20.05.2025 Справа № 756/15574/21
Унікальний № 756/15574/21
Провадження № 2/756/415/25
20 травня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участі секретаря - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, -
встановив:
Позивач через свого представника 07.10.2021 звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив у рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11359536000 від 13 червня 2008 року, яка складає: 113 301 (сто тринадцять тисяч триста один) долар США 35 центів, що за курсом НБУ складає 3 021 429 (три мільйони двадцять одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) гривень 63 копійки відповідно до розрахунку на 17.09.2021, звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде визначена при його примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що 13 червня 2008 року між відповідачем ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11359536000, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 82 000,00 доларів США зі сплатою 15,00 % річних та кінцевим строком повернення 13 червня 2018 року, а позичальник зобов'язувалася в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повернути кредитні кошти (кредит), сплатити проценти за користування кредитом (грошовими коштами) та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Виконання договору забезпечується заставою квартири: АДРЕСА_1 .
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином у повному обсязі.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним Договором 13 червня 2008 року відповідач ОСОБА_1 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір іпотеки № 87997, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю іпотекодавця ОСОБА_1
13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та позивачем ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 2 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 649-650, відповідно до умов позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за Договором про надання споживчого кредиту № 113595536000 від 13 червня 2008 року та Іпотечним договором № 87997 від 13 червня 2008 року.
Однак, позивач повідомляє, що зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим у відповідача ОСОБА_2 утворилася заборгованість у розмірі 113 301,35 доларів США, що за курсом НБУ складає 3 021 429,63 грн відповідно до розрахунку на 17.09.2021.
Посилаючись на вищезазначене, позивач наголошує, що він, як іпотекодержатель, має беззаперечне право на задоволення своїх вимог (звернення стягнення на предмет іпотеки) шляхом продажу на прилюдних торгах квартири, що є предметом іпотеки.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року по зазначеній справі позовні вимоги були задоволені у повному обсязі та вирішено у рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11359536000 від 13 червня 2008 року, яка складає: 113 301 (сто тринадцять тисяч триста один) долар США 35 центів, що за курсом НБУ складає 3 021 429 (три мільйони двадцять одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) гривень 63 копійки відповідно до розрахунку на 17.09.2021, звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде визначена при його примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також судом стягнуто з відповідачів судові витрати.
31 липня 2023 року Оболонський районний суд м. Києваскасував заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах та призначив розгляд справи у загальному позовному провадженні.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Кирпача М.Ф. у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав пропуску строків позовної давності. Зазначив, що згідно вимоги № 135-36/165 від 30.10.2009 АКІБ «УкрСиббанк» встановив новий строк виконання Договору про надання споживчого кредиту № 11359536000 від 13.06.2008, а саме 31 день з дня отримання цієї вимоги, тобто до 03.12.2009. Відтак, трирічний строк позовної давності закінчився 03.12.2012. Проте, позивач, пред'явивши у жовтні 2021 позов, пропустив строк позовної давності більше ніж на 8 років.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце повідомлялася належним чином, доказів поважності неявки не надала.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
Суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
13 червня 2008 року між відповідачем ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11359536000, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 82 000,00 доларів США зі сплатою 15,00 % річних та кінцевим строком повернення 13 червня 2018 року, а позичальник зобов'язувалася в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повернути кредитні кошти (кредит), сплатити проценти за користування кредитом (грошовими коштами) та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Пунктом 1.4 Договору про надання споживчого кредиту № 11359536000 встановлено, що виконання договору забезпечується заставою квартири: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним Договором 13 червня 2008 року відповідач ОСОБА_1 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір іпотеки № 87997, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю іпотекодавця ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що банк всі зобов'язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору, виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором.
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором, внаслідок чого станом на 17.09.2021 утворилась заборгованість у розмірі 113 301 (сто тринадцять тисяч триста один) долар США 35 центів, що за курсом НБУ складає 3 021 429 (три мільйони двадцять одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) гривень 63 копійки.
13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та позивачем ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 2 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 649-650, відповідно до умов позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за Договором про надання споживчого кредиту № 113595536000 від 13 червня 2008 року та Іпотечним договором № 87997 від 13 червня 2008 року.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтями 572, 575, 576, 589 ЦК України, 1, 3, 5, 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Застава (іпотека) має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодератель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ст. 590 ЦК України, ст. 3, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Пунктами 4.1 - 4.5 Іпотечного договору від 13.06.2008 № 87997 визначено, що задоволення вимог іпотекодержателя (звернення стягнення на предмет іпотеки), може здійснюватися на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством, підстав.
Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Беручи до уваги наведене та те, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала свої зобов'язання згідно Договору про надання споживчого кредиту № 11359536000 від 13.06.2008, виконання якого забезпечено Договором іпотеки, у суду є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки спірної квартири шляхом продажу на прилюдних торгах.
Разом з тим, під час розгляду справи представник відповідача Кирпача М.Ф. просив про застосування строків позовної давності.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц (провадження № 61-21807св19).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації», пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 51).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, 02.11.2009 відповідачі отримали від АКІБ «УкрСиббанк» Вимогу № 135-36/165 від 30.10.2009, в якій банк пред'явив вимогу про дострокове повне повернення кредиту і процентів за Договором про надання споживчого кредиту № 11359536000 від 13.06.2008 та банк вказав, що на 03.12.2009, який є 31 день з дня отримання цієї вимоги, АКІБ «Укрсиббанк» вважав термін повернення кредиту за кредитним договором таким, що настав, та вимагав дострокового повернення кредиту в повному обсязі, сплати нарахованих процентів та пені за Договором про надання споживчого кредиту № 11359536000 від 13.06.2008.
З вищенаведеного вбачається, що на підставі Вимоги № 135-36/165 від 30.10.2009 АКІБ «УкрСиббанк» змінив на 03.12.2009 строк повного виконання усіх зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11359536000 від 13.06.2008, чим використав своє право відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України про зміну строку дострокового повернення всього кредиту.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду сплили строки позовної давності, передбаченої ЦК України, оскільки кінцевий строк повного виконання усіх зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11359536000 від 13.06.2008 був встановлений позичальником 03 грудня 2009 року, а позивач звернувся з позовом лише 07 жовтня 2021 року тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Позивачем не було надано належних документів щодо переривання позовної давності, а тому суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, погоджується з доводами представника відповідача Кирпача М.Ф., що позивачем пропущена позовна давність, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на пропуск позивачем встановлених законом строків позовної давності.
Оскільки строком захищається тільки порушене право, а судом встановлено порушення права ТОВ «Кей-Колект», яке мало право звернення стягнення на предмет іпотеки спірної квартири шляхом продажу на прилюдних торгах, однак відомостей про поважність причин пропуску строку давності позивач не надав, суд убачає необхідним відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності, як самостійної підстави відмови в позові.
Керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя,- Белоконна І.В.