вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/143/25
Справа № 356/106/25
РІШЕННЯ (заочне)
20.05.2025 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р.М.
З участю секретаря Стрижак В.О.
Позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернулася до Березанського міського суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовує тим, що в її сім'ї в користуванні з 1989 року на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу, який на даний час не зберігся у зв'язку з великим проміжком часу, знаходиться земельна ділянка на якій розмішена тимчасова споруда некомерційного призначення (металевий гараж) за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шлях. Дане гаражне приміщення було придбано за особисті кошти її матері ОСОБА_3 , яке в подальшому перейшло їй в користування за її згодою.
За вказаною адресою на вхідних дверях вищезазначеного металевого гаража раніше невідомий їй чоловік, який в подальшому представився ОСОБА_2 , був прикріплений інший навісний замок та пофарбований в інший колір. Сам ОСОБА_2 на вимогу позивачки пред'явити документи на право власності на вказане гаражне приміщення відмовився, так як їх немає та пояснив, що близько трьох років тому він придбав у невідомого громадянина похилого віку вказаний гараж, який мешкав неподалік в іншому будинку за 800 доларів США. Свідків процедури купівлі-продажу останній також не має.
Також позивачка зазначає, що вказаним гаражним приміщенням її родина користується з 1989 року, воно слугує як складське приміщення.
ОСОБА_2 не має права власності на вказане гаражне приміщення, а його дії це самовільне, всупереч установленому законом порядку, захоплення та привласнення гаражного приміщення.
Позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів та Березанської міської ради Київської області, однак отримала формальні відповіді, в яких також підтверджувався факт того, шо ОСОБА_2 не має права власності на металевий гараж за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шлях.
Відтак, позивачка просить суд визнати за нею право власності на споруду некомерційного призначення (металевий гараж) за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шлях.
Позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованою адресою проживання.
За таких обставин, суд прийняв рішення про заочний розгляд за наявними матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивачка проти такого порядку не заперечувала, а належним чином повідомлений відповідач в судове засідання повторно не з'явився, не повідомив причини своєї неявки та не подав відзиву.
Заслухавши позивачку, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин дійшов таких висновків.
Так, за правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Право особи на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13, частини третьої статті 16, статті 319 ЦК у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.
Позивачкою ОСОБА_1 , в обгрунтування заявлених позовних вимог, до матеріалів справи долучено розписки ОСОБА_4 від 20.01.2025 року, ОСОБА_5 від 20.01.20255 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 19.01.2025 року, ОСОБА_8 від 21.01.2025 року та пояснювальну записку ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с. 10-17), в яких останні вказують, що металевим гаражем за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шлях користується сім'я позивачки.
Будь-які інші належні та допустимі докази на підтвердження того, що гаражне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шлях, дійсно належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні суду надано не було.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності є необґрунтованим та задоволеню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280, 352, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025 року.
Суддя Р. М. Лялик