Справа № 357/3055/25
Провадження № 2-а/357/40/25
23 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У березні 2024 року адвокат Кузьменко Євгеній Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, якому просив: - поновити строк на оскарження; - скасувати Постанову серії АВ № 00003727 від 28.11.2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 02.10.2024, якою ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; - скасувати Постанову серії АВ № 00003425 від 06.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 11.10.2024, якою ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; - скасувати Постанову серії АВ № 00003437 від 06.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 19.10.2024, якою ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; - стягнути з відповідача на користь позивача понесенні судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , є власником вантажного-спеціалізованого сідлового тягача MAN р.н.з НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 та власником спеціалізованого напівпричепу - контейнеровоз - Е, д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію: НОМЕР_5 , даним транспортним засобом керує її син ОСОБА_2 , який впродовж жовтня 2024 року тричі проїжджав відрізок дороги, який обладнаний ваговим пристроєм, який здійснює зважування автомобіля та фотофіксацію в автоматичному режимі. 29.11.2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті направила на адресу позивача ОСОБА_1 постанову серії АВ № 00003727 від 28.11.2024 року, про порушення вагового контролю 02.10.2024 року о 15 год. 32 хв. під час проїзду ділянки дороги за адресою М-01, км 49+495, Київська область, яка була отримана 05.12.2024 року, що підтверджується зворотнім повідомленням та роздруківкою з офіційного сайту про відстеження кореспонденції АТ «Укрпошта». Аналогічні постанови були складені за проїзд 11.10.2024 року та 19.10.2024 року, що підтверджується постановою серії АВ № 00003425 та постановою серії АВ №00003437 від 06.12.2024 року, які в свою чергу позивачем не були отримані особисто, але з інформації про вручення зазначено, що були отримані 17.12.2024 року, інформація з офіційного сайту про відстеження кореспонденції АТ «Укрпошта». Однак починаючи з 12.12.2024 року і по 20.02.2025 року ОСОБА_1 , не могла отримати поштову кореспонденцію, так як перебувала у м. Миколаїв, що підтверджується посвідченням про відрядження від 18.12.2024 року. 04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адвокатського об'єднання за захистом порушеного права та уклала договір про надання правничої допомоги №3 від 04.03.2025 року. З обставинами викладеними в постановах: АВ № 00003727 від 28.11.2024 року, АВ № 00003437, АВ №0003425, позивач не погоджується, вважає, що вони винесені безпідставно без урахування фактичних обставин та дослідження доказів, а саме відповідач не мав інформації, що належний ОСОБА_1 на праві власності транспортний засіб (далі Т.З.) MAN TGX 18.440 має технічно допустимі норми, що підтверджується протоколом перевірки технічного стану Т.З №01619-01451-23 від 16.12.23 року. А також причіп переобладнано в 2017 році з напів причіпу самоскиду у напівпричіп контейнеровоз, що також підтверджується Протоколом перевірки технічного стану Т.З. від 16.12.2023 року. З вище зазначених постанов вбачається, що загальна маса Т.З. перевищувала загально допустиму масу для напів причіпу самоскиду, однак відповідач не врахував, що даний Т.З. є контейнеровозом допустима маса якого становить 44 тони, чим допустив порушення та виписав оскаржувані постанови. Згідно товарно-транспортної накладної (надалі ТТН) від 19.10.2024 року ФОП ОСОБА_3 (син позивача) керував Т.З. MAN д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом НОМЕР_4 перевозив сипучий вантаж кукурудзу маса брутто становила 42 640 кг., маса тари становила 17020 кг. Згідно товарно-транспортної накладної від 11.10.2024 року ФОП ОСОБА_3 (син) керував Т.З. MAN д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом НОМЕР_4 перевозив сипучий вантаж кукурудзу маса брутто становила 42 180 кг., маса тари становила 17060 кг. Згідно товарно-транспортної накладної від 02.10.2024 року ФОП ОСОБА_3 (син) керував Т.З. MAN д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом НОМЕР_4 перевозив сипучий вантаж кукурудзу маса брутто становила 43 400 кг., маса тари становила 17040 кг. Отже відповідно товарно-транспортних накладних вбачається, що загальна маса не перевищувала 44 тони, а тому складені постанови є не правомірними. Також звертає увагу суду, з в оскаржуваних постановах відповідач як доказ надає фотодоказ на якому зазначено лише автомобіль без причепу (будь якого типу), однак автомобіль перевозив вантаж, а тому мав бути зафіксований і причіп. Окремо звертає увагу суду і на невідповідність в самих постановах, які містять розбіжності в графі «виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри т.з» та «фактичні зафіксовані параметри» - в кожному випадку загальна маса Т.З. не співпадає.
