Справа № 357/15187/24
1-кп/357/281/25
26.05.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_4 ,
обвинувачений: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква, Київської області, кримінальне провадження №12024111030002689, внесеному 11.08.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бірюки Білоцерківського району Київської області, громадянин України, з середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Судом визнано доведеним, що 11 серпня 2024 року близько 09 години 51 хвилини ОСОБА_5 знаходився поблизу Томилівської селищної ради, що за адресою: вул. Центральна, 42 в с. Томилівка Білоцерківського району Київської області, де в цей час проходив ОСОБА_6 .
В подальшому, ОСОБА_5 , побачивши ОСОБА_6 підійшов до останнього та на ґрунті особистої неприязні, з метою заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілому, раптово та умисно наніс ОСОБА_6 один удар кулаком правої руки в область щелепи, від якого той втратив свідомість та впав потиличною частиною голови на асфальтовану ділянку, тим самим спричинивши ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа; субарахноїдальних крововиливів та крововиливів в тканинку головного мозку; крововиливу в м'які покриви голови; рани в правій потилично-тім'яній області, від яких потерпілий помер у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» ІНФОРМАЦІЯ_7.
Вищевказані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію - як небезпечні для життя. Смерть ОСОБА_6 настала від відкритої черепно-мозкової травми, що проявилась переломом кісток склепіння і основи черепа та забоєм головного мозку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, а саме за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд, в межах пред'явленого обвинувачення, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши учасникам процесу необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків у межах та у спосіб, передбачених КПК України зокрема заслухавши доводи останніх, а саме: провівши судовий розгляд, судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, вивчивши матеріали кримінального провадження за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.
Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, визнав частково та показав, що в ніч з 10.08.2024 на 11.08.2024 в нього виник конфлікт з ОСОБА_6 , на той момент вони були не знайомі. Конфлікт виник по причині, що ОСОБА_6 не помітно для обвинуваченого, торкнувся до статевого органу ОСОБА_5 , що спонукало останнього поштовхом його відсторонити від себе. Вранці, 11.08.2024 обвинувачений, вийшовши з магазину підійшов до ОСОБА_6 , запитав причину вчорашньої дії останнього, на що ОСОБА_6 образою відповів й здійснив різкий крок в бік обвинуваченого, це й стало причиною, яка спонукала ОСОБА_5 нанести один удар. Після чого обвинувачений пішов до магазину й попросив викликати швидку, так як телефон його був розряджений, кому саме сказав не памятає.
При наданні відповідей на запитання учасників судового провадження ОСОБА_5 показав, що знаходився поблизу Томилівської селищної ради, що за адресою: вул. Центральна, 42 в с. Томилівка Білоцерківського району Київської області, де в цей час проходив ОСОБА_6 . Удар ОСОБА_6 наносив правою рукою в обличчя, після чого підійшов й подивився, побачив що є дихання але особа була непритомна, крові не бачив. В подальшому пішов до діда свого де й був затриманий поліцією.
Під час судових дебатів ОСОБА_5 висловив свою думку щодо події, й зазначив, що обставини не вимагали від нього так агресивних дій, що йому шкода, що так вийшло, він не мав наміру завдавати саме тяжких тілесних ушкоджень, які могли спричинити смерть, визнав себе винним.
Суд указані показання обвинуваченого сприймає як такі, що заслуговують на увагу, однак не беззаперечні за своєю суттю в цілому, у розрізі такого.
Будучи допитаною в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 353 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не одружена, має вищу освіту, офіційно працююча, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_3 пояснила суду, що у неї був дядько, брат її батька, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер. З дядьком мала дружні родинні відносини.
Потерпіла повідомила, що свідком події не була, щодо події їй стало відомо в середині серпня, а саме друзі їй повідомили, що ОСОБА_6 знаходиться в лікарні з тяжкими тілесними ушкодженнями та те, що особу, яка завдала тілесні ушкодження звати ОСОБА_8 .
За час перебування ОСОБА_6 в лікувальній установі потерпіла не відвідувала його тому не знала чи приходив до свідомості останній, однак зазначила, що працівники медичного закладу їй повідомляли, що ОСОБА_6 перебуває в тяжкому стані.
Зі слів потерпілої її ОСОБА_6 був особою не конфліктною, факти участь його в бійках їй не відомі, до смерті ОСОБА_6 бачилась з ним приблизно двічі на місяць. ОСОБА_6 проживав в будинку разом з іншим чоловіком. До кримінальної відповідальності померлий не притягувався.
Прохала суд призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з позбавленням волі, цивільний позов не заявляла.
