Справа № 357/16071/24
Провадження № 2/357/835/25
( ЗАОЧНЕ )
19 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки, -
У листопаді 2024 року адвокат Коваль Олександр Петрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», в якому просив: - стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.10.2021 року по 31.10.2024 року, у розмірі 370392,00 грн; - зобов'язати Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2024 року в рахунок відшкодування шкоди,?завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності 21300,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 липня 2010 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області, по справі №227/4556/18, позов ОСОБА_1 до ВАТ «Донецькобленерго» про відшкодування моральної шкоди та стягнення суми вішкодування втраченого заробітку задоволено частково та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування шкоди в наслідок пошкодженого здоров'я 1577 гривень 19 копійок щомісяця, починаючи від 19 лютого 2008 року, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень, а в іншій частині позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16 вересня 2010 року змінено рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2010 року та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди в наслідок пошкодженого здоров'я 1577 гривень 19 копійок, щомісяця, починаючи від 12 травня 2010 року. В іншій частині рішення залишено без змін. Судами було встановлено, що 22 квітня 1983 року позивач ОСОБА_1 , проходячи повз насип каналізаційного колектору в районі с. Жданівський в м. Добропілля вхопився рукою за пружину, що висіла на дроті високовольтної лінії електричних мереж (ВЛЕМ). Внаслідок того, що (ВЛЕМ) знаходилася під напругою 6000 вольт, його вдарило струмом і він отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді обширного опіку правої руки, правого плеча та своду голови. За даним фактом правоохоронними органами було проведено слідство і вироком Добропільського міського суду від 02 грудня 1983 року були засуджені посадові особи Добропільського РЕМ Кіровських Електричних мереж за ст.167 Кримінального кодексу УРСР, та призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави 200 і 150 рублів відповідно. У 1991 році ОСОБА_1 визнано інвалідом з дитинства III групи - безстроково, та копією трудової книжки підтверджувалось, що у 1991 році він розпочав свою трудову діяльність, протягом 1993-1996 років працював гірником підземним з повним робочим днем у шахті, у 2003 році звільнився з посади сторожа Добропільського міського відділу освіти за власним бажанням. За висновком судово-медичної експертизи №351 від 12 травня 2010 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати працездатності. У 2021 році позивач звернувся з позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення працездатності. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року, по справі №357/1540/21, позовну заяву задоволено, стягнуто з АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період від 01.02.2018 року до 31.12.2020 року, у розмірі 230572 грн. 16 коп., зобов'язано AT «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 від 01.01.2021 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності 9 828 грн. з урахуванням раніше виплачених сум. Пзивач зазначає, що з моменту прийняття судом рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, особа має право на його збільшення у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності на ст. 1197 ЦК України (абз. 2 ч. 1), та тому що, середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (надається відповідь Головного управління статистики у Донецькій області №01-0/1061-24 від 09.10.2024р.), розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з врахуванням раніше сплачених коштів, згідно такого розрахунку: мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2021 рік» - 6000 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2022 рік» - 6500 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2023 рік» - 6700 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2024 рік» - 7100 грн. Таким чином, загальний розмір втраченого заробітку за 2021 - 2024 роки (36 місяців) становить 370392 грн. 00 коп. Також, відповідач повинен сплачувати щомісячний розмір відшкодування завданої шкоди та втрати працездатності, починаючи з 01.01.2024р. в розмірі: 35500 грн (п'ятикратний розмір мінімальної зарплати на 2024р.) х 60% = 21 300,00 грн.(двадцять одна тисяча триста гривень).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2024 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 05 листопада 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 28 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом 13.05.2025 р. за вх..№26682 отримано заяву, в якій позивач просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Аналогічну заяву було направлено і представником позивача - адвокатом Коваль О.П.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами загального позовного провадження, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання свого представника не направив, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року у справі №357/1540/21, позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення працездатності було задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року, у розмірі 230572,16 грн. Зобов'язано Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2021 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, 9828,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 3213,72 грн.
Вказане судове рішення набрало законної сили 07.12.2022 р.
Вказаними рішеннями встановленні наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №3248-2140 від 15.04.2015 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є інвалідом ІІІ групи з дитинства - безстроково.
01.07.2010 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області позов ОСОБА_1 до ВАТ «Донецькобленерго», про відшкодування моральної шкоди та стягнення суми відшкодування втраченого заробітку, задоволено частково, та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди внаслідок пошкодженого здоров'я 1577 гривень 19 копійок, щомісяця, починаючи з 19 лютого 2008 року, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень, а в іншій частині позову відмовлено.
16.09.2010 року рішенням Апеляційного суду Донецької області змінено рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.07.2010 року та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди в наслідок пошкодженого здоров'я 1577 гривень 19 копійок, щомісяця, починаючи з 12 травня 2010 року. В іншій частині рішення залишено без змін
22.04.1983 року, позивач ОСОБА_1 , проходячи повз насип каналізаційного колектору в районі с. Жданівський в м. Добропілля ухопився рукою за пружину, що висіла на дроті високовольтної лінії електричних мереж (ВЛЕМ). Внаслідок того, що (ВЛЕМ) знаходилася під напругою 6000 вольт, його вдарило струмом і він отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді обширного опіку правої руки, правого плеча та своду голови.
За даним фактом правоохоронними органами було проведено слідство і вироком Добропільського міського суду від 2 грудня 1983 року були засуджені посадові особи Добропільського РЕМ Кіровських Електричних мереж ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ст.167 КК УРСР та призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави 200 і 150 рублів відповідно.
У 1991 році ОСОБА_1 визнано інвалідом з дитинства ІІІ групи - безстроково та копією трудової книжки підтверджується, що у 1991 році він розпочав свою трудову діяльність, 1993-1996 років працював гірником підземним із повним робочим днем у шахті, у 2003 році звільнився з посади сторожа Добропільського міського відділу освіти за власним бажанням.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №351 від 12 травня 2010 року, ОСОБА_1 встановлено 60% втрати працездатності.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, згідно ст. 455 ЦК УРСР (1963 р.) який діяв на час заподіяння каліцтва: в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).
Відповідно до 462 ЦК УРСР (1963р.) в разі ушкодження здоров'я неповнолітнього, який не досяг п'ятнадцяти років (учні вісімнадцяти років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати необхідні витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я потерпілого (лікування, протезування, сторонній догляд тощо). По досягненні потерпілим п'ятнадцяти років (учнями - вісімнадцяти років) організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому також шкоду, зв'язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру середньої заробітної плати (заробітку) некваліфікованого робітника в даній місцевості. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітній, який не досяг п'ятнадцяти років, мав заробіток, то шкода повинна бути відшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) некваліфікованого працівника в даній місцевості. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов'язану з зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації.
Відповідно до ст. 465 ЦК УРСР (1963 р.) відшкодування за шкоду, пов'язану з зменшенням працездатності потерпілого, а також за шкоду, пов'язану з смертю, провадиться щомісячними платежами.
01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України у редакції 2003 року.
У частині третій статті 5 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Частина 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року передбачає, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Тлумачення статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.
Спірні правовідносини продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, тому до них підлягають застосуванню положення цього Кодексу.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (абзац 1 частини першої статті 1202 ЦК України).
За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (стаття 1208 ЦК України).
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.05.2018 року (справа № 476/72/17, провадження № 61-13283св18) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Згідно з частиною другою статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом. Таким чином, з моменту прийняття судом рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, особа має право на його збільшення у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати».
Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Частиною 4 статті 1195 ЦК України визначено, що договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Як було встановлено раніше у рішенні, позивач ОСОБА_1 у 2008 році звернувся до Добропільського міськрайонного суду із позовом до відповідача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди у сумі 200 000 грн. та втраченого заробітку в сумі 2575 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду.