З оскаржуваних постанов вбачається що разом із автомобілем рухався і причіп (кількість вісей - 5 шт.), однак відповідач не придав цьому уваги та не провів вірний розрахунок загальної маси. Тобто, фактично рухалися два транспортні засоби, але в оскаржуваній постанові при визначенні загальної маси транспортного засобу та при притягненні позивача до відповідальності, було враховано лише один транспортний засіб. В оскаржуваній постанові відсутні дані щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача. Отже, посадовою особою відповідача було порушено ст. 283 КУпАП, додаток № 1 до Інструкції № 512, п. 16 Порядку № 1174.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 року, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 11 березня 2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом 18.03.2025 р. за вх..№14259 отримано клопотання, в якому представник відповідача Коломієць В.О. просила залишити адміністративний позов без розгляду відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України. Клопотання мотивовано тим, що звертаючись до суду 06.03.2025 р. позивачем було пропущено десятиденний строк для оскарження постанов, встановлений законом. Оскаржувані постанови були особисто отримані позивачем 05.12.2024 та 12.12.2024, що підтверджується поштовою формою 119. Крім того, ОСОБА_1 було подано аналогічний позов від 13.01.2025 та 14.01.2025 позивач подала заяву про відкликання позовної заяви до відкриття провадження. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2024 р. заяву ОСОБА_4 про відкликання позову задоволено. Отже, позивач була обізнана про наявність оскаржуваних постанов.
Заперечуючи позовні вимоги, представник Державної служби України з безпеки на транспорті Коломієць В.О. подала відзив на позовну заяву, який був зареєстрований канцелярією суду 18.03.2025 р. за вх..№14272, в якому зазначила, що ознайомившись з позовними вимогами позивача, не може погодитись з ними, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. В постанові фіксується саме марка, модель, державний номерний знак тягача, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Зважаючи на це в постанові зазначається саме інформація про тягач. Також надаємо АРМ аудиту - Перегляд зафіксованої події до кожної постанови під час розгляду адміністративного правопорушення. За змістом даного документу вбачається, що відповідачем визначено тип транспортного засобу із напівпричепом, тобто та обставина що тягач рухався із напівпричепом була досліджена та врахована. Відповідно до фото, що розміщених на сайті Укртрансбезпеки за посиланням, що вказане в постанові - в момент зважування зафіксований і тягач і приєднаний до нього напівпричеп. Також, як видно з інформаційної картки автоматичного пункту габаритно-вагового контролю та даних постанови транспортний засіб - тягач був зафіксований саме з напівпричепом - це видно по кількості вказаних в інформаційній картці та постанові осей (3 осі-тягач, 3 осі напівпричіп). В свою чергу, постанови, які оскаржуються позивачем у цій справі, за своїм змістом повністю відповідають вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містять необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП. Зазначаємо, що під час опрацювання наданих системою матеріалів інформаційного файлу щодо виявленої події порушення в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою Укртрансбезпеки від ЄДРТЗ було отримано інформацію про особу суб'єкта відповідальності відповідно до статті 143 КУпАП, а саме власника транспортного засобу MAN TGX 18.440, ДНЗ AI7220MH яким є позивач - ОСОБА_1 . Недоречним є посилання позивача на норми законодавства, згідно яких до відповідальності притягується автомобільний перевізник. Підставою для прийняття спірної постанови було порушення позивачем вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн. Відповідно до пункту «б» 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (чинній на момент виникнення правопорушення): 1) для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон; 2) двохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тони. Однак, визначальним фактором при застосуванні нормативу загальної маси 42 тони, є не лише наявність підтверджуючого документу про те що транспортний засіб рухався із напівпричепом контейнеровозом, а й те, щоб контейнеровоз здійснював перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Для застосування параметру фактичної маси в розмірі 42 тонни при оцінці правомірності руху транспортного засобу обов'язково мають бути дотримані такі вимоги: 1) автомобіль (тягач) має бути двохвісним з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) загальною максимальною довжиною 13,716 метра; 2) на зазначеному автомобілі (тягачі) із вказаним напівпричепом (контейнеровозом) мають бути розміщені один або більше контейнерів або змінних кузовів; 3) рух має здійснюватися на автомобільних дорогах загального значення. Відсутність, хоча б однієї із вказаних вимог унеможливлює застосування підвищеного показнику фактичної маси - 42 тонни при оцінці правомірності руху транспортного засобу. В такому разі, застосовується показник дозволеної фактичної маси - 40 тонн, перевищення, якого на понад 5%, тягне за собою накладення штрафу, згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП. Втім, за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер. Будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять. Одного зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, що напівпричіп є контейнеровозом не є свідченням того, що вантаж перевозився у контейнерах. Адже, контейнеровоз є лише платформою на яку кріпляться контейнери або змінні кузови для перевезення вантажу. Так як перевезення вантажу контейнеровозом з контейнером являє собою можливість здійснення перевезення більшої маси, то відповідні норми мають бути дотримані. Відповідно до фотофіксації транспортного засобу вбачається, що напівпричіп не має верхньої частини, тобто до конструкції внесено зміни - додано тентований верх. Також, з фотофіксації вбачається відсутність будь-якого маркування та пломбування. Зважаючи на зазначене відповідачем належним чином визначено тип транспортного засобу та як наслідок здійснено правильний розрахунок відсотку перевантаження загальної маси транспортного засобу. Таким чином позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм, тому у такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням 22.5 Правил дорожнього руху - не більше 40 т., адже навантаження 42 тони допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезення контейнерів чи змінних кузовів.