Отже, показання потерпілої ОСОБА_9 суд визнає послідовними й такими, що узгоджуються між собою, а також не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду не має.
Таким чином вказані показання потерпілої суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що показання отримані у порядку встановленому КПК України.
Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомила, що 11.08.2024, близько 8.00 ранку до магазину де вона працює продавцем зайшов ОСОБА_5 , який купив серветки. Під час спілкування обвинувачений їй розповідав про те, що напередодні якийсь чоловік торкався до його статевого органу, що його надзвичайно обурило. Жінка, яка знаходилась на той момент теж в магазині, зрозуміла про кого йде мова й повідомила ОСОБА_5 , що той чоловік прямо в цей момент йде повз магазин та вказала ОСОБА_5 на нього. Далі ОСОБА_5 різко вийшов з магазину.
На запитання учасників судового провадження свідок ОСОБА_10 зазначила, що вона є продавцем в магазині, що розташований по АДРЕСА_4 . На момент її спілкування з обвинуваченим в магазині знаходилась її сусідка ОСОБА_11 , яка нажаль померла станом на ІНФОРМАЦІЯ_8 та ще дві жінки. Саме ОСОБА_11 вказала ОСОБА_5 що повз магазину проходить ОСОБА_12 . Обвинувачений поводив себе спокійно, на її погляд не перебував в стані алкогольного сп'яніння. Після того як ОСОБА_5 сказали, що ОСОБА_12 проходить біля магазину обвинувачений не сказавши ні слова вийшов й більше до магазину не повертався.
В подальшому, свідок повідомила, що за короткий проміжок часу вийшла з магазину й побачила по середині дороги скупчення людей. Підійшовши помітила ОСОБА_12 , який лежав непритомний, по середині дороги обличчям до гори. На асфальті були видимі плями схожі на кров. На обличчі ОСОБА_12 не помітила будь яких видимих ушкоджень, одяг його був цілим й чистим.
Досліджуючи та аналізуючи позицію обвинуваченого та покази потерпілої, а також свідків, суд вважає за необхідне надати оцінку їх показанням після аналізу доказів у провадженні в сукупності.
У свою чергу, з досліджених судом, у порядку статті 358 КПК України, у судовому засіданні письмових доказів, а саме документів, судом встановлено наступне.
Згідно з наданим стороною обвинувачення витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, сформованого на 11.08.2024 вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, внесені 11.08.2024 за №12024111030002689 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 , на підставі рапорта помічника чергового Білоцерківського РП Головного Управління Національної поліції України в Київській області ОСОБА_13 , зареєстрованого в ЄО 11.08.2024 за № 30599, про те, що 11.08.2024 приблизно о 10 години 00 хвилини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебували неподалік буд. АДРЕСА_4 . У вказаний час між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт в ході якого ОСОБА_5 наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_6 , внаслідок чого останній впав на асфальтне покриття та отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої ЧМТ, перелому основи та склепіння черепа, забій головного мозку важкого ступеня.
Незважаючи на те, що ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, суд приймає до уваги наявність вказаного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки з урахуванням положення ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До зазначеного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань доданий рапорт помічника чергового Білоцерківського РП Головного Управління Національної поліції України в Київській області ОСОБА_13 , зареєстрованого в ЄО 11.08.2024 за № 30599, з якого слідує, що 11.08.2024 о 19 год. 23 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_5 , знаходиться потерпілий ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями у вигляді зчмт.сгм. забійна рана потиличної ділянки, психомоторне збудження, перелом основи черепа.
Вказаний рапорт дає підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_6 після нанесення йому тілесних ушкоджень був доставлений у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2», де останньому встановлені попередні діагнози та надана перша медична допомога.
Крім того, згідно рапорту помічника чергового Білоцерківського РП Головного Управління Національної поліції України в Київській області ОСОБА_13 , зареєстрованого в ЄО 29.08.2024 за № 33362, вбачається, що 29.08.2024 о 10:10 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що отримано повідомлення, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 10:10 годин за адресою: м. Біла Церква, вул. Семашко, 9, у зв'язку з травмами: ЗЧМТ, струс головного мозку, помер ОСОБА_9 , який поступив у відділення лікарні 11.08.2024 о 20 год. 50 хв.
Вказаний рапорт дає підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_9 після нанесення йому тілесних ушкоджень 11.08.2024 був доставлений у НКП «Білоцерківська міська лікарня № 2», де ІНФОРМАЦІЯ_5 помер.
Таким чином, судом встановлено, що досудове розслідування по кримінальному провадженню №12024111030002689 розпочато 11.08.2024 о 19:31 год. за повідомленням представника медичного закладу КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» за ч. 1 ст. 121 КК України.
