕР_5
Третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Третя особа, без самостійних вимог: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 19.05.2025 р.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА