36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.09.2010 р. Справа № 9/80
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Псьол”
до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України”Миргородського комбінату хлібопродуктів № 1”
про стягнення 200000,00 грн.
Суддя Тимошенко К.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився.
Розглядається позов про стягнення боргу в розмірі 200000 грн. за отриманий овес згідно договору № 43 від 12.09.2008р. та додаткової угоди до договору від 20.05.2010р.
Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом матеріалів не надав.
Від представника позивача надійшло клопотання від 10.09.2010р. про припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що відповідач виконав зобов'язання за додатковою угодою від 20.05.2010р., сплативши позивачу суму 200000 грн.. На підтвердження сплати до клопотання додана розписка від 30.08.2010р. Згідно ч. 1 ст. 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. В зв'язку з цим надана позивачем копія розписки не являється належним доказом сплати відповідачем грошових коштів. Таким чином, клопотання позивача про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
В засіданні суду відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Позивач у позові вказує, що 12.09.2008р. між ним та дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” Миргородським комбінатом хлібопродуктів № 1 був укладений договір № 43, за умовами якого позивач (постачальник) здає на переробку на давальницьких умовах зернові культури -овес в кількості 500 тон, а відповідач (переробник) зобов'язується переробити овес на крупу та віддати крупу постачальнику за цінами і на умовах договору. Позивач стверджує, що на виконання вказаного договору він надав переробнику, а переробник прийняв на переробку зерно загальною вагою 652 т. 370 кг., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Оскільки договором № 43 не передбачено строк виконання зобов'язання, позивач надіслав відповідачу вимогу, в якій пропонував відповідачу у семиденний строк після отримання даної вимоги повернути крупу вівсу переданого постачальником на переробку, відповідної якості, або зерно вівсу у кількості переданій для переробки. Відповідач вимогу позивача не виконав.
Як вказує позивач, 20.05.2010р між ним та відповідачем була підписана додаткова угода до договору № 43 у відповідності до якої, відповідач зобов'язався повернути кошти в період з 25.05.2010р. до 21.06.2010р.в розмірі 200000 грн. за отриманий овес. Відповідач вказані кошти не повернув, в зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача борг за договором № 43 в сумі 200000,00 грн.
Договором № 43, на який посилається позивач передбачено, що позивач здає на переробку відповідачеві овес в кількості 500 тон (п.1.1 договору). Розділом 2 договору визначені умови розрахунків, зокрема розмір плати за приймання і переробку зерна, зарахування вартості відходів, які залишаються переробнику (відповідачу) в рахунок зменшення витрат на переробку. Згідно п.3.2 договору готова продукція видається тільки по попередній оплаті за переробку і мішкотару та після підписання акту виконаних робіт завіреного печаткою замовника. Отже за змістом договору позивач надає відповідачу сировину та оплачує виконану роботу, а відповідач виконує роботу. Таким чином, договір № 43 на давальницьку переробку зерна за своєю правовою природою являється договором підряду. Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Виходячи з цього, за договором № 43 на давальницьку переробку зерна відповідач зобов'язується виконати роботу (переробити зерно вівсу), а позивач зобов'язується оплатити виконану роботу, отже грошове зобов"язання (обов"язок здійснити оплату) за договором виникає у позивача, а не у відповідача. Згідно додаткової угоди від 20.05.2010р. відповідач зобов'язується повернути грошові кошти за отриманий овес. Оскільки, як зазначалось вище, грошове зобов"язання за договором виникає у позивача, дана додаткова угода суперечить змісту договору № 43 від 12.09.2008р. Як повідомив позивач (т. 2, а.с. 16) позивачем грошові кошти відповідачу не перераховувались. Підстави повернення коштів відповідачем позивачу в додатковій угоді не вказані і з матеріалів справи наявність таких підстав не вбачається.
В зв'язку з цим суд не вбачає підстав для стягнення боргу в сумі 200000 грн. по договору № 43 та додатковій угоді від 20.05.2010р.
Крім того, надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять відміток про отримання відповідачем зерна. Довіреності на отримання зерна не надані. Згідно доданих до позовної заяви копій актів на переоформлення зерна та на очистку зерна (т. 1, а.с. 8-9) вказані акти позивачем не підписані та не засвідчені печаткою позивача (замовника). Ухвала суду від 05.07.2010 р. у встановлений в ухвалі строк в частині надання оригіналів документів позивачем не виконана. Представники позивача в засіданні суду 10.08.2010 р. надали для огляду в засіданні частину витребуваних судом оригіналів документів, зокрема оригінали актів виконаних робіт, які відповідали доданим до позову копіям, тобто, не були підписані позивачем. Надати оригінали для залучення до справи представники позивача відмовились. 18.08.2010 р. позивачем надано для залучення до справи оригінал акту № 00110041 від 28.11.2008 р., який позивачем підписаний.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування позовних вимог покладає на позивача.
Позивач належних доказів наявності грошового зобов'язання у відповідача та грошового боргу перед позивачем не надав.
Таким чином позов задоволенню не підлягає.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
Суддя К.В. Тимошенко
Повне рішення підписано 20.09.2010р.