Судом 02.04.2025 р. за вх..№18364 отримано додаткові пояснення, в яких представник позивача - адвокат Кузьменко Є.А. просив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначив, що під час подачі позовної заяви, було подано одним із пунктів прохання про поновлення строків, а тому додатково звертатись з заявою про поновлення строків не потрібно, адже відповідну заяву в же і так заявлено. В позовних вимогах позивач зазначає, що вона особисто не отримувала повідомлень, так як не перебувала за місцем реєстрації, а знайшла відповідні поштові відправлення в поштовій скриньці тільки вже на початку січня 2025 року, а точніше 02 січня 2025 року коли була проїздом в с. Шкарівка по місцю реєстрації і на той час строки звернення вже були пропущені та не мало різниці чи подавати в січні 2025 року чи в березні 2025 року, що в межах загального шестимісячного строку на оскарження. З цих підстав вона і уклала договір про надання правничої допомоги від 02.01.2025 року, який був строковим до 20.01.2025 р. Щодо повернення позовної заяви поданої 13.01.2025 року та повернення 14.01.2023 року зазначив, що позовна заява була подана помилково, а тому після з'ясування 14.01.2025 року було прийнято рішення про повернення позовної заяви до відкриття провадження, до того часу поки був проведений автоматизований розподіл. Враховуючи, що позивач в цей час перебувала у відрядженні вона не могла узгодити усіх необхідних обставин по позову, також не могла чітко зазначити який період відрядження, тому не могла надати підтвердження про перебування у відрядженні, а договір який був укладений попередньо з позивачкою мав строк для виконання до 20.01.2025 року, який був переукладений після повернення позивачки з відрядження 04.03.2025 року. Враховуючи, що перебуваючи у відрядженні позивач пропустила з поважних причин, то відразу після повернення було сформовано позов у новій редакції та направлено до суду з проханням поновити строки позовної давності.
Судом 08.04.2025 р. за вх..№18788 отримано додаткові пояснення, в яких представник відповідача Коломієць В. О. зазначила, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними. На цьому наголосив Верховний Суд при розгляді справи №466/3942/20.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд зазначає, що разом з позовними вимогами позивач просить поновити строк на оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення посилаючись на те, що позивачка не отримувала постанов, оскілки перебувала у відрядженні.
Визначаючись щодо поновлення строку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Суд звертає увагу на положення ч.1 ст.121 КАС України, за якими суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, учасник справи має право за власною заявою на поновлення пропущеного процесуального строку судом за наявності поважних причин його пропуску.
Зі змісту позовної заяви, предметом позову є постанова про застосування до позивача адміністративно штрафу за порушення вимог Правил дорожнього руху України.
Тобто позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Статтею 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відтак, враховуючи те, що позивачка з 18.12.2024 р. по 03.03.2025 р. перебувала у відрядженні, що підтверджується посвідченням про відрядження від 18.12.2024 року, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, а тому слід поновити вказаний строк.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу вантажного-спеціалізованого сідлового тягача MAN р.н.з НОМЕР_2 та власником спеціалізованого напівпричепу - контейнеровоз -Е, д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 та свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_5 .
Відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №01619-01451-23 від 16.12.2023, MAN TGX 18.440 р.н.з НОМЕР_2 має технічно допустимі норми.
Також, причіп д.н.з. НОМЕР_4 визнано технічно справним та переобладнано в 2017 році з напівпричіпу-самоскиду у напівпричіп контейнеровоз, що підтверджується протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №01619-01452-23 від 16.12.2023.
02.10.2024 о 15 год. 32 хв., за адресою М-01, км 49+495, Київська обл.., на автоматичному зважувальному комплексі WIM 21, WAGA-WIM35, зав.№6, зафіксовано транспортний засіб МAN TGX 18.440, ДНЗAI7220MH, з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,000% (3,2 тон), при показнику 40 тон. Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 43,200 тон. Постановою від 18.11.2024 р. серії АВ №00003237 за ч.2 ст.132-1 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 8500 грн.
