Справа № 357/2224/25
Провадження № 2/357/2336/25
21 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради, в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: квартиру загальною площею 44,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу реєстровий №2-2812 від 25.04.2007року, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори та підставі свідоцтва про право на спадщину реєстровий №5-2898 від 15.11.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори (книга №123,реєстровий №13525). Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт та заповіла все своє майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 у встановлений законодавством час звернувся до нотаріуса з відповідною заявою та прийняв спадщину. Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину померлого - відсутні. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло: право власності на квартиру загальною площею 44,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З врахуванням того, що до складу спадщини Спадкодавця входить нерухоме майно, на підставі ст. 1297 ЦК України, позивач звернувсь до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом. Однак, оформити спадщину належним чином, шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину не представляється можливим, оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено. З врахуванням вищевикладених обставин, завідувач нотаріальної контори відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця на спадкове майно.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2025 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 19 лютого 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07 квітня 2025 року о 09:10 год. Одночасно було витребувано у Володарської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 73090225 (у спадковому реєстрі), №66/2024 (у нотаріуса), на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Судом 25.03.2025 р. за вх..№5902 отримано копію спадкової справи №66/2024 після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 травня 2025 року о 09:50 год.
Сторони в судове засідання не з'явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом 07.04.2025 р. за вх..№18161 отримано заяву, в якій представник позивача - адвокат Романішін Є.В. просив розгляд справи проводити у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача Морська Т. В. направила до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 18.03.2025 р. за вх..№14181, в якій просила слухати справу без представника Білоцерківської міської ради за наявними матеріалами у справі на розсуд суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 за життя склала заповіт, який був 04.07.2012 р. посвідчений державним нотаріусом Першої білоцерківської нотаріальної контори Київської області Вишняк О. А. та зареєстрований в реєстрі за №5-985, відповідно до якого, на випадок її смерті усе її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 17.10.2024 р. за №15.2-03/24497 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 23.04.2024 р. була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на квартиру загальною площею 44,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 : 1/2 частина квартири на підставі договору купівлі-продажу реєстровий №2-2812 від 25.04.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори (книга №123, реєстровий №13525), та 1/2 частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстровий №5-2898 від 15.11.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори (книга№123,реєстровий №13525), що підтверджується листом КП КОР «Київське обласне БТІ» №БЦ2734 від 15.11.2024 року та Інформаційною довідкою № 413816851 від 18.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
07.10.2024 р. ОСОБА_3 звернувся Володарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори Дубінською Л.І. 07 лютого 2025 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, відповідно до якої, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказана відмова обґрунтована тим, що спадкоємцем не були надані правоустановчі документи на спадкове майно, яке належало спадкодавцю.
З копії спадкової справи №66/2024 після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що ОСОБА_1 у встановлений законодавством час звернувся до нотаріуса з відповідною заявою та прийняв спадщину. Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину померлої відсутні.
Звертаючись до суду з вказаною позовною заявою позивач зазначає, що оформити спадщину належним чином, шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину не представляється можливим, оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, що закріплено положеннями ст.1218 ЦК України.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Відповідно до правил ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріальної контори за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 69 ЗУ «Про нотаріат», державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
За змістом Глави 10 Наказу Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» 4.14. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. 4.15. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. 4.18. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.
Відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до положень ч.3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та того, що в даний час позивач позбавлений можливості одержати свідоцтво про право на спадщину, оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 137, 158, 187, 258- 265, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру загальною площею 44,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу реєстровий №2-2812 від 25.04.2007року, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори та підставі свідоцтва про право на спадщину реєстровий №5-2898 від 15.11.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори (книга №123, реєстровий №13525).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Білоцерківська міська рада; адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд.15, м. Біла Церква, Київська обл., 09117; ЄДРПОУ: 26376300.
Суддя Б. І. Кошель