27.09.2024 постановою слідчого перекваліфіковано склад злочину на ч. 2 ст. 121 КК України.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.08.2024 складеного старшим слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_14 , встановлено, що ОСОБА_5 фактично був затриманий 11.08.2024 о 16:40 годин, під час огляду у затриманої особи ОСОБА_5 нічого не вилучалося. Взято зразки відбитків пальців та долоней обох рук підозрюваного.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 зверну увагу суду на той фак, що в протоколі затримання відсутня фіксація стану обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме, що його було затримано в стані алкогольного сп'яніння.
Досліджуючи протокол затримання від 11.08.2024 встановлено, що ОСОБА_5 фактично затримано о 16 годині 40 хвилин 11.08.2024, чек з результатними проведеного тесту на стан алкогольного сп'яніння від 11.08.2024 відповідно до якого тест проведено о 21 годині 39 хвилин 11.08.2024 та встановлено, що ОСОБА_5 на момент проведення тесту перебував в стані алкогольного сп'яніння. Однак, між подією та часом фактичного затримання, не дивлячись на час проведення тестування, пройшло понад 6 годин тому суд критично ставиться до твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп'яніння в момент вчинення правопорушення.
З протоколу огляду місця події, складеного слідчим Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції України в Київській області ОСОБА_15 , у період з 13:20 год. по 14:00 год. від 11.08.2024 з фототаблицею, в присутності понятих та за участі спеціаліста, оглянута відкрита ділянка місцевості за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого виявлено пляму розміром приблизно 5 на 10 см. бурого кольору, яка ззовні схожа на кров.
Зазначена слідча дія зафіксована фотокамерою та роздрукована у фототаблиці, яка додана до протоколу огляду місця події.
Огляд місця події це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію речових доказів, з'ясування характеру події та інших обставин, що підлягають доказуванню. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Сам огляд проведено на підставі звернення на лінію 102 ЄО №30556.
Таким чином судом встановлено, що огляд проведений з дотриманням вимог ст. 237 КПК України.
Таким чином зазначений доказ підтверджує місце вчинення злочину, яке мало місце за адресою: АДРЕСА_4, що також знайшло своє підтвердження в судовому засіданні при допиті обвинуваченого та свідків.
Таким чином з дослідженого протоколу огляду місця події від 11.08.2024 судом встановлено, що відсутні підстави для висновків про недотримання органом досудового розслідування вимог статей 233, 234, 237 КПК України.
Відповідно з протоколу слідчого експерименту, з долученим відеозаписом, складеного слідчим слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції України в Київській області ОСОБА_16 від 12.08.2024 з 13:14 год. по 13:18 год. проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_5 , в присутності захисника, слідує, що хід його проведення був зафіксований за допомогою відеокамери, в ході якого ОСОБА_5 розповів обставини події, які мали місце 11.08.2024 приблизно о 10 години 00 хвилини неподалік буд. АДРЕСА_4 та відтворив, як він перебуваючи за вказаною адресою наніс ОСОБА_6 один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, внаслідок якого останній втратив свідомість та впав на асфальтне покриття і втратив свідомість.
Зазначені слідчі дії зафіксовані на носії інформації.
Однак, сторона захисту зауважила, що на обвинуваченого ОСОБА_5 , під час проведення слідчого експерименту здійснювався тиск, що виражався в одягнутих на нього кайданках.
Так, переглянутий та досліджений судом у судовому засіданні носій інформації містить наступні дані: під час проведення цієї дії ОСОБА_5 поводив себе спокійно, детально розповідав про відомі тільки йому обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, деталізація подій здійснена обвинуваченим була чіткою та послідовною, із вказівкою з його сторони на всі подробиці вчинення цього кримінального правопорушення, про які він розповідав самостійно, деталізовано та послідовно. Відповіді на запитання надавав швидко, послідовно й по суті.
Отже, згідно з дослідженого протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього встановлено, що покази надані ОСОБА_5 в судовому засіданні узгоджуються з показами та відтворенням механізму нанесення нимь тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні досліджений, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, протокол слідчого експерименту від 12.08.2024 складений відповідно до вимог статей 104-106, 240 КПК України.
Згідно з протоколу отримання речей від 11.08.2024 слідчим слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_15 отримано від ОСОБА_17 DVD-R диск, на якому міститься відеозапис та зафіксовано вчинення кримінального правопорушення, яке мало місце 11.08.2024 за адресою: вул. Центральна в с. Томилівка Білоцерківського району Київської області.
До протоколу долучений DVD-R диск, який був переглянутий та досліджений судом у судовому засіданні.