Так, ухвалюючи рішення 01.07.2010 року та визначаючи наявність підстав для часткового задоволення позову, Добропільський міськрайонний суд Донецької області встановив, що потерпілому на момент заподіяння шкоди було 8 років, 15 річного віку він досяг у 1993 році, тому, керуючись ст. 462 ЦК УРСР, суд виходив з середнього заробітку за 1 квартал 2010 року працівника за посадою гірничого робітника другого розряду дільниці водовідлив (тобто за отриманою кваліфікацією) шахти «Добропільська», де позивач працював, та визначив, що розмір призначеного відшкодування ОСОБА_1 - 1577,19 грн.
Тобто, рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.07.2010 року, яке рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16.09.2010 року було змінено, було вперше визначено розмір відшкодування шкоди внаслідок пошкодженого здоров'я - 1577,19 грн. щомісяця, починаючи з 12 травня 2010 року, який між іншим є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 року (згідно ст. 8 Закону України «Про держаний бюджет» у 2021 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі з 1 січня - 6000 грн.).
Також, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року у справі №357/1540/21, стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року, у розмірі 230572,16 грн. Зобов'язано Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2021 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, 9828,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
Також, ст. 1197 ЦК України передбачено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
В п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз'яснено, що перерахування суми втраченого заробітку провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році (за даними центрального органу з питань статистики) середньої заробітної платив галузях національної економіки.
Так, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності у розмірі 370392,00 грн. за період з 01.11.2021 р. по 31.10.2024 р., при цьому враховує, раніше сплачені йому кошти.
У п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз'яснено, що вимоги про перерахунок щомісячних платежів, раніше визначених судом, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Як вбачається з листа Головного управління статистики у Донецькій області від 03.10.2024 р. вих.. № б/н, середня заробітна плата штатних працівників Донецької області за видом економічної діяльності у промисловості «Добування кам'яного та бурого вугілля» за 2021 рік складає 17875,00 грн.
Враховуючи, що середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати , розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з врахуванням раніше сплачених коштів, згідно такого розрахунку: мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2021 рік» - 6000 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2022 рік» - 6500 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2023 рік» - 6700 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2024 рік» - 7100 грн.
Отже, втрачений заробіток за період з 01.11.2021 року по 31.12.2021 року становить: (30000 х 60% - 9828,00) х 2 міс. = 16344,00 грн., за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року розмір втраченого заробітку становить: (32500,00 х 60% - 9828,00) х 12 міс. = 116064 грн., за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року розмір втраченого заробітку становить: (33500,00 х 60% - 9828,00) х 12 міс. = 123264,00 грн, за період з 01.01.2024 року по 31.10.2024 року розмір втраченого заробітку становить: (35500,00 х 60% - 9828,00) х 10 міс. = 114720,00 грн. Загальний розмір втраченого заробітку за 2021-2024 роки становить 370392,00 грн. (16344,00 грн. + 116064,00 грн. + 123264,00 грн. + 114720,00 грн).
Оскільки, позивач звернувся до суду з даним позовом 04.11.2024, то позовні вимоги підлягають задоволенню за три роки, що передують зверненню до суду, а саме з 01.11.2021 року, тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 370392,00 грн. втраченого заробітку за період з 01.11.2021 року по 31.10.2024 року.
З приводу вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснювати щомісячне нарахування та виплату відшкодування шкоди, починаючи з 01.01.2024, виходячи з розміру заробітної плати працівників кваліфікації позивача, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Конституції України життя і здоров'я людини визнаються у державі найвищими соціальними цінностями.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином вимоги позивача щодо отримання від відповідача відшкодування шкоди з 01.01.2024 року відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Крім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, суд приходить до висновку, що з 01.01.2024 року на користь позивача підлягає стягненню з відповідача відшкодування втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва, в розмірі 21300,00 грн. (35500,00х 60%) щомісячно.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 4915,12 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки, - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.10.2021 року по 31.10.2024 року, у розмірі 370392,00 грн.
Зобов'язати Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2024 року в рахунок відшкодування шкоди,?завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності 21300,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 4915,12 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі»; адреса: вул.. Комерційна, буд. 8, м. Краматорськ, Донецька обл., 84302; ЄДРПОУ: 00131268.
Повний текст рішення суду виготовлено 26.05.2025 року.
Суддя Б. І. Кошель