11.10.2024 о 17 год. 17 хв., за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., на автоматичному зважувальному комплексі WIM 21, WAGA-WIM35, зав.№6, зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440, ДНЗ AI7220MH, з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,188% (2,075 тон), при показнику 40 тон. Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 42,075 тон. Постановою від 06.12.2024 р. серії АВ №00003425 за ч.2 ст.132-1 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 8500 грн.
19.10.2024 о 20 год. 50 хв., за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., на автоматичному зважувальному комплексі WIM 21, WAGA-WIM35, зав.№6, зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440, ДНЗ AI7220MH, з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,313% (2,525 тон), при показнику 40 тон. Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 42,525 тон. Постановою від 06.12.2024 р. серії АВ №00003437 за ч.2 ст.132-1 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 8500 грн.
Вважаючи вище зазначені постанови Укртрансбезпеки протиправними та не погоджуючись з ними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, працівника Укртрансбезпеки, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КпАП України перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Згідно примітки до цієї статті підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Приписи ч. 1 ст. 14-3 КпАП України визначають, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно пп. "б" п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси:
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон для доріг державного значення;
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони для доріг державного значення.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 258 КпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КпАП України протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КпАП України).
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Згідно п. п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Пунктом 7 Порядку № 1174 встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 (абз. 6 п. 8 Порядку №1174).
Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Як було встановлено раніше, наголошуючи на протиправності оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на те, що посадовими особами Укртрансбезпеки не враховано належність напівпричепу до контейнеровозів, що свідчить про неправильність обчислення максимально допустимої загальної маси транспортного засобу 40 тон замість 44 тон.
Матеріали фотофіксації події свідчать, що перевезення вантажу здійснювалося тягачем MAN TGX 18.440, днз. НОМЕР_2 , та напівпричепом марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 є спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом - Е. Крім того, згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу від 16.12.2023 №01619-01452-23, чинного до 16.12.2024, вказаний транспортний засіб у 2017 році переобладнаний спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом, за наявності висновку «ДЕРЖАВТОТРАНСНДЇПРОЕКТ» від 13.01.2017 за №463467.
Отже, матеріали справи, у тому числі фотознімки свідчать, що у спірному випадку здійснювалися саме контейнерні перевезення відповідним транспортним засобом - контейнеровозом.
При цьому щодо посилання відповідача на те, що всупереч вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 №363, ОСОБА_1 не було надано доказів перевезення контейнера з відповідним маркуванням, суд зазначає, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Правил №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР України.
До того ж, оскаржуваними постановами позивача було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення правил маркування контейнерів.
У площині наведеного суд звертає увагу, що відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі - Інструкція № 512), уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.
Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
Під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з'ясовує, зокрема, наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб.
Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.
На першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа:
1) за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знаку зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки;
2) у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення.
На другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує не пізніше 2-х місяців з дня вчинення правопорушення, передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та у разі потреби уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання:
1) у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису;
2) за наявності хоча б однієї з обставин, визначених статтею 247 КУпАП, закриває провадження у справі без винесення постанови з унесенням відповідної інформації до системи та накладенням кваліфікованого електронного підпису;
3) у разі отримання відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами невідкладно передає в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством. При цьому постанова не виноситься.
Отже, у випадку необхідності додаткової перевірки відомостей, зокрема, щодо транспортного засобу або вантажу, що ним перевозився, уповноважена особа Укртрансбезпеки вправі передати матеріали адміністративної справи іншій уповноваженій особі для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу.
Разом з тим, доказів вчинення відповідних дій уповноваженою особою Укртрансбезпеки матеріали справи не містять.
Статтею 283 КпАП України передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд приходить до висновку, що посадова особа Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови неправильно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тони, а вантажного тягача 40 тон, та, як наслідок, здійснила розрахунки перевищення загальної маси транспортного засобу, які не відповідають фактичним обставинам справи.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних постанов.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувані постанови підлягають скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 1816,80 грн.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 72, 90, 242-246, 251, 255, 262, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду для оскарження постанови серії АВ № 00003727 від 28.11.2024, постанови серії АВ № 00003425 від 06.12.2024 та постанови серії АВ № 00003437 від 06.12.2024.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 від 28.11.2024 р. серії АВ № 00003727, від 06.12.2024 р. серії АВ № 00003425, від 06.12.2024 р. серії АВ № 00003437, винесені Державною службою України з безпеки на транспорті за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті; місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; ЄДРПОУ: 39816845.
СуддяБ. І. Кошель