З протоколу огляду від 11.08.2024, проведеного слідчим слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_16 , вбачається, що на диску міститься 12 відеозаписів, в ході яких виявлено ОСОБА_6 , який 11.08.2024 о 09:51:40 рухається поблизу сільської ради, що по вул. Центральна в с. Томилівка Білоцерківського району Київської області. 11.08.2024 о 09:51:45 чути свист зі словами йди сюди. 11.08.2024 о 09:51:50 до ОСОБА_6 підійшов ОСОБА_5 11.08.2024 о 09:51:52 ОСОБА_5 наніс один удар ОСОБА_6 кулаком правої руки в ліву частину обличчя, внаслідок якого ОСОБА_6 впав на асфальтне покриття без свідомості.
Під час відтворення та огляду запису з DVD-R диск, встановлено, що події, викладені в протоколі огляду від 11.08.2024 повністю підтверджуються, співпадає час, місце її вчинення. Механізм нанесення тілесного ушкодження, саму тривалість конфлікту, що вказує на відсутність його.
Наявна ж у справі постанова від 11.09.2024 про визнання DVD-R диска речовим доказом, підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.
З протоколу огляду з фототаблицею, складеного 29.08.2024 з 10:40 год. по 11:15 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_18 , під час якого оглянуто палату № 3 відділення нейрохірургії КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2», де виявлено труп ОСОБА_6 , на тілі якого наявні виявлені трупні плями, на кістковому суглобі лівої верхньої кінцівки катетор.
Судом встановлено, що досліджений протокол, складений із дотриманням вимог статтей 104, 105, 237 КПК України.
Крім цього з досліджених судом висновків експерта, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судом встановлено наступне.
Даними висновку експерта № 471 від 25.09.2024 встановлено, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 знайдені наступні ушкодження: перелом кісток склепіння та основи черепа; субарахноїдальні крововиливи та крововиливи в тканину головного мозку; крововилив в м'які покриви голови; рана в правій потилично-тім'яній області.
Смерть гр. ОСОБА_6 , 1978 року народження настала від відкритої черепно-мозкової травми, що проявилась переломом кісток склепіння і основи черепа та забоєм головного мозку.
Знайдені, при судово-медичній експертизі трупа, ушкодження заподіяні тупими предметами, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року, є небезпечними для життя та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Даними висновку експерта № 781-471 від 25.09.2024 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_6 дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних підозрюваним ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту від 12 серпня 2024 року.
Даними висновку експерта № 780-471 від 25.09.2024 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_6 дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, які зображені на відеозаписі.
Згідно висновку експерта №100/0 від 07.10.2024 вбачається, що ОСОБА_5 у період вчинення інкримінованих йому дій страждав на емоційно нестабільний розлад особистості. У період вчинення інкримінованих йому дій в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 на даний час страждає на емоційно нестабільний розлад особистості. За своїм психічним станом в даний час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Даних за алкогольну/наркотичну залежність не виявлено. ОСОБА_5 за своїм психічним станом може приймати участь в слідчих діях та постати перед судом.
Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_19 , в порядку ст. 356 КПК України, щодо висновків № 471 від 25.09.2024 , № 781-471 від 25.09.2024 , № 780-471 від 25.09.2024, в кримінальному провадженні дав наступні роз'яснення. Зокрема, роз'яснив суду, та сторонам кримінального провадження, що працює експертом у Білоцерківському районному відділенні ДСУ «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» лікарем судово-медичним експертом. У серпні-вересні 2024 року він, як судовий експерт, проводив експертизи у кримінальному провадженні №12024111030002689 від 11.08.2024. Експертизи було проведено на підставі відповідних постанов слідчого СВ Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, які містила запитання перед експертами, які за властивостями, чіткістю та зрозумілістю відповідали вимогам чинного законодавства з питань проведення судових експертиз. Під час експертного дослідження експертом були вивчені матеріали кримінального провадження в об'ємі, достатньому для надання відповідей на поставлені перед експертом запитання. Далі експерт роз'яснив суду, та сторонам кримінального провадження, що ушкодження заподіяні ОСОБА_6 тупими предметами, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року, є небезпечними для життя та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Згідно з ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.
Тож, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено.
В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.
Отже, за таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за вище встановлених обставин.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження, передбачене ст. 121 КК України з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони ? умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до п. 22 Постанови пленуму Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України «Про судову практику в справах про злочин проти життя та здоров'я особи» питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Відповідно до ст. 121 КК України тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження: 1) небезпечне для життя в момент заподіяння чи таке, що спричинило: 2) втрату будь-якого органа або його функції; 3) психічну хворобу; 4) інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину; 5) переривання вагітності; 6) непоправне знівечення обличчя.
Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
Таким чином тілесним ушкодженням є посягання на здоров'я іншої людини.
При визначенні кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Отже, в судовому засіданні було встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок черепно-мозкової травми, що проявилась переломом кісток склепіння і основи черепа та забоєм головного мозку. Локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_6 дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних підозрюваним ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту від 12 серпня 2024 року та могли виникнути при обставинах, які зображені на відеозаписі з DVD-R диску.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_5 застосував до потерпілого ОСОБА_6 фізичний вплив, шляхом нанесення удору у голову, тобто у життєво важливий орган, чим завдав тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6 , що спричинило смерть останнього через деякий час в лікарні.
При цьому даних про наявність прямого умислу у обвинуваченого ОСОБА_5 спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_6 у судовому засіданні встановлено не було. Судом встановлено, що смертельний наслідок настав в силу обставин, не залежних від волі обвинуваченого ОСОБА_5 , однак заподіяння тяжких тілесних ушкоджень було завдано ОСОБА_5 умисно, що підтверджує локалізація і як наслідок наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 , які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя в момент заподіяння, і як наслідок смерть ОСОБА_6 , яка перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.
Суд враховує сталу юридичну практику відповідно до якої відповідальність за ст. 121 КК України настає й у тих випадках коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'я, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.
Суб'єктивна сторона тяжкого тілесного ушкодження, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.121 КК України, за обставин, встановлених судом.
Отже, досліджені та оцінені в судовому засіданні докази - показання обвинуваченого, свідка, експерта, документи, висновки експертів є достатніми та дозволяють дійти висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, що узгоджується з правовою позицію ЄСПЛ, відображеною, зокрема, в п.150 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»: «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 поза розумним сумнівом, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження під час безпосереднього судового розгляду кримінального провадження.
Оцінюючи докази, досліджені під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що скоєне обвинуваченим необхідно кваліфікувати в рамках пред'явленого йому обвинувачення, а саме: за ч.2 ст.121 КК України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
При цьому підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення відповідного покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Отже, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд, згідно з вимогами статей 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставин, які б пом'якшували покарання ОСОБА_5 суд вважає його визнання вини, щире каяття та повне сприяння слідству. Обставина, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Крім цього, судом при призначенні покарання враховані дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме те, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, має місце реєстрації, яке не співпадає з його фактичним місцем проживання, згідно характеристики Рокитнянської селищної Ради, ОСОБА_5 за місцем проживання вів звичайний спосіб життя, скарг не надходило, порушень в громадських місцях за ним не виявлено.
Також суд враховує доводи прокурора викладені в судових дебатах щодо призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на 9 (дев'ять) років, передбачений санкцією, яку не підтримала потерпіла та просила не призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, також судом врахована позиція сторони захисту, яка вважала, що вину обвинувачений ОСОБА_5 визнав, щиро каявся у вчиненному, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, згідно з якою ч. 2 ст. 121 КК України є тяжким злочином; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, отже суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_5 нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій ч. 2 ст. 121 КК України.
Таким чином суд вважає, що виправлення і перевиховання, попередження з боку обвинуваченого ОСОБА_5 здійснення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, не можливо без ізоляції його від суспільства.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Суд вважає, що таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження нових злочинів, а також відповідатиме цілям та меті покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Згідно ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2025 відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід тримання під вартою на шістдесят днів, який неодноразово був продовжений судом на підставі наявності встановлених ризиків при обранні.
Вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченому терміну попереднього ув'язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає зарахувати ОСОБА_5 термін попереднього ув'язнення з 12.02.2025 по час набуття законної сили вироку, - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до ст. 374 КПК України суд у резолютивній частині вироку має зазначити, крім іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Відповідно до заявленого клопотання прокурора під час судових дебатів, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, слід продовжити та залишити тримання під вартою, враховуючи наявність встановлених при судовому розгляді ризиків.
Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дати набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 12.02.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, продовжити до набрання вироком законної сили.
Речові докази: зразки відбитків пальців та долоней обох рук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які за допомогою дактилоскопічної фарби перенесено на аркуш паперу, який поміщено до паперового конверту експертної служби та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, після вступу вироку в законну силу - знищити.
DVD-R диск, на якому міститься відеозапис та зафіксовано вчинення кримінального правопорушення, яке мало місце 11.08.2024 за адресою: вул. Центральна в с. Томилівка Білоцерківського району Київської області - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Обвинувачений, захисник, потерпілий, його представник мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя: ОСОБА_20